“УКРАЇНА — ХОРОША АУТСОРСИНГОВА КРАЇНА, АЛЕ В СЕ­РЕ­ДИНІ СЕ­БЕ ВО­НА НЕ СТВОРИЛА НАБІР СЕРВІСІВ І ПРОДУКТІВ, ЯКІ ВИКЛИКАЮТЬ WOW-ЕФЕКТ”

Business (Ukraine) - - .проект Бізнес 100 -

Гео­гра­фія про­ек­тів кон­сор­ціу­му Intecracy group — це 16 країн, по­чи­на­ю­чи з США, Ве­ли­ко­бри­танії, Ав­стралії і за­кін­чу­ю­чи країнами Схід­ної Єв­ро­пи. Не­що­дав­но до про­ек­ту “БІЗНЕС 100” до­лу­чи­вся Юрій Си­ви­ць­кий, член спо­сте­реж­ної ра­ди та один із зас­нов­ни­ків Intecracy group — од­но­го з най­біль­ших It-опе­ра­торів Украї­ни. Крім то­го, пан Си­ви­ць­кий є од­ним із зас­нов­ни­ків IT Ukraine Association та EEF в Україні (Фонд Схід­на Єв­ро­па в Україні). В ек­с­клю­зив­но­му ін­терв’ю БІЗ­НЕ­СУ Юрій Си­ви­ць­кий роз­по­вів про кон­ку­рен­цію на гло­баль­но­му It-рин­ку, українсь­кий по­тен­ціал та пер­спек­ти­ви по­даль­шо­го роз­вит­ку

— Як ви прий­шли у сфе­ру IT?

— Ба­зо­ва освіта — Київсь­кий полі­тех. Піс­ля “пе­ре­бу­до­ви” чи­ма­ло лю­дей ви­пад­ко­во пі­шли пра­ц­ю­ва­ти за фахом. Я ба­га­то спро­бу­вав про­фесій, за­кін­чу­ю­чи КПІ, на­віть пра­ц­ю­вав на ка­фед­рі. Про­те ви­рі­шив по­вер­ну­ти­ся в сфе­ру IT.

— З яких про­ек­тів ви по­чи­на­ли?

— Все по­чи­на­ло­ся з ма­лень­ких ком­паній, ку­ди я прий­шов 1998 р. У цей час я вже був в It-біз­несі, пра­ц­ю­вав у ком­панії S&T, по­тім — в Informix. Ко­ли пі­шов з Informix, мені за­про­по­ну­ва­ли при­єд­на­ти­ся до ко­ман­ди Softline, яка в 2007 р. пе­ре­рос­ла в Intecracy Group, і від­то­ді я з цієї ком­панії не ви­ход­жу — у нас сфор­му­ва­лась ду­же силь­на бізнес-мо­дель, в якій роль од­но­го під­си­лює роль усіх. Ми ба­чи­мо лю­дей в біз­несі, які здебіль­шо­го є оди­на­ка­ми. А в нас всі мо­жуть один од­но­го під­страху­ва­ти, зна­ю­чи, що в ін­шої лю­ди­ни теж є недоліки. Мені по­ща­сти­ло, що мої парт­не­ри усві­дом­лені — кож­на дія усві­дом­ле­на.

— Яким був ваш пер­ший ве­ли­кий про­ект?

— Пер­ший — з Аг­рар­ною бір­жею, по­тім був про­ект для “Кий Авіа”, по­тім ми пра­ц­ю­ва­ли з ве­ли­ки­ми дер­жав­ни­ми ком­панія­ми. По суті, тоді ми по­тра­пи­ли у “бла­кит­ний оке­ан”, ад­же кон­ку­рен­ція май­же не від­чу­ва­лась.

— Кон­сор­ціум пра­ц­ює в ба­гатьох краї­нах. Чи склад­но кон­ку­ру­ва­ти на зов­ніш­ньо­му, гло­баль­но­му рин­ку?

— За­ле­жить від сег­мен­та, то­му що в на­шої групи ні­шеві ком­панії й у кож­ної є свій кон­ку­рент. Десь ми ба­чи­мо “чер­во­ний оке­ан”, десь — “чор­ну ді­ру”. Але на за­хід­но­му рин­ку про­сті­ше пра­ц­ю­ва­ти, як­що клієн­ти те­бе сприй­ма­ють. Як­що ти раз вда­ло по­пра­ц­ю­вав з клієн­том, то він по­чи­нає сприй­ма­ти те­бе як сво­го парт­не­ра.

-14-

— Чи пі­дви­щуєть­ся за­галь­ний рівень за­мов­ни­ків з при­хо­дом в Украї­ну за­хід­них груп і біз­несів зі свої­ми штаб-квар­ти­ра­ми?

— Це, рад­ше, пов’яза­но не з за­хід­ни­ми ком­панія­ми, а з тим, що по­колін­ня змі­ни­ло­ся. Ще шість-сім ро­ків то­му на­род спо­кій­но з па­пір­ця­ми бі­гав, а за­раз вже без га­д­жетів жи­ти не мо­жуть.

— З яки­ми ре­зуль­та­та­ми ва­ша ком­панія пла­нує за­кін­чи­ти по­точ­ний рік і які пла­ни на 2019 р.?

— Ми по­стій­но зрос­тає­мо: цьо­горіч пла­нує­мо 30% при­ро­сту біз­не­су — як між­на­род­но­го, так і українсь­ко­го. І на­ступ­но­го ро­ку пла­нує­мо ро­сти. В Україні за­раз склад­но щось про­гно­зу­ва­ти, оскіль­ки йдуть ви­бо­ри і ми не знає­мо, як це по­зна­чить­ся на еко­но­мі­ці. Як­що на За­ході нія­ких криз не бу­де, то й на 2019 р. ми очікує­мо зрос­тан­ня не менш ніж на 30%.

— Ви при­сут­ні на рин­ках Ка­зах­ста­ну, США, Ка­на­ди, Ін­до­незії й ін­ших країн. Чи ве­ли­ка різ­ни­ця в ро­бо­ті на цих рин­ках?

— Від­мін­ність у мен­талі­те­тах. На­віть як­що ми бе­ре­мо США і Ка­на­ду — це різ­ні мен­талі­те­ти. Ка­на­да за мен­талі­те­том на­віть ближ­ча до Ав­стралії. Ста­біль­ність за­хід­но­го рин­ку ви­ни­кає зав­дя­ки ви­щій пе­ред­ба­чу­ва­но­сті — тут все зас­но­ва­но на кон­трак­ті, а в нас — все по­нятійне. В Азії своя спе­ци­фіка: там ти маєш знай­ти куль­тур­ну спорід­неність.

Най­див­ні­ший про­ект у нас був на Гаїті, де ми ро­з­роб­ля­ли си­сте­му управ­лін­ня пер­со­на­лом чи­нов­ни­ків краї­ни. Ми пер­ший раз по­тра­пи­ли до краї­ни, яка жи­ве у ха­о­сі.

— За­раз ли­ше ле­да­чий не го­во­рить про по­тен­ціал Украї­ни в сфері IT. Скіль­ки в цих твер­джен­нях мі­фу, а скіль­ки прав­ди?

— По­тен­ціал дійс­но ве­ли­кий, але з ним ду­же склад­но пра­ц­ю­ва­ти. По­тен­ціал роз­кри­ваєть­ся, ко­ли є гро­ші. У цьо­му ви­пад­ку ми го­во­ри­мо про ін­ве­сти­ції та внут­ріш­ній ри­нок. Тех­нарі в нас хо­ро­ші, по­тен­ціал ве­ли­чез­ний, про­те не ви­ста­чає управ­лінсь­кої куль­ту­ри, сла­бо роз­ви­не­ний дух під­при­єм­ництва й ро­зу­мін­ня, як пра­ц­ю­ва­ти з ін­ве­сто­ра­ми.

— Нас­кіль­ки важ­ли­вий про­тек­ціонізм з бо­ку дер­жа­ви?

— Кра­щий про­тек­ціонізм — ко­ли ти даєш ро­бо­ту і не ду­шиш по­дат­ка­ми. Дер­жа­ва по­вин­на да­ва­ти мож­ливість за­роб­ля­ти на дер­жав­них за­мо­в­лен­нях. Най­біль­ші аме­ри­кансь­кі кор­по­ра­ції — Google, Facebook,

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.