З ін­шо­го бо­ку істи­ни

За­мість ау­тсор­син­гу з екс­плу­а­та­ції при­ро­дних ре­сур­сів укра­їн­ські агра­рії ма­ють пе­ре­бра­ти на се­бе ви­со­ко­ін­те­ле­кту­аль­ну мар­ке­тин­го­ву скла­до­ву

AgroMarket - - ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА - Ла­ри­са СТАРІКОВА, ко­ор­ди­на­тор Ана­лі­ти­чно­го цен­тру Аграр­но­го со­ю­зу Укра­ї­ни

Ма­ло ко­го не вра­жа­ють су­ми, що су­ча­сні укра­їн­ські сіль­госп­під­при­єм­ства отри­му­ють за ре­а­лі­зо­ва­ний уро­жай, зокре­ма в пе­ре­ра­хун­ку на ге­ктар. Та ще й ге­кта­рів тих у нас си­ла-си­лен­на: де ще у сві­ті є та­кі «ма­лі й се­ре­дні» го­спо­дар­ства, не ка­жу­чи вже про агро­хол­дин­ги. Ло­гі­чно, що Укра­ї­на — один зі стра­те­гі­чних рин­ків для сві­то­вих ви­ро­бни­ків сіль­гос­пте­хні­ки.

Вла­сне, і во­ни, і ви­ро­бни­ки паль­но­го, і по­ста­чаль­ни­ки до­брив і ЗЗР та ку­пи ін­шої дрі­бно­ти, по­трі­бної в сіль­го­спви­ро­бни­цтві, ма­ють із на­ших «аграр­них га­ра­здів». Однак хто ці до­бро­дії, які за­без­пе­чу­ють існу­ва­н­ня й не­у­хиль­не зро­ста­н­ня ефе­ктив­но­сті ві­тчи­зня­но­го аграр­но­го ви­ро­бни­цтва? Паль­не по­ста­ча­ють в основ­но­му дер­жа­ви-су­сі­ди. До­бри­ва, з одно­го бо­ку, мі­сце­ві агро­хі­мі­чні олі­гар­хи, з ін­шо­го — ви­ро­бни­ки від­по­від­них су­ча­сних ін­но­ва­цій­них про­ду­ктів. За­со­би за­хи­сту ро­слин отри­му­є­мо від між­на­ро­дних лі­де­рів га­лу­зі еко­ло­гі­чно без­пе­чних ін­но­ва­цій. З на­сі­н­ням теж не­про­ста істо­рія. Ро­зу­мі­н­ня мі­сце­вих осо­бли­во­стей, ба­га­то­рі­чний до­свід і своя на­у­ко­ва шко­ла до­не­дав­на да­ва­ли кон­ку­рен­тні пе­ре­ва­ги ві­тчи­зня­ним ви­ро­бни­кам. Та, схо­же, й у цьо­му се­гмен­ті кон­ку­рен­тні пе­ре­ва­ги за транс­на­ціо­наль­ни­ми кор­по­ра­ці­я­ми.

Що ж до «вну­трі­шньої ку­хні» ві­тчи­зня­но­го сіль­го­спви­ро­бни­цтва, то це ду­же до­бре, що в основ­но­му во­но зда­тне пра­цю­ва­ти на вла­сних ре­сур­сах. Що­прав­да, зде­біль­шо­го ку­пу­ю­чи все не­об­хі­дне для агро­те­хно­ло­гій, укра­їн­ський агра­рій ін­ве­стує свої ко­шти в до­бро­бут ін­ших кра­їн… По­трі­бно від­да­ти на­ле­жне вла­ді, яка та­ки на­ма­га­є­ться під­три­му­ва­ти ві­тчи­зня­но­го ви­ро­бни­ка шля­хом ком­пен­са­ції ко­штів на ку­пів­лю ві­тчи­зня­ної те­хні­ки. Втім, за три квар­та­ли 2017 ро­ку «по­да­ру­нок» вар­ті­стю 550 млн ви­ко­ри­ста­но ли­ше на 2,3%. Ло­гі­чне за­пи­та­н­ня: чи вар­то га­ти­ти та­кий де­фі­ци­тний бю­дже­тний ре­сурс так не­ефе­ктив­но, чи, мо­же, вар­то роз­гля­ну­ти про­пи­сні істи­ни з ін­шо­го бо­ку?

На­ра­зі укра­їн­ський сіль­го­спви­ро­бник ни­ні зо­се­ре­дже­ний на транс­фор­ма­ції про­ду­кції з ви­со­ким сту­пе­нем ін­но­ва­цій­но­сті й до­да­ної вар­то­сті (сіль­гос­пте­хні­ка, паль­не, до­бри­ва, ЗЗР) у… си­ро­ви­ну. На то­бі! Це на­віть не ау­тсор­синг із ви­ро­бни­цтва то­ва­рів із до­да­ною вар­ті­стю, як у кра­ї­нах Пів­ден­но­Схі­дної Азії, де не остан­нє мі­сце по­сі­дає на­ціо­наль­на ро­бо­ча си­ла. Це ба­наль­ний ау­тсор­синг з екс­плу­а­та­ції при­ро­дних ре­сур­сів, які про­сто че­рез їх спе­ци­фі­ку не мо­жна пе­ре­не­сти в ін­ше мі­сце. На­віть без ро­бо­чої си­ли. Які б ди­фі­рам­би, на яких рів­нях не спів­а­ли б ві­тчи­зня­но­му агра­рію — ма­ло­му, се­ре­дньо­му, на­віть не хол­дин­гам — чи мо­жна тим на­справ­ді пи­ша­ти­ся?

