Збу­ду­ва­ти за­вод. На до­ві­рі

Про­ект обі­йшов­ся ком­па­нії Agricom Group у 10,5 млн до­ла­рів США. І вже за 4,5–5 ро­ків має оку­пи­ти­ся

AgroMarket - - БІЗНЕС-КЕЙС -

Ко­ли агро­ви­ро­бник ста­вить пе­ред со­бою стра­те­гі­чну ціль — ви­йти на рі­вень пе­ре­роб­ки, чи то пак, ство­ре­н­ня до­да­ної вар­то­сті, — са­ме ли­ше пла­ну­ва­н­ня ма­ло б три­ва­ти кіль­ка ро­ків. А що як ідея збу­ду­ва­ти су­пер­су­ча­сний за­вод ви­ни­кає в кри­зо­вий 2014 рік? Що як ви­ро­бник одра­зу ста­вить со­бі за ме­ту ста­ти но­ме­ром один в Укра­ї­ні у сво­їй ні­ші й одра­зу ви­йти на зов­ні­шній ри­нок? Що як про­ект уже за­пу­ще­но, а на йо­го ре­а­лі­за­цію є ли­ше 40% ка­пі­та­лу? Ви­яв­ля­є­ться, до­сяг­ти не­мо­жли­во­го мо­жли­во.

До­свід ком­па­нії Agricom Group, яка у трав­ні відкрила Чер­ні­гів­щи­ні за­вод із ви­го­тов­ле­н­ня пла­стів­ців із зернових куль­тур та про­ду­ктів на їх осно­ві під вла­сною тор­го­вою мар­кою, на­ди­хає. Вже ни­ні йо­го про­ду­кція до­сту­пна в де­ся­тках ти­сяч тор­го­вих то­чок Укра­ї­ни і не тіль­ки.

Пла­ну­ва­ти без обме­жень

— Ідея за­пу­сти­ти ви­ро­бни­цтво пла­стів­ців ви­ни­кла ду­же не­спо­ді­ва­но для нас са­мих, ко­ли я та кіль­ка мо­їх ко­лег до­три­му­ва­ли­ся ді­є­ти, — роз­по­від­ає ви­ко­нав­чий ди­ре­ктор ком­па­нії Agricom Group Пе­тро Мель­ник. — То­ді ми й звер­ну­ли ува­гу на те, що до­сту­пних, які­сних ді­є­ти­чних хар­чо­вих про­ду­ктів ві­тчи­зня­но­го ви­ро­бни­цтва пра­кти­чно не­має на по­ли­цях су­пер­мар­ке­тів. То чо­му б не зайня­ти цю ні­шу? І якщо вже й ста­ви­ти со­бі ці­лі, то без жо­дних обме­жень — так, ні­би в нас є для то­го всі ре­сур­си й умо­ви. Тож спо­ру­дже­н­ня вла­сних пе­ре­ро­бних по­ту­жно­стей у пер­спе­кти­ві ма­ло б пе­ре­фор­ма­ту­ва­ти ри­нок вів­ся­них пла­стів­ців із ні­шо­во­го рин­ку на пов­но­цін­ний се­гмент про­ду­ктів хар­чу­ва­н­ня.

На стар­ті за­пу­ску цьо­го ам­бі­тно­го про­е­кту ком­па­нія ма­ла ли­ше 40% не­об­хі­дно­го ін­ве­сти­цій­но­го ка­пі­та­лу (вла­сно­го). Ре­шту за­лу­чи­ли у кре­дит (від трьох бан­ків — ТАСком­банк, «Пів­ден­ний» і Про­Кре­дит Банк). Про­Кре­дит Банк, до сло­ва, за­без­пе­чив по­зи­ку під 6% рі­чних на 7 ро­ків. Це був ін­вест-про­ект. І на­віть уго­ду зі швей­цар­ською ком­па­ні­єю Buhler про по­став­ку обла­дна­н­ня укла­ли фа­кти­чно… на че­сно­му сло­ві, без гро­шей. Хо­ча, зві­сно, не все бу­ло так про­сто і без­хмар­но. Аби за­слу­жи­ти до­ві­ру, а головне — ві­ру пар­тне­рів, ком­па­нія по­вин­на ма­ти за пле­чи­ма со­лі­дну істо­рію успі­ху, ста­біль­но ви­со­кі при­бу­тки, ви­со­ку ефе­ктив­ність, хо­ро­шу ре­пу­та­цію. І, вла­сне, зов­сім не важливо, чи це агро­хол­динг, чи сі­мей­не го­спо­дар­ство.

