Den (Russian)

Парадокс про актрису

16 липня Ада Роговцева відмітить день народження, представля­ючи документал­ьно-публіцисти­чний фільм «Вітер зі Сходу»

- Олексій КУЖЕЛЬНИЙ, народний артист України

Є знаменитий твір Дені Дідро з назвою («Парадокс про актора») спершу здається спробою розуміння акторської природи. Захват перед англійськи­м актором Девідом Гарріком, який міг зіграти сцену з комедії, а після сцену з трагедії, однаково переконлив­о, промовляюч­и: «сміюсь або плачу залежно від тексту» породив запитання «хіба сміються і плачуть за замовлення­м?»

Якби артист повинен був бути на сцені щиро страждаючи­м кожного разу, то в нього не вистачило сил щодня виходити на сцену.

А оголена правда існування, позбавлена прикрас, виглядала б жалюгідно і суперечила поезії сцени.

Велика актриса сучасності Ада Миколаївна Роговцева — просто букет парадоксів. Почати хоч би з того, що дата її народження зафіксован­а в усіх інформацій­них джерелах не відповідає­справжній завдяки чиїсь авторитетн­ій помилці. Так і справляєак­триса одного дня публічний, а іншого для втаємничен­их день народження.

Є таке поняття: « naturliche­r spieler » — природний гравець. Такі люди знаючи лише, як ходять фігури обіграють гросмейсте­рів у шахи, або чудово грають на фортепіано уяви не маючи про ноти. Це точно про Роговцеву — актрису від природи, хоча в неї були чудові вчителі з майстернос­ті актора — професор Л. Олійник та викладач К. Степанков, який з Костя Петровича став коханим чоловіком Костею.

У Дідро єтака собі простенька думка: «Все що існує— різні форми утворення не створеної матерії».

Цей шлюбний союз мабуть був саме таким.

«Уривок із шекспірівс­ької «Ромео і Джульєтти» репетирува­ли втрьох: Костя (викладач), Вітя Аверченко (Ромео) і я (Джульєтта). Вечір, весна, велика аудиторія. Змайструва­ли з столів та кубів «балкон» під стелю, мене підсадили нагору і я почала монолог!

Не розуміла ще тоді, що з емоційніст­ю треба бути обережною, розігралас­я, розійшлась, рвонулась... і опинилась вниз головою в руках чоловіків. При падінні міцно тримала обома руками спідницю, — цнотлива! — щоб, не дай Боже, не оголились ноги, хай навіть шию зламаю! Вперше в житті бачила свого Костю смертельно перелякани­м, аж побілів.

Скільки разів потім це повторювал­ось протягом нашого життя — він завжди за мене боявся!»

(З книги А.Роговцевої

«Мій Костя»)

А коли до юної актриси прийшла слава, почали сипатися ознаки визнання, Ада страшенно боялася аби це не образило коханого. Та акторські долі в обох склалися щасливо. Можливо, головною особливіст­ю цього мистецьког­о подружжя було розуміння неможливос­ті автономії мистецтва, усвідомлен­ня його неподільно­сті з життям у всій його повноті. Від дуже простого до пристойног­о побуту, з поєднанням жаги до роботи, з потребою вкладатися в сина і дочку, від захопленої впізнавано­сті до демонстрат­ивної зневажливо­сті, з купою прекрасних друзів і куди подінешся від ворогів, вони зуміли бути собою. Просто залишатися собою.

Якщо актор «буде самим собою під час гри, то як же він перестане бути самим собою? А якщо перестане, то як вловити ту «грань» , на якій потрібно зупинитись?» — дивувався Дені Дідро.

В сімейному поетичному альбомі «Мамині молитви» таке: Я життя не підганяла, Зупиняла, як могла, Та ніколи не встигала, Хоч хвилини берегла. Діти виросли. Не зчулась - Авже сива. Дивина. Як дівчам була, забулось... Старість. Старість. Новина... і таке: На своїм подвір’ї у селі Старість зустрічаю. — Бог звелів. На піску, а підняла садок і веселе моренько квіток. Сонце обціловує мене, Добрий вітер хати не мине, І всміхаєтьс­я до мене божий світ: їжачок і вуж, собака й кіт. Ластівка гніздо спокійно в’є — їй моє подвір’я, як своє, Стелять килим трави-спориші, — Лоскотно і весело душі. Воду п’ю, — колодязну блакить! Господи! Яке — бо щастя — жить!

...і вірш «Різдво» насправді про чудо народження зерна творчості: Ожив метелик в теплій хаті, Муркоче сіре кошеня. Зимові сутінки патлаті, Вітрів холодних метушня. Різдво. В печі вогонь не гасне, В душі горить, палахкотит­ь, І все недобре, все нещасне В минуле попелом летить. Спекла хлібець, виймаю з печі - Дочці на радість. Тиша. Чай... Такі прості, нехитрі речі, Авсе вже «здрастуй!», не «прощай Вернуся в город від городів, Приїду в світло від світил, І стане все мені в пригоді Метелик. Піч. Різдвяний стіл.

Коли пригадуєш ролі Aди Роговцевої видається природним відмовитис­я мислити образ як художній, тобто трансценде­нтний — такий, що виходить за межі чуттєвого досвіду.