Спро­бу­є­мо для на­о­чно­сті все це ві­зу­а­лі­зу­ва­ти. До сло­ва, ко­жен мо­же під­ра­ху­ва­ти (пря­мо тут, олів­цем — див. рис.), скіль­ки ко­штів під­при­єм­ство ін­ве­стує в на­ціо­наль­ний роз­ви­ток, а скіль­ки — у сві­то­вий. Це зро­би­ти ду­же ко­ри­сно з рі­зних то­чок зо­ру: ма­кро­еко­но­мі­чної, на­ціо­наль­ної, а та­кож із по­зи­ції вла­сно­го бі­зне­су й пер­спе­ктив йо­го роз­ви­тку.

Те­пер по­трі­бно скла­сти окре­мо всі від­со­тки, які йдуть на ім­порт, і які — на ві­тчи­зня­ні про­ду­кти. І на до­да­ток під­су­му­ва­ти, скіль­ки від­со­тків із то­го, що ли­ша­є­ться пі­сля обра­ху­ва­н­ня по­то­чної со­бі­вар­то­сті, йде на по­вер­не­н­ня кре­ди­тів, узя­тих під за­ку­пів­лю те­хні­ки.

Що мо­жна зро­би­ти? Пе­ред­усім усві­до­ми­ти, що з та­ко­го гли­бо­ко­го нок­да­у­ну на­вряд чи мо­жна під­ня­ти­ся без не­об­хі­дно­го сту­пе­ня ко­ор­ди­на­ції зу­силь. Об’єд­на­ти­ся й по­ро­зу­мі­ти­ся ма­ють при­найм­ні ві­сім із ко­жних де­ся­ти під­при­ємств се­кто­ру. І, до ре­чі, є сенс зро­би­ти бо­дай якусь одну спра­ву, ке­ру­ю­чись сво­їм вла­сним ро­зу­мом. Це я про по­ва­гу, зокре­ма й ви­ра­же­ну ма­те­рі­аль­но, до ана­лі­ти­ків, ро­бо­та яких спря­мо­ва­на на під­трим­ку се­кто­ру…

По­при те, що зе­мель­ний банк у сіль­госп­під­при­ємств до­сить слаб­кий і за­ле­жить від во­лі вла­сни­ка зем­лі по­дов­жу­ва­ти чи не по­дов­жу­ва­ти до­го­вір орен­ди, під­при­єм­ства все ж та­ки удо­ско­на­лю­ють парк те­хні­ки. Це вель­ми ри­зи­ко­ва­но, бо ку­ди во­ни її по­ді­нуть, ко­ли зем­лю ви­сми­кнуть з-під ніг і ні­чо­го бу­де обро­бля­ти? Ра­зом із тим те­хні­ку при­дба­но, на­ле­жним чи­ном за­ре­є­стро­ва­но й по­став- ле­но на ба­ланс. А от її зв’язок із зем­лею по бух­гал­те­рії не про­сте­жу­є­ться. Чо­му? То­му що не­має те­хно­ло­гій, які б по­єд­на­ли і зе­мель­ні ре­сур­си, і те­хні­ку, і за­фі­ксу­ва­ли б нор­ми ви­тра­ти ма­те­рі­а­лів.

Аби при­найм­ні по­ча­ти ви­хо­ди­ти з та­ко­го ста­ну, є сенс на­ве­сти по­ря­док в облі­ку акти­вів. По­ка­за­ти, як ко­жна зе­мель­на ді­лян­ка пов’яза­на із сіль­гос­пте­хні­кою, які існу­ють те­хно­ло­гії її обро­бі­тку та яким чи­ном во­на пов’яза­на з ін­ши­ми па­ра­ме­тра­ми ви­ро­бни­чо­го про­це­су, з тим са­мим па­ли­вом, до­бри­ва­ми, ЗЗР. Зре­штою все на­зи­ва­є­ться управ­лін­ським облі­ком, про який, ма­буть, усі в кур­сі.

І ще одна ідея — ма­кро­еко­но­мі­чна. По­вер­не­н­ня екс­порт­но­го ПДВ по­су­ну­ло сіль­го­спви­ро­бни­ка до то­го, щоб не про­да­ва­ти вро­жай, а роз­гля­да­ти екс­порт як по­слу­гу трей­де­ра. Так са­мо до­ціль­но вчи­ни­ти і з сіль­гос­пте­хні­кою. Са­ме сіль­го­спви­ро­бник ро­зу­міє по­тре­би в ме­ха­ні­за­ції ви­ро­щу­ва­н­ня й оброб­ці вро­жаю. Са­ме він мо­же й по­ви­нен ста­ви­ти зав­да­н­ня ви­ро­бни­ку. Й ого­ло­шу­ва­ти тен­дер на ви­ро­бни­цтво са­ме та­кої те­хні­ки, яка йо­му по­трі­бна. Від­чу­ва­є­те рі­зни­цю? Не ау­тсор­синг з екс­плу­а­та­ції при­ро­дних ре­сур­сів, а ау­тсор­синг ви­со­ких те­хно­ло­гій від сві­то­во­го ви­ро­бни­ка. Мо­жли­вість пе­ре­бра­ти на се­бе ви­со­ко­ін­те­ле­кту­аль­ну мар­ке­тин­го­ву скла­до­ву, яка в су­ча­сно­му сві­ті ся­гає до 80% вар­то­сті то­ва­ру. По­годь­те­ся, за на­яв­но­го ста­ну ре­чей та­кі за­яв­ки — смі­шні. Бо­же­віль­ні на­по­ле­о­нів­ські пла­ни! Однак по­глянь­мо на на­яв­ні ре­сур­си. Во­ни то­го вар­ті.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.