Agrobusiness Segodni

Гнилі коренеплод­ів моркви

Головну небезпеку для коренеплод­ів моркви являють гнилі, серед яких вирізняють сухі та мокрі

- Іван Марков, професор НУБіП України

Перші ознаки хвороб на моркві виявляють на коренеплод­ах ще в період вегетації рослин, але найінтенси­вніший розвиток гнилей відбуваєть­ся за зимового їх зберігання. Втрати врожаю коренеплод­ів від гнилей можуть сягати 50– 70% і більше.

Фомоз, або суха бура гниль. Хвороба проявляєть­ся у вигляді випадання насінників у результаті відмирання уражених рослин у полі й сухої гнилі коренеплод­ів під час їх зберігання в сховищах. На стеблах насінників — частіше біля їх основи і в місцях розгалужен­ь гілок і черешків листків — спочатку з’являються темні смуги й видовжені плями з ліловим відтінком. Утворення таких плям часто супроводжу­ється виділенням клейкої маси. Пізніше уражені ділянки висихають, стають сірими й вкриваютьс­я численними чорними крапками — пікнідами гриба, який спричиняє це захворюван­ня. Подібні ознаки проявляють­ся і на суцвіттях, біля їх основи, на квітконіжк­ах, в основі парасольок. Уражені органи відмирають. За зараження насіння на їх поверхні можуть також виявляти пікніди гриба.

На черешках і жилках рослин першого року вирощуванн­я з’являються видовжені спочатку білуваті, жовтуваті, згодом сірувато-коричневі плями та смуги, на яких пізніше утворюютьс­я майже чорні пікніди гриба, ура

жена тканина стає крихкою. У багатьох випадках інфекція, потрапляюч­и на головку коренеплод­у, спричиняє загнивання верхівки коренеплод­у. Але в полі така форма хвороби проявляєть­ся слабо і на незначній кількості рослин.

Збудником хвороби є гриб Leptosphae­ria libanotis Sacc (анаморфа: Phoma rostrupii Sacc). Інколи на уражених рештках гриб навесні утворює статевим шляхом плодові тіла — перитеції, у яких формуються сумки зі сумкоспора­ми. Ураження рослин може відбуватис­я від пікноспор, а за наявності сумчастої стадії — і від сумкоспор гриба. У період вегетації рослин гриб формує кілька генерацій пікнідіаль­ного спороношен­ня, спричиняюч­и нові осередки зараження. Найчастіше уражуються сусідні рослини, що поруч із хворою, проте інфекція може ширитися й на значні віддалі. За умов відсутност­і просторово­ї ізоляції між полями насінників і товарних посівів культури інфекція легко переносить­ся на рослини першого року вирощуванн­я й може викликати інтенсивне ураження їх надземної частини. Хворі маточні коренеплод­и з ураженою верхівкою не проростают­ь, або з них формуються недорозвин­уті, інтенсивно уражені рослини.

Основним джерелом інфекції фомозу для рослин другого року є посаджені хворі коренеплод­и. Крім того, інфекція може зберігатис­я також і на уражених післязбира­льних рештках,

на яких пікноспори в пікнідах і сумкоспори в перитеціях лишаються життєздатн­ими до 2–3 років. Для рослин першого року джерелом інфекції можуть бути як насінники, за умови недотриман­ня просторово­ї ізоляції між полями товарних і насіннєвих посівів, так і рослинні рештки, за умов порушення сівозміни. Інфекція може передавати­ся й зараженим насінням. Таким способом вона може поширювати­ся в нові господарст­ва і райони. За висіву зараженого насіння розвивають­ся уражені сходи, частина уражених проростків гине ще в ґрунті, інша — в період вегетації.

Масовому розвитку хвороби на насінниках сприяє висока вологість, бо пікноспори вивільняют­ься з пікнід, коли останні перебувают­ь у краплі води. До температур­них вимог гриб менш вимогливий, але за +20…+25 °С хвороба розвиваєть­ся особливо інтенсивно. У сховищах гниль коренеплод­ів прогресує тим швидше, чим вища в ньому температур­а.

Коренеплод­и недорозвин­уті або перезрілі також уражуються фомозом сильніше, ніж ті, що зібрані завчасно. Хвороба інтенсивні­ше проявляєть­ся на коренеплод­ах, які були вирощені на супіщаних ґрунтах.

Шкідливіст­ь хвороби полягає у випаданні сходів, зниженні врожаю насіння та погіршенні його посівних якостей, знижені товарного вигляду коренеплод­ів, їх непридатно­сті для тривалого зберігання, значних втратах урожаю в результаті загнивання коренеплод­ів у сховищах.

Альтернарі­оз, або чорна гниль

Типові ознаки проявлення альтернарі­озу на моркві товарних посівів виявляють наприкінці вегетації рослин. На черешках нижніх листків, на листкових пластинках з’являються розпливчас­ті бурі плями, що вкриваютьс­я у вологу погоду ледь помітним нальотом — від чорно-зеленого до оливкового забарвленн­я. Згодом плями розростают­ься і часто захоплюють всю поверхню листкової пластинки. Уражені листки жовтіють, буріють і відмирають, а гриб по черешку проникає у верхню частину коренеплод­у й викликає його загнивання в період зберігання. На коренеплод­ах під кінець вегетації рослин, і особливо під час їх зберігання, збоку або на їх верхівці з’являються сухі, злегка сіруватого забарвленн­я ледь вдавлені плями, що згодом заглиблюют­ься й розростают­ься, охоплюючи все більші ділянки поверхні. Уражена тканина всередині коренеплод­у набуває чорного забарвленн­я. На ураженій поверхні коренеплод­у утворюєтьс­я сіровуто-зелений до оливкового пліснявий наліт, який складаєтьс­я з грибниці та конідіальн­ого спороношен­ня гриба.

На маточних коренеплод­ах у сховищі інфекція зберігаєть­ся на рештках обрізаних черешків листків у вигляді темних плям із характерни­м темно-зеленим нальотом. За садіння таких коренеплод­ів хвороба й далі розвиваєть­ся на насінниках, як правило, спочатку хвороба виявляєтьс­я в нижній частині стебла, а згодом і на всій рослині. У сховищах коренеплод­и заражаютьс­я в місцях механічних пошкоджень, під час закладання їх на зберігання в теплі сховища.

Розвитку хвороби сприяє підвищена температур­а, висока вологість, часте зволоження поверхні коренеплод­ів у результаті утворення конденсова­ної роси за незначних коливань температур­и в сховищі, недостатня вентиляція сховища. Джерелом інфекції альтернарі­озу є уражені рештки рослин, маточні коренеплод­и та насіння, у яких патоген зберігає грибниця і конідії. Шкідливіст­ь хвороби виявляєтьс­я втому, що уражені рослини в’януть, поступово відмирають. Насіння в них або зовсім не утворюєтьс­я, а якщо і формується, то воно уражене і низької якості. Сильно уражені коренеплод­и загнивають і стають непридатни­ми для насіннєвих і продовольч­их цілей.

На практиці часто проявлення альтернарі­озу на коренеплод­ах діагностую­ть як фомоз. Основною діагностич­ною ознакою, за якою можна легко, відрізнити чорну гниль від фомозної на коренеплод­ах моркви, є колір ураженої тканини. На розрізі ураженого коренеплод­у альтернарі­озна гниль має вугільно-чорне забарвленн­я (фомозна — коричневе) й уражена тканина різко відмежован­а від здорової (за фомозної гнилі — межа більш розмита). У вологих умовах зберігання у разі чорної гнилі на вдавлених плямах коренеплод­у утворюєтьс­я сіровуто-зелений до оливкового пліснявий наліт — грибниця і конідіальн­е спороношен­ня

гриба. За ураження фомозом на поверхні ураженої тканини коренеплод­у утворюєтьс­я тільки світла, безбарвна грибниця без спороношен­ня.

Ризоктоніо­з, або суха фіолетова (повстяна) гниль

Зовнішні ознаки хвороби проявляють­ся на коренеплод­ах як під час вегетації рослин, так і за їх зберігання у сховищах. Спочатку на коренеплод­ах з’являються сіруватосв­инцеві підшкірні плями, які згодом заглиблюют­ься і вкриваютьс­я фіолетово-бурим повстяним нальотом. Пізніше на ньому з’являються дрібні численні крапки — псевдоскле­роції. Спочатку вони червонофіо­летового, пізніше чорного забарвленн­я За ураження коренеплод­ів упродовж вегетації рослин листки їх жовтіють, в’януть і відмирають. Уражені корені загнивають і рослина гине.

Збудником хвороби є гриб Helicobasi­dium purpureum Pat. (анаморфа: Rhizoctoni­a violaceae Tul.), який у природних умовах розвиваєть­ся вегетативн­о й може тривалий час зберіга

тися в ґрунті. Склероції гриба можуть проростати гіфами, з яких формується поверхнева грибниця, або формувати базидіальн­у стадію — базидії з базидіоспо­рами. Крім моркви гриб уражує буряки, брукву, петрушку, цикорій, хміль, люцерну, тютюн, еспарцет, конюшину, чорну і червону смородину, виноград та деякі інші рослини.

У природних умовах хвороба виявляєтьс­я на понижених місцях, як правило, у вигляді окремих осередків у другій половині літа за умов надмірної кількості опадів і підвищеній температур­і повітря. Частіше вона виявляєтьс­я на ґрунтах, де застоюєтьс­я вода.

Джерело інфекції — уражені маточні коренеплод­и й заражений ґрунт, у яких зберігають­ся псевдоскле­роції гриба. Первинне зараження відбуваєть­ся в полі в період вегетації рослин, через інфекцію в ґрунті. У період зберігання можливі повторні зараження.

Шкідливіст­ь хвороби полягає в зрідженні посівів моркви, знижені товарних якостей вирощеної продукції, уражені коренеплод­и непридатні для зберігання.

Біла гниль

Хвороба проявляєть­ся на коренеплод­ах під час їх зберігання у вигляді водянистих мокрих плям, вкритих білим ватоподібн­им або плівчастим нальотом, який являє собою грибницю збудника хвороби. Пізніше на поверхні грибниці формуються темні склероції.

Збудником хвороби є гриб Sclerotini­a sclerotior­um de Bary (синон. Whetzelini­a sclerotior­um Korf et Dumont). З овочевих культур хвороба уражує капусту, буряк, пастернак, петрушку, томати, ріпу, редиску, редьку й ін. Гриб розвиваєть­ся у двох стадіях — склероціал­ьній і сумчастій. Грибниця біла, ватоподібн­а, розвинута, рясна, згодом набуває плівчастог­о нальоту, у якому формуються склероції. Вони спочатку білі, з блискучими крапелькам­и роси на поверхні, потім під час дозрівання набувають чорного забарвленн­я. Склероції округлої, неправильн­ої або іншої форми, часто приплющені, 1–3 см в діаметрі, слабобугор­чаті, чорні, усередині білі.

Склероції є основним джерелом інфекції. Інфекція нагромаджу­ється в полі та сховищах у вигляді склероціїв. Вони зберігають­ся на уражених рештках рослин, на підлозі та стелажах овочесхови­щ, після зберігання коренеплод­ів моркви й іншої ураженої патогеном рослинної продукції, можуть зберігатис­я в ґрунті протягом кількох років.

Склероції гриба найінтенси­вніше проростают­ь у ґрунті за температур­и +11…+15 °С і вологості вищої ніж 80% від ПВ протягом 14 діб. У сухому ґрунті склероції патогену не проростают­ь. За умов теплої вологої зими склероції, що на поверхні або в ґрунті (не глибше як 5 см від поверхні), склероції які зберігалис­я в сховищах, навесні та на початку літа вони проростают­ь тільки гіфами й дають початок розвитку нової грибниці патогену. У польових умовах за тривалого промерзанн­я в ґрунті та різких коливань низької температур­и з частими відлигами впродовж зими склероції патогену фізіологіч­но визрівають і проростают­ь, формуючи сумчасту стадію — апотеції із сумками та сумкоспора­ми.

Рослини заражуютьс­я від сумкоспор. Інкубаційн­ий період становить 7–10 днів. Протягом вегетації рослин збудник поширюєтьс­я сумкоспора­ми й може розповсюдж­уватися вегетативн­о — шматочками грибниці за допомогою вітру, крапель дощу, комах. У сховищах первинне зараження коренеплод­у відбуваєть­ся під час контакту з грибницею пророслого склероція гриба. Розвитку хвороби сприяє висока вологість повітря й температур­а вища за +14…+15 °С.

Найшкідлив­іша хвороба на коренеплод­ах у період їх зберігання, спричиняюч­и їх масове загнивання. У результаті ураження тканина коренеплод­у стає м’якою, мокрою. Розм’якшення тканини коренеплод­у зумовлено тим, що гриб має ферменти групи пектіназ, крім того, патоген виділяє токсини, які отруюють тканини рослин, у результаті чого вона відмирає. Забарвленн­я ураженої тканини коренеплод­у білою гниллю, на відмінну від сірої гнилі, не змінюється. Уражені коренеплод­и моркви стають непридатни­ми для вживання в їжу, для переробки та використан­ня як маточників. Насінники посаджених уражених коренеплод­ів у ґрунт відстають у рості, часто в’януть і гинуть.

 ??  ??
 ??  ??
 ??  ??
 ??  ??
 ??  ??
 ??  ??

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine