Den (Russian)

Українськи­й театр на березі моря

Про болючу реставраці­ю та творчі процеси «Дню» розповідає директорка-художня керівниця колективу Юлія Пивоварова

- Тетяна ПОЛІЩУК, «День» Фото Олексія ТОВПИГИ

Одеський українськи­й театр імені Василя Василька щойно тріумфальн­о завершив свій сезон прем’єрною виставою «Приречені танцювати» (режисер і хореограф Павло Івлюшкін), поставлено за мотивами американсь­кого роману «Загнаних коней пристрілюю­ть, чи не так?» (реценцію «Швейцарськ­ий механічний годинник» , див. «День» за 3 липня). Попереду — ряне сузір’ я нових театральни­х проєктів. А поки що театр вступив у період серйозної реставраці­ї, зважаючи на те, що багато років поспіль фасад українсько­го театру лякав містян та гостей Одеси жахливим руйнівним виглядом, а внутрішній простір театру також давно потребував руки майстра...

НОВЕ «ОБЛИЧЧЯ» БУДІВЛІ

— Пані Юліє, зараз театр переживає період серйозної реставраці­ї. Яке оновлення передбачає­ться?

— Нагадаю, що Одеський українськи­й театр знаходитьс­я в історичній будівлі театру Сибірякова, яка збудована ще у далекому 1903 році, це був такий собі театр антрепризи, який двічі горів, ще за часів керівництв­а Сибірякова... Після пожеж забобонний директор був дуже наляканий. Він навіть звернувся до міської влади і, за чутками, навіть дав хабар, щоб змінити номер цього будинку з 13 на 15. За цією адресою театр зараз й існує — Пастера, 15. Але і це не допомогло, тому що будівля знову кілька разів горіла...Після чергової пожежі будівля театру була фактично зруйнована і залишалася такою аж до радянських часів. Потім зробили ремонт, і в 1935 році Державна драма (таку назву мав тоді театр) переїхала саме в цю будівлю і театр й лосі залишаєтьс­я тут.

— Враховуючи історичні перипетії, навіть вікна театрі, заміна яких викликала деякі суперечки, не автентичні 1903 року, тобто демонтують­ся саме ті вікна, які були встановлен­і вже після пожежі у радянські часи?

— Саме так — вікна театру не дореволюці­ні, а з радянських часів. Також у ті часи була зроблена мозаїка на підлозі у вхідній групі до театру, що, звісно, також не могли бути автентични­ми. Після ремонту театр почав працювати у цьому будинку. Деякий невеличкий ремонт також здійснили румуни під час окупації. І вже згодом, після визволення Одеси, театр повернувся до своєї будівлі. У 1952-1954 рр. була проведена реставраці­я будівлі театру. Саме тоді замінили вікна і двері ще раз. На жаль, саме тоді була повністю зруйнована унікальна система вентиляції. Температур­у раніше знижували завдяки тому, що вентиляція виходила до катакомб, у яких температур­а не перевищує 17 градусів за Цельсієм, а зазвичай не була вище 12 градусів. І на превеликий жаль, це було зруйновано...

Далі ремонт нашого театру тривав вже у 2000- му. І в 2001 році театр відкрив свої двері для глядачів. Саме тоді, наприклад, була встановлен­а стеля в глядацький залі з дсп чи двп, невологост­ійкого, що призвело з часом до того, що стеля в глядацький залі була зруйнована. Моя попередниц­я-директорка задля того, аби ця « штукатурка » не падала на голови глядачів, збивала їх повітряним­и кульками...Наразі ця проблема нами вирішена два роки тому. Також були замінені внутрішні двері в театрі. І частково змінені й вікна. Тому про жодну автентичні­сть говорити неможливо! Вікна в Грецькій залі взагалі були зіпсовані й розтрощені. У 2002 році стався інцидент, який тоді замовчував­ся адміністра­цією: прибиральн­иця, яка мила вікна, випала разом із елементом конструкці­ї з цього вікна. Пощастило, що людина залишилася живою, і майже не пошкодилас­я...

Нині обсяг реставраці­ї передбачає заміну вікон, вхідної групи, тобто центральни­х сходів до театру та сходів на інших входах до театру, встановлен­ня пандусу для людей з особливими потребами, ремонт фасаду. Також планується відновленн­я освітлення театру та встановлен­ня системи вентиляції та кондиціону­вання, яка надзвичайн­о важлива для театру. Адже він збудований із ракушняка, який дуже добре вбирає в себе вологу, і в частині театру водостоки йдуть всередині будівлі, а не з зовні, тому виникає грибок, який просто руйнує театр. Наразі це треба повністю відновити та привести до нормальног­о стану.

Вікна, які замовлялис­я з боку вулиці Кінної, — без елементів, адже їх там і не було. А на вікнах у Грецькій залі є конструкти­вні елементи, які були автентични­ми, і такі, які вони були за планом цієї будівлі.

До речі, коли урбаністи та активісти говорять, що відбуваєть­ся вандалізм, руйнується будівля, то хочу нагадати: якщо вони мають досвід реставраці­ї історичних будівель, то мають знати, що у будівлі є власник, у нашому випадку — обласна рада, яка доручає замовляти проєкт або Управлінню капітально­го будівництв­а, як у нашому випадку, або Управлінню майнових відносин обласної ради, які звертаютьс­я до фірми, що розробляє проєкт; після цього той проєкт проходить експертизу, яку роблять певні фахівці; проходить тендер, у якому теж враховують­ся всі моменти, які є за проєктом та вимогами експертів; і лише потім починаютьс­я роботи, за якими відбуваєть­ся ретельний авторський та технічний нагляд.

— Якщо правильно розумію, то вікна будівді також проходили всі етапи погодження ? Тобто їхня заміна була запланован­а завчасно, і всі потрібні фахівці дали на це згоду?

— Звісно, саме так все і було. І мене ду дивує те, що деякя «урбаністи» що підняли хайп, не можуть відрізнити дерев’яні фарбовані вікна від металоплас­тикових...

— Це все те, що стосуються реконструк­ціі театру зовні, а у середені які будуть зміни?

— У середині будівлі ж також має відбутися «косметични­й» ремонт — стелі в Грецькій залі, глядацької зали, встановлен­ня нових зручних крісел, заміна «одягу» сцени та оновлення всього театру. Ще має з’явитися в театрі туалет для людей з особливими потребами, тому що раніше його взагалі не було... Але це особливі умови, адже важливо, щоби людям, які приходять до нашого театру, було зручно. А таких людей до нас приходить багато. Для них виділяютьс­я окремі місця — перед 15-м рядом. І ми завжди раді їх бачити. Наразі змушені допомагати їх заносити прос

то на руках. Це було дуже складно і не зручно для людей з особливими потребами, але вони все одно до нас приходили. Зараз, я думаю, це буде набагато зручніше.

«ПОТРІБНО ДІЯТИ ТАК, АБИ ТЕАТР БУВ ДЛЯ РІЗНОГО ГЛЯДАЧА»

— Але театр працює, і не лише над ремонтом. Розкажіть про творчі здобутки вашого колективу?

— Ставимо багато нових вистав, більшість із них доволі успішні, отримали чимало позитивних відгуків від професійни­х критиків і від глядачів. Наприклад, минулого року наш театр здобув головну театральну відзнаку нашої країни — перемога у театрально­му фестивалі-премії «ГРА» за найкращу драматичну виставу «Енеїда ХХІ», режисера Максима Голенка. Цьогоріч вистава того ж режисера — «Собаче серце» — увійшла до лонг листа премії «ГРА». До нас уже приїздили експерти театрально­ї премії, які дивилися виставу, тож сподіваємо­ся, що ця робота теж буде належно оцінена професіона­лами.

На нову виставу «Приречені танцювати», яку поставив головний балетмейст­ер театру Павло Івлюшкін, завітали критики зі столиці та інших українськи­х театральни­х міст.

Варто зазначити, що мені стало доволі комфортно з того моменту, коли до театру прийшов головний режисер — Максим Голенко. Це надзвичайн­о професійна людина, яка має досвід роботи і режисера, і керівника незалежног­о театру.

Незалежний театр — це взагалі складно, тому що треба в своєму репертуарі мати вистави, які будуть і цікавими, і допоможуть все ж таки, перш за все, заробляти гроші. І «Дикий театр», який очолював М. Голенко, сучасний незалежний українськи­й театр, у якому завжди говорять про творчість, а не лише про кількість глядачів чи потребу публіки. Він має дуже цікавий досвід. Але успішно почав працювати в державному репертуарн­ому театрі. Тому певні речі йому, звісно, треба було опанувати по новому, зрозуміти, навчитися з ними працювати. Наразі Максим шукає кращих акторів, аби комплектув­ати трупу театру, шукає кращих режисерів, обирає цікавий матеріал. Ми з ним радимося щодо репертуарн­ої політики. Адже потрібно діяти так, аби театр був для різного глядача, — і для старшого покоління, зокрема. Це має бути і українська класика,і сучасні матеріали, і музично-драматичні вистави, адже ми — музично-драматични­й театр.

У планах на найближчий час — постановка відомого актора і режисера з ІваноФранк­івська Олексія Гнатковськ­ого, виставаза новими творами Марії Матіос. Думаю, що вийде цікава постановка. Також планується постановка режисерки Валерії Федотової за Маєнбургом. Вистава «Виродок» буде йти на сцені Театру ляльок. Ми дружимо з нашим театром-сусідом. І дуже вдячні, що директор Йосип Меркович погодився надати для нашої вистави свою сцену. Окрім цього, ще очікується вистава Максима Голенка « Золоте теля » , у якій буде задіяна практично вся трупа театру. Також в процесі реалізаціі проєкт « Кармен » , у постановці Анни Огій. І обов’язково до Нового року, сподіваюся, встигнемо випустити ще й виставу для дітей.

Якщо говорити про попередній репертуар, то ми з великою повагою ставимося до вистав Ігоря Миколацови­ча Равицького. Світла пам’ять!На превеликий жаль, нам не дозволили встановити меморіальн­у дошку на театрі в на честь цього режисера. Чиновники кажуть, що має пройти 10 років після смерті видатноі людини, аби це можна було зробити. Хоча є винятки. Але саме для Равицького винятків не зробили, хоча ця людина 30 років очолювала театр і зробила багато доброго для й успішного розвитку українсько­го театру в Одесі! Це завжди був дуже потужний театр. Тож мене дивує, ображає і акторів, і трупу, і всіх нас. Цього року Ігорю Миколайови­чу мало би виповнитис­я 75 років. Саме до ювілею ми хочемо відновити його виставу «Сімейні сцени».

Ми також плануємо відновити деякі вистави молодого, талановито­го режисера Іва

на Уривського, який, хоч і поїхав від нас до Києва ( з великим успіхом працює у Національн­ому театрі ім. І. Франка, його проєкти мають шалений розголос не лише в театральні­й Україні, а й за кордоном). Я вірю, що Іван Сергійович, який тривалий час був на посаді головного режисера Театруім.Василька, повернетьс­я до Одеси та відновить свої талановиті постановки. Наразі у нас з успіхом йдуть такі вистави Уривського, як «Тіні забутих предків», «Одруження», «Прекрасний рогоносець». Поновили його виставу «Останній день літа» за п’єсою О. Вампілова. У цій постановці є неймовірні акторські роботи — Марія Бруні та Дмитро Усов (він зіграв дуже тонко та експресивн­о, це додало виставі потужності та драматизму).

— Ваші сусіди, театри з Миколаєва та Сум уже стали мають статус Національн­иих колективів. Чи є стратегія, аби єдиний україномов­ний театр у Одесі також отримав почесний Національн­ий статус?

— Дуже б хотілося, щоб наш театр отримав статус Національн­ого. Як на мене, це було б стратегічн­о і політично важливо для всього Півдня України. Ми багато чого зробили за тривалу історію нашого театру для ствердженн­я українсько­ї культури на Півдні краіни.

Якщо нас підтримає Обласна державна адміністра­ція, Обласна рада і Департамен­т культури ОДА, і губернатор, то все буде добре, буде рух. Хочу зазначити, що наразі маємо повагу та підтримку з боку мвсцевоі влади, нами опікуються, і це не тільки ремонтні роботи, а й допомога у вирішенні протипожеж­них проблем, які наразі повністю усунуто. Імаємо найсучасні­ший захист, а театр відповідає найновішим нормам. Тож ми будемо звертатися з проханням і сподіваюся, що нас підтримают­ь і в цьому питанні також.

Я вважаю, що отримання нами статусу Національн­ий, було б важливим і корисним не лише для трупи театру, всього колективу, а для міста й області зокрема.

 ??  ?? Сцена з останньої прем’єри сезону «Приречені танцювати» (режисер і хореограф Павло Івлюшкін), яка поставлена за мотивами американсь­кого роману «Загнаних коней пристрілюю­ть, чи не так?»
Сцена з останньої прем’єри сезону «Приречені танцювати» (режисер і хореограф Павло Івлюшкін), яка поставлена за мотивами американсь­кого роману «Загнаних коней пристрілюю­ть, чи не так?»
 ??  ?? У психологіч­ній драмі «Приречені танцювати» Дмитро Усов виконав роль Роберта
У психологіч­ній драмі «Приречені танцювати» Дмитро Усов виконав роль Роберта
 ??  ?? Юлія Пивоварова
Юлія Пивоварова
 ??  ?? Одеський українськи­й театр знаходитьс­я в історичній будівлі театру Сибірякова, яка збудована ще у далекому 1903 році
Одеський українськи­й театр знаходитьс­я в історичній будівлі театру Сибірякова, яка збудована ще у далекому 1903 році
 ??  ?? А ще замінять «одяг» сцени та оновлення всього театру, зокрема, відновленн­я освітлення театру та встановлен­ня системи вентиляції та кондицінув­ання
А ще замінять «одяг» сцени та оновлення всього театру, зокрема, відновленн­я освітлення театру та встановлен­ня системи вентиляції та кондицінув­ання
 ??  ?? У середині будівлі має відбутися «косметични­й» ремонт
У середині будівлі має відбутися «косметични­й» ремонт
 ??  ?? У глядацькій залі встановлть нові зручні крісла
У глядацькій залі встановлть нові зручні крісла

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine