На що скар­жа­ться ве­те­ри­на­ри...

Фа­хів­ці тва­рин­ни­цько­го на­пря­му роз­по­ві­ли про ре­а­лії вза­є­мо­дії з ке­рів­ни­ка­ми го­спо­дарств, де пра­цю­ють

AgroMarket - - ПРО НАСУЩНЕ -

За спе­ці­а­лі­стів ви­со­кої ква­лі­фі­ка­ції в агро­се­кто­рі йде справ­жня бо­роть­ба. Агро­но­мам, ве­те­ри­на­рам й ін­же­не­рам-ме­ха­ні­кам ві­тчи­зня­ні ком­па­нії обі­ця­ють пла­ти­ти кон­ку­рен­тні на єв­ро­пей­ських рин­ках зар­пла­ти. За­пев­ня­ють, що го­то­ві на­вча­ти, роз­ви­ва­ти, під­три­му­ва­ти ідеї фа­хів­ців, аби тіль­ки во­ни вдо­ско­на­лю­ва­ли­ся. Та чи так усе на пра­кти­ці? Як зі­зна­ю­ться ве­те­ри­нар­ні лі­ка­рі й зоо­те­хні­ки, з яки­ми по­спіл­ку­вав­ся «Агро­Мар­кет», пра­кти­чно у 90% ви­пад­ків ре­а­лії на­віть близь­ко не схо­жі на обі­цян­ки. Свою дум­ку на пра­вах ано­нім­но­сті нам ви­сло­ви­ли близь­ко 30 спе­ці­а­лі­стів, що пра­цю­ють у го­спо­дар­ствах. Ми про­ана­лі­зу­ва­ли їхні від­по­віді й ви­окре­ми­ли най­го­стрі­ші пи­та­н­ня спів­пра­ці та вза­є­мо­дії. Мо­ти­ва­ція

Ни­ні чи­ма­ло ферм на укра­їн­ських те­ре­нах — це та­кі со­бі со­ці­аль­ні про­е­кти. Зро­зумі­ло, що ко­ро­ви у цьо­му одно­зна­чно не вин­ні. Утім, чи бу­де пра­гну­ти до кра­щих ре­зуль­та­тів фа­хі­вець, ко­трий хо­че їсти й не має гро­шей на опла­ту най­еле­мен­тар­ні­ших по­бу­то­вих по­треб?

Ти­по­вою є істо­рія одно­го ди­пло­мо­ва­но­го фа­хів­ця, ко­трий по­над 5 ро­ків са­мо­від­да­но пра­цю­вав на одній із ферм, отри­му­ю­чи тро­хи біль­шу за мі­ні­маль­ну зар­пла­ту. Спо­ча­тку ця су­ма ви­да­ва­ла­ся ціл­ком прийня­тною, бо це бу­ло пер­ше ро­бо­че мі­сце ве­те­ри­нар­но­го лі­ка­ря й по­пе­ре­ду ма­йо­рі­ли вель­ми при­ва­бли­ві пер­спе­кти­ви фа­хо­во­го зро­ста­н­ня. Пів­ро­ку, рік, два — за цей час спе­ці­а­ліст іде­аль­но опа­ну­вав ма­ні­пу­ля­ції з лі­ку­ва­н­ня ма­сти­тів і ре­про­ду­ктив­них про­блем, шту­чно­го осі­ме­ні­н­ня й роз­чи­ще­н­ня ко­пит у ВРХ. Про­фе­сіо­на­лізм зро­став, а мо­ти­ва­ція — ні. Від­так ам­бі­тно­му фа­хів­це­ві до­во­ди­ло­ся мо­ти­ву­ва­ти се­бе са­мо­туж­ки, хо­дя­чи на спів­бе­сі­ди до ін­ших по­тен­цій­них ро­бо­то­дав­ців. Вре­шті він та­ки зна­йшов опти­маль­ну про­по­зи­цію, на яку по­го­див­ся. А на тій фер­мі, де по­чи­на­ла­ся йо­го кар’єра, ве­те­ри­на­ри не за­три­му­ю­ться й по пів­ро­ку… Під­трим­ка

Зро­зумі­ло, що си­сте­ма­ти­чні по­мил­ки — три­во­жний си­гнал для ка­дро­вих ро­та­цій. Утім, для мо­ло­до­го спе­ці­а­лі­ста, ко­трий при­пу­стив­ся по­мил­ки, на­ма­га­ю­чись зна­йти на­йопти­маль­ні­ший ва­рі­ант тої чи ін­шої ма­ні­пу­ля­ції, під­трим­ка ке­рів­ни­ка дає не­ймо­вір­ний сти­мул для роз­ви­тку й на­ди­хає на подаль­ше фа­хо­ве вдо­ско­на­ле­н­ня.

Як роз­по­від­ає по­пу­ляр­ний ве­тлі­кар одно­го ві­до­мо­го го­спо­дар­ства на Ки­їв­щи­ні, він ні­ко­ли б не на­вчив­ся так май­стер­но ви­ко­ну­ва­ти опе­ра­ції зі змі­ще­н­ня си­чу­га в но­во­тіль­них, як­би ро­бо­то­дав­ці (вла­сни­ки го­спо­дар­ства) не про­ба­ча­ли йо­му не­вда­лі спро­би, що бу­ли на по­ча­тках. До­ві­ра

Хто б спе­ре­чав­ся — всі хо­чуть швид­ких ста­біль­них при­бу­тків із мі­ні­маль­ни­ми фі­нан­со­ви­ми вкла­де­н­ня­ми, в ін­шо­му ра­зі — це не бі­знес. Однак тва­рин­ни­цтво — не та сфе­ра, де мо­жли­ве швид­ке по­вер­не­н­ня на ін­ве­сти­ції. А ча­сом, аби ста­бі­лі­зу­ва­ти си­ту­а­цію, до­во­ди­ться ви­тра­ча­ти зна­чно біль­ше, ніж пла­ну­ва­ло­ся. І, вла­сне, ком­пе­тен­цій ве­те­ри­на­ра чи зоо­те­хні­ка до­ста­тньо, аби зро­би­ти ком­пе­тен­тну екс­пер­ти­зу що­до до­ціль­но­сті за­оща­дже­н­ня на тій чи ін­шій скла­до­вій те­хно­ло­гії. Не­аби­який ви­клик — до­ві­ра та вза­є­мо­дія між уча­сни­ка­ми ви­ро­бни­чо­го про­це­су в го­спо­дар­стві.

Ці­ка­вий до­свід має ве­тлі­кар із го­спо­дар­ства на Чер­ні­гів­щи­ні. Пе­ред тим як ухва­лю­ва­ти рі­ше­н­ня що­до ва­кци­на­ції по­го­лів’я, він по­ра­ху­вав, скіль­ки ко­шту­ва­ти­ме лі­ку­ва­н­ня одні­єї го­ло­ви. Ста­ти­сти­ка бу­ла та­кою пе­ре­кон­ли­вою, що власник фер­ми ви­рі­шив ще­пи­ти і ко­рів, і те­ли­чок. Так са­мо зоо­те­хнік із Тер­но­піль­щи­ни під­го­ту­вав каль­ку­ля­цію мо­жли­вих зби­тків у ра­зі за­сто­су­ва­н­ня не­які­сно­го кон­сер­ван­ту для кор­мів. Однак ке­рів­ник го­спо­дар­ства не по­го­див­ся ви­тра­ча­ти гро­ші на до­ро­гий про­дукт. І вже за рік на­дої зни­зи­ли­ся на 15%, а 10% по­тен­цій­но­го при­бу­тку пі­шло на лі­ку­ва­н­ня аци­до­зу, що ви­ник у ко­жної тре­тьої ко­ро­ви… По­ва­га

Чи ефе­ктив­ним бу­де ви­ро­бни­чий про­цес, ко­ли йо­го уча­сни­ки не вза­є­мо­ді­ють із на­ле­жною по­ва­гою до фа­хо­вих ком­пе­тен­цій один одно­го? Яскра­вий при­клад — го­спо­дар­ство в Чер­ка­ській обла­сті, де ве­те­ри­нар­ний лі­кар не за­три­му­є­ться дов­ше як три мі­ся­ці. Річ у тім, що ча­сти­на обов’яз­ків, за які цей фа­хі­вець має не­сти що­най­мен­ше адмі­ні­стра­тив­ну від­по­від­аль­ність, за ста­ту­том цьо­го го­спо­дар­ства бу­ло пе­ре­кла­де­но на пле­чі не­ква­лі­фі­ко­ва­но­го пер­со­на­лу, зокре­ма, до­я­рок і ско­та­рів. Чо­му так ста­ло­ся? Пи­та­н­ня не до ве­тлі­ка­ря. Він, як зі­зна­є­ться, че­сно на­ма­гав­ся про це го­во­ри­ти з ке­рів­ни­цтвом. Утім, де­ле­гу­ва­н­ня пе­ред­ба­че­ної кон­кре­тною фун­кці­єю від­по­від­аль­но­сті на фер­мі так і не бу­ло до­ся­гну­то. Схо­же на те, що про­бле­ма по­ва­ги до фа­хо­вих ком­пе­тен­цій ди­пло­мо­ва­но­го пра­ців­ни­ка у цьо­му го­спо­дар­стві ду­же за­дав­не­на… До­свід

У єв­ро­пей­ських кра­ї­нах, як ві­до­мо, на фер­мі не­має вла­сно­го ве­те­ри­нар­но­го лі­ка­ря чи зоо­те­хні­ка. Є ко­опе­ра­ти­ви та ком­па­нії, що об­слу­го­ву­ють фер­мер­ські го­спо­дар­ства. Та­кий фор­мат ро­бо­ти є зру­чним для всіх — і для спе­ці­а­лі­ста, і для вла­сни­ка, бо є мо­жли­вість ефе­ктив­ні­шо­го роз­по­ді­лу ча­су. Ве­те­ри­нар пе­ре­бу­ває на фер­мі тіль­ки то­ді, ко­ли тре­ба здій­сни­ти якусь ма­ні­пу­ля­цію (і не­се за неї сто­від­со­тко­ву від­по­від­аль­ність), а го­спо­дар за­оща­джує ко­шти, опла­чу­ю­чи йо­го ро­бо­ту по­го­дин­но й за ви­ко­на­ну ро­бо­ту. Тож усі в плю­сі: ве­те­ри­нар має змо­гу за­ро­бля­ти біль­ше, пра­цю­ю­чи на кіль­кох ло­ка­ці­ях, а власник еко­но­мить ко­шти, бо лі­кар на го­спо­дар­стві йо­му по­трі­бен не що­дня.

В Укра­ї­ні, на дум­ку фа­хо­вої спіль­но­ти, це са­ме той се­гмент, де за­про­ва­дже­н­ня єв­ро­пей­сько­го до­сві­ду бу­де по­зи­тив­ним кро­ком роз­ви­тку тва­рин­ни­цької га­лу­зі й удо­ско­на­ле­н­ня вза­є­мо­дії між усі­ма уча­сни­ка­ми про­це­су.

Ан­на КАЧУРЕЦЬ, лі­кар ве­те­ри­нар­ної ме­ди­ци­ни, тре­нер із ме­то­дик «Си­гна­ли ко­рів» і «Си­гна­ли лю­дей»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.