По­дія дев’ята

Barvinok - - News -

о що ж у то­му се­лі ста­ло­ся? — до­пи­ту­є­ться у ді­да ли­цар Гор­чик. — Ой, шта­ло­шя<шта­ло­шя, — каже дід, — бо­дай ме­ні бу­ло кра­ще до то­го, що шта­ло­шя, не до­жи­ти! Слу­хай­те, за­тям­те, ще й ін­шим пе­ре­ка­жіть!

І роз­ка­зав Гор­чи­ку свою бу­валь­щи­ну... Ко­лись дав­ним<дав­но, як був він ще мо­ло­дий і здо­ро­вий, на­па­ла на йо­го край Мор­ська Змі­їв­на.

Йшла во­на зі сво­їм вій­ськом від се­ла до се­ла, від мі­ста до мі­ста. І за­ли­ша­ли­ся за нею са­мі зга­ри­ща та ру­ї­ни.

А ко­ли ста­ла до то­го се­ла, бі­ля яко­го ді­до­ва па­сі­ка бу­ла, на­бли­жа­ти­ся, зі­брав­ся люд і ра­ди­ти­ся став, як з нею би­ти­ся.

Жив у то­му се­лі ко­валь Да­ни­ло. Він ба­га­то сві­та­ми ман­дру­вав і ба­га­то му­дро­го чу­вав, то й роз­ка­зав, що мо­же з освя­че­но­го срі­бла ча­рів­ний меч ви­ку­ва­ти. І ли­ше тим ме­чем Мор­ську Змі­їв­ну пе­ре­мог­ти мо­жна. І ви­рі­ши­ли се­ля­ни ви­ку­ва­ти та­ко­го ме­ча. По­ча­ли зно­си­ти до ко­ва­ля усе срі­бло, хто яке мав. На­віть хре­сти­ки срі­бні лю­ди з шиї зні­ма­ли. Освя­ти­ли те срі­бло і від­да­ли ко­ва­ле­ві.

І ви­ку­вав ко­валь та­ко­го Срі­бно­го Ме­ча, яко­го ще на сві­ті не бу­ло.

То­ді ви­ста­ви­ли на ді­до­вій па­сі­ці вар­то­вих. Аби ті мо­гли се­ло по­пе­ре­ди­ти, як Змі­їв­на на­бли­жа­ти­ся бу­де.

Та тіль­ки не всти­гли во­ни ні­ко­го по­пе­ре­ди­ти.

На­па­ли на них вно­чі слу­ги Мор­ської Змі­їв­ни. А ді­да схо­пи­ли і до неї при­ве­ли.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.