“МИ ПОЧИНАЛИ БІЗ­НЕС, КО­ЛИ СЛО­ВА “АУТСОРСИНГ” ЩЕ НЕ ЗНА­ЛИ”

Business (Ukraine) - - 100 Перших .проект -

За­раз немож­ли­во уяви­ти It-біз­нес без ін­тер­не­ту. Але в Україні є ком­панія, яка по­ча­ла пи­са­ти про­гра­ми для швей­царсь­ко­го за­мов­ни­ка рані­ше, ніж з’яви­ла­ся тех­ніч­на мож­ливість до­да­ва­ти фай­ли до елек­трон­них ли­стів. За­раз Miratech пра­ц­ює з гло­баль­ни­ми грав­ця­ми It-рин­ку, на­ро­щує обо­ро­ти та пла­нує по­тра­пи­ти до світо­вої еліти аут­сор­су.

Про за­род­жен­ня українсь­кої It-га­лузі, го­лов­ні кри­зи та здо­бут­ки роз­ка­зав спі­взас­нов­ник та пре­зи­дент ком­панії Miratech Ми­ко­ла роєн­ко

— Поч­не­мо з ек­с­кур­су в історію. Як з’яви­ла­ся Miratech?

— на це пи­тан­ня важ­ко від­по­ві­сти ко­рот­ко. Ком­панія на­ро­ди­ла­ся 1989 р. Цей пе­ріод роз­вит­ку краї­ни і біз­не­су у нас до­сить по­га­но освіт­ле­ний. знає­те, це історії із серії “як ви за­ро­би­ли свій пер­ший мільй­он”. Ма­ло хто хо­че про це го­во­ри­ти.

Але щоб бу­ло уяв­лен­ня, що це бу­ли за ча­си, на­ве­ду при­клад. Офі­цій­но вва­жаєть­ся, що ін­тер­нет з’яви­вся 1990 р. і фак­тич­но по­чи­нав­ся з елек­трон­ної по­шти. Мо­біль­ний зв’язок за­пу­сти­ли 1993 р. Ко­ли ми починали ро­бо­ту, тіль­ки-но з’яви­ли­ся пер­со­наль­ні комп’юте­ри. It-га­лузь “жи­ла” у то­му, що за­раз на­зи­ваєть­ся мейн­фрейм, а в світі до­мі­ну­ва­ли дві ком­панії — IBM та Digital Equipment. В Україні тоді ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли про­грамне за­без­пе­чен­ня “си­сте­ма вір­ту­аль­них ма­шин” на елек­трон­них об­числю­валь­них ма­ши­нах (ЕОМ) серій Єс-1020, 1030, 1060, що бу­ли ана­ло­гом IBM 360/370 series, а та­кож на ЕОМ см-4, см-1420, (ана­лог ЕОМ від Digital Equipment), які ви­пус­кав Київсь­кий за­вод об­числю­валь­них й управ­ля­ю­чих ма­шин. Ду­же якіс­ною ЕОМ на той час бу­ла Бе­см-6 — по­вністю віт­чиз­ня­на ро­з­роб­ка. на­певне, за­раз ма­ло хто пам’ятає, але сво­го ча­су Політ­бю­ро срср прий­ня­ло рі­шен­ня за­вер­ши­ти ро­з­роб­ку віт­чиз­ня­ної лінії комп’ютерів та по­ча­ти ви­пуск кло­но­ва­них вер­сій при­строїв IBM та Digital Equipment, то­му Бе­см-6 зня­ли з ви­роб­ництва. Па­ра­лель­но в країні за­ро­ди­вся ко­опе­ра­тив­ний рух, від­кри­ва­ло­ся ба­га­то но­вих під­при­ємств, а про­гра­мі­сти по­ча­ли пи­са­ти про­гра­ми для бух­гал­терії, для скла­ду. От у та­ких умо­вах і з’яви­ла­ся Miratech.

У мене бу­ла до­сить хо­ро­ша кар’єра по на­у­ко­вій лінії. Я нав­чав­ся у Мос­ковсь­ко­му фі­зи­ко-тех­ніч­но­му ін­сти­туті, всту­пив там до ас­піран­ту­ри, за­хи­стив ди­сер­та­цію. зго­дом пі­шов пра­ц­ю­ва­ти до Ін­сти­ту­ту кі­бер­не­ти­ки у Києві, де на той час бу­ло по­над 6 тис. спів­робіт­ни­ків. Мені по­ща­сти­ло по­слу­хати лек­ції Вік­то­ра Глуш­ко­ва, який за­ві­ду­вав ка­фед­рою фіз­те­ху. Він був од­ним з най­геніаль­ні­ших лю­дей, яких мені до­ве­ло­ся зустрі­ча­ти. Ба­га­то ре­чей, про які він го­во­рив то­діш­нім сту­ден­там та ас­піран­там, вва­жа­ли­ся фан­та­сти­кою, але за 3040 ро­ків во­ни вті­ли­ли­ся у жит­тя. 1989 р. я на чо­ти­ри мі­ся­ці пої­хав у на­у­ко­ве від­ряд­жен­ня до Універ­си­те­ту Цю­ри­ха. Тоді я вже мав ро­ди­ну, двох до­ньок. І бу­ло ро­зу­мін­ня, що кон­сер­ва­тив­на на­у­ко­ва кар’єра у мене вже нав­ряд чи скла­деть­ся. Як то ка­жуть, у по­вітрі від­чу­вав­ся за­пах роз­ва­лу ім­пе­рії. І я по­чав шу­ка­ти кон­так­ти у Цюрі­ху. Про­с­ка­ну­вав­ши увесь швей­царсь­кий ри­нок, на­ре­шті, знай­шов од­ну ком­панію, яка ма­ла про­дукт Miracle. Швей­цар­ці ви­яви­ли­ся до­сить ці­ка­ви­ми хлоп­ця­ми, ви­дат­ни­ми. Як тоді бу­ло мод­но, ми ство­ри­ли з ни­ми спільне під­при­єм­ство 50 на 50. недов­го ду­ма­ю­чи, я ви­га­дав на­зву ком­панії Miracle technologies, тоб­то чу­дес­ні тех­но­ло­гії, ско­ро­че­но Miratech. То­го ж 1989 р. ми ви­ко­на­ли пер­ший кон­тракт, то­му вва­жає­мо се­бе пер­шою аут­сор­син­го­вою ком­панією в на­шій країні й од­нією з пер­ших у срср. Хо­ча сло­ва “аутсорсинг” ми тоді не зна­ли і не ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли.

— У яких умо­вах роз­ви­ва­ла­ся ком­панія?

— ска­жу так: ми се­бе недо­оці­ню­ва­ли, не ро­зу­мі­ю­чи, що за­в­дя­ки тій са­мій по­ста­но­ві Політ­бю­ро на­ше It-се­ре­до­ви­ще вже бу­ло доб­ре ін­те­гро­ване у світо­ві про­це­си. Ми пра­ц­ю­ва­ли на плат­фор­мах IBM та Digital Equipment, чи­та­ли ті ж книж­ки, що і за­рубіж­ні про­гра­мі­сти. Прав­ду ка­жу­чи, у нас ду­же силь­на ма­те­ма­тич­на шко­ла. Ми бу­ли над­зви­чай­но кон­ку­рен­то­здат­ні в тех­ніч­но­му сен­сі. звіс­но, ми не вмі­ли бу­ду­ва­ти біз­нес, ад­же нас цьо­го не вчи­ли, то­му до­во­ди­ло­ся до­хо­ди­ти до всьо­го са­мо­стій­но. зго­дом по­ча­ли­ся ду­же ці­каві події, з’яви­вся дух ін­но­ва­цій. на­ша ком­панія пер­шою при­во­зи­ла до краї­ни кра­щі світо­ві прак­ти­ки.

Бу­ли на­віть курй­оз­ні ви­пад­ки. По­яву ін­тер­не­ту на те­ри­торії Украї­ни пов’язу­ють з дво­ма іме­на­ми — Юрія Ян­ковсь­ко­го та Олек­сандра Бур­су­ка. Був ка­нал на Фін­лян­дію, на­да­вав­ся без­ко­штов­ний сервіс. Я був, як­що не по­ми­ля­ю­ся, 140-м ко­ри­сту­ва­чем елек­трон­ної по­шти в країні. Ко­ли ми починали ро­би­ти пер­ші про­ек­ти, код за­пи­су­ва­ли на дис­ке­ту та різ­ни­ми оказія­ми пе­ре­да­ва­ли за­мов­ни­кам. за де­я­кий час з’яви­ла­ся тех­ніч­на мож­ливість при­крі­п­ля­ти фай­ли до елек­трон­них ли­стів. Але зв’язок від­бу­вав­ся че­рез мо­де­ми і був ду­же неста­біль­ним, низь­кої швид­ко­сті. Я звер­нув­ся до Юрія Ян­ковсь­ко­го, ска­зав­ши, що з ни­ми ду­же важ­ко пра­ц­ю­ва­ти че­рез те, що зв’язок весь час зни­кає

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.