“Я не ход­жу на ро­бо­ту пра­ц­ю­ва­ти, Я жи­ву своєю ро­бо­тою”

Business (Ukraine) - - Леді Бізнесу .спецпроект -

оле­ся Лин­ник, ке­ру­ю­чий парт­нер ком­панії-ро­з­роб­ни­ка про­гра­ми М.е.doc, — про ви­жи­ван­ня як до­сяг­нен­ня, улюб­ле­ну спра­ву і мільй­он но­вих уро­ків

— Хто з біз­нес-леді в Україні та світі є для вас ав­то­ри­те­том?

— В Україні ду­же ба­га­то іні­ціа­тив­них і успіш­них пані. Ще й гар­них при цьо­му. І в усіх є чо­му по­вчи­ти­ся. Мене будь-яке ін­терв’ю й спіл­ку­ван­ня з успіш­ни­ми людь­ми на­ди­хає, вчить і мо­ти­вує. У кож­но­му мо­жу знай­ти яко­сті для на­слі­ду­ван­ня. То­му на­зва­ти од­ну-єди­ну біз­нес-леді не мо­жу. У ва­шо­му рей­тин­гу кож­на па­нян­ка ви­кли­кає за­хоплен­ня. Я ап­ло­дую їм усім! І ша­ле­но щас­ли­ва, що опи­ни­лася в од­но­му списку з Та­ки­ми жін­ка­ми. Я вза­галі люб­лю і по­ва­жаю са­мо­стій­них і са­мо­до­стат­ніх жі­нок. Для цьо­го не обов’яз­ко­во ста­ва­ти біз­нес-леді. Важ­ли­ва са­мо­ре­алі­за­ція. не важ­ли­во, в якій сфері. Ак­три­са, ху­дож­ник, вчи­тель-про­гра­міст, лікар... Го­ловне, щоб во­на в цьо­му бу­ла су­пер. І доб­ре б ще, щоб це при­но­си­ло на­шим жін­кам фі­нан­со­ву сво­бо­ду і неза­леж­ність. Тоді й осо­би­сті від­но­си­ни чес­ні­ше і щас­ливі­ше скла­да­ють­ся.

— Чи є ген­дер­ний поділ в біз­несі? У чо­му йо­го суть?

— Ген­дер­ний поділ, на мій по­гляд, — це якісь за­бо­бо­ни, ін­си­ну­а­ції і “від­маз­ки” лю­дей, які ні­чо­го не роб­лять... Та­ла­но­ви­ти­ми і кру­ти­ми бу­ва­ють і чо­ло­віки, і жін­ки. здіб­но­сті й успіш­ність не ста­те­вою озна­кою визна­ча­ють­ся. Про­сто є пе­релік здіб­но­стей і силь­них рис, які часті­ше ха­рак­тер­ні або для жі­нок, або для чо­ло­віків. Ро­ків 20 то­му в по­шу­ках ре­цеп­та по­бу­до­ви біз­не­су я аналі­зу­ва­ла успіш­ні ком­панії моїх знай­о­мих і парт­нерів. Во­ни бу­ли стар­ші. І мені бу­ло ці­ка­во, чо­му в них вий­шло? Хто мо­ло­де­ць? І ви­яв­ля­ло­ся, що як­що це був успіш­ний чо­ло­вік — керів­ник і зас­нов­ник, то по­руч сто­я­ла жін­ка, яка ком­пен­су­ва­ла всі йо­го недоліки і ви­ко­ну­ва­ла ніко­му не по­міт­ну ру­тин­ну ро­бо­ту... А за успіш­ною жін­кою-тру­дя­гою за­вжди зна­хо­ди­вся чо­ло­вік — стра­тег, мрій­ник чи опо­ра. Доб­ре ви­хо­дить, ко­ли є інь та янь.

Ми ду­же різ­ні з чо­ло­ві­ка­ми. І хоч жін­ки і роб­лять все кра­ще і пра­виль­ні­ше за чо­ло­віків, без них нам нема чо­го ро­би­ти! Ве­ли­ке, успішне ро­бить не од­на лю­ди­на! Ми про­сто за­вжди ба­чи­мо лі­де­ра! Го­лов­но­го! Але як­що при­ди­ви­ти­ся, то за­вжди знай­дуть­ся лю­ди в тіні, які ви­ко­ну­ва­ли свою роль і внес­ли леп­ту в успіх цієї лю­ди­ни. Це мо­же бу­ти лю­бов ма­ми, тур­бо­та ба­бу­сі, су­ворість бать­ка, мудрість дру­га, гро­ші парт­не­ра, ко­ман­да — тоб­то всі, ко­му біз­не­смен зо­бов’яза­ний своїм успі­хом. — Для вас ро­бо­та — це хобі, за­робіток, ре­алі­за­ція, со­ціаль­на ак­тив­ність... Що пре­ва­лює?

— Я не ход­жу на ро­бо­ту пра­ц­ю­ва­ти. Я жи­ву своєю ро­бо­тою. Як свід­чить ки­тайсь­ка мудрість, “хо­чеш все жит­тя не пра­ц­ю­ва­ти — зай­май­ся улюб­ле­ною спра­вою”. Це про мене. Я не пра­ц­юю. Я зай­ма­ю­ся улюб­ле­ною спра­вою.

— яке ва­ше ос­новне до­сяг­нен­ня в біз­несі за остан­ній рік? Що бу­ло най­склад­ні­ше і най­про­сті­ше?

— Ос­новне до­сяг­нен­ня — це те, що ми ви­жи­ли! Всто­я­ли і від­но­ви­ли ро­бо­ту піс­ля зла­му на­шої про­гра­ми M.E.DOC і ата­ки Notpetya. Шко­да, що ви­жи­ван­ня ста­ло до­сяг­нен­ням. Але та­кі ре­алії. Біз­нес в моїй улюб­леній країні весь час зму­ше­ний ви­жи­ва­ти не в кон­ку­рент­ній бо­роть­бі, а в бо­роть­бі з різ­ни­ми дер­жав­ни­ми ор­га­на­ми за пра­во на іс­ну­ван­ня. Що бу­ло най­склад­ні­шим? Я ду­же споді­ва­ю­ся, що те, що ста­ло­ся, і бу­ло най­склад­ні­шим в на­шо­му жит­ті. Ад­же все, що нас не вби­ває, ро­бить нас силь­ні­ши­ми. А нас вби­ва­ли. І що мені склад­но вза­галі зро­зу­міти і прий­ня­ти — вби­ва­ли, ще й чор­ним “піа­ром”, на­ші ко­лиш­ні парт­не­ри — ком­панія, з якою в нас був успіш­ний спіль­ний біз­нес-про­ект і про­дукт. Дя­кує­мо. ста­ли силь­ні­ши­ми. ста­ли кра­щи­ми. Уро­ків — мільй­он. най­склад­ні­шим бу­ло розібра­ти­ся і ви­яви­ти злам са­ме про­гра­ми. По-моє­му, всі лю­ди по­га­но пе­ре­но­сять стан невизна­че­но­сті й незро­зу­мі­ло­сті си­ту­а­ції. Оскіль­ки в та­ко­му стані ти не мо­жеш ні­чо­го ро­би­ти, не мо­жеш ви­пра­ви­ти ста­но­ви­ще. Як в бій­ці зі зв’яза­ни­ми ру­ка­ми і зав’яза­ни­ми очи­ма. Ко­ли прий­шло ро­зу­мін­ня — ста­ло лег­ше. Одра­зу утво­ри­ли­ся 10 ти­сяч за­в­дань, які по­тріб­но бу­ло про­сто швид­ко ви­ко­ну­ва­ти. І са­ме в цей мо­мент від­бу­ло­ся най­про­сті­ше. Всі спів­робіт­ни­ки ком­панії пра­ц­ю­ва­ли ці­ло­до­бо­во і від­да­ва­ли всі си­ли, ря­ту­ю­чи ком­панію та про­дукт. І так лег­ко мені з людь­ми не бу­ло ще ніко­ли. Мені не до­ве­ло­ся ніко­го про­си­ти, вмо­в­ля­ти, мо­ти­ву­ва­ти. Це був їх­ній усві­дом­ле­ний ви­бір. за­в­дя­ки ко­ман­ді, лю­дям ми і ви­жи­ли.

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.