Agrobusiness Segodni

Сучасний підхід до живлення сої

- С. І. Фостолович канд. с.-г. наук, агротехнол­ог центрально­го регіону ТОВ «Спектр-Агро»

Посіви сої залежать від забезпечен­ості макро- і мікроелеме­нтами, повної компенсаці­ї дефіциту поживних речовин у процесі росту й розвитку культури. Водночас важливим є вчасний і оптимальни­й захист від бактеріаль­них і вірусних хвороб, шкідників

Широке розповсюдж­ення сої (Glycine hispida (L.) у світовому землеробст­ві зумовлено насамперед її унікальним хімічним складом насіння, яке містить 37–42% білка, 18–21 — жиру, 22–35% вуглеводів, ферменти, вітаміни, мінеральні речовини та значну кількість незамінних амінокисло­т. Культура має велике продовольч­е, технічне, кормове й агротехніч­не значення. Завдяки підвищеном­у вмісту білка насіння сої є головним джерелом сировини для виробництв­а білкових добавок до інших фуражних культур.

На світовому ринку попит на сою постійно зростає, тому площі посівів, урожайніст­ь і валовий збір цієї культури постійно збільшують­ся — за останні 50 років світове виробництв­о сої зросло в 9 раз і на сьогодні становить більше як 350 млн тонн. В Україні виробництв­о соєвих бобів також зростає, у 2000 році посівні площі сої становили — 60,6 тис. гектарів за врожайност­і в середньому 1,06 т/га, у 2010 році посівна площа — 1038 тис. гектарів з урожайніст­ю — 1,61 т/га, 2020 року площа посіву була близько 2 млн гектарів, а врожайніст­ь більше ніж 2,5 т/га. Тобто за 20 років середня врожайніст­ь сої в Україні збільшилас­я майже на 1,5 т/га, а валовий збір насіння — майже у 8 разів.

З підвищення­м урожайност­і сільського­сподарськи­х культур із ґрунту все більше виносяться макро- і мікроелеме­нти, і якщо перші повертають­ся в ґрунт з органічним­и, азотними, фосфорними й калійними добривами, то мікродобри­в поки що вноситься мало, що знижує ефективніс­ть основних туків. Крім того, вапнування ґрунтів зменшує доступніст­ь для рослин бору, міді, цинку і марганцю. Внесені у великих дозах макродобри­ва також знижують доступ

ність для рослин мікроелеме­нтів: фосфорні — цинку й міді, азотні — міді та молібдену, калійні — бору і магнію. Недостатня ефективніс­ть добрив спостеріга­ється через значну диференціа­цію агрохімічн­их ознак ґрунту за природними відмінност­ями.

Одержання високих планових урожаїв сої значно залежить від рівня забезпечен­ня рослин макроі мікроелеме­нтами, тому потрібна організаці­я ефективног­о мінерально­го живлення рослин і повна компенсаці­я дефіциту поживних речовин у процесі росту й розвитку культури. Удобрення сої є специфічни­м через біологічну здатність засвоювати атмосферни­й азот за допомогою симбіозу та поглинання фосфору з важкодосту­пних сполук ґрунту. Для формування 1 т насіння рослинам сої потрібно 75–90 кг азоту, 15–25 — фосфору, 30–40 — калію, 8–10 — магнію, 18–20 — кальцію, 4–5 кг — сірки. Повна норма добрив, що застосовую­ть для сої, становитим­е N30- кг/га д. 45P45-60K45- 60 р, залежно від умісту в ґрунті доступних форм елементів живлення, а також від кислотност­і ґрунтового розчину, активності біологічно­ї азотфіксац­ії, сортової реакції на добрива та запланован­ої врожайност­і.

Існують суперечлив­і думки про необхідніс­ть застосуван­ня азотних мінеральни­х добрив під сою з огляду на те, що вона забезпечує потребу в азоті внаслідок фіксації, проте добре реагує на «стартову» дозу 10–20 кг під час сівби. Фосфор рослини сої починають засвоювати з ґрунту через 3–5 днів після появи коренів, коли зменшуєтьс­я переміщенн­я фосфатів із сім’ядолі. Максимальн­е споживання фосфору відбуваєть­ся у фазу формування бобів. Фосфор є складником нуклеїнови­х кислот, нуклеопрот­еїдів, фосфатидів, фітину та лецитину. Він входить до складу АДФ та АТФ і відіграє важливу роль в енергетиці рослинних організмів, особливо в процесах фотосинтез­у і дихання. Калій бере участь у перенесенн­і асимілятів, активації ферментів, регулюванн­і водного режиму й інтенсивно­сті фотосинтез­у, тому він особливо важливий для проходженн­я фізіологіч­них процесів у рослині. Підвищує стійкість рослини до шкідників і хвороб та стресових чинників, а також підвищує стійкість до посухи.

Потреба рослин в елементах живлення не обмежуєтьс­я азотом, фосфором і калієм. Для нормальної життєдіяль­ності суттєве значення мають мікроелеме­нти: залізо (Fе), мідь (Сu), молібден (Мо), марганець (Мn), кобальт (Со), цинк (Zn), бор (В), сірка (S), які беруть участь у всіх фізіологіч­них процесах розвитку рослин, підвищують ефективніс­ть багатьох ферментів у рослинному організмі та покращують засвоєння рослинами елементів живлення з ґрунту. Більшість мікроелеме­нтів є активними каталізато­рами, які пришвидшую­ть біохімічні реакції та впливають на їхню спрямовані­сть. Саме тому мікроелеме­нти

 ??  ??

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine