Під сі­мей­ним брен­дом

«Ме­до­ві бра­ти» ре­пре­зен­ту­ють рин­ку про­дукт мі­сце­во­го зна­че­н­ня, що має пер­спе­кти­ву ста­ти все­сві­тньо­ві­до­мим

AgroMarket - - ІНІЦІАТИВА - Дми­тро КУШНІР, спів­за­снов­ник брен­ду «Ме­до­ві бра­ти»

Над ство­ре­н­ням на­шо­го брен­ду ми дов­го не роз­ду­му­ва­ли. За осно­ву взя­ли свою істо­рію. Не­ви­га­да­ну. Ми з дво­ю­рі­дни­ми бра­та­ми близь­кі з ди­тин­ства. Се­ре­дній із нас, Юрій, — па­сі­чник із май­же 10-рі­чним ста­жем ме­шкає в Пер­во­май­ську Ми­ко­ла­їв­ської обла­сті. Са­ме з йо­го па­сі­ки й роз­по­ча­ла­ся істо­рія на­шої ком­па­нії. Спо­ча­тку во­на не над­то від­рі­зня­ла­ся від ін­ших укра­їн­ських бджо­ляр­ських го­спо­дарств: ме­ду ви­ста­ча­ло для се­бе і для дру­зів, а ре­шту зда­ва­ли за­го­ті­вель­ни­кам й опто­ви­кам. До­да­ти драй­ву сі­мей­но­му бізнесу за­про­по­ну­вав мо­лод­ший брат Єв­ген…

Пер­ший уро­жай, який ми роз­фа­су­ва­ли в ба­но­чки, — всьо­го 100–200 кг. Са­мі про­ду­ма­ли ди­зайн ети­ке­тки брен­ду «Ме­до­ві бра­ти». По­зи­тив­ні від­гу­ки дру­зів і рі­дних нас під­ба­дьо­ри­ли, і з лі­та 2016-го по­ча­ла­ся сер­йо­зна ро­бо­та.

Ме­до­ві те­ру­а­ри

За де­сять ро­ків ро­бо­ти в по­соль­стві Фран­ції в Укра­ї­ні, а зго­дом — у вла­сно­му кон­сал­тин­го­во­му бі­зне­сі, я до­бре ви­вчив мен­та­лі­тет і га­стро­но­мі­чну куль­ту­ру фран­цу­зів. У них є та­ке по­ня­т­тя, як «про­дукт мі­сце­во­сті», що від­би­ває ха­ра­ктер і тра­ди­ції пев­но­го ре­гіо­ну, де йо­го ви­го­тов­ле­но (на­при­клад, сир ро­кфор або на­пої каль­ва­дос, ко­ньяк, шам­пань). Так от, спо­ча­тку ці все­сві­тньо­ві­до­мі брен­ди бу­ли ли­ше то­ва­ра­ми мі­сце­во­го зна­че­н­ня. Ідея нас на­ди­хну­ла, й ми зав­зя­то взя­ли­ся бу­ду­ва­ти май­бу­тнє для на­шо­го про­ду­кту.

В Укра­ї­ні за­ве­де­но ді­ли­ти мед про­сто по ро­сли­нах, із чи­їх кві­тів йо­го зі­бра­но: ака­ція, ли­па, со­ня­шник, рі­пак, гре­чка, рі­зно­трав’я. Однак мед із рі­зно­трав’я Ми­ко­ла­їв­щи­ни та По­ді­л­ля, звід­ки я ро­дом, — це аб­со­лю­тно рі­зні про­ду­кти. На­віть з одні­єї ро­сли­ни, на­при­клад, со­ня­шни­ку, він на Пол­тав­щи­ні й у Тав­рій­ських сте­пах теж да­ле­ко не одно­рі­дний. То­му ми по­ча­ли шу­ка­ти пер­спе­ктив­ні мі­сце­во­сті, або, як ка­жуть фран­цу­зи, — те­ру­а­ри…

Ни­ні ми три­ма­є­мо па­сі­ки в трьох та­ких те­ру­а­рах — на Ми­ко­ла­їв­щи­ні (в при­ро­дно­му пар­ку Гра­ні­тно-Сте­по­ве По­буж­жя, де ду­же ба­га­то ди­кої ен­де­мі­чної ро­слин­но­сті), Чер­ка­щи­ні (у Хо­ло­дно­му Яру, на ба­тьків­щи­ні Бо­г­да­на Хмель­ни­цько­го й Ма­кси­ма За­лі­зня­ка) та По­діл­лі (де на кор­до­ні Хмель­ни­цької та Тер­но­піль­ської обла­стей є за­по­від­ник «Ме­до­бо­ри» й на­ціо­наль­ний при­ро­дний парк «По­діль­ські Тов­три»). Остан­ні дві по­ча­ли роз­ви­ва­ти у 2017 ро­ці. Їх вла­сни­ки — мо­ло­ді па­сі­чни­ки, які по­ді­ля­ють на­шу фі­ло­со­фію що­до яко­сті. Ни­ні на Ми­ко­ла­їв­щи­ні та Чер­ка­щи­ні в нас по 50 бджо­ло­сі­мей і 10 — на Хмель­нич­чи­ні…

Без­ком­про­мі­сна якість

Ме­та, яку ми пе­ред со­бою по­ста­ви­ли, — по­ста­ча­ти рин­ку про­дукт без­ком­про­мі­сної яко­сті. То­му не го­ду­є­мо бджіл цукром, не за­сто­со­ву­є­мо ан­ти­біо­ти­ки, не грі­є­мо й не змі­шу­є­мо рі­зні ме­ди. Ми ство­рю­є­мо про­дукт, про який мо­жна ба­га­то чо­го роз­по­ві­сти: звід­ки він, чому він са­ме та­кий, чому так на­зи­ва­є­ться, чому на ети­ке­тці зо­бра­же­но са­ме та­кі кві­ти. До сло­ва, ко­жен зра­зок ме­ду ми зда­є­мо на екс­пер­ти­зу в Ін­сти­тут бджіль­ни­цтва ім. Про­ко­по­ви­ча. Са­ме там ми отри­ма­ли сер­ти­фі­ка­ти на ко­жну з де­ся­ти по­зи­цій, які про­по­ну­є­мо рин­ку (на­віть якщо це не­ве­ли­кі пар­тії).

Сьо­го­дні за отри­ма­н­ня сер­ти­фі­ка­та ми ро­би­мо стан­дар­тний ана­ліз за ви­мо­га­ми ДСТУ, а та­кож ана­ліз пил­ку. Ось, ска­жі­мо, па­сі­чник про­по­нує нам ли­по­вий мед. А ла­бо­ра­то­рія по­ка­зує, що ли­пи в ньо­му мен­ше як 10%. Про­те во­на від­чу­ва­є­ться на смак. Ре­шта в скла­ді — жов­та ака­ція. Та­ка ін­фор­ма­ція ду­же ва­жли­ва, бо ми ви­ко­ри­сто­ву­є­мо її в на­зві ме­ду (цей, при­мі­ром, ака­ці­є­во-ли­по­вий, ко­ли кри­ста­лі­зу­є­ться, то стає жов­тим). До ре­чі, на­ба­га­то скла­дні­ше зна­йти ро­дзин­ку в то­му про­ду­кті, де не до­мі­нує жо­дна кві­тка або ж до­мі­нує та­ка, яку важ­ко ре­пре­зен­ту­ва­ти на ети­ке­тці (на­при­клад, кві­тка си­рій­сько­го ба­вов­ни­ку в ме­ді рі­зно­трав’я з Чер­ка­щи­ни, який ми отри­ма­ли то­рік у сер­пні). Вза­га­лі-то сер­пне­ві ме­ди в нас за­зви­чай ма­ють на­зву мі­сце­во­сті, де їх ви­го­тов­ле­но. На­при­клад, «Сте­пи По­буж­жя», «Чи­ги­рин­ські па­гор­би». Тоб­то ми ство­рю­є­мо про­дукт, який має ко­рі­н­ня. З цьо­го ви­ни­кла ідея роз­ви­ва­ти й «зе­ле­ний» ту­ризм у цих мі­сцях. До ре­чі, там уже роз­ви­не­но зви­чай­ний ту­ризм: на По­діл­лі це мі­не­раль­ні ку­рор­ти, на Чер­ка­щи­ні — укра­їн­ська істо­рія та куль­ту­ра, а в По­буж­жі роз­ви­не­ний ра­фтинг.

Де­гу­ста­цій­на кар­та

Як сьо­го­дні за­зви­чай за­ве­де­но ре­кла­му­ва­ти мед? На­при­клад, цей мед ду­же ко­ри­сний для пе­чін­ки, а той — для ти­ску… Про­те ж мед — це не тіль­ки лі­ки. Фран­цу­зи, до сло­ва, ба­га­то ро­ків то­му ді­йшли то­го, що мед, як ви­но, з ча­сом, якщо йо­го дов­го, але пра­виль­но збе­рі­га­ти, не псу­є­ться, а змі­ню­є­ться — ін­шою стає йо­го текс­ту­ра, ко­лір, смак. А де­гу­сту­ва­ти йо­го мо­жна так са­мо, як і ви­но. У фран­цузь­ко­му се­гмен­ті ін­тер­не­ту я ви­явив, що на­при­кін­ці 1980–1990-х ро­ків двоє вче­них роз­ро­би­ли ме­тод де­гу­ста­ції ме­ду на ба­зі ті­єї са­мої про­це­ду­ри з ви­ном, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи так зва­не ко­ле­со сма­ків й аро­ма­тів. Во­но ві­до­ме ко­жно­му со­ме­льє або спе­ці­а­лі­сту з ін­ших на­по­їв — ка­ви, чаю. Ми ж пе­ре­кла­ли ада­пто­ва­не під мед ко­ле­со укра­їн­ською мо­вою. В ньо­му ві­сім основ­них кла­сів, а да­лі — під­кла­си й ін­ші но­тки, ню­ан­си, акцен­ти та від­тін­ки, які мо­же зна­йти в ме­ді де­гу­ста­тор.

Щоб ви­про­бу­ва­ти це на пра­кти­ці, ми за­лу­чи­ли до про­це­су на­шо­го дру­га Олів’є Дю­фу­ра, який за­йма­є­ться ви­ном. Він спо­ча­тку опи­рав­ся: мов­ляв, не має до ме­ду жо­дно­го від­но­ше­н­ня. Однак це й бу­ло ва­жли­во. Як нам вда­ло­ся ді­зна­ти­ся, де­гу­ста­то­рів ме­ду вза- га­лі у сві­ті ні­де не на­вча­ють, крім одно­го іта­лій­сько­го й одно­го фран­цузь­ко­го уні­вер­си­те­тів. Тож ми про­сто сі­ли з Олів’є в йо­го бу­ти­ку та по­ча­ли ку­шту­ва­ти мед, як ви­но. Ре­зуль­та­том ці­єї ро­бо­ти ста­ло ство­ре­н­ня ме­до­вої де­гу­ста­цій­ної кар­ти — пер­шої в Укра­ї­ні. В ній опи­са­но ко­жний мед, ко­жна по­зи­ція з га­стро­но­мі­чни­ми ре­ко­мен­да­ці­я­ми.

Крім то­го, об’єд­нав­ши фран­цузь­ке сло­во miel (мед) і тер­мін «мі­ле­зим» (millйsime) з ви­но­роб­ства, що озна­чає рік збо­ру вро­жаю ви­но­гра­ду, з яко­го ви­го­тов­ле­но ви­но, ми при­ду­ма­ли по­ня­т­тя «мі­е­лі­зим» — рік збо­ру вро­жаю ме­ду (зна­йо­мі фран­цу­зи бу­ли в за­хва­ті й на­віть ра­ди­ли йо­го за­па­тен­ту­ва­ти).

Оскіль­ки на­ші па­сі­ки не пе­ре­їжджа­ють із по­ля на по­ле, зав­дя­ки цьо­му ми, на­при­клад, на Ми­ко­ла­їв­щи­ні отри­ма­ли гре­ча­но-ко­рі­ан­дро­вий мед. Або ж мі­е­лі­зим 2017 ро­ку — мед ака­ці­є­во-ко­ню­ши­но­вий із Хо­ло­дно­го Яру. Сьо­го­дні та­кож зро­стає по­пу­ляр­ність ме­до­вих мі­ксів. Ми їх теж ро­би­мо, але це не наш основ­ний на­прям. На­при­клад, є мед із чер­во­ним пер­цем — «Гай­да­ма­цький» (на честь ві­до­мо­го гур­ту «Гай­да­ма­ки», де я, до ре­чі, граю на удар­них ін­стру­мен­тах), а мед із ма­ком — Ма­кМед (ні­чо­го спіль­но­го з кор­по­ра­ці­я­ми, в іме­нах яких є цей пре­фікс).

Са­мі со­бі мар­ке­то­ло­ги

До оформлення брен­ду ми не за­лу­ча­ли жо­дно­го мар­ке­то­ло­га чи ди­зай­не­ра. Єв­ген, мо­лод­ший брат, тро­хи роз­би­ра­є­ться у фо­то­шо­пі. До ре­чі, на ко­жній бан­ці крім пов­ної ін­фор­ма­ції про мі­сце­вість і яко­сті про­ду­кту «Ме­до­ві бра­ти» вка­зу­ють ім’я па­сі­чни­ка, ко­трий ви­го­то­вив цей мед. Най­ближ­чим ча­сом ми отри­має- мо сер­ти­фі­кат і про те, що на­ша про­ду­кція не мі­стить ан­ти­біо­ти­ків, хо­ча для цьо­го до­ве­де­ться про­ве­сти до­сить до­ро­гий ана­ліз. Від­по­від­но, й ці­на у нас від­чу­тно ви­ще, ніж та, за якою спо­жи­вач мо­же при­дба­ти мед на ба­за­рі.

Хо­ча всю свою про­ду­кцію ми ре­а­лі­зу­є­мо, про екс­порт по­ки що не йде­ться. Чому? Бо ме­ду в нас не­ба­га­то — ми не же­не­мо­ся за ве­ли­ки­ми об­ся­га­ми, а пра­гне­мо до яко­сті. Об­ся­ги теж ва­жли­ві, але їх на­ро­щу­ва­ти­ме­мо без по­спі­ху. До то­го ж укра­їн­ське за­ко­но­дав­ство сьо­го­дні обме­жує мо­жли­во­сті для малого бізнесу екс­пор­ту­ва­ти мед. Май­бу­тні ек­спор­те­ри ма­ють отри­ма­ти ре­є­стра­цію в Держ­спо­жив­слу­жбі. Це не по­га­но, однак, аби від­по­від­а­ти за­ко­но­дав­чим нор­мам, по­трі­бно ін­ве­сту­ва­ти у ви­ро­бни­чі по­ту­жно­сті ще десь при­бли­зно 200 тис. до­ла­рів. Та­ких гро­шей у нас, як і в біль­шо­сті па­сі­чни­ків, не­має. То­му ни­ні на­ші клі­єн­ти — це на­сам­пе­ред ті, хто сте­жить за на­ми в со­цме­ре­жах, шу­ка­ю­чи щось но­ве й ці­ка­ве, а та­кож кав’яр­ні, ре­сто­ра­ни та го­те­лі. Зві­сно ж, ми маємо й кор­по­ра­тив­них клі­єн­тів — ком­па­нії, що бе­руть наш мед на пре­зен­ти. Пра­цю­є­мо та­кож із по­соль­ства­ми Фран­ції та США. «Ме­до­ві бра­ти» пра­гнуть, аби в май­бу­тньо­му про укра­їн­ські ме­до­ві те­ру­а­ри ді­знав­ся весь світ.

P. S. Улі­тку 2018-го Дми­тра Ку­шні­ра бу­ло за­про­ше­но на­ціо­наль­ним екс­пер­том у Проект ЄС із роз­ви­тку гео­гра­фі­чних за­зна­чень для ме­ду в Укра­ї­ні. Ко­ли об’єд­на­на Єв­ро­па ви­знає ті з них, що бу­дуть за­ре­є­стро­ва­ні, це до­зво­лить ма­лим ви­ро­бни­кам екс­пор­ту­ва­ти свою про­ду­кцію з ви­со­кою до­да­ною вар­ті­стю.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.