“ВСЕ В НА­ШИХ РУ­КАХ”

Business (Ukraine) - - Ĕėĕċđę Aeñčēċė -

— Як ви прий­шли в ім­пакт-ін­ве­сту­ван­ня? Як з’яви­ли­ся про­ек­ти Impact Hub Odessa та “Зе­ле­ний Те­атр” і чим во­ни зай­ма­ють­ся?

— Зе­ле­ний те­атр був по­пу­ляр­ним міс­цем у ра­дянсь­кі ча­си. Остан­ній кон­церт від­був­ся там на­при­кін­ці 1990-х ро­ків, а з по­чат­ку 2000-х ро­ків ця те­ри­торія по­тра­пи­ла до при­ват­них рук і пе­ре­тво­ри­лась на зва­ли­ще. Йо­го об­лю­бу­ва­ли під­літ­ко­ві бан­ди і нар­ко­за­леж­ні. В 2013 р. я якось зай­шов ту­ди вве­чері. При­ро­да пе­ре­мог­ла ци­вілі­за­цію. П’ят­на­дця­ти­річ­ні де­ре­ва про­рос­ли крізь три­бу­ни. У цен­трі те­ат­ру, мру­жа­чись від ди­му, мо­ло­дий нар­ко­ман об­па­лю­вав на ба­гат­ті пла­сти­ко­ву ізо­ля­цію мід­но­го ка­бе­лю, щоб зго­дом про­да­ти мідь. Поруч на ста­ро­му бруд­но­му мат­ра­ці сиді­ла йо­го по­дру­га і за­дум­ли­во ди­ви­ла­ся на во­гонь. На тлі за­хо­ду сон­ця ця кар­ти­на спра­ви­ла на мене сильне вра­жен­ня. Я то­ді по­ду­мав, що бу­ло б чу­до­во від­ро­ди­ти тут openair-май­дан­чик, але но­во­го ти­пу — для куль­тур­них подій. Я по­чав шу­ка­ти вихід на влас­ни­ка те­ат­ру та спіл­ку­ва­ти­ся з під­літ­ка­ми, щоб во­ни знай­шли собі но­ве міс­це. За до­по­мо­гою во­лон­терів ми декіль­ка мі­ся­ців роз­чи­ща­ли те­атр. Ми нав­мис­но за­ли­ши­ли де­ре­ва, які про­рос­ли

-8-

Єгор Гре­бен­ні­ков, під­при­є­ме­ць

Єгор Гре­бен­ні­ков, під­при­є­ме­ць та одін з про­від­них со­ціаль­но від­по­ві­даль­них біз­не­сменів, ві­до­мий за­в­дя­ки про­ек­там Impact Hub Odessa та “Зе­ле­ний Те­атр”. Жур­нал БІЗНЕС по­про­сив йо­го роз­по­ві­сти про особ­ли­во­сті ім­пакт-ін­ве­сту­ван­ня в Україні

крізь три­бу­ни. Це бу­ло ду­же гар­но, схо­же на за­нед­ба­ний храм ін­діан­ців в джун­глях. Для нас це бу­ло але­горією ста­рої куль­ту­ри, крізь яку про­рос­ли па­рост­ки но­во­го, про­гре­сив­но­го. Ми по­зи­чи­ли в тор­го­во­му цен­трі кіль­ка де­рев’яних па­лет, по­кла­ли їх на зем­лю. Ми зро­зу­мі­ли, що не по­ми­ли­ли­ся і що Оде­са дав­но че­ка­ла на та­кий фор­мат, ко­ли на пер­шу ж подію (ви­ступ по­е­та Дмит­ра Би­ко­ва) прий­шли кіль­ка ти­сяч лю­дей. Те­атр не зміг вмі­сти­ти всіх, лю­ди сиді­ли про­сто на зем­лі. Це бу­ло ди­во. За кіль­ка ро­ків за­в­дя­ки зу­сил­лям во­лон­терів і моїм ін­ве­сти­ціям Зе­ле­ний те­атр пе­ре­тво­ри­вся на су­час­ний гро­мадсь­кий про­стір, прий­няв по­над пів­мільй­о­на відві­ду­ва­чів, став од­нією з офі­цій­них ло­ка­цій Одесь­ко­го кі­но­фе­сти­ва­лю. На­разі до­го­вір орен­ди те­ат­ру укла­де­но ли­ше до кін­ця ро­ку. Навіть як­що йо­го не про­до­в­жать, піс­ля цьо­го при­кла­ду ревіталі­за­ції Оде­са та її меш­кан­ці вже ніко­ли не бу­дуть та­ки­ми, як рані­ше.

— Як по­яс­ни­ти зви­чай­ній лю­дині, чим зай­маєть­ся Impact Hub Odessa?

— При­пу­сти­мо, що в се­ред­ньо­ста­ти­стич­но­му українсь­ко­му місті з’яви­ла­ся лю­ди­на з чу­до­вою ідеєю, ре­алі­за­ція якої до­по­мо­же, на­при­клад, дітям з ін­валід­ністю вчи­ти­ся у зви­чай­них шко­лах або дасть до­дат­ко­вий за­робіток літ­нім лю­дям. Ви уяв­ляє­те, який шлях йо­му по­тріб­но прой­ти?

Тре­ба по­до­ла­ти неро­зу­мін­ня ро­ди­чів і глу­зу­ван­ня “ін­тер­нет-доб­ро­зич­лив­ців”, ви­яви­ти про­га­ли­ни у влас­них знан­нях і нав­чи­ти­ся роз­би­ра­ти­ся у фі­нан­сах, мар­ке­тин­гу

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.