«Щой­но про­ект стар­ту­вав, ко­жен наш ро­бо­чий день по­чи­нав­ся й за­кін­чу­вав­ся тим, що ми “ма­лю­ва­ли сло­на”, аби ро­зу­мі­ти, як ко­жен із нас йо­го со­бі уяв­ляє, — зі­зна­є­ться СЕО ком­па­нії. — Важливо зна­ти, як ко­ман­да ба­чить кін­це­ву ме­ту спіль­но­го про­е­кту. І хо­ча що­дня на нас че­ка­ли но­ві ви­кли­ки — бю­ро­кра­ти­чні, юри­ди­чні, те­хні­чні й на­віть по­го­дні — а жо­дно­го ра­зу в ме­не не опу­ска­ли­ся ру­ки. До­ки не ді­йшла спра­ва до отри­ма­н­ня до­зво­лу на спо­жи­ва­н­ня еле­ктро­енер­гії. Дя­ку­ва­ти, ми йо­го та­ки отримали. Втім, на­віть най­пер­спе­ктив­ні­ший про­ект мо­же “за­галь­му­ва­ти” на рів­но­му мі­сці че­рез та­кі об­ста­ви­ни. З цим тре­ба щось ро­би­ти на дер­жав­но­му рів­ні».

То­чка без­зби­тко­во­сті

За­вод обі­йшов­ся ком­па­нії Agricom Group у 10,5 млн до­ла­рів США. І вже за 4,5–5 ро­ків про- ект має оку­пи­ти­ся. На тра­вень 2018-го йо­го по­ту­жно­сті за­ван­та­же­но на 35–40% (350–400 т) — та­ка то­чка без­зби­тко­во­сті під­при­єм­ства, то­ді як мо­жли­во­сті за­во­ду — пе­ре­роб­ка 1 тис. тонн зер­на на мі­сяць. До­сяг­ти 100%го за­ван­та­же­н­ня пла­ну­ють уже до кін­ця цьо­го ро­ку. На­ра­зі ре­а­лі­за­ція пе­ре­ро­бле­ної про­ду­кції ста­но­вить ли­ше 5% усьо­го до- хо­ду ком­па­нії, про­те очі­ку­є­ться, що до кін­ця ро­ку об­ся­ги на­ро­стять до 15%.

За сло­ва­ми Пе­тра Мель­ни­ка, спо­жи­ва­н­ня пла­стів­ців в Укра­ї­ні та сві­ті на­би­рає обер­тів. Осо­бли­во швид­ки­ми тем­па­ми ви­хо­дить із ні­ші овес. Сьо­го­дні час­тка про­ду­кції тор­го­во­го до­му «До­бро­дія Фудз» ста­но­вить ли­ше 9% вну­трі­шньо­го рин­ку пла­стів­ців, про­те до кін­ця ро­ку ком­па­нія спо­ді­ва­є­ться ви­йти на 15%, а в дов­го­стро­ко­вій пер­спе­кти­ві — охо­пи­ти 25–30% рин­ку. Очі­ку­є­ться, що 50% про­ду­кції, яку ви­пу­ска­ти­ме за­вод, екс­пор­ту­ва­ти­муть. До ре­чі, ви­хід на зов­ні­шні ринки став мо­жли­вий пі­сля отри­ма­н­ня ком­па­ні­єю в лю­то­му 2018 ро­ку сер­ти­фі­ка­та від­по­від­но­сті FSSC 22000. Тож на­ра­зі вже здій­сне­но пер­ші від­ван­та­же­н­ня в Ру­му­нію та Бол­га­рію, на чер­зі — Ні­дер­лан­ди та ще п’ять кра­їн Єв­ро­пи. Пла­ну­ю­ться та­кож пе­ре­го­во­ри з кра­ї­на­ми При­бал­ти­ки.

