“на­став Час ру­хати­ся далі”

Business (Ukraine) - - .проект 100 Перших -

за­раз біз­не­смен ігор Гу­мен­ний жар­то­ма зга­дує про те, як на­вес­ні 2014 р. до­ве­ло­ся ви­во­зи­ти за­вод з оку­по­ва­но­го кримсь­ко­го півост­ро­ва, а по­тім про те, як вже на но­во­му міс­ці ком­панія дов­го не мог­ла до­мог­ти­ся від об­ле­нер­го доз­во­лу на під­клю­чен­ня но­во­го ви­роб­ни­чо­го май­дан­чи­ка до ме­реж… Мо­ва йде не про неве­ли­ку фаб­ри­ку чи крам­ни­цю, а про ви­роб­ни­ка охо­лод­жу­ва­чів для пи­ва та на­поїв #1 у світі, ком­панію, що ство­ри­ла

5 тис. ро­бо­чих міс­ць і спла­ти­ла ми­ну­ло­го ро­ку по­над

200 млн грн. по­дат­ків. на­вряд чи чо­ти­ри ро­ки то­му, ко­ли від­бу­ва­ли­ся ті події, іго­рю Гу­мен­но­му бу­ло так ве­се­ло, як він роз­по­ві­дає за­раз. але біз­не­смен не втра­чає оп­ти­міз­му і по­при все про­до­в­жує роз­ви­ва­ти свою спра­ву в україні

— У кож­но­го біз­не­сме­на, з яким нам вже вда­лось по­спіл­ку­ва­тись в рам­ках про­ек­ту “100 пер­ших”, своя історія по­чат­ку біз­не­су, і всі во­ни зву­чать при­близ­но од­на­ко­во: “На по­чат­ку 1990-х ро­ків в мене був ви­бір: йти пра­ц­ю­ва­ти за спе­ціаль­ністю чи спро­бу­ва­ти се­бе у під­при­єм­ниц­тві…”. Як це бу­ло у вас?

— на по­чат­ку 1990-х ро­ків я мав утри­му­ва­ти ро­ди­ну. То­ді я за­кін­чив на­ціо­наль­ну юри­дич­ну ака­де­мію і за­ли­ши­вся в ас­піран­турі. зар­плат­ні ви­кла­да­ча й ас­піран­та на жит­тя не ви­ста­ча­ло. То­му я ство­рив в Хар­ко­ві свою юри­дич­ну ком­панію, з якої ви­ріс іс­ну­ю­чий біз­нес.

Од­ра­зу за­зна­чу: в мене не бу­ло яки­хось окре­мих біз­нес-планів, про­гно­зу­ван­ня що­до май­бут­ньої спе­ціалі­за­ції ком­панії то­що. Розри­ва­ли­ся зв’яз­ки між під­при­єм­ства­ми ко­лиш­ньо­го срср, ви­ни­ка­ли три­валі су­до­ві спо­ри між російсь­ки­ми бан­ка­ми й українсь­ки­ми суб’єк­та­ми з різ­них ін­ду­стрій, які ста­ва­ли на­ши­ми клієн­та­ми.

Ком­панія рос­ла, від­кри­ли­ся філії в Києві та Москві. І десь за пів­то­ра-два ро­ки ми по­ча­ли ду­ма­ти про роз­ши­рен­ня сфе­ри діяль­но­сті. Ад­же це бу­ли ду­же ці­каві ча­си: у нас на очах ство­рю­ва­ли­ся і зни­ка­ли ком­панії, наш клієнт міг прий­ти до нас зран­ку піш­ки, а вве­чері вже при­ї­ха­ти на влас­но­му Mercedes. Тоб­то про­сто по­руч з на­ми від­бу­ва­ли­ся гло­баль­ні про­це­си, і в нас ви­ник­ло ба­жан­ня до них при­єд­на­ти­ся.

Але ми ні­чо­го не ро­зу­мі­ли в бар­тері, на яко­му то­ді бу­ду­ва­ли­ся всі ро­з­ра­хун­ки. І, вив­чив­ши кон’юнк­ту­ру різ­них рин­ків, обра­ли сег­мент про­дук­тів хар­чу­ван­ня, де, як нам зда­ва­ло­ся, ро­з­ра­хун­ки все ж та­ки ве­ли­ся “жи­ви­ми” ко­шта­ми. Так ми по­ча­ли спів­пра­ц­ю­ва­ти з ви­роб­ни­ка­ми пи­ва, по­став­ля­ю­чи їм хміль і філь­тр­кар­тон. Цим то­ді зай­ма­лось неба­га­то ком­паній, і нам вда­лось швид­ко укла­сти ве­ли­кі кон­трак­ти із за­во­да­ми. Але ми на­віть не зна­ли, що на рин­ку пи­ва є се­зон­ні ко­ли­ван­ня. Як на­слі­док, в пер­ший рік діяль­но­сті ми по­ста­ви­ли хме­лю на сот­ні ти­сяч до­ларів, а ро­з­раху­ва­ти­ся гро­ши­ма з на­ми за­во­ди мог­ли ли­ше на­вес­ні або вліт­ку. Або знов-та­ки бар­те­ром — пи­вом…

— Тоб­то “за­гли­б­лен­ня” у пив­ну ін­ду­стрію бу­ло ви­пад­ко­вим?

— Так, ми зро­зу­мі­ли, що по­вер­ну­ти вкла­дені ко­шти змо­же­мо, ли­ше як­що швид­ко нав­чи­мо­ся про­да­ва­ти пи­во. По­чи­на­ли в Хар­ко­ві, і за декіль­ка ро­ків ста­ли од­нією з най­біль­ших дис­три­бу­цій­них ком­паній з річ­ним обі­гом близь­ко $120 млн. Ми про­да­ва­ли пи­во в Одесі, Кри­му, Дні­прі, Маріу­полі, Ль­во­ві…

Але з до­сві­дом прий­шло ро­зу­мін­ня, що на­ші за­во­ди по­тре­бу­ють не тіль­ки хме­лю. з 1995 р. на по­стра­дянсь­ко­му про­сторі пив­на ін­ду­стрія зрос­та­ла на 30-40% на рік, а ре­алі­за­ція роз­лив­но­го пи­ва, у ке­гах, — на сот­ні від­сот­ків. Ви­ник ве­ли­кий по­пит на ком­плек­ту­ю­чі для ви­роб­ництва, ко­лон­ки для роз­ли­ву, об­лад­нан­ня для охо­лод­жен­ня то­що. Те ж об­лад­нан­ня за­во­зи­лось, ска­жі­мо, з Італії і про­да­ва­ло­ся в Україні та РФ “в три ці­ни”.

Ко­ли ми вий­шли на цей ри­нок, то по­ве­ли­ся до­сить агре­сив­но і по­ча­ли різ­ко зни­жу­ва­ти мар­жу. І до кри­зи 1998 р. ком­панія вже кон­тро­лю­ва­ла 70-80% усіх по­ста­вок об­лад­нан­ня, а в РФ — 40-50%.

— Як ви­ник­ла ідея ство­ри­ти власне ви­роб­ниц­тво об­лад­нан­ня?

— До цьо­го ми прий­шли теж ви­му­ше­но, оскіль­ки у 1998 р. ім­порт про­сто “об­ва­ли­вся” і єв­ро­пейсь­ке об­лад­нан­ня ста­ло за­над­то до­ро­гим

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.