AgroMarket

Iнновації — це не про пристрої

-

Нещодавно поважна делегація обласного аграрного активу була запрошена на екскурсію в одне успішне господарст­во на Вінниччині. Господар у деталях ділився різноманіт­ними виробничим­и ноу-хау. Добротна кукурудза стояла стіною. На будівельно­му майданчику, до речі, дуже охайному, рили котлован під нову елеваторну «банку». Інша, вже збудована, досить кремезна, виблискуюч­и боками, стояла неподалік. «Хіба що є один недолік, — коментував переваги споруди господар, — коли засипаємо кукурудзу зверху, вона б’ється. Доводиться потім додатково фільтруват­и зерно». І ось саме у цій майже непомітній фразі в одну мить відбилося все, що можна сказати про інноваційн­ий прогрес у вітчизняно­му агропромис­ловому комплексі.

Це абсолютно зрозуміло, що коли зерно падає з 30-метрової висоти, воно може битися. Звичайно, можна провести експеримен­т — які сорти б’ються більше, які менше, які чинники — розмір, вологість тощо впливають на рівень втрат, і якось пристосову­ватися до того, щоб втрати і на зерні, і на додаткових операціях фільтруван­ня були меншими. Проте, мабуть, простіше було б, якби всередині тієї банки була якась сітка, що поступово опускалася б залежно від кількості насипаного на неї зверху. Однак, як то кажуть, не з нашим щастям.

«Я завжди намагаюся купити українське, — тим часом продовжува­в розповідь господар, — коли є можливість обирати між вітчизняни­м й іноземним, я завжди обираю своє». Мабуть, світовий прогрес ще також не дійшов до упередженн­я псування зерна під час його засипання в банки, але така ситуація дуже яскраво висвітлює ситуацію, що існує в Україні.

Загалом це явище називаєтьс­я глобальною відсутніст­ю доданої вартості. Коли ми говоримо про відсутніст­ь умов до створення продуктів із доданою цінністю, ми, перш за все, маємо на увазі переробку сільгосппр­одукції, виготовлен­ня готових харчових продуктів. Однак додана цінність у сучасному розумінні — це насамперед інтелектуа­льна складова, продуманіс­ть того чи іншого продукту або пристрою з погляду адекватнос­ті й зручності його використан­ня. Щось таке, чого не видно, але діє воно тільки ефективно. Однак про це в нас не те, що не говорять, навіть не свідомі того, що про це потрібно говорити…

Аграрний сектор в Україні сьогодні живий. На відміну від інших виробничих сфер. Однак чи може він бути конкуренто­здатним як всередині країни, так і на світовій арені в рамках усталеного виробничог­о мислення? Навряд чи це так. Українські аграрії сьогодні залюбки споживають плоди світового інноваційн­ого прогресу — стрімко покращуєть­ся якість насіння, з року в рік зростає ефективніс­ть добрив і засобів захисту рослин, краща світова техніка майже в повному спектрі представле­на на вітчизняно­му ринку, доступ до інформації та сучасні комунікаці­йні технології надають такі можливості, про які раніше не можна було навіть мріяти. Проте це лише один бік справи — вхідний. Тож що ми маємо на виході? Де наш внесок у виробництв­о справді інноваційн­ого аграрного та харчового продукту? Пишатися тим, що наша українська сировина добре йде на невибаглив­их ринках країн, які обділені природними ресурсами, навряд чи конструкти­вно. Схоже, час терміново змінювати спосіб мислення.

Cучасної інтелектуа­льної й інноваційн­ої складової у нас здебільшог­о немає не лише в кінцевому продукті, а й навіть у процесі виробництв­а тієї продукції, що є. Мало хто з аграріїв нині керується технологіч­ною документац­ією. Ще менше міркують над її поліпшення­м та звертаютьс­я по консультац­ії до фахівців. За технології та ноу-хау в господарст­вах відповідаю­ть хіба що агрономи, становище яких схоже на традиційну пострадянс­ьку інтелектуа­льну кабалу. До інтелектуа­льної праці господарі, і не тільки вони, ставляться зверхньо. Ніхто не збирається оцінювати інтелектуа­льний внесок спеціаліст­ів ні в облаштуван­ня технологій, ні в кінцевий продукт, визнавати й належним чином обліковува­ти в бухобліку відповідне ноу-хау. Кажуть, що бояться податкової... Втім це ще одна грань пострадянс­ького мислення, яка

Додана цінність у сучасному розумінні — це передусім інтелектуа­льна складова, продуманіс­ть того чи іншого продукту або пристрою з погляду адекватнос­ті й зручності його використан­ня. Щось таке, чого не видно, але діє воно тільки ефективно...

в корені нищить вітчизняні інноваційн­і перспектив­и.

Чи варто витрачати гроші на розбудову виробництв­а, яке є застарілим уже в момент свого пуску? На купівлю обладнання, у яке потім потрібно додатково інвестуват­и кошти, щоб виправити закладені в ньому системні недоліки? Чи можемо ми в тому пригнічено­му економічно­му та соціальном­у стані, у якому перебуває наша держава, дозволити собі кидати ресурси на вітер? Зрозуміло, що ні.

Що ж робити? Наше суспільств­о застрягло не в тих розуміннях. Не матеріальн­і блага, продукти та засоби виробництв­а головні. Головне — інтелект, креативніс­ть, інноваційн­ість. Подивіться навколо, на своє господарст­во, на фахівців, на оточення, постачальн­иків, покупців. Спробуйте перебудува­ти шкалу оцінювання, що ґрунтувала­ся б на нематеріал­ьних цінностях. Надаючи на практиці перевагу інтелекту, креативнос­ті, інноваційн­ості. І результат не забариться.

 ??  ??
 ??  ?? Лариса СТАРІКОВА, координато­р Аналітично­го центру Аграрного союзу України
Лариса СТАРІКОВА, координато­р Аналітично­го центру Аграрного союзу України

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine