Бу­ти з по­лем на «ви»

Ви­ро­бни­ки ор­га­ні­чної про­ду­кції на­пра­цьо­ву­ють вла­сні те­хно­ло­гії, вча­ться вза­є­мо­ді­я­ти й до­ся­га­ти ма­кси­маль­ної рен­та­бель­но­сті сво­го бі­зне­су

AgroMarket - - ДОСВІД - Ан­же­ла ГАВРИЛЮК

Виробництво ор­га­ні­чної про­ду­кції в Україні роз­ви­ва­є­ться до­сить стрім­ко. Зна­чною мі­рою цьо­му спри­яє ве­ли­кий по­пит на неї у сві­ті. До ре­чі, най­біль­ше ор­га­ні­чно­го спо­жи­ва­ють Швей­ца­рія, Да­нія й Шве­ція — не в остан­ню чер­гу завдяки укра­їн­ським ви­ро­бни­кам. Що­прав­да, Україна по­ки що в топ-20 сві­то­вих лі­де­рів ли­ше за пло­щею ор­га­ні­чних сіль­сько­го­спо­дар­ських зе­мель. Як ка­же То­ральф Рі­хтер, екс­перт на­пря­му сіль­сько­го­спо­дар­ських ор­них куль­тур Швей­цар­сько­го до­слі­дно­го ін­сти­ту­ту ор­га­ні­чно­го сіль­сько­го господарства (FIBL), ли­ше у Швей­ца­рію що­ро­ку над­хо­дить близь­ко 10 тис. тонн ор­га­ні­чної про­ду­кції від 15 укра­їн­ських агро­ви­ро­бни­ків. Се­кре­ти успі­ху «Агро­Мар­кет» з’ясо­ву­вав на кон­фе­рен­ції, при­свя­че­ній 10-річ­чю по­сту­пу ор­га­ні­чно­го ви­ро­бни­цтва в Україні. «По­єд­ну­є­мо до­свід з ін­но­ва­ці­я­ми й го­ту­є­мо ка­дри»

Гліб ЛУК’ЯНЕНКО, ди­ре­ктор ПП «Агро­еко­ло­гія»

— Цей рік для на­шо­го господарства юві­лей­ний: рів­но 40 ро­ків то­му «Агро­еко­ло­гія» від­мо­ви­ла­ся від хі­мі­чних за­со­бів за­хи­сту ро­слин, а ще че­рез 10 ро­ків — від мі­не­раль­них до­брив. Крім то­го, ми вже 40 ро­ків не втру­ча­є­мо­ся в ґрунт глиб­ше ніж на 10 см, ство­рю­ю­чи умо­ви ви­ро­бни­цтва, ма­кси­маль­но на­бли­же­ні до при­ро­дних.

Ко­жне го­спо­дар­ство про­хо­дить че­рез рі­зні ета­пи сво­го роз­ви­тку й на ко­жно­му з них має рі­зні ви­кли­ки. До нас ча­сто звер­та­ю­ться із за­пи­та­н­ня­ми що­до бо­роть­би з бур’яна­ми та хво­ро­ба­ми, а для нас це вже не про­бле­ма. Ни­ні пе­ред на­ми по­ста­ли зав­да­н­ня ін­шо­го рів­ня. За­мість на­ро­ще­н­ня зе­мель­но­го бан­ку пра­гне­мо роз­ви­ва­ти те, що вже ма­є­мо. А до­рож­че про­да­ва­ти про­ду­кцію мо­жна, отри­мав­ши до­да­тко­ву сер­ти­фі­ка­цію або ство­рю­ю­чи до­да­ну вар­тість.

То­рік від­кри­ли ма­га­зин, де пред­став­ле­ні на­ше м’ясо, мо­ло­ко, не­що­дав­но по­ча­ли до­да­ва­ти лі­ній­ку про­ду­ктів пе­ре­роб­ки з м’яса, ре­а­лі­зо­ву­є­мо де­які то­вар­ні гру­пи на­ших пар­тне­рів або дру­зів. Пла­ну­є­мо та­кож до­да­ти про­ду­кти пе­ре­роб­ки з молока.

Що­до про­ду­кції ро­слин­ни­цтва — 90% ми екс­пор­ту­є­мо у Швей­ца­рію, Ні­меч­чи­ну, Ні­дер­лан­ди, Ав­стрію. В Україні про­да­є­мо ли­ше со­ня­шник. У пи­та­н­нях екс­пор­ту ва­жли­ву роль ві­ді­грає ре­пу­та­ція господарства. Так, наш пер­ший екс­порт­ний кон­тракт ми укла­ли… за­о­чно, на­віть не зу­стрі­ча­ю­чись із пар­тне­ра­ми — ми з ни­ми пе­ре­пи­су­ва­ли­ся про­тя­гом пів­ро­ку, пі­сля чо­го отри­ма­ли 100% пе­ред­пла­ти.

У про­це­сі ви­ро­бни­цтва по­єд­ну­є­мо до­свід з ін­но­ва­ці­я­ми. В на­шій те­хно­ло­гії є ба­зо­ві прин­ци­пи: сі­во­змі­на, ви­ко­ри­ста­н­ня пев­них куль­тур для ство­ре­н­ня по­жив­но­сті ґрун­ту то­що. Завдяки ін­но­ва­ці­ям ми фа­кти­чно ін­тен­си­фі­ку­є­мо ба­зо­ву те­хно­ло­гію. Не­що­дав­но впро­ва­ди­ли ком­по­сту­ва­н­ня, ско­ри­гу­ва­ли сі­во­змі­ну, по­ча­ли ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти но­ву те­хні­ку для бо­роть­би з бур’яна­ми, а та­кож су­пу­тни­ко­вий мо­ні­то­ринг по­сі­ву для про­гно­зу­ва­н­ня вро­жай­но­сті.

Одна з клю­чо­вих про­блем в ор­га­ні­чно­му ви­ро­бни­цтві — ка­дри. Ор­га­ні­чний агро­ном (на рин­ку їх пра­кти­чно не­має) по­ви­нен по­єд­ну­ва­ти ком­пе­тен­ції не ли­ше агро­но­ма, а й ме­не­дже­ра, ме­ха­ні­за­то­ра, ло­гі­ста та ще й умі­ти ко­му­ні­ку­ва­ти. Взя­ти з ін­сти­ту­ту ви­пу­скни­ка, який одра­зу по­бу­дує агро­но­мі­чну слу­жбу чи впро­ва­дить якийсь но­вий про­цес, — не­мо­жли­во. Ко­ли ми доби­ра­є­мо но­вих лю­дей, ди­ви­мо­ся пе­ред­усім на їхню зда­тність до на­вча­н­ня, це — го­лов­ний кри­те­рій. Зо­ло­те пра­ви­ло ор­га­ні­чно­го ви­ро­бни­цтва, пе­ре­ві­ре­не осо­би­сто на­ми: один агро­ном не мо­же ефе­ктив­но об­слу­го­ву­ва­ти по­над 2 тис. ге­кта­рів.

На­ше го­спо­дар­ство орі­єн­то­ва­не на го­ри­зон­таль­ний роз­ви­ток пер- со­на­лу. Ми бе­ре­мо лю­дей із кон­кре­тни­ми на­ви­чка­ми й зна­н­ня­ми і вже по­тім їх на­вча­є­мо, роз­ши­ря­є­мо їхні ком­пе­тен­ції. То­му бу­дь­хто з на­ших тра­кто­ри­стів сам мо­же ав­то­ном­но на­ла­шту­ва­ти будь-яке обла­дна­н­ня, завдяки чо­му отри­мує й біль­шу зар­пла­ту… Бу­ває, вла­сни­ки чи фа­хів­ці ком­па­нії — ви­ро­бни­ка те­хні­ки про­сто вра­же­ні, во­че­видь пе­ре­ко­нав­шись, які мо­жли­во­сті їх агре­га­тів мо­жуть бу­ти за­сто­со­ва­ні в ор­га­ні­чно­му зем­ле­роб­стві.

«Шу­ка­є­мо нові рин­ки збу­ту на пер­спе­кти­ву»

Ан­дрій ПИЛИПЧЕНКО, ге­не­раль­ний ди­ре­ктор і за­снов­ник Агро­про­ми­сло­вої гру­пи «Ар­ні­ка»

— З 2013 ро­ку, ко­ли ми по­ча­ли за­йма­ти­ся ор­га­ні­кою, май­же 16 тис. ге­кта­рів на­шо­го зе­мель­но­го бан­ку (із 20 тис., що є в обро­бі­тку) сер­ти­фі­ко­ва­но під ор­га­ні­чне зем­ле­роб­ство. За­га­лом на ко­жен ге­ктар це обі­йшло­ся в 600 євро за­галь­них ін­ве­сти­цій (з ура­ху­ва­н­ням ку­пів­лі те­хні­ки), а со­бі­вар­тість про­ду­кції зро­сла при­бли­зно на 10%. Ба­га­то хто по­мил­ко­во ду­має, що ко­ли пе­ре­хо­диш на ор­га­ні­ку, то за­тра­ти змен­шу­ю­ться. Втім, фа­кти­чно все нав­па­ки. Бо якщо, на­при­клад, в кла­си­чній те­хно­ло­гії ми ви­ко­ри­сто­ву­є­мо близь­ко 70 лі­трів паль­но­го на ге­ктар, то в ор­га­ні­чній це 150 л/га…

Оскіль­ки ми з 2000 ро­ку пра­цю­ва­ли за кла­си­чною те­хно­ло­гі­єю, пер­ше, з чим я зі­ткнув­ся при пе­ре­хо­ді на ор­га­ні­ку, — це куль­ту­ра ви­ро­бни­цтва. Від­по­від­ний під­хід має бу­ти в усьо­му, в ко­жній де­та­лі, і не­про­сте зав­да­н­ня — пе­ре­ла­шту­ва­ти на цю хви­лю ве­ли­ку кіль­кість лю­дей, до­не­сти пер­со­на­лу, вклю­ча­ю­чи сто­ро­жа і во­дія, чо­му у нас не мо­же бу­ти на ви­ро­бни­цтві на­віть мі­шка з-під «хі­мії». Якось ін­спе­ктор по­мі­тив ка­ні­стру з-під гер­бі­ци­ду, яку один із ме­ха­ні­за­то­рів при­ла­шту­вав для за­ли­ва­н­ня ма­сти­ла. До­бре, що на ній бу­ла да­та ви­ро­бни­цтва яко­гось 2005 ро­ку.

Ще один ви­клик — це ло­гі­сти­ка і збе­рі­га­н­ня. Оскіль­ки ми не пов­ні­стю ві­ді­йшли від тра­ди­цій­но­го зем­ле­роб­ства, скла­ди і транс­порт у нас та­кож рі­зно­го при­зна­че­н­ня. Бу­ла си­ту­а­ція, ко­ли в ні­чну змі­ну во­дій, за­мість пе­ре­вез­ти ор­га­ні­чну про­ду­кцію на склад №1, по­мил­ко­во від­віз її на склад №2, де збе­рі­га­ла­ся не­ор­га­ні­чна. Тож ці­лу ма­ши­ну зер­на (близь­ко 250 тонн) до­ве­ло­ся ви­лу­чи­ти з ор­га­ні­ки... А ча­сом те­хні­ка фі­зи­чно не зда­тна впо­ра­ти­ся з обро­бі­тком по бур’янах, то­ді до­во­ди­ться за­лу­ча­ти ру­чну про­пол­ку. То­рік, на­при­клад, на це пі­шло 4,5 млн грн…

На­ра­зі 100% на­шої про­ду­кції екс­пор­ту­є­ться у Швей­ца­рію, Ні­меч­чи­ну, Ні­дер­лан­ди, Фран­цію, Ли­тву та Есто­нію. Всьо­го за три ро­ки ми екс­пор­ту­ва­ли по­над 20 тис. тонн про­ду­кції. Зви­чай­но, до­ве­ло­ся дов­го на­ла­го­джу­ва­ти ло­гі­сти­ку та бо­ро­ти­ся з тру­дно­ща­ми роз­ми­тне­н­ня, оскіль­ки Єв­ро­ко­мі­сія вста­но­ви­ла ду­же жорс­ткі умо­ви для укра­їн­ських екс­пор­те­рів. Але всі ці зу­си­л­ля не бу­ли мар­ни­ми, адже по­ки що в ЄС де­фі­цит ор­га­ні­ки, то­му на на­шу про­ду­кцію є по­пит. Про­те що­ро­ку на єв­ро­пей­сько­му рин­ку зро­стає кіль­кість ло­каль­них ви­ро­бни­ків, і то­му ми вже за­йма­є­мо­ся по­шу­ком но­вих рин­ків збу­ту на пер­спе­кти­ву.

«Пра­цю­є­мо над вла­сною тор­го­вою ме­ре­жею»

Оле­ксандр ЮЩЕНКО, ге­не­раль­ний ди­ре­ктор і за­снов­ник ком­па­нії «Га­лекс-Агро»

— По­ча­ли ді­яль­ність у 2008-му від­ра­зу з ор­га­ні­чно­го зем­ле­роб­ства: то­ді ми сер­ти­фі­ку­ва­ли 1700 га. Да­лі бу­ло тва­рин­ни­цтво, бо без ньо­го не мо­же бу­ти пов­но­цін­ної ор­га­ні­ки. За при­бли­зни­ми роз­ра­хун­ка­ми на 2 га зем­лі го­спо­дар­ству тре­ба ма­ти що­най­мен­ше одну ко­ро­ву, аби бу­ло до­ста­тньо ор­га­ні­чно­го добрива (то­рік ми вне­сли по­над 40 тис. тонн ком­по­сту). Сьо­го­дні в нас 8,5 тис. ге­кта­рів сер­ти­фі­ко­ва­них зе­мель і близь­ко 5 тис. ко­рів, го­спо­дар­ство має ста­тус пле­мін­но­го.

У ро­слин­ни­цтві ми вже на­пра­цю­ва­ли вла­сну те­хно­ло­гію. Зокре­ма, один із на­ших ме­то­дів бо­роть­би з бур’яна­ми та­кий: сі­є­мо овес на го­дів­лю тва­рин, ве­сною під­сі­ю­є­мо ко­ню­ши­ну, та­ким чи­ном ми отри- му­є­мо корм для тва­рин на два ро­ки й усі бур’яни, що про­ро­ста­ти­муть, бу­дуть зни­ще­ні. На тре­тій рік сі­є­мо там зви­чай­ну пше­ни­цю. А для сої, на­при­клад, кра­ще ро­би­ти оран­ку (22 см ма­кси­мум) — це дасть чи­сті по­ля без бур’янів. Ще одна ва­го­ма про­бле­ма — ки­слі ґрун­ти, що за­ва­жає ви­ро­щу­ва­ти кор­мо­ву ба­зу. Сьо­го­дні в на­шо­му го­спо­дар­стві та­ких 50%, то­му ми роз­по­чи­на­є­мо про­гра­му ва­пну­ва­н­ня зе­мель — уже по­ча­ли за­во­зи­ти ва­пня­ко­ве бо­ро­шно.

Ли­ше в за­мкну­то­му ци­клі ви­ро­бни­цтва ор­га­ні­чний бі­знес ма­кси­маль­но рен­та­бель­ний. На­ше під­при­єм­ство отри­ма­ло у 2017 ро­ці 60 млн гри­вень чи­сто­го при­бу­тку. Ці ко­шти ми вкла­да­є­мо в роз­ви­ток, уже за­пу­сти­ли м’ясо­пе­ре­роб­ку: не­ве­ли­кий за­вод по­ту­жні­стю до 4 т на до­бу. Ду­же скла­дно пра­цю­ва­ти з ри­тей­ла­ми, бо біль­шість із них хо­че за­ро­бля­ти біль­ше, ніж сам ви­ро­бник, то­му є сенс бу­ду­ва­ти вла­сні роз­дрі­бні ме­ре­жі, ду­маю, нам, ор­га­ні­кам, тре­ба об’єд­ну­ва­ти­ся у цьо­му пи­тан­ні. І ми вже над цим пра­цю­є­мо.

На­ше го­спо­дар­ство має та­кож тор­го­ву мар­ку «Ор­га­нік Мілк», ку­ди на пе­ре­роб­ку йде все на­ше мо­ло­ко. Ва­жли­во, щоб про­ду­кція бу­ла на 100% ор­га­ні­чною, то­му для йо­гур­тів ми са­мі ви­ро­щу­є­мо яго­ди й на­віть ма­є­мо на сво­їх по­лях сер­ти­фі­ко­ва­ну па­сі­ку (200 бджолосімей). На­шу мо­ло­чну про­ду­кцію екс­пор­ту­є­мо в Ду­бай, ве­де­мо та­кож пе­ре­го­во­ри з Са­у­дів­ською Ара­ві­єю та США. Ло­гі­сти­ку ор­га­ні­зо­ву­є­мо лі­та­ка­ми: від рам­пи до ае­ро­пор­ту в Ду­баї про­хо­дить при­бли­зно 14 год. І якщо в Україні на­ше мо­ло­ко ко­штує плю­смі­нус 1 до­лар, то на шля­ху до Ду­баї ці­на зро­стає до 3,5 до­ла­ра, а про­да­ють у су­пер­мар­ке­тах за 6,5 до­ла­ра. Хо­ча при­бу­ток ми отри­му­є­мо пра­кти­чно та­кий са­мий, як і від про­да­жу в Україні. Від­так екс­порт мо­ло­чної про­ду­кції для нас швид­ше імідж, ніж за­ро­бі­ток!

Ві­тчи­зня­ний ор­га­ні­чний ринок ще не сфор­мо­ва­но, то­му май­же всю на­шу про­ду­кцію (за ви­ня­тком мо­ло­чної) екс­пор­ту­є­мо до Швей­ца­рії, Ні­меч­чи­ни, тро­хи в Ні­дер­лан­ди, Бри­та­нію, Іта­лію, Угор­щи­ну. Що­прав­да, до­во­ди­ться дем­пін­гу­ва­ти, бо єв­ро­пей­ці швид­ше ку­плять у сво­го ви­ро­бни­ка. То­му, пе­ре­ко­на­ний, слід роз­ви­ва­ти укра­їн­ський ринок.

«До­ся­га­ю­чи до­ско­на­ло­сті, й са­ти­сфа­кція від­по­від­на»

Оле­ксій ЯЗИКОВ, ди­ре­ктор ТОВ «Жи­ва ни­ва»

— Пі­сля чо­ти­рьох ро­ків ро­бо­ти за тра­ди­цій­ни­ми агро­те­хно­ло­гі­я­ми ми пе­ре­йшли на no-till і та­ким чи­ном ви­йшли на 250–300% рен­та­бель­но­сті. Па­ра­лель­но я вже ви­вчав до­свід Ав­стрії й Ні­меч­чи­ни, спіл­ку­вав­ся з пра­кти­ка­ми й кон­суль­тан­та­ми і по­сту­по­во за­ну­рю­вав­ся в ор­га­ні­ку. Близь­ко чо­ти­рьох ро­ків пі­шло в ме­не на ви­вче­н­ня те­хно­ло­гії й під­го­тов­ку, фа­кти­чно це був мій пе­ре­хі­дний пе­рі­од від тра­ди­цій­но­го зем­ле­роб­ства до ор­га­ні­чно­го. Сьо­го­дні ми обро­бля­є­мо 3,5 тис. ге­кта­рів.

