То­чка не­по­вер­не­н­ня

Ін­но­ва­цій­ний до­свід аме­ри­кан­ських фер­ме­рів успі­шно ада­птує на сво­їх по­ту­жно­стях го­спо­дар­ство з Хер­сон­щи­ни

AgroMarket - - АГРОТУРИЗМ - Ігор БРАГІНЕЦЬ, ди­ре­ктор ПСП«Аль­фа-Агро»

Близь­ко двох ро­ків то­му я за­ми­слив­ся над тим, що моє го­спо­дар­ство за вро­жай­ні­стю до­ся­гло умов­ної «сте­лі»: пе­ре­ви­ще­н­ня пев­них по­ка­зни­ків по всіх куль­ту­рах ста­ли швид­ше ви­ня­тком, ніж пра­ви­лом. По­ста­ло пи­та­н­ня: що ро­би­ти да­лі і як ви­йти на но­вий рі­вень ви­ро­бни­цтва? Зна­йом­ля­чись із мо­жли­во­стя­ми ін­но­ва­цій­них те­хно­ло­гій, я за­ці­ка­вив­ся си­сте­мою то­чно­го зем­ле­роб­ства — від­ві­ду­вав се­мі­на­ри, ви­став­ки, кон­фе­рен­ції, а цьо­го­річ по­бу­вав у США в рам­ках між­на­ро­дної кон­суль­та­цій­ної про­гра­ми Bridges. І це ста­ло для ме­не сво­го ро­ду то­чкою не­по­вер­не­н­ня.

Ві­дві­дав­ши кіль­ка аме­ри­кан­ських го­спо­дарств, ми з ко­ле­га­ми ма­ли на­го­ду на пра­кти­ці пе­ре­ко­на­ти­ся, як пра­цю­ють усі ці ін­но­ва­цій­ні те­хно­ло­гії в ком­пле­ксі, ко­ли це — на­ла­го­дже­на си­сте­ма, а не то­чко­ве яви­ще. В США се­ре­дня вро­жай­ність усіх куль­тур мі­ні­мум удві­чі ви­ща, ніж в Україні. За­сто­су­ва­н­ня то­чно­го зем­ле­роб­ства в Аме­ри­ці на­бу­ло гло­баль­но­го мас­шта­бу, до то­го ж уже до­сить дав­но. Тоб­то ку­пи­ти су­ча­сну до­ро­гу те­хні­ку й обла­дна­н­ня — це ли­ше по­ло­ви­на спра­ви. Го­лов­не зав­да­н­ня — стру­кту­ру­ва­ти всю зі­бра­ну ін­фор­ма­цію, зве­сти її у єди­ну си­сте­му і вже з обро­бле­них да­них бу­ду­ва­ти ал­го­ритм дій. Вла­сне, і для цьо­го є спе­ці­аль­ні до­рад­чі слу­жби, що ма­кси­маль­но по­лег­шу­ють ро­бо­ту ке­рів­ни­ків і вла­сни­ків го­спо­дарств (ті ма­ють ли­ше чі­тко до­три­му­ва­ти­ся те­хно­ло­гії). Мен­ше лю­дей, а якість ви­ща

Одне з го­спо­дарств, яке ми від­ві­да­ли, на­лі­чує 13,5 тис. ге­кта­рів. Для по­рів­ня­н­ня: я обро­бляю 1700 га, мій то­ва­риш — 2800 га. У ме­не на під­при­єм­стві 28 до­щу­валь­них ма­шин, три ком­бай­ни, об­при­ску­вач, із де­ся­ток тра­кто­рів, сі­вал­ки то­що. В мо­го то­ва­ри­ша всі­ля­кої те­хні­ки ще біль­ше. На­то­мість аме­ри­кан­ський го­спо­дар, що обро­бляє у ві­сім ра­зів біль­ше, ніж в ме­не, зем­лі, об­хо­ди­ться чо­тир­ма ком­бай­на­ми, стіль­ко­ма ж тра­кто­ра­ми й сі­вал­ка­ми, ще має два до­да­тко­вих по­сів­них ком­пле­кси для пше­ни­ці, два об­при­ску­ва­чі, 12 ав­то­мо­бі­лів рі­зно­го при­зна­че­н­ня (одні під­во­зять амі­ак у по­ле, ін­ші — ЗЗР то­що), еле­ва­тор на 100 тис. тонн і 78 до­щу­валь­них ма­шин. А те­пер най­го­лов­ні­ше: у ме­не пра­цю­ють 50 лю­дей, у мо­го то­ва­ри­ша — 80, а в аме­ри­кан­ця — 8. А на ге­ктар у нас одна­ко­ві ви­тра­ти на зар­пла­ту. За мо­ї­ми мір­ка­ми, у ньо­го ма­ло б пра­цю­ва­ти 450 лю­дей, а не 8.

Ра­зом із тим пра­ців­ник го­спо­дар­ства за­ро­бляє до 200 тис. до­ла­рів США на рік. Тоб­то си­сте­ма то­чно­го зем­ле­роб­ства — це пе­ред­усім змен­ше­н­ня кіль­ко­сті спе­ці­а­лі­стів за ра­ху­нок під­ви­ще­н­ня їхньої яко­сті. У цій си­сте­мі ду­же ці­ну­ю­ться ви­со­ко­ква­лі­фі­ко­ва­ні спе­ці­а­лі­сти, які бу­дуть її об­слу­го­ву­ва­ти. Як на ме­не, це ще одна з основ­них при­чин, чо­му вар­то пе­ре­хо­ди­ти на та­ку ін­но­ва­цій­ну си­сте­му го­спо­да­рю­ва­н­ня.

На­ра­зі сіль­ське го­спо­дар­ство ду­же по­тер­пає че­рез без­від­по­від­аль­ність пе­ре­сі­чних пра­ців­ни­ків на мі­сцях. Лю­ди­на має кон­тро­лю­ва­ти про­цес ви­ро­бни­цтва, але в жо­дно­му ра­зі не по­вин­на йо­го по­гір­шу­ва­ти. Зро­зумі­ло, що ні­ко­му не хо­че­ться ви­тра­ча­ти зай­ві гро­ші. То­му якщо, на­при­клад, є об­при­ску­вач за 100 тис. єв­ро, а цю ж ро­бо­ту мо­же ви­ко­ну­ва­ти об­при­ску­вач за 30 тис. єв­ро (але до ньо­го тре­ба найня­ти ще дві лю­ди­ни), то се­ре­дньо­ста­ти­сти­чний український агра­рій швид­ше обе­ре дру­гий ва­рі­ант. А втім, на­вряд чи за­оща­дить, бо до 30 тис. єв­ро до­да­є­ться ще й за­ро­бі­тна пла­та, по­да­тко­ві від­ра­ху­ва­н­ня, а го­лов­не — люд­ський чин­ник, який ча­сом ви­ли­ва­є­ться ще не в одну ти­ся­чу єв­ро…

У ме­не в го­спо­дар­стві, на­при­клад, із 28 до­щу­валь­них ма­шин по­ки що ли­ше п’ять пов­ні­стю ав­то­ма­ти­зо­ва­ні, ре­шта по­тре­бу­ють без­по­се­ре­дньо­го ке­ру­ва­н­ня лю­ди­ною. І ось був випадок, ко­ли я по­ста­вив зав­да­н­ня ін­же­не­ру-гі­дро­те­хні­ку по­ли­ти ді­лян­ку з нор­мою 300 м3 на ге­кта­рі. Про­кон­тро­лю­вав­ши про­цес по­ли­ву за до­по­мо­гою GPS, я по­ба­чив, що ча­сти­ну ді­лян­ки він про­йшов як тре­ба, да­лі за­дрі­мав і дав по­лю 450–500 м3. По­тім, щоб впи­са­ти­ся в нор­му, до­дав ма­ши­ні швид­ко­сті і ви­лив усьо­го 150 м3. Про­те ті 300 м3 я ж брав не зі сте­лі, а з по­треб ро­сли­ни (бо якщо їй да­ти біль­ше, во­на по­чне гни­ти, якщо мен­ше — за­со­хне). То­му скла­дно на­віть по­ра­ху­ва­ти зби­тки че­рез та­ку ха­ла­тність. А ось у но­вих мо­їх ма­ши­нах зав­да­н­ня опе­ра­то­ра — ли­ше на­ти­сну­ти кно­пку за­пу­ску й за­да­ти по­трі­бну нор­му по­ли­ву. Та­ка ма­ши­на про­хо­дить усе по­ле з одна­ко­вим по­ка­зни­ком. Лю­ди­на мо­же по­ми­ля­ти­ся, а су­ча­сні те­хно­ло­гії по­збав­ле­ні го­лов­ної ва­ди — впли­ву лю­ди­ни на про­цес. Ура­хо­ву­ю­чи мо­жли­во­сті ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чних си­стем, го­спо­да­ре­ві тре­ба ли­ше пра­виль­но по­ста­ви­ти зав­да­н­ня, а ма­ши­ни ви­ко­на­ють йо­го ма­кси­маль­но то­чно.

Крок за кро­ком до си­сте­ми

Ось ли­ше один із про­це­сів, по­ба­че­них мною в аме­ри­кан­сько­му го­спо­дар­стві: по­лем їде тра­ктор, до тра­кто­ра при­єд­на­но дві бо­чки й агре­гат-аплі­ка­тор для вне­се­н­ня рід­ких до­брив у ґрунт. Опе­ра­тор ли­ше ке­рує тра­кто­ром, а комп’ютер, який там сто­їть, ви­рі­шує, скіль­ки і у яко­му мі­сці ви­ли­ти цих до­брив, ке­ру­ю­чись да­ни­ми, вве­де­ни­ми до­рад­чою слу­жбою до про­гра­ми. Комп’ютер ана­лі­зує да­ні вмі­сту по­жив­них ре­чо­вин у ґрун­ті, а та­кож да­ні кар­то­гра­фу­ва­н­ня вро­жай­но­сті на тій чи ін­шій ді­лян­ці. Ви­хо­дя­чи із цих двох основ­них чин­ни­ків, комп’ютер сам роз­ра­хо­вує, скіль­ки яких по­жив­них ре­чо­вин по­тре­бує ро­сли­на на тій чи ін­шій кон­кре­тній ді­лян­ці.

Са­ме за аме­ри­кан­ським зраз­ком я по­чав упро­ва­джу­ва­ти си­сте­му то­чно­го зем­ле­роб­ства у сво­є­му го­спо­дар­стві. Роз­по­чав із то­чно­сті си­гна­лу GPS. Мо­жна бу­ло ви­тра­ча­ти­ся на пла­тний си­гнал або один раз ку­пи­ти вла­сне обла­дна­н­ня. Я обрав дру­гий ва­рі­ант і ку­пив стан­цію RTK з то­чні­стю си­гна­лу до двох сан­ти­ме­трів, яка обі­йшла­ся у 12 тис. єв­ро. Дру­гий крок — кар­то­гра­фія й ана­ліз ґрун­тів на кіль­кість по­жив­них ре­чо­вин, рі­вень рН то­що на рі­зних ді­лян­ках по­ля. Та­ка опція ко­штує при­бли­зно 500 грн на ге­ктар. І тре­тій мо­мент — кар­то­гра­фу­ва­н­ня вро­жай­но­сті. Це до­да­тко­ва опція, яку вста­нов­лю­ють на ко­жен ком­байн, ко­штує 5,5 тис. єв­ро за оди­ни­цю. З її до­по­мо­гою мо­жна з’ясу­ва­ти, яка ді­лян­ка по­ля дає біль­ший уро­жай, а яка мен­ший. Ли­ше ма­ю­чи та­кі да­ні, мо­жна скла­сти ал­го­ритм дій: десь да­ти біль­ше до­брив, десь мен­ше, десь по­сі­я­ти гу­сті­ше, десь рід­ше. Тоб­то тут уже по­стає зав­да­н­ня ди­фе­рен­ці­йо­ва­но­го вне­се­н­ня до­брив і сів­би.

Усе це — ін­стру­мен­ти для впро­ва­дже­н­ня си­сте­ми. Та го­лов­не і, ма­буть, най­скла­дні­ше у цьо­му — стру­кту­ру­ва­н­ня й ком­пле­ксний ана­ліз зі­бра­них да­них, що дає від­по­відь на за­пи­та­н­ня «що ро­би­ти?». От, вла­сне, у США про це дба­ють до­рад­чі слу­жби. В Україні вже та­кож ді­ють від­по­від­ні пла­тфор­ми, та­кі як Агро­Online.

«Аль­фа-Агро» на­ра­зі пе­ре­бу­ває на ета­пі кар­то­гра­фу­ва­н­ня ґрун­тів і вро­жай­но­сті. На чер­зі — за­мі­на всіх ста­рих до­щу­валь­них ма­шин на ав­то­ма­ти­зо­ва­ні, при­дба­н­ня об­при­ску­ва­ча з по­фор­сун­ко­вим ві­ді­мкне­н­ням. Та­кож ми пла­ну­є­мо ку­пи­ти змі­шу­валь­ну стан­цію для до­брив, щоб са­мим ро­би­ти рід­кі до­бри­ва, бо, як по­ка­зав аме­ри­кан­ський до­свід, во­ни на­ба­га­то ефе­ктив­ні­ші, ніж су­хі. На­сту­пний крок — при­дба­н­ня ма­ши­ни для ди­фе­рен­ці­йо­ва­но­го вне­се­н­ня до­брив, і остан­нє — за­ку­пів­ля обла­дна­н­ня для піджив­ле­н­ня в ря­док. Цей план у нас роз­пи­са­но на два-три ро­ки, за­ле­жно від то­го, скіль­ки ми ви­віль­ни­мо ко­штів. І ли­ше то­ді, ко­ли бу­де ви­ко­на­но не мен­ше як по­ло­ви­на пла­ну, я звер­ну­ся до фа­хів­ців, які до­по­мо­жуть по­єд­на­ти всі отри­ма­ні да­ні в си­сте­му.

Усе це — ве­ли­че­зні за­тра­ти, про­те час і ри­нок ди­кту­ють свої умо­ви. Тож або ми бу­де­мо змі­ню­ва­ти­ся й ру­ха­тись у бік ін­но­ва­цій­них те­хно­ло­гій, або на на­ше мі­сце при­йде хтось про­гре­сив­ні­ший.

Де­шев­ше — не зав­жди еко­ном­но

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.