Не­ша­блон­на спра­ва

На тлі ба­га­тьох аграр­них бі­знес-кей­сів по­ка­зо­вим є до­свід ле­ген­дар­но­го го­спо­дар­ства «Агро­еко­ло­гія», що вже май­же пів­сто­лі­т­тя не­змін­но по­сі­дає лі­дер­ські по­зи­ції на рин­ку ор­га­ні­ки

AgroMarket - - ІСТОРІЯ СУЧАСНОСТІ - Ан­же­ла ГАВРИЛЮК

На аграр­но­му рин­гу, як і на бо­ксер­сько­му, для одних грав­ців го­лов­не, за­хи­ща­ю­чись, про­три­ма­ти­ся два­над­цять ра­ун­дів, ін­ші ж ре­гу­ляр­но від­прав­ля­ють кон­ку­рен­тів у нок­аут. І пер­ші, й дру­гі отри­му­ють гро­шо­ву ви­на­го­ро­ду, про­те й по­зи­ції їхні, і «вар­тість» на рин­ку сут­тє­во від­рі­зня­ю­ться. Та якщо в бо­ксі до бою ста­ють су­пер­ни­ки одні­єї ва­го­вої ка­те­го­рії та си­ли, то аграр­ний ринг не роз­ді­ляє сво­їх грав­ців на но­ва­чків і ста­ро­жи­лів, на силь­них і слаб­ких — в одна­ко­вих умо­вах опи­ня­ю­ться і стар­та­пи, і бу­ва­лі ком­па­нії. Іно­ді пер­ші в до­сить ко­ро­ткий тер­мін нок­ау­ту­ють дру­гих, і ча­сто го­лов­ну роль у цьо­му ві­ді­грає не­ма­те­рі­аль­ний ка­пі­тал: про­гре­сив­ність, чі­тка стра­те­гія, пра­виль­но ви­бу­ду­ва­на бі­знес-мо­дель, пі­ді­бра­на ко­ман­да то­що. То як у на­ших ре­а­лі­ях ви­бу­до­ву­ва­ти та­кти­ку пе­ре­мо­жно­го «бою», як три­ма­ти удар, як про­тя­гом ба­га­тьох ро­ків бу­ти не­змін­ним чем­піо­ном?

По­єд­ну­ю­чи до­свід з ін­но­ва­ці­я­ми

У бі­зне­сі, як у ви­хо­ван­ні ди­ти­ни, не мо­же бу­ти жо­дних ша­бло­нів. Зав­да­н­ня ба­тьків — по­ба­чи­ти й до­по­мог­ти про­я­ви­ти­ся осо­би­сто­сті, і якщо ди­ти­на за ко­жної на­го­ди ха­па­є­ться за пен­зель і фар­би, чи є сенс ве­сти її на се­кцію во­ка­лу? Так і ко­жен бі­знес по­тре­бує ін­ди­ві­ду­аль­но­го під­хо­ду.

Оче­ви­дно, са­ме та­кий прин­цип обрав у свій час Се­мен Ан­то­нець, ко­ли рів­но 40 ро­ків то­му від­мо­вив­ся від хі­мі­чних за­со­бів за­хи­сту ро­слин, ще че­рез 10 ро­ків — від мі­не­раль­них до­брив. То­ді ж він роз­ро­бив уні­каль­ну те­хно­ло­гію ви­ро­бни­цтва, якою з пев­ни­ми ко­ре­кти­ва­ми го­спо­дар­ство ко­ри­сту­є­ться й до­сі, і яку вже 40 ро­ків при­їздять ви­вча­ти ви­ро­бни­ки ор­га­ні­ки з усьо­го сві­ту.

«У про­це­сі ви­ро­бни­цтва ми по­єд­ну­є­мо до­свід з ін­но­ва­ці­я­ми, — роз­по­від­ає Гліб Лук’янен­ко, ди­ре­ктор ПП «Агро­еко­ло­гія», внук ле­ген­дар­но­го Се­ме­на Ан­тон­ця. — У на­шій те­хно­ло­гії є ба­зо­ві прин­ци­пи: сі­во­змі­на, ви­ко­ри­ста­н­ня пев­них куль­тур для ство­ре­н­ня по­жив­но­сті ґрун­ту то­що. Зав­дя­ки ін­но­ва­ці­ям ми фа­кти­чно ін­тен­си­фі­ку­є­мо ба­зо­ву те­хно­ло­гію, за­про­ва­дже­ну Се­ме­ном Сви­ри­до­но­ви­чем. Так, не­що­дав­но ми впро­ва­ди­ли ком­по­сту­ва­н­ня, вне­сли ко­ре­кти­ви в сі­во­змі­ну, по­ча­ли ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти но­ву те­хні­ку для бо­роть­би з бур’яна­ми, а та­кож су­пу­тни­ко­вий мо­ні­то­ринг по­сі­ву для про­гно­зу­ва­н­ня вро­жай­но­сті».

Як роз­по­від­ає го­лов­ний агро­ном «Агро­еко­ло­гії» Сер­гій Ко­зін, уже про­тя­гом 40 ро­ків го­спо­дар­ство за­сто­со­вує мі­ні­маль­ний обро­бі­ток ґрун­ту: пе­ре­д­по­сів­на куль­ти­ва­ція — не глиб­ша як 5 см, основ­ний обро­бі­ток — не глиб­ший за 10 см. До ре­чі, ма­ю­чи над­су­ча­сну те­хні­ку, го­спо­дар­ство до­сі ко­ри­сту­є­ться куль­ти­ва­то­ром, роз­ро­бле­ним Се­ме­ном Ан­тон­цем ра­зом з ін­сти­ту­том Па­то­на. Цей куль­ти­ва­тор ста­рий, про­те жо­ден із су­ча­сних не мо­же по­вто­ри­ти ви­ко­ну­ва­не ним зав­да­н­ня — ро­би­ти за­гли­бле­н­ня від 3 см. Мі­ні­мум, на який зда­тна су­ча­сна те­хні­ка, — 8 см. На­то­мість ли­ше за­гли­бле­н­ня на 3–5 см дає змо­гу фа­кти­чно «за­кон­сер­ву­ва­ти» ози­му й ве­сня­ну во­ло­гу в ґрун­ті, а ще зрі­за­ти ко­ре­не­ву ший­ку ба­га­то­рі­чних ро­слин. Так во­ни вже не мо­жуть роз­ви­ва­ти­ся, а їхні ко­ре­ні за­ли­ша­ю­ться в ґрун­ті й утри­му­ють йо­го стру­кту­ру.

Во­да ка­мінь то­чить

Осо­бли­вий під­хід в «Агро­еко­ло­гії» й до су­ча­сної те­хні­ки. Як зі­зна­є­ться Сер­гій Ко­зін, ку­пу­ю­чи ін­но­ва­цій­ну до­ро­гу те­хні­ку, ча­сто до­во­ди­ться вру­чну змі­ню­ва­ти ком­бі­на­цію її ро­бо­чих ор­га­нів, адже во­на не зав­жди ви­ко­нує опе­ра­ції так, як то­го по­тре­бує го­спо­дар­ство. Ана­ло­гі­чно, ко­ли ми ку­пу­є­мо ко­стюм не за роз­мі­ром, бо ре­шта не па­су­ють до по­дії або ба­наль­но не по­до­ба­ю­ться, ми ж не то­не­мо в ньо­му й не вти­ску­є­мо­ся, а не­се­мо до крав­чи­ні, аби пі­ді­гна­ти під свої па­ра­ме­три. За та­ким прин­ци­пом в «Агро­еко­ло­гії» ко­жен гвин­тик під­га­ня­є­ться ви­ня­тко­во під по­тре­би го­спо­дар­ства.

Не­що­дав­но тут бу­ло та­кож за­про­ва­дже­но ком­по­сту­ва­н­ня — спе­ці­аль­на ма­ши­на пе­ре­мі­шує під­стил­ко­ву со­ло­му із гно­єм, на­си­чує су­міш по­ві­трям й акти­ві­зує ро­бо­ту ана­е­ро­бних ба­кте­рій. Ла­бо­ра­тор­ний ана­ліз ви­явив, що в кі­ло­гра­мі гною жи­ве близь­ко 3700 на­сі­нин бур’янів, тож аби зни­щи­ти їх, та­ку су­міш тре­ба на- грі­ти до 60–70 гра­ду­сів. «Вне­сти 60 тонн зви­чай­но­го гною на ге­ктар (та­кою бу­ла на­ша нор­ма до впро­ва­дже­н­ня ком­по­сту­ва­н­ня) — озна­чає по­сі­я­ти со­бі бур’янів на ба­га­то ро­ків на­пе­ред, адже де­я­кі на­сі­ни­ни мо­жуть очі­ку­ва­ти сво­го ча­су до 20 ро­ків, — роз­по­від­ає Сер­гій Ко­зін. — Зни­щи­ти їх мо­жна ли­ше ви­со­кою тем­пе­ра­ту­рою. Про­те слід пиль­ну­ва­ти, адже за пе­ре­грі­ву ком­по­сту від ньо­го вже не бу­де жо­дно­го ефе­кту — всі ана­е­ро­бні ба­кте­рії впа­дуть у спля­чку». Та­кож за ра­ху­нок ро­бо­ти ае­ро­бних ба­кте­рій від­бу­ва­є­ться фер­мен­та­ція NPK в більш до­сту­пні спо­лу­ки для ро­слин, що в свою чер­гу змен­шує нор­му вне­се­н­ня на ге­ктар до 30 тонн.

Впи­са­ти­ся в рам­ки

Будь-який бі­знес по­чи­на­є­ться з по­бу­до­ви бі­знес-мо­де­лі та ви­вче­н­ня кон’юн­кту­ри рин­ку, вва­жає Гліб Лук’янен­ко. Якщо під­при­єм­ство має на ме­ті за три ро­ки ви­жа­ти з агро­бі­зне­су ма­кси­мум і ви­йти з ньо­го — це одна мо­дель. Якщо ж вла­сник пла­нує дов­го­стро­ко­ву ді­яль­ність, то він по­кра­щу­ва­ти­ме свою зем­лю, ви­бу­до­ву­ва­ти­ме до­брі від­но­си­ни з орен­да­ря­ми, по­ста­чаль­ни­ка­ми, клі­єн­та­ми й ін. Ор­га­ні­чне зем­ле­роб­ство, зо­кре- ма, за сво­єю су­т­тю ви­ма­гає дов­го­стро­ко­во­го пла­ну­ва­н­ня, адже про­цес ви­хо­ду на ви­со­кі й ста­біль­ні при­бу­тки тут три­ва­лі­ший, го­спо­дар­ству по­стій­но по­трі­бно під­твер­джу­ва­ти свій ор­га­ні­чний ста­тус, до то­го ж в ор­га­ні­ці зна­чно біль­ше ри­зи­ків, ніж у тра­ди­цій­но­му зем­ле­роб­стві.

У по­бу­до­ві бі­знес-мо­де­лі ва­жли­во фо­к­усу­ва­ти­ся на май­бу­тніх при­бу­тках, а не на сьо­го­дні­шніх, вва­жає ди­ре­ктор під­при­єм­ства. За йо­го сло­ва­ми, для бі­зне­су жит­тє­во не­об­хі­дно оці­ню­ва­ти трен­ди на рин­ках й орі­єн­ту­ва­ти­ся на них. «Агро­еко­ло­гія» вже ма­ла не­га­тив­ний до­свід: кіль­ка ро­ків то­му ста­ла екс­пер­том у ви­ро­бни­цтві спель­ти, а по­пу­ляр­ність ці­єї куль­ту­ри на рин­ку в той час різ­ко впа­ла. То­му ва­жли­ві по­стій­ний мо­ні­то­ринг, швид­ке ре­а­гу­ва­н­ня й гну­чкість. По­трі­бно об’єктив­но оці­ню­ва­ти си­ту­а­цію на по­лі й ро­зу­мі­ти, чи є до­ціль­ність ро­би­ти ті чи ін­ші опе­ра­ції, про­ра­хо­ву­ва­ти ви­тра­ти по ко­жній із них і зав­жди ма­ти аль­тер­на­ти­ву, ра­дить агра­рій. У йо­го го­спо­дар­стві зав­жди на­ма­га­ю­ться про­гно­зу­ва­ти, на які про­ду­кти бу­де най­біль­ший по­пит най­ближ­чим ча­сом, і за­зда­ле­гідь ви­бу­до­ву­ють свою те­хно­ло­гію ви­ро­бни­цтва від­по­від­ним чи­ном.

«Ми не со­ці­аль­ний про­ект, тоб­то на­ша ме­та — бу­ти ма­кси­маль­но при­бу­тко­ви­ми, — роз­по­від­ає Гліб Лук’янен­ко. — Про­те ор­га­ні­чне зем­ле­роб­ство на­кла­дає пев­ні обме­же­н­ня, тож на­ша бі­знес-мо­дель ви­бу­до­ву­є­ться вже в цих рам­ках. На­при­клад, нам скла­дно роз­ви­ва­ти зе­мель­ний банк, то­му що зем­лі по­трі­бно мі­ні­мум три ро­ки пе­ре­хі­дно­го пе­рі­о­ду, та й віль­них угідь обмаль. Тож на­ше зав­да­н­ня — біль­ше за­ро­бля­ти на то­му, що вже ма­є­мо. Тут є два шля­хи: отри­ма­н­ня до­да­тко­вої сер­ти­фі­ка­ції або ство­ре­н­ня до­да­ної вар­то­сті».

Ре­пу­та­ція — по­над усе

То­рік під­при­єм­ство від­кри­ло роз­дрі­бний ма­га­зин, де збу­ває м’ясо й мо­ло­ко вла­сно­го ви­ро­бни­цтва, а не­що­дав­но в про­даж до­да­ли лі­ній­ку про­ду­ктів пе­ре­роб­ки з м’яса ТМ «Агро­еко­ло­гія» й по­ча­ли ре­а­лі­зо­ву­ва­ти де­я­кі то­вар­ні гру­пи пар­тне­рів і дру­зів. На чер­зі — про­даж про­ду­ктів пе­ре­роб­ки вла­сно­го мо­ло­ка. Пер­ший ма­га­зин був та­ким со­бі пі­ло­тним про­е­ктом. Усьо­го ж, за сло­ва­ми Глі­ба Лук’янен­ка, пла­ну­є­ться від­кри­т­тя трьох ма­га­зи­нів у Пол­та­ві, а да- лі — ви­хід на ін­ші укра­їн­ські мі­ста. Дев’яно­сто від­со­тків про­ду­кції ро­слин­ни­цтва «Агро­еко­ло­гія» екс­пор­тує в Швей­ца­рію, Ні­меч­чи­ну, Ні­дер­лан­ди, Ав­стрію. В Укра­ї­ні про­да­є­ться со­ня­шник.

До сло­ва, в го­спо­дар­стві ба­га­то ува­ги при­ді­ля­ють ре­пу­та­ції: ма­ють ін­фор­ма­цій­ну стра­те­гію й спе­ці­а­лі­ста, який від­по­від­ає за її ім­пле­мен­та­цію. Окре­мий від­діл ство­ре­но для ро­бо­ти з па­йо­ви­ка­ми. Ро­бо­та з ме­діа — та­кож один з еле­мен­тів ін­фор­ма­цій­ної стра­те­гії «Агро­еко­ло­гії», адже ве­ли­ка кіль­кість пу­блі­ка­цій у рі­зних дже­ре­лах про­тя­гом три­ва­ло­го ча­су свід­чить про те, що ком­па­нія — не одно­ден­ка. Як зі­зна­є­ться Гліб Лук’янен­ко, са­ме зав­дя­ки цьо­му на го­спо­дар­ство звер­ну­ли ува­гу йо­го ни­ні­шні іно­зем­ні пар­тне­ри. Крім то­го, свій пер­ший екс­порт­ний кон­тракт спе­ці­а­лі­сти «Агро­еко­ло­гії» укла­ли фа­кти­чно за­о­чно, а пі­сля пів­рі­чно­го ли­сту­ва­н­ня отри­ма­ли 100% пе­ред­пла­ти.

«Не­що­дав­но на­ша ком­па­нія про­ве­ла опи­ту­ва­н­ня пар­тне­рів, аби з’ясу­ва­ти, які чин­ни­ки впли­ну­ли на їхнє рі­ше­н­ня спів­пра­цю­ва­ти з на­ми, — роз­по­від­ає Гліб Лук’янен­ко. — Отри­ма­ли до­сить не­спо­ді­ва­ний ре­зуль­тат: якість на­шої про­ду­кції опи­ни­ла­ся на че­твер­то­му мі­сці, а на пер­шо­му — ре­пу­та­ція. Це ста­ло під­твер­дже­н­ням то­го, що ро­бо­та ком­па­нії в ін­фор­ма­цій­ній сфе­рі не менш ва­жли­ва, ніж основ­ні бі­знес-про­це­си. Ре­пу­та­ція ком­па­нії — це ба­га­то­ве­ктор­на й си­стем­на ро­бо­та, яка має ба­га­то скла­до­вих».

Ко­жен спе­ці­а­ліст — на ва­гу зо­ло­та

Одна з клю­чо­вих про­блем у бу­дья­ко­му бі­зне­сі — під­бір ка­дрів. А в ор­га­ні­чно­му ви­ро­бни­цтві чи не най­де­фі­ци­тні­ша про­фе­сія — агро­ном. Він, за сло­ва­ми Глі­ба Лук’янен­ка, по­ви­нен по­єд­ну­ва­ти ще й ком­пе­тен­ції ме­не­дже­ра, ме­ха­ні­за­то­ра, ло­гі­ста, вмі­ти ко­му­ні­ку­ва­ти. Жо­ден учо­ра­шній ви­пу­скник ін­сти­ту­ту не по­бу­дує від­ра­зу агро­но­мі­чну слу­жбу, не впро­ва­дить но­вий про­цес. Ко­ли в «Агро­еко­ло­гії» оби­ра­ють но­вих лю­дей, звер­та­ють ува­гу в пер­шу чер­гу на їхню зда­тність до на­вча­н­ня. Та­ким є го­лов­ний кри­те­рій. Ще одне зо­ло­те пра­ви­ло ор­га­ні­чно­го ви­ро­бни­цтва, яке ви­ве­ло го­спо­дар­ство, — один агро­ном не мо­же ефе­ктив­но об­слу­го­ву­ва­ти біль­ше як 2 тис. ге­кта­рів.

«На­ше го­спо­дар­ство орі­єн­то­ва­не на го­ри­зон­таль­ний ро­зви­ток пер­со­на­лу. Ми бе­ре­мо лю­дей із кон­кре­тни­ми на­ви­чка­ми й зна­н­ня­ми, і вже по­тім їх на­вча­є­мо, роз­ши­ря­є­мо їхні ком­пе­тен­ції. Будь-хто з на­ших тра­кто­ри­стів сам мо­же ав­то­ном­но на­ла­шту­ва­ти будь-яке обла­дна­н­ня, зав­дя­ки чо­му отри­мує біль­шу зар­пла­ту. То­му ко­жен хо­ро­ший спе­ці­а­ліст у нас на ва­гу зо­ло­та. Ко­ли ж ми ро­зу­мі­є­мо, що на­яв­них ком­пе­тен­цій нам бра­кує, за­лу­ча­є­мо два дже­ре­ла: вну­трі­шнє (роз­ви­ва­є­мо свій пер­со­нал) і зов­ні­шнє (ау­тсор­синг)».

Знай­де­ться ні­ша для ко­жно­го

Для біль­шо­сті го­спо­дарств із по­над 20-рі­чною істо­рі­єю ра­но чи пі­зно по­стає пи­та­н­ня спад­ко­єм­ців. Ду­же ча­сто на цьо­му, вла­сне, й за­ми­ка­є­ться бі­знес — від цьо­го за­ле­жить йо­го май­бу­тнє. Аграр­на ди­на­стія «Агро­еко­ло­гії» на­лі­чує вже три по­ко­лі­н­ня. За сло­ва­ми Глі­ба Лук’янен­ка, пе­ре­ва­га успі­шних бі­зне­со­вих ди­на­стій у то­му, що ко­жне на­сту­пне по­ко­лі­н­ня має біль­ше про­сто­ру для твор­чо­сті й кре­а­тив­них ідей, адже бі­знес роз­ви­ва­є­ться і діє за від­пра­цьо­ва­ни­ми схе­ма­ми, має пев­ну ре­пу­та­цію та клі­єнт­ську ба­зу — все це по­трі­бно ли­ше під­три­му­ва­ти й удо­ско­на­лю­ва­ти.

«Агро­ви­ро­бни­цтво — ба­га­то­ве­ктор­на сфе­ра ді­яль­но­сті, — пе­ре­ко­на­ний ди­ре­ктор і спад­ко­є­мець «Агро­еко­ло­гії». — І якщо у спад­ко­єм­ця не ле­жить ду­ша до про­це­су ви­ро­бни­цтва, мо­жна зайня­ти­ся ко­мер­ці­єю та фі­нан­са­ми. Твор­чу лю­ди­ну, на­при­клад, мо­же за­ці­ка­ви­ти мар­ке­тинг і роз­роб­ка вла­сної тор­го­вої мар­ки, окре­мої лі­нії ви­ро­бни­цтва то­що. Спо­ді­ва­ю­ся, ко­ли ма­ти­му вла­сних ді­тей, в сі­мей­но­му бі­зне­сі зна­йду для ко­жно­го ні­шу, яка до­по­мо­же про­я­ви­ти ін­ди­ві­ду­аль­ність».

Гліб Лук’янен­ко, ди­ре­ктор ПП «Агро­еко­ло­гія»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.