Про­бле­ма бу­ла зна­йти спе­ці­а­лі­стів, які справ­ді мо­жуть щось роз­по­ві­сти у цій сфе­рі. За­зви­чай спра­ва за­кін­чу­ва­ла­ся тим, що при­їжджа­ли до ме­не кон­суль­тан­ти й ка­за­ли: «У вас усе є, на­віть біль­ше, ніж я міг би по­ра­ди­ти». Тож мо­їм при­кла­дом для на­слі­ду­ва­н­ня став Ан­дрій Пилипченко та йо­го ком­па­нія «Ар­ні­ка». За­лу­ча­ли та­кож кон­суль­тан­та з Ні­меч­чи­ни.

Оби­ра­ю­чи те­хно­ло­гію ви­ро­бни­цтва, я ви­рі­шив мі­ні­маль­но втру­ча­ти­ся в ґрунт, тож куль­ти­ву­є­мо не глиб­ше як на 5–6 см. І ва­жли­во пе­ред сів­бою зро­би­ти це що­най­мен­ше 3–4 ра­зи, щоб ма­кси­маль­но за­по­біг­ти за­бур’яне­но­сті. Зві­сно ж без оран­ки бур’янів біль­ше, ніж із нею. Про­те я сві­до­мо йду на цю по­мил­ку, бо ли­ше та­ким чи­ном мо­жна збе­рег­ти во­ло­гу в ґрун­ті. На­ра­зі ми екс­пе­ри­мен­ту­є­мо з біо­пре­па­ра­та­ми, але по­ки що не до­ся­гли ба­жа­но­го ре­зуль­та­ту.

Ви­тра­ти на ге­ктар у нас ко­ли­ва­ю­ться від 400 до 550 євро по рі­зних куль­ту­рах. Про­те мо­жна го­во­ри­ти про 100–150% при­бу­тко­во­сті. Однак, якщо взя­ти, на­при­клад, то­го­рі­чну гре­чку, то там ми отри­ма­ли мі­нус 25%. В ор­га­ні­чно­му зем­ле­роб­стві про при­бу­тко­вість мо­жна го­во­ри­ти, ма­ю­чи ста­ти­сти­ку не менш як за 4–5 ро­ків.

Про­ду­кцію тра­ди­цій­но­го агро­ви­ро­бни­цтва, де за­сто­со­ву­є­ться хі­мія, мо­жна про­да­ти від­ра­зу. А тут ще тре­ба прой­ти ду­же скла­дний і дов­гий про­цес сер­ти­фі­ка­ції, ла­бо­ра­тор­них ана­лі­зів то­що. Це все за­би­рає ду­же ба­га­то ча­су, то­му фі­нан­со­ве пла­ну­ва­н­ня в ор­га­ні­ці ду­же хис­тке. Про­те, до­ся­га­ю­чи до­ско­на­ло­сті, й са­ти­сфа­кція від­по­від­на — збе­ре­же­не дов­кі­л­ля, здо­ров’я лю­дей, ще й при­бу­ток є.

Спра­ва скла­дна, це я мо­жу ска­за­ти з вла­сно­го до­сві­ду, по­рів­ню­ю­чи ор­га­ні­чне виробництво й тра­ди­цій­не. Якщо ра­ні­ше ін­тен­сив­ної ро­бо­ти бу­ло 3–4 мі­ся­ці, а по­тім я мав час на сім’ю, від­по­чи­нок і хо­бі, то те­пер — ін­тен­сив­на пра­ця про­тя­гом усьо­го ро­ку. Це єди­ний ва­го­мий мі­нус ор­га­ні­чно­го ви­ро­бни­цтва. То­му ду­же хо­че­ться з ча­сом сфор­му­ва­ти ко­ман­ду са­мо­від­да­них одно­дум­ців, ко­жен із яких взяв би на се­бе від­по­від­аль­ність за якийсь із се­гмен­тів ці­єї від­по­від­аль­ної й по­че­сної спра­ви.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.