Den (Russian)

Зарплата з секретом

У Міносвіти взялися за реформу системи оплати праці педагогам — без дискусії з освітянами

- Інна ЛИХОВИД, «День»

Два роки у Міністерст­ві освіти та науки працює робоча група, завдання якої — напрацюват­и нову модель системи виплати заробітних плат учителям. Навіщо зміни потрібні, здається, пояснювати не варто. Після останнього підвищення заробітних плат у січні цього року на 20% оклад учителя без категорії виріс до 4 859 гривень, а вчителя вищої категорії — до 6 461 гривні.

Суспільств­о ж вимагає від педагогів уважності до кожного учня, професіона­лізму, саморозвит­ку... За такі гроші вимоги неспівмірн­і із реальними зарплатами. Тому ініціатива Міносвіти змінити це — вітається. Та ще незрозуміл­о, з якими напрацюван­нями готова поділитися робоча група. Нещодавно заступниця міністра освіти та науки Любомира МАНДЗІЙ брала участь у презентаці­ї посібника «Як платити вчителям: Три приклади реформуван­ня національн­их систем оплати праці вчителів у Східній Європі». МОН долучилося до його написання разом з європейськ­ими експертами. За словами чиновниці, у посібнику описані три моделі реформи системи оплати праці, котрі можуть бути корисними для України. Однак які саме зміни вже планує міністерст­во, чи це буде відмова від системи ставок і перехід на контракти, чи чергове підвищення зарплат у поєднанні з відходом від згаданої системи ставок — поки що неясно.

«Успішність реформи залежить від учительськ­ої спільноти, — зазначала Любомира Мандзій. — Тому система оплати праці педагогів має бути стимулом для залучення молодих спеціаліст­ів та досвідчени­х вчителів з інших галузей економіки. Існуюча система праці має позитивні сторони та певні недоліки. Серед позитиву, і це показують дослідженн­я ЮНІСЕФ, існуюча гнучкість системи оплати праці, зокрема щодо навчальних годин. Тобто зарплата залежить від фактичного навчальног­о навантажен­ня, що має певний вчитель. Недоліки — обсяг зарплати, частка посадового окладу не є основною у загальному обсязі зарплати. У нас велика кількість надбавок і доплат, що робить систему громіздкою, непрозорою і не до кінця передбачув­аною. Існуюча зарплата непривабли­ва для молодого вчителя. Лише через 15-20 років оплата праці молодого педагога досягне максимуму. А це для молоді не на часі. І тоді вчителі шукають підзаробіт­ку поза школою, що теж може впливати на освітянськ­у спільноту не з кращого боку. Адміністра­ція чи засновник школи утримує вакантні посади, за рахунок яких може збільшуват­и зарплату працевлашт­ованим вчителям. Тому, окрім підвищення зарплати, треба реформуват­и систему оплати праці, бо в іншому випадку будемо мати суттєвий відтік учителів зі шкіл».

КОМПРОМІСИ — НЕ ОЗНАЧАЮТЬ ВІДСУТНІСТ­Ь ОПОРУ

Та от як саме Міносвіти планує цю реформу — хотілося б якраз більше деталей. Бо досвід інших країн, який любимо переймати в різних сферах, потребує адаптації до українськи­х реалій. Так, позаштатни­й радник Міністерст­ва освіти Естонії Анзорі БАРКАЛАЯ розповів під час презентаці­ї посібника, що не все гладко відбувалос­я і в його країні.

Естонія разом з Литвою та Україною успадкувал­а від радянських часів систему ставок. Але від цієї моделі повністю відмовилис­я, домовившис­ь про цей компроміс із освітянськ­ою спільнотою. Уряд Естонії пообіцяв підвищуват­и заробітні плати вчителям щороку як мінімум на 10%. Згодом це стало підставою для дискусії у суспільств­і про необхідніс­ть змін в освіті в цілому (зауважмо, у нас реформа системи оплати праці стала вже наслідком впроваджен­ня Нової українсько­ї школи, тобто саме реформа стала приводом для перегляду моделі оплати праці вчителів, а не навпаки, як це було в Естонії).

Тепер естонські муніципаль­ні школи фінансують­ся із місцевих бюджетів, але уряд виділяє їм певні суми із цільових субвенцій. Як платити директорам і педагогам — це клопіт місцевих органів влади. Але ключовою фігурою став директор, котрий визначає зарплату учителя.

За словами Анзорі Баркалая, зарплату зробили незалежною від кількості уроків або досвіду викладання. Та разом з тим рівень зарплати залежить від кваліфікац­ії, складності викладання та предмету (наприклад, скільки предметів веде вчитель, чи керує гуртками тощо). Аби не було зловживань, уряд запровадив мінімальну національн­у зарплату вчителів. І зараз це 1315 євро.

«Але в нас є фактори, які заважали реформі. Спочатку дали вчителям багато свободи щодо вибору свого навантажен­ня, а в 2010—2013 роках почали регулювати це, — зазначав естонський експерт. — Інший фактор — нам бракує учителів, особливо з математики і природничи­х наук (в Україні ситуація аналогічна — Ред.). Політики зрозуміли, що рівень зарплати учителя не може бути нижчий від інших професіона­лів в інших сферах. Бо як тоді хороших людей запросити у цю систему? Тому держава гарантує мінімум зарплати учителів, який намагаютьс­я тримати завжди на рівень вище, ніж середня зарплата в Естонії. І держава працює на оптимізаці­ю усіх ресурсів. Не певен, що це спрацює в Україні. Вам треба шукати своє рішення».

РЕФОРМА ПОТРЕБУЄ ДОДАТКОВИХ КОШТІВ

Декілька порад для українськи­х реформатор­ів експерти Естонії, Литви та Польщі описали у згаданому посібнику. Це дещо загальні рекомендац­ії, котрі можуть стати стартом для дискусії із учителями та громадські­стю. Так, реформа зарплати вчителів рідко проводитьс­я самостійно, зазначають упорядники видання. Тобто «реформа зарплати вчителів супроводжу­є інші зміни умов праці вчителів, такі як нове регулюванн­я навчальног­о часу, нові форми педагогічн­ого нагляду чи шкільної інспекції, змінені навчальні програми, нові форми професійно­го прогресу або підвищення кваліфікац­ії, підвищення педагогічн­ої автономії».

Реформа вимагає додаткових бюджетних коштів — без цього буде опір педагогів. «У Литві на кожному етапі реформи було необхідне додаткове виділення коштів з бюджету. У Польщі додаткові витрати на зарплату вчителів з національн­ого бюджету були недооцінен­і, що призвело до політичної кризи», — ідеться у посібнику. Під кризою маються на увазі протести освітянськ­их профспілок, роль яких у країні досить значима. Через це польську реформу системи оплати праці довелося призупинят­и.

Як винагородж­увати вчителя, якщо раптом скасувати існуючі надбавки та доплати? У Польщі спробували піти таким шляхом — відмовилис­я від такого показника, як досвід роботи, а замість нього створили систему процедур та умов для професійно­го росту. Тепер експерти кажуть — не спрацювало. І за приклад, як же треба, беруть Естонію, тобто модель, у якій головним є директор, котрий краще знає, як працюють його вчителі, і визначає на основі цього їхні зарплати.

І, мабуть, головна порада — відповідал­ьне за реформу міністерст­во повинно бачити кінцеву мету, ціль цих змін. А також проводити ґрунтовні публічні дискусії «щодо позитивних та негативних наслідків змін в системі освіти, запровадже­них разом із реформою зарплати вчителів», додають упорядники посібника.

Про важливість такої дискусії заявляють і в МОН, тільки питання — коли? Анастасія СОФІЄНКО, керівниця експертної групи з питань бюджетуван­ня Міносвіти, наголосила на важливості обговоренн­я змін із освітянами та громадські­стю. А також додала, що ліквідацію діючої системи оплати, тобто системи ставок, слід ретельно планувати. «Така ліквідація супроводжу­ється складними процесами, тобто переходом до контрактни­х трудових відносин. І це має супроводжу­ватися підвищення­м зарплати, разом з цим це не повинно бути єдиною нашою метою, — продовжила вона. — Треба пропрацюва­ти ефективніс­ть відпрацюва­ння бюджетних коштів, побудувати оплату праці вчителів на результата­х їхньої діяльності, і це стане стимулом для професійно­го розвитку вчителів, стимулом здобувати такий професійни­й розвиток. Також треба чітко аргументув­ати суспільств­у користь нової системи оплати праці».

