На го­сти­нi у «Вiкiн­гiв»

Жо­ден член ці­єї ка­над­ської спіль­но­ти не має при­ва­тної вла­сно­сті, про­те са­ма гро­ма­да актив­но на­ро­щує зе­мель­ний банк і до­три­му­є­ться су­ча­сних під­хо­дів у ве­ден­ні агро­бі­зне­су

AgroMarket - - АГРОТУРИЗМ - На­та­лія МАЄВСЬКА, Ки­їв–Едмон­тон–Ки­їв, спе­ці­аль­но для га­зе­ти «Агро­Мар­кет»

Кон­се­рва­тив­ні тра­ди­ції та су­ча­сні те­хно­ло­гії, су­во­ре до­три­ма­н­ня ре­лі­гій­них ка­но­нів і ве­де­н­ня при­бу­тко­во­го аграр­но­го бі­зне­су, від­окрем­ле­ність від зов­ні­шньо­го сві­ту й ін­те­гро­ва­ність у су­ча­сні рин­ко­ві від­но­си­ни, від­су­тність кла­си­чної осві­ти та ке­ру­ва­н­ня су­ча­сною скла­дною те­хні­кою… Ось на та­ких кон­тра­стах по­бу­до­ва­не жи­т­тя ка­над­ських спіль­нот хай­до­райтс, ви­хід­ців із Ні­меч­чи­ни! Свої по­се­ле­н­ня, що при­ча­ї­ли­ся да­ле­ко за ме­жа­ми шум­них міст на ло­ні при­ро­ди, са­мі ме­шкан­ці на­зи­ва­ють ко­ло­ні­я­ми. За­га­лом у Ка­на­ді на­лі­чу­ють 37 000 пред­став­ни­ків рі­зних те­чій про­те­стант­ської ре­лі­гії.

По­се­ле­н­ня хай­до­райтс, яку я від­ві­да­ла цьо­го лі­та у про­він­ції Аль­бер­та по­бли­зу мі­ста Едмон­тон, на­зи­ва­є­ться «Ві­кін­ги». Вза­га­лі ці лю­ди жи­вуть у від­окрем­ле­них ко­ло­ні­ях по 150–200 осіб, основ­ний до­хід при­но­сить сіль­ське го­спо­дар­ство, яке на від­мі­ну від тра­ди­цій є над­зви­чай­но су­ча­сним!

ХТО ВО­НИ ТА­КІ? За­хи­ща­ю­чи свої тра­ди­ції й пе­ре­ко­на­н­ня, хай­до­райтс бу­ли зму­ше­ні шу­ка­ти кра­щої до­лі в су­сі­дніх дер­жа­вах. Во­ни мі­гру­ва­ли Єв­ро­пою, пев­ний час ме­шка­ли й на те­ри­то­рії Сл­обід­ської Укра­ї­ни, що бу­ла ма­ло за­се­ле­ною те­ри­то­рі­єю. Пі­зні­ше пе­ре­мі­сти­ли­ся на те­ри­то­рію пів­ні­чно­го Кри­му, звід­ки ба­га­то хто по­дав­ся до США та Ка­на­ди, а тих, хто ви­рі­ши­ли за­ли­ши­ти­ся, у ча­си СРСР ви­ве­зли в си­бір­ські та­бо­ри.

Хай­до­райтс ре­тель­но обе­рі­га­ють свої тра­ди­ції, мо­ву, ре­лі­гію та куль­ту­ру, між со­бою спіл­ку­ю­ться тіль­ки ні­ме­цькою (за сто­лі­т­тя від­окрем­ле­но­го жи­т­тя в ко­ло­ні­ях во­на ма­ло змі­ни­ла­ся, хо­ча й сфор­му­вав­ся вла­сний ді­а­лект, який до­сить скла­дно зро­зу­мі­ти на­віть су­ча­сним но­сі­ям мо­ви).

Про­жи­ва­ю­чи по­руч із рі­зни­ми єв­ро­пей­ськи­ми на­ро­да­ми, хай­до­райтс все ж та­ки пе­ре­йня­ли де­що з по­бу­ту чи мо­ви су­сі­дів. На­при­клад, з укра­їн­ської куль­ту­ри за­по­зи­чи­ли при­го­ту­ва­н­ня «бор­щу» та «ку­ба­си» (до­ма­шньої ков­ба­си, яка від­рі­зня­є­ться від тра­ди­цій­них ні­ме­цьких ков­ба­сок).

Хай­до­райтс ве­дуть вла­сний істо­ри­чний лі­то­пис, скла­да­ють ма­пу мі­гра­ції по сві­ту. Ко­жну ко­ло­нію очо­лює чо­ло­вік, яко­му під­по­ряд­ко­ву­ю­ться всі чле­ни спіль­но­ти — як у ре­лі­гій­но­му жит­ті, так і у ве­ден­ні го­спо­дар­ства й по­бу­ті.

ТРА­ДИ­ЦІЇ СПІЛЬ­НО­ТИ за 300 ро­ків існу­ва­н­ня не змі­ни­ли­ся. Во­ни не від­ві­ду­ють зов­ні­шніх осві­тніх за­кла­дів, не на­йма­ють учи­те­лів чи ви­хо­ва­те­лів — стар­ші на­вча­ють мо­лод­ших. Ді­ти з під­лі­тко­во­го ві­ку пра­цю­ють зі скла­дною сіль­сько­го­спо­дар­ською те­хні­кою або опа­но­ву­ють якесь ре­ме­сло — ба­тьки пе­ре­да­ють свої зна­н­ня й умі­н­ня ді­тям, але не обов’яз­ко­во син те­сля­ра має та­кож бу­ти те­сля­рем, він мо­же обра­ти ін­шу про­фе­сію за по­кли­ком і зді­бно­стя­ми.

Кон­суль­та­ці­я­ми зов­ні­шніх екс­пер­тів хай­до­райтс ко­ри­сту­ю­ться за по­тре­би, на­при­клад, якщо ви­ни­ка­ють сер­йо­зні по­лам­ки те­хні­ки або по­трі­бен по­то­чний сер­віс. У та­ко­му ра­зі при­їздить фа­хі­вець від по­ста­чаль­ни­ка або ди­ле­ра. Пов­сяк­день об­слу­го­ву­ють те­хні­ку са­мо­туж­ки, ма­ють це­хи з ви­го­тов­ле­н­ня ме­та­ле­вих зап­ча­стин.

У пе­ре­лі­ку ре­ме­сел, яки­ми за­йма­ю­ться хай­до­райтс, — де­ре­во­об­роб­ка (ви­го­тов­ля­ють ме­блі для вла­сно­го вжи­тку); ме­та­ло­об­роб­ка (ша­фи для про­ми­сло­во­го ви­ко­ри­ста­н­ня, на­при­клад, для збе­рі­га­н­ня де­та­лей і зап­ча­стин, про­да­ють); по­ши­т­тя одя­гу (фа­сон одя­гу, який усій гро­ма­ді ши­ють там­те­шні жін­ки, не змі­ню­вав­ся сто­річ­чя­ми), ігра­шки та­кож пе­ре­ва­жно ро­блять вла­сно­руч. З гу­ся­чо­го пу­ху ши­ють кра­си­ві й над­зви­чай­но те­плі ков­дри!

