По­дія два­над­ця­та

Barvinok - - News -

іль­ки зі­бра­ли­ся Гор­чик з Бу­сею да­лі ру­ша­ти, як пе­ред ни­ми, на­че з під зем­лі, ви­ско­чив Той Що В Ду­плі Си­дить.

— Ху­тчіш до мо­ря! — ка­же. — Ли­хо, Гор­чи­ку!

— Яке ли­хо? — Гор­чик пи­тає. — Ка­жи швид­ше!

— Вкра­ли на­шу Ко­бур­ку з Лі­тун­цем, ли­ца­рю! З ву­зде­чка­ми, зна­ме­ном з три­ли­сни­ком і тво­єю тор­бою!

— Не мо­же бу­ти! — ка­же Гор­чик. — Щоб моя Ко­бур­ка та ко­мусь у ру­ки да­ла­ся! Не ві­рю! Мо­же, во­ни десь там за ко­ми­ша­ми па­су­ться.

— А мо­го Лі­тун­ця впі­йма­ти не так лег­ко! — ли­ца­рів­на Бу­ся і со­бі. — У ньо­го ж кри­ла!

— Не ві­ри­те, то хо­діть швид­ше, са­мі по­ди­ви­те­ся! — обра­жа­є­ться Той Що В Ду­плі Си­дить.

Пу­сти­ли­ся во­ни бі­гом на­зад. При­бі­га­ють на бе­рег, ту­ди... сю­ди... Не­ма ко­ней! Ні ко­ней, ні зна­ме­на, ні тор­би Гор­чи­ко­вої, ні Бу­си­них клун­ків! І слі­ду не­ма!

Схо­пив­ся ли­цар Гор­чик за го­ло­ву, сів на пі­сок, ду­має, що йо­го да­лі ро­би­ти.

Ду­мав ду­мав, ду­мав ду­мав та й ка­же То­му Що В Ду­плі Си­дить:

— Чи не мо­жеш ти сво­їх лі­со­вих дру­зів гу­кну­ти, аби во­ни нам зно­ву, як ми­ну­ло­го ра­зу, пло­та по­бу­ду­ва­ли?

А Той Що В Ду­плі Си­дить сум­но свою ко­стру­ба­ту го­ло­ву чу­хає:

— Е е, ли­ца­рю, де ти тут ліс ба­чиш? Та ж нав­ко­ло са­мі ли­ма­ни та ко­ми­ші! Да­ле­ко мої дру­зі, не до­кли­чу­ся я до них!

— Що ж йо­го ро­би­ти, — хо­дить ту­ди сю­ди бе­ре­гом Гор­чик, мі­сця со­бі зна­йти не мо­же від хви­лю­ва­н­ня. — По­ки ми тут си­ди­мо, на то­му Змі­ї­но­му остро­ві Ко­бур­ку Га­ли­на МАЛИК

По­вість*каз­ка з Лі­тун­цем му­чать і, мо­же, ще й до смер­ті вби­ва­ють пе­си­го­лов­ці кля­ті!

— Тре­ба нам яки­хось ча­рів утну­ти, аби до остро­ва до­бра­ти­ся! — ка­же Той Що В Ду­плі Си­дить.

— Які ча­ри? — сер­ди­ться Гор­чик. — Ме­не в мо­їй ли­цар­ській шко­лі жо­дних ча­рів не вчи­ли! Я ж вам не Гар­рі Пот­тер!

Аж тут ра­птом ви­сту­пає упе­ред ли­ца­рів­на Бу­ся та й ка­же:

— За­те ме­не вчи­ли!

І ви­ймає з ки­ше­ні... Що б ви ду­ма­ли? Ну, зві­сно, не бу­тер­брод з ков­ба­сою і не пи­рі­жок з ка­пу­стою, а ча­рів­ну па­ли­чку!

— Ов! — Гор­чик ди­ву­є­ться. А то­ді так хи­тро очі при­мру­жив і пи­тає: — А чо­го ж це ти, ли­ца­рів­но Бу­сю, вмі­ю­чи ча­клу­ва­ти, від па­ву­ка Та­ра­кур­та са­ма не вря­ту­ва­ла­ся? Га?

Те­пер уже ли­ца­рів­на по­чер­во­ні­ла, як та ка­ли­на, і сер­ди­то ка­же:

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.