“нам ТРЕ­БА БУ­ТИ пер­ши­ми”

Business (Ukraine) - - Тарас Кицмей -

It-аут­сор­синг — од­на з най­пер­спек­тив­ні­ших га­лу­зей в україні, що зрос­тає в се­ред­ньо­му на 20% що­ро­ку. за декіль­ка ро­ків кіль­кість лю­дей, за­дія­них у ній, має под­воїти­ся. але як все по­чи­на­ло­ся? Про го­лов­ні ві­хи в історії, най­важ­ливі­ші ви­кли­ки та пла­ни на май­бут­нє роз­ка­зав один із зас­нов­ни­ків ком­панії Softserve Та­рас киц­мей

— Роз­ка­жіть, будь лас­ка, з чо­го все по­ча­ло­ся? Який день мож­на вва­жа­ти днем на­род­жен­ня ком­панії Softserve?

— ком­панія бу­ла за­по­чат­ко­ва­на вліт­ку 1993 р. Це був час, коли украї­на тіль­ки-но от­ри­ма­ла неза­леж­ність, в нас бу­ла гли­бо­ка еко­но­міч­на кри­за і тре­ба бу­ло шу­ка­ти но­ві рин­ки збу­ту для ро­з­роб­ки про­грам­но­го за­без­пе­чен­ня. і у той час нам по­ща­сти­ло. Я і мої парт­не­ри змог­ли взя­ти участь у дво­тиж­не­вих біз­нес-кур­сах, які у Ль­во­ві про­во­див Ренссе­лерсь­кий полі­тех­ніч­ний універ­си­тет. там ми по­знай­о­ми­ли­ся з ба­гатьма аме­ри­кан­ця­ми і зро­зу­мі­ли, що ро­з­роб­ля­ти про­грамне за­без­пе­чен­ня мож­на не тіль­ки для украї­ни, а й для сша. то­ді ж нас по­мітив уо­р­рен Бруг­ге­ман, екс-ві­це-пре­зи­дент General Electric, який спон­со­ру­вав ці кур­си. він і до­по­міг нам з пер­шим клієн­том, власне, це бу­ла ком­панія General Electric. Піс­ля то­го як ми успіш­но ви­ко­нав­ли пер­ше за­мо­в­лен­ня для них, для нас від­кри­ли­ся двері до ба­гатьох ін­ших про­ек­тів. Це й був по­ча­ток.

— Які ро­ки бу­ли зна­ко­ви­ми для вас? Які пе­ріо­ди най­біль­ше за­пам’ята­ли­ся?

— склад­но об­ра­ти окре­мі ро­ки, історія Softserve — це по­тік по­стій­них змін. у 1993 р. ми по­ча­ли пра­ц­ю­ва­ти на рин­ку сша, за три ро­ки роз­по­ча­ли роботу з ка­надсь­ки­ми ком­панія­ми. у 1999 р. від­кри­ли свій пер­ший офіс у ва­шинг­тоні. Піс­ля цьо­го по­ча­ли активно від­кри­ва­ти офі­си в ін­ших ло­ка­ціях. у 2003 р. ми ре­алі­зу­ва­ли ду­же ві­до­мий про­ект — пор­тал для тор­гів­лі біз­нес-неру­хо­містю для аме­ри­кансь­кої ком­панії. на все­світ­ній кон­фе­рен­ції йо­го пре­зен­ту­вав Білл Гейтс в яко­сті при­кла­ду най­кра­що­го ви­ко­ри­стан­ня тех­но­ло­гій Microsoft для ро­з­роб­ки ве­ли­ких пор­талів. у по­даль­ші ро­ки ми за­по­чат­ко­ву­ва­ли но­ві ком­пе­тен­ції: біз­нес-аналіти­ків, project­ме­не­джерів, іт-ар­хі­тек­торів. Пам’ят­ним був 2004 р., По­ма­ран­че­ва ре­во­лю­ція. наш київсь­кий офіс став міні-гур­то­жит­ком для лю­дей, які хо­ті­ли бра­ти участь у тих подіях. то­ді до­во­ди­ло­ся ви­рі­шу­ва­ти ба­га­то за­в­дань, ми пра­ц­ю­ва­ли на “два фрон­ти”: на­ші спів­робіт­ни­ки, з од­но­го бо­ку, бра­ли ак­тив­ну участь у ре­во­лю­ції, а з ін­шо­го — пра­ц­ю­ва­ли над по­точ­ни­ми про­ек­та­ми. ніх­то з на­ших клієн­тів то­ді не від­чув жод­них змін у яко­сті або тер­мі­нах. у 2009 р. ми від­кри­ли го­лов­ний аме­ри­кансь­кий офіс у Форт­маєр­сі (Фло­ри­да). у по­даль­ші ро­ки від­кри­ли пред­став­ництва з про­да­жу у Бо­стоні, Остіні, нью-йор­ку, Лос-ан­дже­лесі, солт-лейк-сіті, Бер­ліні, Лон­доні. з 2014 р. ми по­ча­ли роз­бу­до­ву­ва­ти на­шу гло­баль­ну стра­те­гію. Ми ви­ко­ри­сто­вує­мо най­кра­щі мож­ли­во­сті на гло­баль­но­му рин­ку: та­лан­ти, фі­нан­с­у­ван­ня, рин­ки збу­ту. з цих мір­ку­вань у 2014 р. ми від­кри­ли ро­з­роб­ни­ць­кі цен­три у вроц­лаві та со­фії. за­раз у ком­панії два го­лов­них офі­си: аме­ри­кансь­кий — в Остіні (те­хас) і єв­ро­пейсь­кий — у Ль­во­ві.

