«Не­злам­ні ду­хом»

У Чер­ка­сах обла­шту­ють ме­мо­рі­ал пам’яті во­ї­нам АТО за про­е­ктом донь­ки за­ги­бло­го за­хи­сни­ка

Den (Ukrainian) - - День України - Ін­на МОЛЧАНОВА, Чер­ка­си

Про­ект під на­звою «Не­злам­ні ду­хом» ство­ри­ла ші­стнад­ця­ти­рі­чна донь­ка за­ги­бло­го на схо­ді Укра­ї­ни до­бро­воль­ця Во­ло­ди­ми­ра Ло­же­шні­ко­ва — Дар’я. Дів­чи­на не­що­дав­но пе­ре­мо­гла у кон­кур­сі на кра­щий про­ект ме­мо­рі­а­лу за­ги­блим ге­ро­ям-чер­ка­ща­нам, се­ред яких її ба­тько — бо­єць Нац­гвар­дії Укра­ї­ни ба­таль­йо­ну «Дон­бас». Мі­ська ко­мі­сія біль­ші­стю го­ло­сів під­три­ма­ла са­ме її про­по­зи­цію. Від­так ме­мо­рі­аль­ний ком­плекс пам’яті уча­сни­ків АТО за­пла­ну­ва­ли роз­та­шу­ва­ти на пло­щі Сла­ви бі­ля ву­ли­ці Хре­ща­тик у Чер­ка­сах.

До роз­гля­ду ко­мі­сії про­по­ну­ва­лись три ва­рі­ан­ти ме­мо­рі­а­лу скуль­пто­ра Вла­ди­сла­ва Ди­м­йо­на, про­по­зи­ції Ро­ма­на Ту­ре­цько­го, Ми­ко­ли Дзе­ці­ни, втім най­біль­ше вра­зив са­ме про­ект ме­мо­рі­а­лу Дар’ї.

Ме­мо­рі­ал за за­ду­мом дів­чи­ни скла­да­ти­ме­ться з трьох окре­мих скуль­птур, які пов’яза­ні в єди­ну ком­по­зи­цію. На пе­ре­дньо­му пла­ні сто­їть «Во­їн-за­хи­сник». Це — збір­ний образ су­ча­сно­го во­ї­на в пов­ній екі­пі­ров­ці. Йо­го облич­чя час­тко­во за­кри­те ба­ла­кла­вою — це мо­же бу­ти і юнак, і до­ро­слий чо­ло­вік. Ма­ти по­ба­чить в ньо­му си­на, дру­жи­на — чо­ло­ві­ка, ді­ти — ба­тька.

За йо­го спи­ною Дар’ я за­про­по­ну­ва­ла вста­но­ви­ти скуль­пту­ру «Дре­во жи­т­тя» як сим­вол без­смер­тя, не­скін­чен­но­го жи­т­тя. По­руч із «Дре­вом» — дві сте­ли чер­во­но­го ка­ме­ню. На трьох їхніх зов­ні­шніх сто­ро­нах ви­кар­бу­ва­ні іме­на во­ї­нів, за­ги­блих чер­ка­щан, які від­да­ли своє жи­т­тя за су­ча­сну Укра­ї­ну.

По ін­ший бік де­ре­ва, згі­дно з про­е­ктом дів­чи­ни, — ще одна скуль­пту­ра « Во­ї­на з ме­чем » . Одя­гне­ний у вій­сько­ву фор­му, спи­ра­є­ться на меч — це сим­вол на­ро­ду ,втя­гну­то­го у вій­ну за не­за­ле­жність, я кий го­то­вий за­хи­ща­ти­ся. Та­кий опис кон­це­пції дів­чи­на за­чи­та­ла пе­ред при­су­тні­ми чле­на­ми ко­мі­сії.

Дар’я п’ятий рік на­вча­є­ться у ху­до­жній шко­лі м. Д. Нар­бу­та. Ма­ма ствер­джує, що по­ча­ла ма­лю­ва­ти від­то­ді, як по­ча­ла хо­ди­ти. «Спо­ча­тку був Дар’їн ескіз. Ми по­ка­за­ли йо­го ма­мі за­ги­бло­го пол­ков­ни­ка В’яче­сла­ва Гал­ви Оле­ні Все­во­ло­дів­ні, во­на в свою чер­гу — ін­шим сім’ям за­ги­блих уча­сни­ків АТО. Всім ду­же при­пав до ду­ші, й во­ни ви­рі­ши­ли: обов’яз­ко­во по­трі­бно по­ка­за­ти цю ідею, цей ва­рі­ант ме­мо­рі­а­лу. Да­ша со­ром’язли­ва дів­чи­на, але ко­ли ска­за­ли, що має са­мо­стій­но йо­го пред­став­ля­ти на рів­ні з ін­ши­ми фа­хів­ця­ми — уча­сни­ка­ми кон­кур­су, во­на пі­шла йо­го за­хи­ща­ти, це ме­не вра­зи­ло», — роз­по­від­ає ма­ма дів­чи­ни Оле­на Ло­же­шні­ко­ва. То­му й пе­ре­жи­ва­ли за неї, адже до­сві­ду із пред­став­ле­н­ня по­ді­бних про­е­ктів у неї не бу­ло.

Оле­на Ге­ра­си­мів­на за­зна­чає: на­сам­пе­ред ва­жли­во, що збе­ре­же­ться пам’ять про всіх на­ших за­хи­сни­ків. Сво­го ж ба­тька Да­ша при­га­дує як ду­же до­бру, чуй­ну лю­ди­ну, до якої тя­гну­лись ін­ші. «Ге­ро­їзм ко­жно­го — це осо­би­стий ге­ро­їзм. Але всі во­ни ге­рої ли­ше то­му, що прийня­ли для се­бе це рі­ше­н­ня, на­ва­жи­лись і пі­шли за­хи­ща­ти Укра­ї­ну. Він щи­ро пе­ре­ймав­ся, ко­ли бу­ли пер­ші втра­ти, осо­бли­во мо­ло­дих хло­пців. Вва­жав, що на схід ма­ють йти більш до­свід­че­ні лю­ди, а не мо­ло­ді хло­пці, які на­віть не слу­жи­ли в ар­мії», — при­га­дує па­ні Оле­на.

ІЛЮСТРАЦІЮ НАДАНО ОЛЕНОЮ ЛОЖЕШНІКОВОЮ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.