«У ко­жно­го своя ін­но­ва­ція» Ін­но­ва­ції ду­же стрім­ко за­хо­дять в аграрну га­лузь, тож пра­кти­ки ни­ні чі­тко усві­дом­лю­ють, що без цих онов­лень уже за якийсь ко­ро­ткий час го­спо­дар­ство ри­зи­кує сут­тє­во по­сту­пи­ти­ся рин­ко­ви­ми по­зи­ці­я­ми. От тіль­ки ба­че­н­ня ін­но­ва­цій­ност

Щоб утри­ма­ти рин­ко­ві по­зи­ції, агро­ви­ро­бни­ки на­ма­га­ю­ться вдо­ско­на­лю­ва­ти ком­пе­тен­ції й під­хо­ди. «Агро­Мар­кет» з’ясо­ву­вав, що за­ва­жає го­спо­дар­ствам упро­ва­джу­ва­ти ін­но­ва­ції

AgroMarket - - ВІДКРИТИМ ТЕКСТОМ - Ан­же­ла ГАВРИЛЮК

«Про­бле­ма в ком­пе­тен­ці­ях по­ста­чаль­ни­ків»

Сер­гій КОСЮК,

СТОВ «Пер­ше трав­ня», Хер­сон­ська обл.:

— На­ше го­спо­дар­ство ру­ха­є­ться в на­пря­мі то­чно­го зем­ле­роб­ства. Цьо­го­річ уже вста­но­ви­ли си­сте­му мо­ні­то­рин­гу вро­жай­но­сті на три ком­бай­ни. На жаль, цей про­цес дав­ся нам не з пер­шо­го ра­зу — то­рік ми вже об­пе­кли­ся на впро­ва­джен­ні та­кої си­сте­ми. Во­на весь час да­ва­ла хи­бні да­ні на схи­лах. Коли ком­байн ру­хав­ся, на­при­клад, з ухи­лом влі­во й уго­ру, си­сте­ма по­ка­зу­ва­ла одну вро­жай­ність, коли ком­байн роз­вер­тав­ся й ру­хав­ся з ухи­лом впра­во та вниз по тій са­мій ді­лян­ці, да­ні бу­ли зов­сім ін­ши­ми. Як не на­ма­га­ли­ся фа­хів­ці ком­па­нії — по­ста­чаль­ни­ка по­слу­ги від­ка­лі­бру­ва­ти ре­зуль­та­ти, їм не вда­ло­ся ви­пра­ви­ти по­мил­ку. Що­прав­да, все на­ла­го­ди­ло­ся, коли ми по­мі­ня­ли ком­па­нію — ре­зуль­та­том ціл­ком за­до­во­ле­ні. Си­сте­ма, яку ми вре­шті вста­но­ви­ли, має опти­чні да­тчи­ки, ду­блює си­гна­ли з прив’яз­кою до су­пу­тни­ка, да­ні одно­ча­сно ко­ри­гу­ю­ться че­рез сім-кар­ти двох мо­біль­них опе­ра­то­рів. Це дає мо­жли­вість ро­би­ти на­ві­га­цію з то­чні­стю до 1–2 см. У цій си­сте­мі не ви­ни­кає про­блем з ін­тер­нет-зв’яз­ком на­віть у ве­чір­ні го­ди­ни, коли на­ві­га­ція най­біль­ше по­трі­бна.

Ни­ні в нас уже скла­де­но кар­ти по­лів по зер­но­вих, є чі­тке ро­зу­мі­н­ня на­сту­пних кро­ків. По­ки що ви­зна­ча­є­мо­ся з ком­па­ні­єю, яка б на­да­ва­ла по­слу­ги ана­лі­зу ґрун­тів. У нас є кон­кре­тна по­тре­ба: за ре­зуль­та­та­ми мо­ні­то­рин­гу вро­жай­но­сті окре­сли­ти зо­ни й ви­зна­чи­ти то­чки, з яких тре­ба ві­ді­бра­ти про­би ґрун­ту. Тоб­то по­трі­бна си­сте­ма з чі­ткою GPS­прив’яз­кою до то­чки мі­сце­во­сті й про­грам­ний про­дукт, який ви­да­вав би ре­ко­мен­да­ції за ре­зуль­та­та­ми ана­лі­зу. І це не якась моя прим­ха. Та­кий ком­пле­ксний сер­віс уже на­ла­го­дже­но діє у Єв­ро­пі та США, де ін­ди­ві­ду­аль­ний під­хід до ко­жно­го агра­рія. Там роз­ро­бля­ють схе­ми вне­се­н­ня до­брив на ко­жну кон­кре­тну ді­лян­ку по­ля й на­віть са­мі до­бри­ва окре­мо ство­рю­ють для ко­жно­го фер­ме­ра. На­то­мість укра­їн­ські ком­па­нії, з яки­ми ми спіл­ку­ва­ли­ся, про­по­ну­ють ба­га­то су­мі­жних по­слуг, а на на­ші кон­кре­тні зав­да­н­ня в них від­по­віді не­має. То­му по­ки що ми в про­це­сі по­шу­ку.

«Слаб­ко роз­ви­не­на ін­фра­стру­кту­ра»

Ге­ор­гій БУЛГАРОВ,

СФГ «Дель­та», Оде­ська обл.:

— Вив­ча­ю­чи й упро­ва­джу­ю­чи будь-які ін­но­ва­ції ви­ни­ка­ють за­пи­та­н­ня, про­те не­має про­блем, які не­мо­жли­во бу­ло б розв’яза­ти. Сьо­го­дні ми впро­ва­джу­є­мо ди­фе­рен­цій­не вне­се­н­ня до­брив. Уже ку­пи­ли від­по­від­не обла­дна­н­ня, зро­би­ли кар­ти по­лів. З ви­бо­ром обла­дна­н­ня бу­ли про­бле­ми, то- му до­по­мо­гли за­кор­дон­ні сай­ти. А оби­ра­ли за ре­ко­мен­да­ці­я­ми й у про­це­сі осо­би­сто­го спіл­ку­ва­н­ня з про­дав­ця­ми-кон­суль­тан­та­ми. По­тім по­ста­ло пи­та­н­ня, як за зі­бра­ною з рі­зних те­хні­чних за­со­бів ін­фор­ма­ці­єю роз­ро­би­ти кар­ти-ре­ко­мен­да­ції, до ко­го звер­ну­ти­ся. Ри­нок ін­но­ва­цій в Укра­ї­ні на­справ­ді ще не ду­же роз­ви­не­ний, від­чу­ва­є­ться де­фі­цит фа­хів­ців, то­му ба­га­то мо­мен­тів до­во­ди­ться ви­вча­ти й ро­би­ти са­мим, щоб по­тім на­вчи­ти сво­їх пра­ців­ни­ків.

Ана­ліз ґрун­тів ми та­кож уже зро­би­ли. В Укра­ї­ні є що­най­мен­ше чо­ти­ри ком­па­нії, при­найм­ні ві­до­мі нам, які бе­ру­ться ви­ко­ну­ва­ти та­кі зав­да­н­ня. Від одні­єї з них ми вже не­що­дав­но отри­ма­ли ре­зуль­та­ти ана­лі­зів ґрун­ту, про­те ро­би­ти ви­снов­ки що­до якості їхньої ро­бо­ти по­ки що ра­но, адже ще не бу­ло ча­су їх де­таль­но ви­вчи­ти. Про­те на сьо­го­дні пре­тен­зій не­має. От­же, ми вже ма­є­мо май­же все обла­дна­н­ня для ди­фе­рен­цій­но­го вне­се­н­ня до­брив. По­пе­ре­ду в нас ці­ла зи­ма, щоб усе це про­ана­лі­зу­ва­ти, зве­сти у єди­ну си­сте­му, пов­ні­стю під­го­ту­ва­ти обла­дна­н­ня й про­бу­ва­ти в дії у но­во­му се­зо­ні.

Ось, при­мі­ром, вне­се­н­ня в ґрунт азо­ту, фо­сфо­ру й ка­лію. Ко­жен із цих еле­мен­тів ми пла­ну­є­мо вно­си­ти в рі­зній кіль­ко­сті на ко­жну ді­лян­ку по­ля, згі­дно з кар­та­ми зав­дань. Як по­ка­зав до­свід, в Укра­ї­ні по­ки що слаб­ко роз­ви­не­на ін­фра­стру­кту­ра для ре­а­лі­за­ції та­кої ідеї, то­ді як у Єв­ро­пі й Аме­ри­ці це все вже дав­но на­ла­го­дже­но й пра­цює. Про­те в нас швид­ки­ми тем­па­ми з’яв­ля­ю­ться ла­бо­ра­то­рії, рі­зні від­по­від­ні стар­та­пи, то­му, я ду­маю, що вже най­ближ­чим ча­сом зав­дя­ки кон­ку­рен­ції між ни­ми зни­зя­ться ці­ни на ці по­слу­ги, а якість їхня під­ви­щу­ва­ти­ме­ться. А на­ра­зі чи не най­ва­жли­ві­шим пи­та­н­ням є під­го­тов­ка й на­вча­н­ня ка­дрів у га­лу­зі агро­ін­но­ва­цій.

«Тру­дно­щі ко­му­ні­ка­тив­но­го ха­ра­кте­ру»

Ан­на МОРОЗОВА, го­ло­ва СОК «Укра­їн­ський ча­сни­ко­вий ко­опе­ра­тив», спів­за­снов­ни­ця ТОВ «УкрАп», м. Ки­їв:

— Я вва­жаю ін­но­ва­ці­єю все но­ве, що впро­ва­джує го­спо­дар­ство з пев­ним ри­зи­ком для се­бе. Тоб­то в ко­жно­го своя ін­но­ва­ція. Для ко­гось це но­ва те­хні­ка й про­грам­не за­без­пе­че­н­ня, для ко­гось но­ві на­сі­н­ня та до­бри­ва на де­мо­ді­лян­ках чи те­хно­ло­гія ви­ро­щу­ва­н­ня або на­віть про­сто но­вий під­хід до ор­га­ні­за­ції ро­бо­ти. Якщо го­спо­дар­ство весь час ви­ро­щу­ва­ло ку­ку­ру­дзу й пше­ни­цю й ви­рі­ши­ло на 100 га по­са­ди­ти ча­сник — це ін­но­ва­ція. Якщо не­ор­га­ні­чне го­спо­дар­ство ви­рі­ши­ло зайня­ти­ся ні­ше­вою ор­га­ні­кою, або якщо тор­гу­ва­ло ли­ше на вну­трі­шньо­му рин­ку та по­ча­ло екс­пор­ту­ва­ти — це та­кож ін­но­ва­ція. Бо якщо ро­би­ти тіль­ки те, що вмі­єш, то ні­ко­ли не на­вчи­шся ні­чо­го но­во­го.

Коли впро­ва­джу­єш ін­но­ва­ції в ко­опе­ра­ти­ві, ду­же ча­сто ви­ни­ка­ють тру­дно­щі ко­му­ні­ка­тив­но­го ха­ра­кте­ру. Ду­же важ­ко пе­ре­ко­на­ти вла­сни­ка, що йо­му по­трі­бна та чи ін­ша ін­но­ва­ція. Ми не раз сти­ка­ли­ся із си­ту­а­ці­єю, коли фер­мер на пев­ну про­по­зи­цію від­по­від­ав: «У ме­не і так все до­бре, вро­жаї ста­біль­ні, то на­ві­що за­мо­ро­чу­ва­тись і ви­тра­ча­ти ко­шти». І на­віть якщо вда­є­ться пе­ре­ко­на­ти ди­ре­кто­ра го­спо­дар­ства, йо­го лег­ко може від­мо­ви­ти агро­ном, який не по­ба­чить у то­му сен­су. До то­го ж будь-які ін­но­ва­ції — це зав­жди фі­нан­со­вий ри­зик, то­му го­лов­на про­бле­ма ще й у то­му, як до­ве­сти агра­рію ефе­ктив­ність но­во­вве­де­н­ня, коли ми й са­мі не мо­же­мо бу­ти в ньо­му впев­не­ні.

І все ж нам де­що вда­є­ться. Зокре­ма, ми по­ча­ли за­сто­со­ву­ва­ти дро­ни, які кар­то­гра­фу­ють і роз­пі­зна­ють хво­ро­би ро­слин. Ми це ро­би­мо не на ча­сни­ку, а на ін­ших куль­ту­рах. А ни­ні одне з на­ших го­спо­дарств на ста­дії отри­ма­н­ня сер­ти­фі­ка­та HACCP з пе­ре­роб­ки ча­сни­ку. В пла­нах — ви­хід на Вар­шав­ську бір­жу та збіль­ше­н­ня об­ся­гів укра­їн­ської агропродукції на світових рин­ках.

«Низь­кий рі­вень до­ві­ри»

Ігор СИТНІК, ФГ «Ле­ва­дне», За­по­різь­ка обл.:

— Ми пра­цю­є­мо на пів­дні За­по­різь­кої обла­сті в зо­ні ри­зи­ко­во­го зем­ле­роб­ства, що сут­тє­во галь­мує про­цес упро­ва­дже­н­ня ін­но­ва­цій. Во­ни, як ві­до­мо, по­тре­бу­ють ка- пі­та­ло­вкла­день, а ми ціл­ком за­ле­жні від уро­жаю та кіль­ко­сті опа­дів, яких у нас ви­па­дає ду­же ма­ло. Зві­сно, на­ма­га­є­мо­ся до­три­му­ва­ти­ся те­хно­ло­гії, сте­жи­мо за но­вин­ка­ми рин­ку, ко­жних три ро­ки змі­ню­є­мо по­сів­ний ма­те­рі­ал, сі­є­мо більш при­сто­со­ва­ні до на­ших умов гі­бри­ди, ре­гу­ляр­но ро­би­мо ана­лі­зи ґрун­ту. І все ж го­лов­на про­бле­ма є не­змін­ною — не­до­ста­тня кількість во­ло­ги. А то­му осо­би­сто ме­не най­біль­ше ці­кав­лять ін­но­ва­ції, пов’яза­ні зі зро­ше­н­ням. На­ра­зі ми взя­ли курс на впро­ва­дже­н­ня те­хно­ло­гії обро­бі­тку ґрун­ту з ма­кси­маль­ним збе­ре­же­н­ням во­ло­ги і вже пла­ну­є­мо ку­пу­ва­ти від­по­від­не обла­дна­н­ня.

На жаль, в Укра­ї­ні ду­же низь­кий рі­вень до­ві­ри до ком­па­ній-ін­но­ва­то­рів, адже се­ред них і ни­ні тра­пля­ю­ться ша­храї чи ком­па­ні­ї­о­дно­ден­ки. Якось я ви­пад­ко­во на­тра­пив на ого­ло­ше­н­ня одні­єї оде­ської фір­ми, у яко­му йшло­ся щось на зра­зок «за­мов­ляй­те дощ, ми при­їде­мо й зро­би­мо вам дощ». Ро­зу­мі­ю­чи, що це якісь бай­ки, я все ж із ці­ка­во­сті за­те­ле­фо­ну­вав. Ме­ні від­по­ві­ли, що ком­па­нія за­кри­ла цей бі­знес, бо си­сте­ма, мов­ляв, по­тре­бує вдо­ско­на­ле­н­ня, хо­ча пі­ло­тний про­ект ні­би­то до­бре се­бе по­ка­зав. Ко­шту­ва­ти­ме та­ка по­слу­га не­де­ше­во, про­те, як­би це й справ­ді ма­ло ефект, то чо­му б і ні? Ни­ні те­хно­ло­гії роз­ви­ва­ю­ться та­ки­ми тем­па­ми, що я не зди­ву­ю­ся, якщо за кіль­ка ро­ків справ­ді за­мов­ля­ти­му дощ із до­став­кою на по­ле.

«За рік не за­про­ва­диш»

Оле­ксандр МОВЧАН, ФГ «Ай-Пе­трі», За­по­різь­ка обл.:

— Ін­но­ва­то­ра­ми ми бу­ли ще дев’ять ро­ків то­му, коли 2010 ро­ку по­ча­ли за­про­ва­джу­ва­ти зов­сім не­по­пу­ляр­ну в той час те­хно­ло­гію no-till. Май­же ні­хто ще то­ді не пра­цю­вав за та­ки­ми те­хно­ло­гі­я­ми, й го­лов­ні тру­дно­щі ро­би­ти щось пер­шим по­ля­га­ли в то­му, що, по-пер­ше, ти і сам в усьо­му сум­ні­ва­є­шся, по-дру­ге, ні­хто з тво­го ото­че­н­ня у це не ві­рить, по-тре­тє, за­пи­та­ти не­має в ко­го. Сьо­го­дні, зві­сно, ін­фор­ма­цію зна­йти про­сті­ше, а ще яки­хось 10 ро­ків то­му ри­зик по­ми­ли­ти­ся був зна­чно ви­щим. Про­те ми пси­хо­ло­гі­чно се­бе на­ла­шту­ва­ли, що нам по­трі­бні ці змі­ни, зі­бра­ли ко­шти (те­хно­ло­гія по­тре­бу­ва­ла май­же пов­ної за­мі­ни пар­ку те­хні­ки), і в один мо­мент пе­ре­йшли на no-till.

Ін­но­ва­ції — це пи­та­н­ня ком­пле­ксне, а те­хно­ло­гія зав­жди ба­га­то­гран­на. Це не ли­ше но­ві ма­ши­ни, а й до­бри­ва, ЗЗР, те­хно­ло­гія ви­ро­щу­ва­н­ня то­що. Те­хно­ло­гія no-till по­стій­но змі­ню­є­ться, з’яв­ля­ю­ться но­ві ЗЗР, на­сі­н­ня, те­хні­ка по­тре­бує онов­ле­н­ня, і за всім цим тре­ба всти­гну­ти. Якщо дев’ять ро­ків то­му ми по­чи­на­ли пра­цю­ва­ти з пев­ним на­бо­ром те­хні­ки, і на той час во­на бу­ла най­су­ча­сні­ша у цій те­хно­ло­гії, то сьо­го­дні вся во­на по­тре­бує мо­дер­ні­за­ції. Цього ро­ку, на­при­клад, ми пе­ре­ро­би­ли сі­вал­ку для про­са­пних куль­тур — зро­би­ли її пнев­ма­ти­чною, роз­ши­ри­ли ді­а­па­зон її мо­жли­во­стей. По­тре­бує онов­ле­н­ня й сі­вал­ка для куль­тур су­ціль­но­го ви­сі­ву. То­ді ми її ку­пу­ва­ли під один тра­ктор, а сьо­го­дні, якщо ку­пу­ва­ти но­ву сі­вал­ку, то і тра­ктор по­трі­бен но­вий, і об­при­ску­вач. Де­сять ро­ків — якраз той про­мі­жок ча­су, за який те­хні­ку слід онов­лю­ва­ти. Про­те го­лов­на про­бле­ма ін­но­ва­цій — їхня до­ро­жне­ча, то­му за рік це все не за­про­ва­диш…

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.