— Наступне пи­тан­ня, на­пев­но, біль­ше під­хо­дить для біз­не­сменів, які пра­ц­ю­ють тіль­ки в україні. Але що вас на­ди­хає ро­би­ти біз­нес в рід­ній країні, ад­же ба­га­то ком­паній про­сто виї­ха­ли за кор­дон?

— Бе­з­умов­но, всі ми лю­би­мо і хо­че­мо роз­ви­ва­ти краї­ну, в якій жи­ве­мо. але на­справ­ді украї­на має ду­же серй­оз­ний по­тен­ціал. ниніш­ні іт-фахів­ці — це вже третє по­колін­ня українсь­ких ін­же­нерів. Пер­ша генерація — це лю­ди, які ра­зом з вік­то­ром Глуш­ко­вим ство­ри­ли пер­ший комп’ютер в києві. Я на­ле­жу до дру­го­го по­колін­ня. “ай­тіш­ни­ки” третьої ге­не­ра­ції вже мис­лять по-ін­шо­му, во­ни от­ри­му­ють за­до­во­лен­ня, впро­ва­д­жу­ю­чи ін­но­ва­ції, роб­ля­чи від­крит­тя. Це ду­же відріз­няє українсь­ких ро­з­роб­ни­ків від ба­гатьох ін­ших: в нас ко­жен іт-ін­же­нер як­най­швид­ше пра­гне зробити щось унікальне, яке ніх­то ніко­ли ще не ро­бив. то­му нам вдаєть­ся успіш­но кон­ку­ру­ва­ти у ро­з­роб­ці сервісів з ви­со­кою до­да­ною вар­тістю. тоб­то чим склад­ні­ше про­ект, тим лег­ше нам йо­го взя­ти, лег­ше на­бра­ти ко­ман­ду для йо­го ви­ко­нан­ня. Про­сті про­ек­ти на­ші лю­ди сприй­ма­ють як нуд­ні, во­ни це не люб­лять ро­би­ти. Їм по­трі­бен драйв! в It-ін­ду­стрії від­бу­ва­ють­ся ве­ли­кі змі­ни, по­стій­но з’яв­ля­ють­ся но­ві тех­но­ло­гії, які до­корін­но мі­ня­ють ба­га­то біз­несів. Це і “хмар­ні” тех­но­ло­гії, і blockchain, і штуч­ний ін­те­лект. Ми шу­кає­мо свою ні­шу у цих тех­но­ло­гіях. Ду­же важ­ко кон­ку­ру­ва­ти у га­лу­зях, де ми за­піз­ни­ли­ся з ви­хо­дом на ри­нок. там ми бу­де­мо “но­ме­ром два”. а нам тре­ба бу­ти пер­ши­ми. то­му но­ві тех­но­ло­гії ство­рю­ють ду­же ба­га­то ніш, ку­ди ми за­хо­ди­мо од­ни­ми з перших і мо­же­мо вже кон­ку­ру­ва­ти з ба­гатьма ве­ли­ки­ми ком­панія­ми.

— Від­чу­ваєть­ся, що вам ду­же по­до­баєть­ся це третє по­колін­ня ін­же­нерів. Але ча­сто во­ни виїж­д­жа­ють жи­ти у ін­ші краї­ни. Чи ве­ли­кий за­раз від­тік та­лан­тів?

— Ми не від­чу­ває­мо від­то­ку та­лан­тів за кор­дон. на­ші ін­же­не­ри прак­тич­но не виїж­д­жа­ють. Ми кон­ку­рує­мо гло­баль­но по двох на­прям­ках: за за­мо­в­лен­ня і за та­лан­ти. Лю­ди, які пра­ц­ю­ють у на­шій ком­панії, лег­ко мо­жуть виї­ха­ти за кор­дон і вла­шту­ва­ти­ся у пе­ре­до­ві ком­панії. але во­ни цьо­го не роб­лять. Чо­му? то­му, що тут во­ни швид­ше до­ся­га­ють своїх цілей. Ми ду­же ба­га­то вкла­дає­мо у роз­ви­ток своїх лю­дей, вва­жа­ю­чи, що успіш­на лю­ди­на — це лю­ди­на, яка без­пе­ре­рв­но роз­ви­ваєть­ся і по­стій­но ви­хо­дить на но­ві рів­ні.

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.