ЩО МАЄ ЗНАТИ БУХГАЛТЕР ПРО ОБЛІК НЕ­МА­ТЕ­РІ­АЛЬ­НИХ АКТИ­ВІВ

Що тре­ба знати бізнесу про цей не­ма­те­рі­аль­ний актив

AgroMarket - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Ка­те­ри­на ПРОСКУРА, д-р екон. на­ук, про­фе­сор, сер­ти­фі­ко­ва­ний ау­ди­тор, су­до­вий екс­перт

За­зви­чай мар­ке­то­ло­ги під «брен­дом» ро­зу­мі­ють на­зву, тер­мін, знак, сим­вол, ко­лір, зо­бра­же­н­ня, звук, ком­бі­на­цію, при­зна­че­ні для то­го, щоб ви­окре­ми­ти про­дукт (по­слу­гу) від ін­ших по­ді­бних про­ду­ктів. До­сить по­ши­ре­ним у вжи­тку є по­ня­т­тя «бренд ні­ше­вий» (англ. Niche brand), що сим­во­лі­зує тор­го­ву мар­ку, орі­єн­то­ва­ну на від­но­сно не­ве­ли­ку ці­льо­ву ау­ди­то­рію (ні­шу). З по­зи­ції ви­зна­н­ня май­но­вих прав і від­обра­же­н­ня в облі­ку бренд роз­гля­да­є­ться як не­ма­те­рі­аль­ний актив, який ви­ко­ри­сто­ву­є­ться в го­спо­дар­ській ді­яль­но­сті під­при­єм­ства, мо­же бу­ти при­дба­ний або про­да­ний.

Чим від­рі­зня­ю­ться по­ня­т­тя «бренд» і «тор­го­ва мар­ка»? За ви­зна­че­н­ням тор­го­ва мар­ка — це впі­зна­ва­ний знак, ди­зайн або ви­раз, яке від­рі­зняє про­ду­кти чи по­слу­ги пев­но­го по­ста­чаль­ни­ка від ін­ших ана­ло­гі­чних, мо­же бу­ти як за­ре­є­стро­ва­ною, так і ні. То­ді як бренд — це су­ку­пність по­чут­тів і асо­ці­а­цій, що ви­ни­ка­ють за кон­та­кту з від­по­від­ною тор­го­вель­ною мар­кою; ідея, яка зна­хо­ди­ться в го­ло­вах спо­жи­ва­чів і сти­му­лює їх звер­та­ти­ся до брен­до­ва­но­го то­ва­ру чи по­слу­ги. Тоб­то бренд є шир­шим по­ня­т­тям.

Мо­жна ви­ді­ли­ти три скла­до­вих брен­ду:

• за­ре­є­стро­ва­ний то­вар­ний

знак;

• ві­до­ма на обра­но­му рин­ку

тор­го­ва мар­ка;

• із ці­єю тор­го­вою мар­кою ці­льо­ві спо­жи­ва­чі пов’язу­ють пев­ні ідеї, дум­ки або від­чу­т­тя. Су­ку­пність і пов’яза­ність скла­до­вих брен­ду мо­жна уяви­ти так:

Без­умов­но, зде­біль­шо­го тор­го­ва мар­ка (то­вар­ний знак) є не­від­діль­ною скла­до­вою впі­зна­ва­но­сті брен­ду, то­му на­да­лі облік брен­ду ми іден­ти­фі­ку­ва­ти­ме­мо з облі­ком тор­го­вої мар­ки (зна­ка).

Ре­є­стра­ція

Згі­дно з п. 3 ст. 5 роз­ді­лу дру­го­го За­ко­ну Укра­ї­ни «Про охо­ро­ну прав на зна­ки для товарів і по­слуг» від 15.12.1993 №3689-XII (да­лі — За­кон №3689) пра­во вла­сно­сті на знак за­свід­чу­є­ться сві­до­цтвом. Цим сві­до­цтвом вла­сни­ку на­да­є­ться ви­клю­чне пра­во ко­ри­сту­ва­н­ня й роз­по­ря­дже­н­ня тор­го­вель­ною мар­кою на свій роз­суд. Строк дії сві­до­цтва ста­но­вить 10 ро­ків від да­ти по­да­н­ня за­яв­ки до Уста­но­ви, а Цен­траль­ний ор­ган ви­ко­нав­чої вла­ди з пи­тань пра­во­вої охо­ро­ни ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті за кло­по­та­н­ням вла­сни­ка сві­до­цтва по­дов­жує йо­го що­ра­зу на 10 ро­ків за умо­ви спла­ти збо­ру в по­ряд­ку, вста­нов­ле­но­му п. 2 ст. 18 За­ко­ну №3689.

Об’єктом зна­ка мо­же бу­ти будь-яке по­зна­че­н­ня або будь-яка ком­бі­на­ція по­зна­чень. Та­ки­ми по­зна­че­н­ня­ми мо­жуть бу­ти сло­ва, зокре­ма, вла­сні іме­на, лі­те­ри, ци­фри, зо­бра­жу­валь­ні еле­мен­ти, ко­льо­ри та ком­бі­на­ції ко­льо­рів, а та­кож будь-яка ком­бі­на­ція та­ких по­зна­чень.

Сві­до­цтво на­дає пра­во йо­го во­ло­діль­це­ві за­бо­ро­ня­ти ін­шим осо­бам ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти за­ре­є­стро­ва­ну тор­го­вель­ну мар­ку без йо­го до­зво­лу за ви­ня­тком ви­пад­ків пра­во­мір­но­го ви­ко­ри­ста­н­ня тор­го­вель­ної мар­ки без йо­го до­зво­лу.

Про­це­ду­ра ре­є­стра­ції тор­го­вель­ної мар­ки скла­да­є­ться з та­ких ета­пів: по­да­н­ня за­яв­ки; вста­нов­ле­н­ня да­ти по­да­н­ня за­яв­ки; екс­пер­ти­за ма­те­рі­а­лів за­яв­ки на від­по­від­ність фор­маль­ним ви­мо­гам (фор­маль­на екс­пер­ти­за); екс­пер­ти­за за­яв­ле­но­го по­зна­че­н­ня на від­по­від­ність умо­вам на­да­н­ня пра­во­вої охо­ро­ни (екс­пер­ти­за по су­ті); ви­не­се­н­ня рі­ше­н­ня про ре­є­стра­цію або про від­мо­ву в ре­є­стра­ції за­яв­ле­но­го по­зна­че­н­ня; пу­блі­ка­ція ві­до­мо­стей про за­ре­є­стро­ва­ну тор­го­ву мар­ку та її ре­є­стра­ція в Дер­жав­но­му ре­є­стрі; ви­да­ча сві­до­цтва Укра­ї­ни на знак для товарів і по­слуг. Для ре­є­стра­ції тор­го­вель­ної мар­ки фі­зи­чні або юри­ди­чні осо­би — ре­зи­ден­ти Укра­ї­ни ма­ють пра­во ско­ри­ста­ти­ся по­слу­га­ми па­тен­тних по­ві­ре­них.

За по­да­н­ня за­яв­ки спла­чу­є­ться збір. Йо­го роз­мір і по­ря­док спла­ти ре­гла­мен­то­ва­ний по­ста­но­вою Ка­бі­не­ту Мі­ні­стрів Укра­ї­ни «Про за­твер­дже­н­ня По­ряд­ку спла­ти збо­рів за дії, пов’яза­ні з охо­ро­ною прав на об’єкти ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті» від 23.11.2004 №1716.

Пу­блі­ка­ція про ви­да­чу сві­до­цтва, згі­дно зі ст. 12 За­ко­ну №3689, від­бу­ва­є­ться на під­ста­ві рі­ше­н­ня про ре­є­стра­цію зна­ка та за на­яв­но­сті до­ку­мен­та про спла- ту дер­жми­та за ви­да­чу сві­до­цтва і збо­ру за пу­блі­ка­цію. За­зна­че­на пу­блі­ка­ція здій­сню­є­ться в офі­цій­но­му бю­ле­те­ні ві­до­мо­стей про ви­да­чу сві­доцтв. Дер­жав­на ре­є­стра­ція зна­ка, від­по­від­но до ст. 13 За­ко­ну №3689, про­во­ди­ться одно­ча­сно з пу­блі­ка­ці­єю ві­до­мо­стей про ви­да­чу сві­до­цтва. Згі­дно зі ст. 16 цьо­го За­ко­ну, вла­сник сві­до­цтва мо­же пе­ре­да­ва­ти на під­ста­ві до­го­во­ру пра­во вла­сно­сті на знак будь-якій осо­бі, що стає пра­во­на­сту­пни­ком вла­сни­ка сві­до­цтва. Та­кож вла­сник сві­до­цтва має пра­во ви­да­ти лі­цен­зію на ви­ко­ри­ста­н­ня зна­ка будь-якій осо­бі, з огля­ду на це укла­да­є­ться лі­цен­зій­на уго­да. Ви­да­ча сві­до­цтва здій­сню­є­ться у мі­ся­чний строк пі­сля дер­жав­ної ре­є­стра­ції зна­ка.

Ню­ан­си облі­ку

З по­зи­ції від­обра­же­н­ня в бух­гал­тер­ській до­ку­мен­та­ції бренд є не­ма­те­рі­аль­ним акти­вом (да­лі — НА). Однак йо­го ви­зна­н­ня в облі­ку за­ле­жить від спосо­бу йо­го отри­ма­н­ня (ство­ре­н­ня) та зда­тно­сті ге­не­ру­ва­ти фі­нан­со­ві по­то­ки. Ана­лі­зу­ю­чи спе­ці­аль­ні стан­дар­ти облі­ку, пе­ред­ба­че­ні для від­обра­же­н­ня над­хо­дже­н­ня, ви­ко­ри­ста­н­ня та ви­бу­т­тя не­ма­те­рі­аль­них акти­вів (П(С)БО 8 та МСБО 38), ро­з­гля­не­мо кри­те­рії ви­зна­н­ня та від­не­се­н­ня об’єкта до НА.

НА мо­же бу­ти іден­ти­фі­ко­ва­ний та ви­зна­ний у скла­ді акти­вів, якщо він:

a) мо­же бу­ти від­окрем­ле­ний, тоб­то йо­го мо­жна від­окре­ми­ти або від­ді­ли­ти від суб’єкта го­спо­да­рю­ва­н­ня і про­да­ти, пе­ре­да­ти, лі­цен­зу­ва­ти, зда­ти в орен­ду або обмі­ня­ти ін­ди­ві­ду­аль­но або ра­зом з пов’яза­ним з ним кон­тра­ктом, іден­ти­фі­ко­ва­ним акти­вом чи зо­бов’яза­н­ням, не­за­ле­жно від то­го, чи має суб’єкт го­спо­да­рю­ва­н­ня на­мір зро­би­ти це, або

б) ви­ни­кає вна­слі­док до­го­вір­них або ін­ших юри­ди­чних прав, не­за­ле­жно від то­го, чи мо­жуть во­ни бу­ти пе­ре­да­ні або від­окрем­ле­ні від суб’єкта го­спо­да­рю­ва­н­ня або ж від ін­ших прав і зо­бов’язань;

в) існує імо­вір­ність одер­жа­н­ня май­бу­тніх еко­но­мі­чних ви­гід, пов’яза­них з йо­го ви­ко­ри­ста­н­ням, та йо­го вар­тість мо­же бу­ти до­сто­вір­но ви­зна­че­на.

У П(С)БО 8 і в МСБО 38 (ця нор­ма в обох стан­дар­тах є іден­ти­чною) є обме­же­н­ня від­но­сно ви­зна­н­ня на ба­лан­сі як акти­ву вну­трі­шньо­ство­ре­них НА. Зокре­ма, п. 9 П(С)БО 8, п. 52–64 МСБО 38 пе­ред­ба­че­но, що ви­зна­ю­ться у скла­ді ви­трат в пе­рі­о­ді їх здій­сне­н­ня і не ви­зна­ю­ться як не­ма­те­рі­аль­ний актив ви­тра­ти на: • до­слі­дже­н­ня;

• ре­кла­му та про­су­ва­н­ня про­ду­кції на рин­ку;

• під­ви­ще­н­ня ді­ло­вої ре­пу­та­ції під­при­єм­ства, вар­тість ви­дань і ви­тра­ти на ство­ре­н­ня тор­го­вель­них ма­рок (то­вар­них зна­ків).

От­же, від­по­від­но до стан­дар­тів, що визнавати не­ма­те­рі­аль­ний актив без­по­се­ре­дньо при ство­рен­ні брен­ду (тор­го­вої мар­ки) не мо­жна.

На від­мі­ну від са­мо­стій­но ство­ре­но­го, при­дба­ний бренд (тор­го­ва мар­ка, то­вар­ний знак) від­обра­жа­є­ться у скла­ді акти­вів при пе­ре­хо­ді пра­ва вла­сно­сті на ньо­го за пер­вин­ною вар­ті­стю, що скла­да­є­ться із су­ми ви­трат, без­по­се­ре­дньо пов’яза­них з та­ким при­дба­н­ням.

Пер­ві­сна вар­тість при­дба­них НА фор­му­є­ться з та­ких ви­трат на їх при­дба­н­ня:

а) ці­на при­дба­н­ня, ра­зом із вві­зним ми­том і не­від­шко­до­ву­ва­ни­ми по­да­тка­ми на при­дба­н­ня пі­сля ви­ра­ху­ва­н­ня тор­го­вель­них й ін­ших зни­жок;

б) будь-які ви­тра­ти, які мо­жна пря­мо від­не­сти до під­го­тов­ки акти­ву для ви­ко­ри­ста­н­ня за при­зна­че­н­ням (на­при­клад, ви­пла­ти пра­ців­ни­кам, які ви­ни­ка­ють без­по­се­ре­дньо від при­ве­де­н­ня акти­ву до ро­бо­чо­го ста­ну, го­но­ра­ри спе­ці­а­лі­стам, ви­пла­че­ні без­по­се­ре­дньо в ре­зуль­та­ті при­ве­де­н­ня акти­ву до ро­бо­чо­го ста­ну; ви­тра­ти на пе­ре­вір­ку від­по­від­но­го фун­кціо­ну­ва­н­ня та­ко­го акти­ву).

В який же мо­мент і за якою вар­ті­стю визнавати са­мо­стій­но ство­ре­ний бренд? В іде­а­лі, як не­ма­те­рі­аль­ний актив йо­го слід ви­зна­ти то­ді, ко­ли за оцін­ка­ми управ­лін­сько­го пер­со­на­лу він по­чи­нає ста­біль­но ге­не­ру­ва­ти фі­нан­со­ві по­то­ки (ство­рю­ва­ти еко­но­мі­чні ви­го­ди). В та­кий мо­мент він ви­зна­є­ться в облі­ку за спра­ве­дли­вою вар­ті­стю.

При­дба­ний бренд (тор­го­ва мар­ка, то­вар­ний знак) від­обра­жа­є­ться у скла­ді акти­вів при пе­ре­хо­ді пра­ва вла­сно­сті на ньо­го за пер­вин­ною вар­ті­стю Мо­дель оцін­ки брен­ду за спра­ве­дли­вою вар­ті­стю є ви­гі­дною з по­зи­ції опо­да­тку­ва­н­ня по­да­тком на при­бу­ток, оскіль­ки збіль­ше­н­ня йо­го вар­то­сті не впли­ва­ти­ме на по­да­тко­ві до­хо­ди

Ви­зна­че­н­ня вар­то­сті

У п. 2.8 Ме­то­ди­чних ре­ко­мен­да­цій з бух­гал­тер­сько­го облі­ку не­ма­те­рі­аль­них акти­вів, за­твер­дже­них на­ка­зом Мі­ні­стер­ства фі­нан­сів Укра­ї­ни від 16.11.2009 № 1327 (да­лі — ме­то­дре­ко­мен­да­ції № 1327) для та­кої си­ту­а­ції уто­чне­но, що спра­ве­дли­ва вар­тість об’єкта НА до­рів­нює по­то­чній рин­ко­вій вар­то­сті, а за від­су­тно­сті та­кої вар­то­сті — оці­но­чній вар­то­сті, яку під­при­єм­ство спла­ти­ло б за цей об’єкт у ра­зі опе­ра­ції між обі­зна­ни­ми, за­ці­кав­ле­ни­ми та не­за­ле­жни­ми сто­ро­на­ми, ви­хо­дя­чи з на­яв­ної ін­фор­ма­ції. Та­кою ін­фор­ма­ці­єю мо­же бу­ти, зокре­ма, екс­пер­тна оцін­ка суб’єкта оці­но­чної ді­яль­но­сті.

Під оцін­кою об’єктів ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті (яким, зокре­ма, є і бренд) ма­є­ться на ува­зі оцін­ка ви­го­ди від їх ви­ко­ри­ста­н­ня. Ме­тою про­ве­де­н­ня оцін­ки брен­ду є не­об­хі­дність йо­го пер­ві­сно­го ви­зна­н­ня в облі­ку за спра­ве­дли­вою вар­ті­стю або оцін­ка з ме­тою вне­се­н­ня до ста­ту­тно­го ка­пі­та­лу. В та­ко­му ра­зі ча­сто ко­ри­сту­ю­ться по­слу­га­ми не­за­ле­жних оці­ню­ва­чів, хо­ча не­має за­ко­но­дав­чої ви­мо­ги обов’яз­ко­во це ро­би­ти — за на­яв­но­сті від­по­від­но ква­лі­фі­ко­ва­них фа­хів­ців під­при­єм­ство мо­же здій­сню­ва­ти оцін­ку са­мо­стій­но.

Ме­то­ди ви­зна­че­н­ня вар­то­сті брен­ду:

При­бу­тко­вий

Цей ме­тод ви­зна­ний най­то­чні­шим і дає мо­жли­вість вста­но­ви­ти ре­аль­ну ці­ну. За цим ме­то­дом рин­ко­ва вар­тість брен­ду до­рів­ню­ва­ти­ме ве­ли­чи­ні май­бу­тніх фі­нан­со­вих по­то­ків, які ста­ли мо­жли­ви­ми зав­дя­ки ви­ко­ри­стан­ню ці­єї тор­го­вої мар­ки; Ви­тра­тний

Вра­хо­вує ви­тра­ти, які за­зна­ла ком­па­нія у ство­рен­ні об’єкта. Не є ефе­ктив­ним у цьо­му ра­зі, бо ство­ре­н­ня брен­ду не є ра­зо­вою ін­ве­сти­ці­єю. Її вла­сни­ки про­тя­гом три­ва­ло­го ча­су вкла­да­ють ко­шти на про­су­ва­н­ня, по­лі­пше­н­ня то­що. Не­до­ста­тньо тіль­ки роз­ра­ху­ва­ти су­ми ко­штів, які бу­ло ви­тра­че­но; По­рів­няль­ний

За та­ко­го спосо­бу бе­руть до ува­ги до­свід про­да­жів ком­па­ній з ана­ло­гі­чною по­зи­ці­єю на рин­ку, про­ду­кці­єю, при­бли­зно одна­ко­вим сту­пе­нем ло­яль­но­сті ці­льо­вої ау­ди­то­рії.

До­ку­мен­таль­но над­хо­дже­н­ня на під­при­єм­ство (ви­зна­н­ня під­при­єм­ством) НА оформ­лю­ють пер­вин­ни­ми до­ку­мен­та­ми, фор­ми яких за­твер­дже­но на­ка­зом Мі­ні­стер­ства фі­нан­сів Укра­ї­ни «Про за­твер­дже­н­ня ти­по­вих форм пер­вин­но­го облі­ку об’єктів пра­ва ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті у скла­ді не­ма­те­рі­аль­них акти­вів» від 22.11.2004 №732, зокре­ма:

• Актом уве­де­н­ня в го­спо­дар­ський обо­рот об’єкта пра­ва ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті у скла­ді не­ма­те­рі­аль­них акти­вів (ти­по­ва фор­ма №НА-1). Скла­да­є­ться на ко­жний окре­мий об’єкт в одно­му при­мір­ни­ку на осно­ві те­хні­чної, на­у­ко­во-те­хні­чної й ін­шої до­ку­мен­та­ції;

• Ін­вен­тар­ною кар­ткою облі­ку об’єкта ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті у скла­ді не­ма­те­рі­аль­них акти­вів (ти­по­ва фор­ма №НА-2). За­сто­со­ву­є­ться для ана­лі­ти­чно­го облі­ку об’єктів пра­ва ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті. За­пи­си що­до над­хо­дже­н­ня не­ма­те­рі­аль­них акти­вів про­ва­дя­ться на під­ста­ві фор­ми №НА-1. Ві­дмі­тка про ви­бу­т­тя об’єкта про­став­ля­ють на під­ста­ві акта ви­бу­т­тя (лі­кві­да­ції) об’єкта пра­ва ін­те­ле­кту­аль­ної

вла­сно­сті у скла­ді не­ма­те­рі­аль­них акти­вів (ти­по­ва фор­ма №НА-3);

• Актом ви­бу­т­тя (лі­кві­да­ції) об’єкта пра­ва ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті у скла­ді не­ма­те­рі­аль­них акти­вів (ти­по­ва фор­ма №НА-3). Цим актом оформ­лю­ють ви­бу­т­тя об’єкта, ко­ли йо­го спи­су­ють (лі­кві­ду­ють). Скла­да­є­ться у двох при­мір­ни­ках, один з яких пе­ре­да­ють у бух­гал­те­рію, дру­гий — за­ли­ша­є­ться в осо­би, від­по­від­аль­ної за екс­плу­а­та­цію цьо­го об’єкта;

• Ін­вен­та­ри­за­цій­ним опи­сом об’єктів ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті у скла­ді не­ма­те­рі­аль­них акти­вів (ти­по­ва фор­ма №НА-4). Скла­да­є­ться в одно­му при­мір­ни­ку для оформлення ре­зуль­та­тів ін­вен­та­ри­за­ції об’єктів пра­ва ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті.

Ін­стру­кці­єю про за­сто­су­ва­н­ня Пла­ну ра­хун­ків бух­гал­тер­сько­го облі­ку акти­вів, ка­пі­та­лу, зо­бов’язань і го­спо­дар­ських опе­ра­цій під­при­ємств і ор­га­ні­за­цій, за­твер­дже­ною на­ка­зом Мі­ні­стер­ства фі­нан­сів Укра­ї­ни від 30.11.1999 № 291, пе­ред­ба­че­но су­бра­ху­нок 123 «Пра­ва на ко­мер­цій­ні по­зна­че­н­ня», за до­по­мо­гою яко­го ве­де­ться облік на­яв­но­сті прав на ко­мер­цій­ні по­зна­че­н­ня (пра­ва на тор­го­вель­ні мар­ки (зна­ки для товарів і по­слуг), ко­мер­цій­ні (фір­мо­ві) най­ме­ну­ва­н­ня то­що).

Амор­ти­за­ція

Для амор­ти­за­ції НА під­при­єм­ство са­мо­стій­но вста­нов­лює строк ко­ри­сно­го ви­ко­ри­ста­н­ня, вра­хо­ву­ю­чи та­кі чин­ни­ки: • стро­ки ви­ко­ри­ста­н­ня та­ких

акти­вів;

• мо­раль­на за­ста­рі­лість, що

пе­ред­ба­ча­є­ться;

• пра­во­ві або ін­ші по­ді­бні обме­же­н­ня що­до стро­ків ви­ко­ри­ста­н­ня;

• очі­ку­ва­ний спо­сіб ви­ко­ри­ста­н­ня не­ма­те­рі­аль­но­го акти­ву під­при­єм­ством;

• за­ле­жність стро­ку ко­ри­сно­го ви­ко­ри­ста­н­ня не­ма­те­рі­аль­но­го акти­ву від стро­ку ви­ко­ри­ста­н­ня ін­ших акти­вів під­при­єм­ства. Що при­та­ман­но для брен­ду: не­ма­те­рі­аль­ні акти­ви з не­ви­зна-

че­ним стро­ком ко­ри­сно­го ви­ко­ри­ста­н­ня не амор­ти­зу­ю­ться.

Справ­ді, важ­ко пе­ред­ба­чи­ти, як дов­го ваш бренд ге­не­ру­ва­ти­ме еко­но­мі­чні ви­го­ди. Всі ми за­зви­чай при­пу­ска­є­мо, що бі­знес існу­ва­ти­ме не­ви­зна­че­но дов­го й при­пи­не­н­ня йо­го не пла­ну­є­мо. За та­ких умов ви­зна­чи­ти три­ва­лість ви­ко­ри­ста­н­ня брен­ду не­мо­жли­во, а от­же, і не­мо­жли­вою є йо­го амор­ти­за­ція.

Рі­ше­н­ня не на­ра­хо­ву­ва­ти амор­ти­за­цію брен­ду не су­пе­ре­чить по­да­тко­во­му за­ко­но­дав­ству, бо з по­зи­ції опо­да­тку­ва­н­ня амор­ти­за­ція є скла­до­вою ви­трат, а ви їх не ви­зна­є­те, от­же, до за­ни­же­н­ня об’єкта опо­да­тку­ва­н­ня по­да­тком на при­бу­ток та­ке рі­ше­н­ня не при­зво­дить.

Однак для від­обра­же­н­ня в облі­ку та зві­тно­сті вар­то­сті брен­ду тре­ба з пев­ною пе­рі­о­ди­чні­стю те­сту­ва­ти йо­го на пре­дмет збіль­ше­н­ня (змен­ше­н­ня) йо­го спра­ве­дли­вої вар­то­сті та за по­тре­би пе­ре­оці­ню­ва­ти. Під­хо­ди до ви­зна­че­н­ня вар­то­сті брен­ду на­ве­де­но ви­ще.

З по­зи­ції опо­да­тку­ва­н­ня пе­ре­оцін­ки НА слід пам’ята­ти, що п.138.1 ст.138 По­да­тко­во­го ко­де­ксу Укра­ї­ни (да­лі — ПКУ) пе­ред­ба­че­но та­ке — фі­нан­со­вий ре­зуль­тат до опо­да­тку­ва­н­ня:

• збіль­шу­є­ться на су­му уцін­ки та втрат від змен­ше­н­ня ко­ри­сно­сті основ­них за­со­бів або не­ма­те­рі­аль­них акти­вів, до­да­них до ви­трат зві­тно­го пе­рі­о­ду;

• змен­шу­є­ться на су­му до­оцін­ки основ­них за­со­бів або не­ма­те­рі­аль­них акти­вів у ме­жах по­пе­ре­дньо за­ра­хо­ва­них до ви­трат уцін­ки.

Та­ким чи­ном, вра­хо­ву­ю­чи тен­ден­цію до пер­ма­нен­тно­го збіль­ше­н­ня вар­то­сті брен­ду, що на­ле­жить успі­шно­му бізнесу, мо­дель оцін­ки брен­ду за спра­ве­дли­вою вар­ті­стю є ви­гі­дною з по­зи­ції опо­да­тку­ва­н­ня по­да­тком на при­бу­ток, оскіль­ки збіль­ше­н­ня йо­го вар­то­сті не впли­ва­ти­ме на по­да­тко­ві до­хо­ди.

До­хо­ди від ви­ко­ри­ста­н­ня

Ви­ко­ри­ста­н­ням брен­ду (на­при­клад, у ви­гля­ді пра­ва ви­ко­ри­ста­н­ня тор­го­вель­ної мар­ки) у сфе­рі го­спо­да­рю­ва­н­ня ви­зна­є­ться за­сто­су­ва­н­ня від­по­від­них по­зна­чень на то­ва­рах і ви­ко­на­н­ня від­по­від­них дій за на­да­н­ня по­слуг.

Вла­сник сві­до­цтва має пра­во да­ти будь-якій осо­бі до­звіл (лі­цен­зію) на ви­ко­ри­ста­н­ня брен­ду (зна­ка) на під­ста­ві лі­цен­зій­но­го до­го­во­ру.

Ро­з­гля­не­мо дві пра­во­ві фор­ми на­да­н­ня ін­шо­му суб’єкто­ві го­спо­да­рю­ва­н­ня пра­ва ко­ри­сту­ва­ти­ся брен­дом (то­вар­ним зна­ком): лі­цен­зій­ний до­го­вір і фран­чай­зинг.

Лі­цен­зій­ний до­го­вір має мі­сти­ти умо­ву про те, що якість товарів і по­слуг, ви­го­тов­ле­них чи на­да­них за лі­цен­зій­ним до­го­во­ром, не бу­де ниж­чою від яко­сті товарів і по­слуг вла­сни­ка сві­до­цтва і що остан­ній здій­сню­ва­ти­ме кон­троль за ви­ко­на­н­ням ці­єї умо­ви. До­го­вір ува­жа­є­ться чин­ним, якщо йо­го укла­де­но в пи­сьмо­вій фор­мі й під­пи­са­но сто­ро­на­ми.

За до­го­во­ром про пе­ре­да­чу прав на знак йо­го вла­сник пе­ре­дає за­ці­кав­ле­ній осо­бі за пев­ну ви­на­го­ро­ду всі ви­клю­чні пра­ва на бренд (знак) — вла­сник втра­чає пра­во вла­сно­сті, яке пе­ре­хо­дить до пра­во­на­сту­пни­ка. Та­кий вид до­го­во­ру ана­ло­гі­чний до до­го­во­ру ку­пів­лі-про­да­жу і не є лі­цен­зій­ним до­го­во­ром.

Лі­цен­зій­ний до­го­вір — уго­да, за якою вла­сник сві­до­цтва на знак (лі­цен­зі­ар) на­дає за­ці­кав­ле­ній осо­бі (лі­цен­зі­а­ту) пра­во ко­ри­сту­ва­ти­ся цим зна­ком за пев­ну ви­на­го­ро­ду й на пев­них умо­вах — не­зва­жа­ю­чи на об­сяг прав, пе­ре­да­них за до­го­во­ром, лі­цен­зі­ар за­ли­ша­є­ться вла­сни­ком сві­до­цтва.

Фран­чай­зинг. Істо­тни­ми умо­ва­ми, які від­рі­зня­ють йо­го від лі­цен­зій­но­го до­го­во­ру, є та­кі:

• до­го­вір фран­чай­зин­гу укла­да­є­ться з будь-яки­ми осо­ба­ми, які є суб’єкта­ми під­при­єм­ни­цької ді­яль­но­сті, а лі­цен­зій­ний до­го­вір — із будь-яки­ми осо­ба­ми;

• до­го­вір фран­чай­зин­гу під­ля­гає обов’яз­ко­вій ре­є­стра­ції, а лі­цен­зій­ний до­го­вір — не під­ля­гає;

• за до­го­во­ром фран­чай­зин­гу на­да­є­ться весь ком­плекс ви­клю­чних прав ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті, а за лі­цен­зій­ним до­го­во­ром — до­звіл на ви­ко­ри­ста­н­ня об’єкта пра­ва ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті на від­по­від­них умо­вах;

• за до­го­во­ром фран­чай­зин­гу сто­ро­ни мо­жуть не вка­зу­ва­ти мі­сце здій­сне­н­ня ді­яль­но­сті, а за лі­цен­зій­ним до­го­во­ром вка­зу­є­ться те­ри­то­рія про­ве­де­н­ня ді­яль­но­сті;

• за до­го­во­ром фран­чай­зин­гу одна сто­ро­на (пра­во­во­ло­ді­лець) зо­бов’язу­є­ться на­да­ти ін­шій сто­ро­ні (ко­ри­сту­ва­че­ві) за ви­на­го­ро­ду на строк або без ви­зна­че­н­ня стро­ку пра­во ви­ко­ри­ста­н­ня в під­при­єм­ни­цькій ді­яль­но­сті ко­ри­сту­ва­ча ком­плекс ви­клю­чних прав, на­ле­жних пра­во­во­ло­діль­це­ві. До­го­вір пе­ред­ба­чає ви­ко­ри­ста­н­ня ком­пле­ксу ви­клю­чних прав, ді­ло­вої ре­пу­та­ції та ко­мер­цій­но­го до­сві­ду пра­во­во­ло­діль­ця у пов­но­му об­ся­зі (зокре­ма, з ви­зна­че­н­ням мі­ні­маль­но­го чи ма­кси­маль­но­го об­ся­гу ви­ко­ри­ста­н­ня) із за­зна­че­н­ням або без за­зна­че­н­ня те­ри­то­рії ви­ко­ри­ста­н­ня що­до пев­ної сфе­ри під­при­єм­ни­цької ді­яль­но­сті (про­даж товарів, одер­жа­них від пра­во­во­ло­діль­ця або ви­ро­бле­них ко­ри­сту­ва­чем, здій­сне­н­ня ін­шої тор­го­вої ді­яль­но­сті, ви­ко­на­н­ня ро­біт, на­да­н­ня по­слуг).

До­го­вір ко­мер­цій­ної кон­це­сії (фран­чай­зин­гу) має бу­ти укла­де­ний у про­стій пи­сьмо­вій фор­мі. До­го­вір під­ля­гає обов’яз­ко­вій ре­є­стра­ції ор­га­ном, який ре­є­струє пра­во­во­ло­діль­ця (ст. 1118 ЦКУ). Ви­на­го­ро­да за ко­мер­цій­ною кон­це­сі­єю мо­же ви­пла­чу­ва­ти­ся ко­ри­сту­ва­чем у фор­мі ра­зо­вих або пе­рі­о­ди­чних ви­плат, або від­ра­ху­вань від ви­тор­гу, на­цін­ки на опто­ву ці­ну товарів, що пе­ре­да­ю­ться пра­во­во­ло­діль­це­ві для пе­ре­про­да­жу, або в ін­шій фор­мі, ніж гро­шо­ва. Пра­во­во­ло­ді­лець зо­бов’яза­ний пе­ре­да­ти ко­ри­сту­ва­че­ві те­хні­чну та ко­мер­цій­ну до­ку­мен­та­цію й на- да­ти ін­шу ін­фор­ма­цію, не­об­хі­дну остан­ньо­му для здій­сне­н­ня прав, на­да­них йо­му до­го­во­ром ко­мер­цій­ної кон­це­сії. Пра­во­во­ло­ді­лець зо­бов’яза­ний по­стій­но кон­тро­лю­ва­ти якість товарів (ро­біт, по­слуг), що ви­ро­бляє (ви­ко­нує або на­дає) ко­ри­сту­вач на під­ста­ві до­го­во­ру фран­чай­зин­гу (ст. 1120 ЦКУ).

Ви­зна­ча­ють три основ­них фор­ми фран­чай­зин­гу: • то­вар­ний фран­чай­зинг — ко­ли на­бу­ва­є­ться ви­ня­тко­ве пра­во роз­по­всю­дже­н­ня то­ва­ру в пев­но­му ре­гіо­ні; • ви­ро­бни­чий фран­чай­зинг — ко­ли пе­ре­да­є­ться не ли­ше пра­во ко­ри­сту­ва­н­ня тор­го­вою мар­кою, а ще й пев­ні те­хно­ло­гії ви­ро­бни­цтва; • фран­чай­зинг бі­знес-фор­ма­ту — ко­ли пе­ре­да­ю­ться тіль­ки пра­во на ви­ко­ри­ста­н­ня тор­го­вої мар­ки та стан­дар­ти яко­сті по­слуг, що на­да­ю­ться. Ви­на­го­ро­да за ви­ко­ри­ста­н­ня брен­ду

Пункт 5 ст. 15 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про ав­тор­ське пра­во» від 23.12.1993 №3792-XII (да­лі — За­кон № 3792) ви­зна­чає та­кі фор­ми ви­на­го­род, які ко­ри­сту­вач спла­чує пра­во­во­ло­діль­цю: • одно­ра­зо­вий (па­у­шаль­ний)

пла­тіж;

• ро­ял­ті;

• ком­бі­но­ва­ні пла­те­жі. Па­у­шаль­ний пла­тіж є одно­ра­зо­вою ви­на­го­ро­дою, що за­зви­чай об­умов­лю­є­ться в до­го­во­рі та не за­ле­жить від отри­ма­н­ня ко­ри­сту­ва­чем еко­но­мі­чно­го ефе­кту. Якщо сто­ро­ни вва­жа­ють, що най­кра­щий ва­рі­ант — це ком­бі­но­ва­ні пла­те­жі, то за­ко­но­дав­чих за­пе­ре­чень не ви­ни­кає, але в до­го­во­рі слід вка­за­ти роз­ра­ху­нок, за яким здій­сню­ва­ти­ме­ться по­єд­на­н­ня пла­те­жів. У до­го­во­рі сто­ро­ни мо­жуть до­мо­ви­ти­ся, яким чи­ном здій­сню­ва­ти­муть ви­зна­че­н­ня роз­мі­ру ро­ял­ті: чи за від­со­тком від про­да­жу, чи у фі­ксо­ва­ній гро­шо­вій су­мі, чи в на­ту­раль­но­му ви­ра­зі (не гро­шо­ви­ми роз­ра­хун­ка­ми) то­що. За­ра­ху­ва­н­ня ро­ял­ті до скла­ду по­да­тко­вих ви­трат. За за­галь­ни­ми пра­ви­ла­ми бух­гал­тер­сько­го облі­ку спла­че­ний ро­ял­ті є скла­до­вою ви­трат, і мо­жуть бу­ти до­да­ні до від­по­від­них ста­тей ви­трат за­ле­жно від то­го, де ви­ко­ри­сто­ву­є­ться від­по­від­ний об’єкт. Якщо мо­ва йде про ро­ял­ті за ви­ко­ри­ста­н­ня брен­ду, то це, най­швид­ше, бу­де пов’яза­но з ви­тра­та­ми на збут і від­обра­жа­ти­ся за ра­хун­ком 93 «Ви­тра­ти на збут» у скла­ді ін­ших опе­ра­цій­них ви­трат.

Та­кож слід пам’ята­ти, що нор­ма­ми ПКУ пе­ред­ба­че­но обме­же­н­ня що­до за­ра­ху­ва­н­ня в об’єкт опо­да­тку­ва­н­ня по­да­тком на при­бу­ток ро­ял­ті, спла­че­но­го не­ре­зи­ден­ту.

Зокре­ма, фі­нан­со­вий ре­зуль­тат до опо­да­тку­ва­н­ня збіль­шу­є­ться на су­му ви­трат по на­ра­ху­ван­ню ро­ял­ті на ко­ристь не­ре­зи­ден­та (крім ви­пад­ків, ко­ли та­ке на­ра­ху­ва­н­ня є кон­тро­льо­ва­ною опе­ра­ці­єю), що пе­ре­ви­щує су­му до­хо­дів від ро­ял­ті, збіль­ше­ну на 4% чи­сто­го до­хо­ду від ре­а­лі­за­ції про­ду­кції (товарів, ро­біт, по­слуг) за да­ни­ми фі­нан­со­вої зві­тно­сті за рік, який пе­ре­дує зві­тно­му (пп. 140.5.6 п. 140.5 ст. 140 ПКУ) (нор­ма цьо­го пун­кту не за­сто­со­ву­є­ться, якщо опе­ра­ція не є кон­тро­льо­ва­ною й су­ма ро­ял­ті під­твер­джу­є­ться пла­тни­ком по­да­тку за ці­на­ми, ви­зна­че­ни­ми за прин­ци­пом «ви­тя­гну­тої ру­ки», від­по­від­но до про­це­ду­ри, вста­нов­ле­ної ст. 3 9 ПКУ, але без по­да­н­ня зві­ту).

Не­ма­те­рі­аль­ні акти­ви з не­ви­зна­че­ним стро­ком ко­ри­сно­го ви­ко­ри­ста­н­ня не амор­ти­зу­ю­ться Ви­ко­ри­ста­н­ням брен­ду у сфе­рі го­спо­да­рю­ва­н­ня ви­зна­є­ться за­сто­су­ва­н­ня від­по­від­них по­зна­чень на то­ва­рах і ви­ко­на­н­ня від­по­від­них дій за на­да­н­ня по­слуг

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.