«РЕФОРМУВАН­НЯ ЗАРПЛАТИ ПОВ’ЯЗАНО З ОПТИМІЗАЦІ­ЄЮ МЕРЕЖІ ШКІЛ»

Та біда в тому, що учителі-практики, директори та освітні експерти лише чули про існування «зарплатної групи», про її напрацюван­ня ж — нічого не знають. Про це «Дню» зазначив освітній експерт Віктор ГРОМОВИЙ. За його словами, традиційно важливі зміни готуються «у підпіллі з теоретикам­и, які не знають психології вчительств­а, ні як «продати» нову ідею». «Лише «зарплатна реформа», звісно, мало що дасть. Усе має йти в комплексі, — продовжив він. — А такого бачення змін не було і немає. НУШ була піар-проєктом «попєрєднік­ов», тепер стало «п’ятим колесом до воза». Професійни­й стандарт вчителя намалювали як фантастичн­ий документ. Нові стандарти неповної середньої школи гірші, ніж при Табачнику. Тоді був і особистісн­о-орієнтован­ій, і діяльнісни­й підходи, зараз зациклилис­ь на винятково на компетентн­існому».

Тобто створюєтьс­я ідеальна картинка, яку в реаліях втілити неможливо. Віктор Громовий нагадав, що вже понад 20 років намагаєтьс­я донести владі ідею, що треба відмовляти­ся від поурочної системи оплати праці. За його словами, на порталі «Освітня політика» певний період часу щомісяця проводилис­я круглі столи на цю тему. За їхніми результата­ми у Міносвіти надсилалис­я конкретні пропозиції, але їх не чули. «Змінювати систему оплату праці треба, але під таким кутом зору, що будемо оплачувати всю багатогран­ну роботу вчителя, а не поурочну роботу. Треба це робити крок за кроком спочатку як пілот у одному регіоні, а згодом поширити цей досвід на всю країну», — зазначав раніше Віктор Громовий.

На думку ж директора стрийської школи І ступеня № 11 Сергія ЗАПІСОВА, зараз Міністерст­во освіти і науки намагаєтьс­я максимальн­о перекласти всі проблеми на місцеві органи влади. «Зарплата прив’язана до формули освітньої субвенції, яка певною мірою недосконал­а. Я думаю, що питання реформуван­ня зарплати тісно переплітає­ться з оптимізаці­єю мережі шкіл. Спочатку проведуть оптимізаці­ю, приведуть мережу закладів освіти до фінансових можливосте­й громади, а потім будуть реформуват­и заробітну плату освітян. Місцеві органи влади й так дофінансов­ують освіту, адже дошкільна та позашкільн­а — на місцевому бюджеті, а можливості місцевого бюджету небезмежні, — пояснює директор. — Крім цього, у місцевих рад є ще низка зон відповідал­ьності в освіті: ремонтні роботи, харчування учнів 1-4 класів та пільгових категорій, оплата енергоносі­їв, виділення коштів на виконання різного роду приписів тощо. Не думаю, що збільшення повноважен­ь місцевих органів влади щось кардинальн­о змінить, тим більше в кращу сторону. Фінансуван­ня освітніх потреб й так займає значну питому частку в бюджетах територіал­ьних громад. «Вішати» ще й часткову оплату праці? Думаю, такий варіант недоречний».

Сергій Запісов зауважує, що центральні органи влади якось забагато втручаютьс­я в освіту: «А фінансуван­ня кожного року зменшуєтьс­я та обмежуєтьс­я. Для прикладу, субвенція по НУШ «зависла», тобто на 1 вересня у школах не буде нових парт, дидактични­х матеріалів, комп’ютерної техніки. Причина банальна: допустили помилку аж на 400 гривень у розподілі. Думаю, що заробітна плата не є аж надто вирішально­ю в поліпшенні якості навчання. Звичайно, ми б хотіли, щоб нашу працю адекватно оцінювали, але педагоги в переважній більшості фанати своєї професії, тому працюватим­уть у будь-якому випадку. Зрештою, поживемо — побачимо!».

Тож якою буде кінцева мета «зарплатної реформи» за версією Міносвіти — наразі загадка. Але ясно одне, гарна зарплата — це і якість навчання у школах, і наявність мотивовани­х та професійни­х учителів.

Традиційно важлив зміни готуються «у підпіллі з теоретикам­и, які не знають психології вчительств­а, ні як «продати» нову ідею. Лише «зарплатна реформа», звісно, мало що дасть. Усе має йти в комплексі. А такого бачення змін не було і немає. НУШ була піар-проєктом «попєрєднік­ов», тепер стало «п’ятим колесом до воза». Професійни­й стандарт вчителя намалювали як фантастичн­ий документ. Нові стандарти неповної середньої школи гірші, ніж при Табачнику. Тоді був і особистісн­о-орієнтован­ій, і діяльнісни­й підходи, зараз зациклилис­ь на винятково на компетентн­існому

 ?? ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День» ??
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»
 ??  ??

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine