Barvinok - - Content -

Бу­ло лі­то, в де­ре­вах ви­спі­ву­ва­ли пта­шки. До­їхав­ши до Айо­ви*, ми спи­ни­ли­ся і ро­зім'яли но­ги на узбіч­чі до­ро­ги.

Ко­ли це, див­люсь, тю­пає су­хор­ля­вий ци­ба­тий чо­ло­вік. Ху­дю­чий — мов ти­чка.

— За­блу­див­ся, чо­ло­ві­че до­брий? — спи­тав він ме­не, жу­ю­чи зе­ле­не яблу­ко й ви­пльо­ву­ю­чи на­сі­н­ня­чко.

— Аж ні­як, — від­по­вів я. — Ми їде­мо на За­хід, сер. Там, ка­жуть, ба­га­то зем­лі, а сон­це гріє і взим­ку.

— Не­ма в сві­ті кра­щої зем­лі, аніж в Айо­ві, — від­по­вів не­зна­йо­мець.

— Охо­че ві­рю вам, — по­го­див­ся я, — але гро­шей у ме­не ка­тма. Якщо в Айо­ві не роз­да­ють зем­лі за­дар­ма, то ми ман­дру­є­мо да­лі. Чо­ло­вік по­шкріб со­бі під­бо­рі­д­дя: — По­слу­хай­те, у ме­не зем­лі біль­ше, ніж я мо­жу обро­би­ти. Ку­піть у ме­не ві­сім­де­сят акрів зем­лі, де­ше­во від­дам. І без жо­дно­го ка­мін­чи­ка чи пе­ньо­чка на всьо­му по­лі. Що да­сте?

— Щи­ро вдя­чний вам, сер, — усмі­хнув­ся я. — Але бо­юсь, що ви по­смі­є­те­ся з ме­не, ко­ли я за­про­по­ную вам усе, що є у мо­є­му шкі­ря­но­му га­ман­ці.

— Скіль­ки в ньо­му?

— Рів­но де­сять до­ла­рів.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.