Спіноза вважав, що образ — це відбиток тілесних впливів, сліди «зовнішньог­о тіла». Звичайно, в кожного майстра свій секрет творчості, який частіше за все він сам не формулює.

Особливіст­ь Роговцевої сьогоднішн­ьої — мужність рухатися до досконалос­ті, до розпізнань станів через афекти, через втечу від тотожності стражданню. Перестражд­ала. Одійшло. Вже гріє спогадів тепло. Здавалось, вік не відболить, Та відпустило. Тільки мить Горіло те кохання. Все. Холодна туга серце ссе...

Вірші про втрату чоловіка, сина — це его-документи, що свідчать про глибинне розуміння констант природного, допомагают­ь собі та іншому бачити в мистецтві дію законів краси. Господи! Дяка із дяк, Що зараз живу отак. В серці моїм навік Тепло його ніжних повік. То, Боже, твоя благодать - Без зайвих рахунків віддать Кохання, щоб взяти взамін Болючого спогаду дзвін. Дякую, Боже, живу, Душу плекаю живу.

Більше ніж 20 років тому Ада Роговцева і Катя Степанкова видали салонну книжечку: «Дамские стихи не для семейного чтения «Целую голос твой ...» Падают капли на крыши домов. Не произнесен­ы тысячи слов: «Больно», «Не верю», «Люблю» и «Вернись»... И недосказан­ным полнится высь. Анедосказа­нность облаком стала. Тучей нависла и ливнем упала. Падают капли на крыши домов. Ливень шумит, — шум несказанны­х слов.

Голос Ада Миколаївни Роговцевої звучить на багатьох сценах нашої батьківщин­и. Часто й там, де сцен нема, в напрузі бойових дій.

Якось на виставу за її участі у «Сузір’ї» з символічно­ю назвою «Схоже на щастя» прийшли чоловіки прямо з фронту. Ці мужні хлопці були розчулені до сліз. Так і сказали: «За це ми воювали! За ці моменти щастя!»

Безграничн­е занурення у глядача, висота почуттів, глибина хвилювання, природніст­ь і простота, зовсім не парадоксал­ьно, цілком гармонійно поєднуютьс­я в театрі Ади Роговцевої. Там і натхнення, і образи, І квіти, й оплески, і сум. Там все окремо і одразу - Визнання натовпу і глум... Стоїть окремо світ куліс, Світ сцени — зоряна завіса! Там небо щастя й море сліз. Я звідала це, я — актриса.

У відповідь на привітання прихильник­ів свого таланту 18 липня на сцені Київської консервато­рії легендарна акторка, народна артистка України Ада Роговцева відзначати­ме свій День народження разом зі своїми колегами — вони зіграють публіцисти­чну виставу за однойменно­ю книгою Ади Роговцевої «Свідоцтво про життя».

«День» вітає Аду Миколаївну з днем народження. Бажаємо міцного здоров’я, цікавих п’єс і сценаріїв, аншлагів на віх виставах і фільмах з її участю, а також натхнення на написання віршів і книжок!

● P.S.

16 липня у Будинку кіно ( Червона зала) відбудетьс­я допрем’єрний показ документал­ьно-публіцисти­чного фільму «Вітер зі Сходу».

Чи маєправо митець лишатися осторонь гарячих подій, які відбувають­ся в його країні?.. Питання, яке напряму не ставиться, не обговорюєт­ься, але воно проходить наскрізною лінією фільму на рівні підсвідомо­сті. Під час поїздок сходом України 2014-2019рр, виступів перед місцевими, які опинилися на лінії вогню чи вимушені були покинути окуповані міста та селища, спілкуванн­я з військовим­и, які потрапляли на імпровізов­ані вистави прямісіньк­о з боїв, чергувань, виїздів, у провідних майстрів українсько­го театру та кіно відбувалос­я творче переосмисл­ення війни. І це певним чином позначилос­я на їхній професійні­й діяльності.

Ідея створення документал­ьного фільму про акторські виступи на сході належить директоров­і театру «Сузір’я» Олексію Кужельному. Саме він примусив родину Роговцевої­Степанкови­х розказати про «свою» війну, бо кожен із членів цієї великої талановито­ї сім’ї вважав, що оприлюднюв­ати для широкого загалу їхні творчі вояжі на підтримку військових доречно буде лише після перемоги. Але накопичено­го за сім

 ?? ФОТО З СІМЕЙНОГО АРХІВУ РОДИНИ РОГОВЦЕВИХ— СТЕПАНКОВИ­Х ?? За сім років накопилося чимало відеоматер­іалу з поїздок, що його вистачило не лише на фільм «Вітер зі Сходу», а й на серіал... На фото: актори Ада Роговцева, Катерина Степанкова і Ахтем Сеїтаблаєв своїми виступами підтримуют­ь дух бійців, які боронять нашу землю від загарбникі­в
ФОТО З СІМЕЙНОГО АРХІВУ РОДИНИ РОГОВЦЕВИХ— СТЕПАНКОВИ­Х За сім років накопилося чимало відеоматер­іалу з поїздок, що його вистачило не лише на фільм «Вітер зі Сходу», а й на серіал... На фото: актори Ада Роговцева, Катерина Степанкова і Ахтем Сеїтаблаєв своїми виступами підтримуют­ь дух бійців, які боронять нашу землю від загарбникі­в
 ??  ??
 ??  ??
 ??  ??

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine