“Ми в ЦІЙ країні вже Дав­но нав­чи­ли­ся Роз­ви­ва­ти­ся не Зав­дя­ки, а всу­переч”

Business (Ukraine) - - 100 Перших .спецвипуск -

історію біз­не­сме­на Пет­ра Пи­ли­пю­ка мож­на без пе­ребіль­шень вва­жа­ти історією всьо­го українсь­ко­го біз­не­су. Він по­чи­нав під­при­єм­ни­ць­ку діяль­ність як зви­чай­ний “чел­ноч­ник” — во­зив спо­жив­чі то­ва­ри і про­дук­ти хар­чу­ван­ня з Поль­щі в украї­ну. а по­тім став ре­гіо­наль­ним ди­ле­ром од­но­го з ви­роб­ни­ків тор­го­вель­но­го об­лад­нан­ня. зго­дом Пет­ро Пи­ли­пюк вклав усі ко­шти, що в ньо­го бу­ли, у власне ви­роб­ниц­тво. Це був ве­ли­кий ри­зик, але він пі­шов на ньо­го і ви­грав — ком­панія “Мо­дерн-екс­по” визна­на світом як один з про­від­них ви­роб­ни­ків об­лад­нан­ня для ри­тей­лу

— Як ви­ник­ла ідея зай­ма­ти­ся са­ме цим ви­дом біз­не­су?

— коли у 1993 р. я за­кін­чив ін­сти­тут, са­ма ідея біз­не­су, під­при­єм­ни­ць­кої діяль­но­сті ще про­хо­ди­ла своє ста­нов­лен­ня. ста­рий ра­дянсь­кий уклад бу­ло вже зруй­но­ва­но, а но­вий тіль­ки на­род­жу­вав­ся. в мене був ви­бір, йти пра­ц­ю­ва­ти за спе­ціаль­ністю чи спро­бу­ва­ти ство­ри­ти якусь влас­ну спра­ву. Бу­ло декіль­ка спроб: ра­зом з дру­зя­ми во­зив про­дук­ти хар­чу­ван­ня з Поль­щі, мав до­свід по­шу­ку та пе­ре­про­да­жу то­варів в україні. Ри­нок ще не був на­си­че­ний про­по­зи­цією, і та­ка діяль­ність доз­во­ля­ла за­роб­ля­ти на жит­тя. але коли ми роз­би­ли ма­ши­ну, якою все це транс­пор­ту­ва­ли, то по­ста­ло пи­тан­ня, чи не слід зай­ня­ти­ся чи­мось більш про­гно­зо­ва­ним і пер­спек­тив­ним. так я ви­рі­шив спро­бу­ва­ти се­бе в зов­сім ін­шій га­лузі — сфері тор­го­вель­но­го об­лад­нан­ня. ад­же крам­ни­ці тих часів ма­ли до­сить непри­ва­б­ли­вий вигляд, і по­куп­ці не ду­же охо­че їх відві­ду­ва­ли. По­чи­на­ли з по­ста­чан­ня до Лу­ць­ка скля­них тор­го­вель­них сте­ла­жів київсь­ко­го ви­роб­ництва. але швид­ко зро­зу­мі­ли, що на пе­ре­про­да­жу ба­га­то не за­ро­биш, а як­що са­мо­стій­но ро­з­роб­ля­ти і ви­го­тов­ля­ти та­ке об­лад­нан­ня, мар­жа бу­де біль­шою. так у 1994 р. з’яви­ла­ся ком­панія “Мо­дерн” зі ста­тут­ним ка­піта­лом у $600 і ви­роб­ни­чим це­хом в неве­ли­ко­му під­валі. По­сту­по­во ми “вибра­ли­ся” з то­го під­ва­лу, роз­ши­ри­ли­ся, з’яви­ли­ся но­ві на­прям­ки. Під брен­дом “Мо­дерн-екс­по” зі­бра­ли­ся та­ла­но­ви­ті лю­ди, та­ла­но­ви­ті україн­ці. спо­чат­ку ме­тою був вихід на сто­лич­ний ри­нок. за­раз ми вже го­во­ри­мо про світо­вий рівень ком­панії, про місію зробити світ кра­ще че­рез змі­ну рів­ня ри­тей­лу, для яко­го ми пра­ц­ю­є­мо.

— Які ро­ки ста­ли для вас пе­ре­лом­ни­ми, які бу­ли най­гір­ши­ми, а які — най­к­ра­щи­ми?

— Мені за­пам’ятав­ся 1997 р., коли бу­ло ство­ре­но українсь­ко­польсь­ке сп, і ми от­ри­ма­ли до­ступ до єв­ро­пейсь­ко­го до­сві­ду, роз­ши­ри­ли на­ші мож­ли­во­сті. у 2000 р. “Мо­дерн-екс­по” при­дба­ла при­мі­щен­ня недо­бу­до­ва­но­го за­во­ду і об­лад­нан­ня для ви­роб­ництва. Ми ри­зи­ку­ва­ли, ад­же дія­ли да­ле­ко за ме­жа­ми на­ших фі­нан­со­вих мож­ли­во­стей. але все вда­ло­ся — ми по­ча­ли ви­пус­ка­ти про­дук­цію най­ви­щої яко­сті, во­на ко­ри­сту­ва­ла­ся по­пи­том, ми не всти­га­ли ви­ко­ну­ва­ти за­мо­в­лен­ня. за­раз ми має­мо вже три за­во­ди. Про­цес, який по­чав­ся з віри в те, що ми мо­же­мо ро­би­ти щось класне, три­ває.

— Що мо­ти­вує вас ро­би­ти біз­нес са­ме в україні? Ад­же ду­же ба­га­то біз­не­сменів остан­ні­ми ро­ка­ми по­ки­ну­ли краї­ну… — нещо­дав­но один ві­до­мий біз­не­смен теж спи­тав мене, чо­му я не виї­хав з украї­ни. Це зда­ло­ся мені тро­хи див­ним — я на­віть ніко­ли не ду­мав про це. Я ві­рю в украї­ну, ду­же її люб­лю і не хо­чу втра­ти­ти шанс збу­ду­ва­ти тут силь­ну краї­ну. Я ві­рю, що для до­сяг­нен­ня успі­ху не тре­ба ку­дись їха­ти. за­раз в україні мож­ли­во­стей для успі­ху знач­но біль­ші, ніж в сусід­ніх краї­нах з жорст­кою кон­ку­рен­цією, — по­ле для діяль­но­сті про­сто фан­та­стичне. за що не візь­мись — всю­ди є міс­це для роз­вит­ку. По­стій­но ви­ни­ка­ють но­ві й но­ві по­тре­би рин­ку.

Дня­ми я про­по­ну­вав од­но­му It-спе­ціалісту зробити на ба­зі на­шо­го під­при­єм­ства ак­се­ле­ра­тор для ро­з­роб­ки ін­но­ва­цій­них про­дук­тів для на­шо­го рин­ку. на жаль, на йо­го дум­ку, кон­ку­ру­ва­ти зі світо­ви­ми цен­тра­ми на кшталт “крем­нієвої до­ли­ни” за­раз немож­ли­во. Я вва­жаю інак­ше: тре­ба на­ма­га­ти­ся ро­би­ти свої подіб­ні цен­три тя­жін­ня. то­ді знай­дуть­ся й ін­ве­сти­ції, й ідеї, й фахів­ці.

Ми в цій країні вже дав­но нав­чи­ли­ся роз­ви­ва­ти­ся не зав­дя­ки, а всу­переч. і кон­ку­ру­ва­ти з ви­роб­ни­ка­ми ін­ших країн, де

“Ми хо­че­мо за п’ять ро­кiв ввiй­ти в трiй­ку лi­дерiв ви­роб­ництва тор­го­вель­но­го об­лад­нан­ня у с i ста­ти цен­тром iн­но­ва­цiй в сферi ри­тей­лу i ло­гi­сти­ки”

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.