По­бут хай­до­райтс ма­ло чим від­рі­зня­є­ться від по­бу­ту тих ка­над­ців, що про­жи­ва­ють у сіль­ській мі­сце­во­сті, їх ви­окрем­лює хі­ба що зов­ні­шній ви­гляд і стри­ма­ність в емо­ці­ях. Спо­жи­ва­ють у їжу те, що ви­ро­сти­ли са­мо­стій­но, рід­ко за­ку­по­ву­ють про­ду­кти на­зов­ні. Про­фе­сій­но­му ку­хон­но­му обла­днан­ню мо­жуть по­за­здри­ти на­віть ше­фи про­від­них ре­сто­ра­нів, а їжу за­го­тов­лю­ють і го­ту­ють цен­тра­лі­зо­ва­но! Ма­ють хо­ло­диль­ні при­мі­ще­н­ня та ве­ли­че­зні пе­чі, адже тре­ба на­го­ду­ва­ти 150 осіб! До­ро­слі жін­ки всі­єї ко­ло­нії го­ту­ють ра­зом на спіль­ній ку­хні, за гра­фі­ком, за­га­лом чер­гу­ва­н­ня при­па­дає 1 раз на ти­ждень. Тут та­кож є своя іє­рар­хія за ві­ком і до­сві­дом. Вдо­ма ко­жна го­спо­ди­ня має вла­сну ку­хню, де та­кож мо­же го­ту­ва­ти для сво­єї ро­ди­ни й ді­тей до 3-х ро­ків. Пе­ред їдою — спіль­на мо­ли­тва «Отче наш» дав­ньою ні­ме­цькою мо­вою… ТЕ­ХНО­ЛО­ГІЇ ГО­СПО­ДА­РЮ­ВА­Н­НЯ. Хо­ча хай­до­райтс до­три­му­ю­ться кон­се­рва­тив­них по­гля­дів і не ко­ри­сту­ю­ться та­ки­ми бла­га­ми ци­ві­лі­за­ції, як ТВ й ін­тер­нет, утім, до­сить до­бре обі­зна­ні в агро­но­мії та су­ча­сних під­хо­дах до ве­де­н­ня сіль­сько­го го­спо­дар­ства. Вся те­хні­ка но­ві­тня, ви­ро­бни­чі по­ту­жно­сті ма­кси­маль­но ав­то­ма­ти­зо­ва­но. Спіль­но­ти хай­до­райтс ма­ють у при­ва­тній вла­сно­сті до­сить зна­чні (за ка­над­ськи­ми мір­ка­ми, де від­су­тні ве­ли­кі агро­під­при­єм­ства) ді­лян­ки зем­лі. Якщо по­руч з’яв­ля­є­ться віль­на для при­дба­н­ня ді­лян­ка, во­ни її ку­пу­ють, роз­ши­рю­ю­чи свій зе­мель­ний банк. Се­ре­дній роз­мір го­спо­дар­ства 3000–5000 га. Однак жо­ден у цій спіль­но­ті не має ні­чо­го в осо­би­стій при­ва­тній вла­сно­сті — всі ко­шти, отри­ма­ні від ре­а­лі­за­ції про­ду­кції, аку­му­лю­ю­ться на спіль­но­му ра­хун­ку, яким роз­по­ря­джа­є­ться ке­рів­ник гро­ма­ди. Вне­сок хай­до­райтс у ВВП Ка­на­ди, що при­па­дає на сіль­госп­про­ду­кцію, до­сить ва­го­мий, а її якість — ви­со­ка, як і се­ре­дні вро­жаї, що лі­пші, ніж су­сід­ські!

Фер­ма хай­до­райтс — це вер­ти­каль­но ін­те­гро­ва­ний мі­ні-хол­динг. Тут ви­ро­щу­ють зер­но­ві й олій­ні, зокре­ма, тра­ди­цій­ні для Ка­на­ди ка­но­лу (рі­зно­вид рі­па­ку), пше­ни­цю, ячмінь, ку­ку­ру­дзу, сою. Та­кож гро­ма­да має вла­сні скла­ди й еле­ва­то­ри для збе­рі­га­н­ня зер­на. Для го­дів­лі ху­до­би й пти­ці, що є в го­спо­дар­стві, са­мі ви­го­тов­ля­ють кор­ми. Крім то­го, на фер­мі є це­хи із за­бою тва­рин і кон­ве­єр­ні лі­нії з обва­лю­ва­н­ня м’яса.

КАНАДСЬКІ РЕ­А­ЛІЇ. Лі­то у цій кра­ї­ні за­зви­чай три­ває не біль­ше як 60 днів, то­му те­хно­ло­гії ґрун­то­об­ро­бі­тку на­ла­што­ва­но під клі­ма­ти­чні умо­ви. За­мість оран­ки на­да­ють пе­ре­ва­гу те­хно­ло­гії no-till, бо у кві­тні на по­лях все ще мо­жна по­ба­чи­ти сні­го­вий по­крив, у пер­ші су­хі дні трав­ня, ко­ли ве­ле­тен­ська те­хні­ка вже не вгру­зає, три­ває швид­кі­сна по­сів­на кам­па­нія! Са­ме че­рез це те­хні­ка для обро­бі­тку ґрун­ту тут ма­кси­маль­но про­ду­ктив­на й по­ту­жна (про­сто гі­гант­ських роз­мі­рів!).

За­зви­чай ту­те­шні фер­ме­ри не ма­ють агро­но­мі­чної осві­ти, по­слу­го­ву­ю­ться не­ре­гу­ляр­ни­ми кон­суль­та­ці­я­ми зов­ні­шніх екс­пер­тів або пред­став­ни­ків ком­па­ній — по­ста­чаль­ни­ків на­сі­н­ня, ЗЗР та до­брив. Уро­жай­ність та­кож де­що ниж­ча, ніж в Укра­ї­ні. За­га­лом жни­ву­ють у Ка­на­ді без сну та спо­чин­ку — тре­ба всти­гну­ти до пер­шо­го сні­гу! Крім то­го, ту­те­шні фер­ме­ри ре­тель­но сте­жать за про­гно­за­ми по­го­ди, які зде­біль­шо­го ду­же то­чні.

По­ту­жно­сті для за­бою пти­ці, що є в го­спо­дар­стві хай­до­райтс, до­зво­ля­ють за­би­ти, ви­па­тра­ти й за­па­ку­ва­ти у ва­ку­ум 1200 го­лів пти­ці за 1,5 год, та­кож у це­ху є по­ту­жно­сті із за­мо­ро­жу­ва­н­ня м’яса (сви­ней, ко­рів). Пти­цю за­мов­ля­ють мі­сце­ві ні­ше­ві ма­га­зи­ни. І хо­ча їхні по­ку­пці ду­же ви­ба­гли­ві до яко­сті та гі­гі­є­ни ви­ро­бни­цтва, хай­до­райтс із ци­ми ви­мо­га­ми лег­ко да­ють со­бі ра­ду.

Ви­ро­бни­чі по­ту­жно­сті для утри­ма­н­ня ху­до­би обла­дна­но ав­то­ма­ти­зо­ва­ни­ми си­сте­ма­ми по­да­чі во­ди та за­бо­ру гною, кор­ми й пре­мі­кси по­да­ють спе­ці­аль­ною те­хні­кою, якою ке­ру­ють опе­ра­то­ри — чле­ни ко­ло­нії, за яки­ми за­крі­пле­но ці обов’яз­ки! На мо­ло­чній фер­мі двоє пра­ців­ни­ків — сі­мей­на па­ра. Чо­ло­вік до­гля­дає ко­рів, а дру­жи­на від­по­від­аль­на за на­дої, які здій­сню­ють за до­по­мо­гою до­ї­ль­но­го обла­дна­н­ня.

***

По­при свою кон­се­рва­тив­ність і від­осо­бле­ність від зов­ні­шньо­го сві­ту, ці гро­ма­ди не ігно­ру­ють те­хно­ло­гі­чний про­грес: за­сто­со­ву­ють ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чну те­хні­ку, ре­а­лі­зу­ють свою про­ду­кцію за до­по­мо­гою мо­біль­но­го зв’яз­ку, а та­кож опа­но­ву­ють та­кий су­ча­сний вид бі­зне­су, як еко­ло­гі­чний ту­ризм, зав­дя­ки яко­му я й ма­ла на­го­ду від­ві­да­ти по­се­ле­н­ня й основ­ні ви­ро­бни­чі по­ту­жно­сті «Ві­кін­гів».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.