«В Укра­ї­ну ми за­йшли якраз у між­се­зо­н­ня, та ра­зом із тим по­чав зро­ста­ти екс­порт. Завдяки цьо­му спо­ді­ва­є­мо­ся до кін­ця ро­ку за­ван­та­жи­ти 100% на­ших по­ту­жно­стей. Ни­ні в на­шій про­ду­кто­вій лі­нії 50 рі­зних най­ме­ну­вань, про­те на­да­лі їх біль­ша­ти­ме. У нас є пев­ні роз­ра­хун­ки, скіль­ки в Укра­ї­ні мо­же бу­ти спо­жи­то на­шої про­ду­кції, і якщо ми до­ся­гне­мо ці­єї то­чки, то на­сту­пно­го ро­ку є пла­ни до­бу­ду­ва­ти ще три до­да­тко­вих це­хи. Це тіль­ки пер­ший етап на­ших за­яв­ле­них ін­ве­сти­цій. Ком­па­нія й да­лі зро­ста­ти­ме, і я спо­ді­ва­ю­ся, но­ва про­ду­кція та­кож бу­де орі­єн­то­ва­на і на вну­трі­шній, і на зов­ні­шній ринки», — ді­ли­ться пла­на­ми СЕО ком­па­нії.

Ін­но­ва­цій­ність у ко­жній де­та­лі

Від ідеї до за­пу­ску ви­ро­бни­цтва ми­ну­ло понад три ро­ки, а без­по­се­ре­днє бу­дів­ни­цтво за­во­ду три­ва­ло дев’ять мі­ся­ців, що ду­же ма­ло для та­ко­го мас­шта­бно­го об’єкта. Обла­дна­н­ня оби- ра­ли між ні­ме­цьким ви­ро­бни­ком і швей­цар­ським, роз­по­від­ає Пе­тро Мель­ник. Це бу­ло, як ви­зна­ча­ти­ся між ав­то­мо­бі­лем Toyota та Mercedes — оби­два ви­ро­бни­ки ви­со­ко­го рів­ня та яко­сті, і все ж знав­ці від­чу­ва­ють рі­зни­цю. Зу­пи­ни­ли­ся на швей­цар­сько­му обла­днан­ні сві­то­во­го лі­де­ра-ви­ро­бни­ка Buhler, то­му що він у се­гмен­ті пе­ре­роб­ки зер­на — як Mercedes се­ред ав­то­мо­бі­лів. Ви­ко­ри­ста­н­ня остан­ніх роз­ро­бок ком­па­нії Buhler ро­бить за­вод, по су­ті, най­су­ча­сні­шим не ли­ше в Укра­ї­ні, а й у Єв­ро­пі, роз­по­від­ає ке­рів­ник на­пря­му пе­ре­роб­ки та роз­роб­ки нових про­ду­ктів ТМ «До­бро­дія» Іри­на Бро­слав­це­ва. Всі про­це­си, від лу­ще­н­ня зер­на до фа­су­ва­н­ня, ав­то­ма­ти­зо­ва­но, що мі­ні­мі­зує люд­ський чин­ник у ви­ро­бни­цтві. Те­хно­ло­гі­чний про­цес об­слу­го­ву­ють ли­ше три осо­би, а всьо­го на за­во­ді тро­хи біль­ше ніж 100 пра­ців­ни­ків.

Ще одна фі­шка ви­ро­бни­цтва — йо­го без­від­хо­дність. Лу­шпи­н­ня вів­са та від­хо­ди тре­тьої ка­те­го­рії із зер­но­очи­сних ма­шин над­хо­дять у біо­ко­тель­ню, де зго­ря­ю­чи, да­ють те­хно­ло­гі­чну й по­бу­то­ву па­ру (її ви­ко­ри­сто­ву­ють і в про­це­сі ви­ро­бни­цтва, і для обі­грі­ву при­мі­щень). Газ на під­при­єм­стві не ви­ко­ри­сто­ву­ють вза­га­лі, хо­ча га­зо­ві ко­тли стоять як ре­зерв­ні, і во­ни бу­ли не­об­хі­дні на по­ча­тку для за­пу­ску ви­ро­бни­цтва. Крім то­го, очи­сні філь­три не да­ють жо­дним шкі­дли­вим ви­ки­дам по­тра­пи­ти в по­ві­тря. На­віть си­сте­ма за­хи­сту від пта­шок, які є пе­ре­но­сни­ка­ми хво­роб, тут ду­же еко­ло­гі­чна: імі­тує зву­ки хи­жа­ків, що від­ля­ку­ють пер­на­тих.

До­да­ю­чи цін­ність

Укра­їн­ські агро­ви­ро­бни­ки ба­га­то го­во­рять про не­об­хі­дність збіль­ше­н­ня пе­ре­ро­бних по­ту­жно­стей, ви­ро­бни­цтво про­ду­кції з ма­кси­маль­ною до­да­ною вар­ті­стю, від­хід від ста­ту­су си­ро­вин­но­го до­да­тка Єв­ро­пи то­що. Про­те ма­ло хто на­зи­ває кон­кре­тні ци­фри, й оди­ни­ці ри­зи­ку­ють, ін­ве­сту­ю­чи в пе­ре­роб­ку. На­то­мість, за сло­ва­ми Пе­тра Мель­ни­ка, оста­н­ня збіль­шує до­хід го­спо­дар­ства в ра­зи. Так, вар­тість вів­ся­них пла­стів­ців у 2,5–3 ра­зи ви­ща, ніж чи­сто­го вів­са. А до­да­на цін­ність по­ля­гає ще й у то­му, що Agricom Group уза­га­лі не пра­цює з да­валь­ни­цькою си­ро­ви­ною.

«Ри­зи­ки є зав­жди у будь-якій спра­ві, — роз­мір­ко­вує Пе­тро Мель­ник. — На­віть учо­ра я ще по­бо­ю­вав­ся, що ін­ве­сто­ва­ні гроші мо­жуть пі­ти в ні­ку­ди. Ми по­стій­но бо­ї­мо­ся щось ро­би­ти, і це нор­маль­но, але ми ді­є­мо за прин­ци­пом “очі бо­я­ться, а ру­ки ро­блять”. Тру­дно­щі бу­дуть і на­да­лі, бо якщо, на­при­клад, ри­зи­ки в Agricom Group не­ве­ли­кі, то є ще ри­зи­ки зов­ні­шні, зокре­ма, пев­ним ри­зи­ком є те, що ми за­хо­ди­мо в но­вий етап ви­бо­рів, то­му ін­ве­сто­ри по­стій­но ці­кав­ля­ться си­ту­а­ці­єю в кра­ї­ні. Та якщо во­ни з на­ми по­ча­ли пра­цю­ва­ти в кри­зо­во­му 2014 ро­ці, то сьо­го­дні ри­зи­ків на­ба­га­то мен­ше, тож і ми на них май­же не зва­жа­є­мо. Го­лов­ний се­крет успі­ху, як на ме­не, — щи­ро ві­ри­ти в те, що ти ро­биш, і ма­ти у цій спра­ві одно­дум­ців».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.