Хто ко­му міз­ки про­ми­ває

То­таль­на за­чис­тка по­лі­ти­ки, жур­на­лі­сти­ки, на­у­ки й еко­но­мі­ки при­зве­ла до то­го, що в усіх цих га­лу­зях у Ро­сії па­ну­ють мо­раль­ні ви­род­ки й ін­те­ле­кту­аль­ні кар­ли­ки

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «Дня» - Ігор ЯКОВЕНКО, Мо­сква, спе­ці­аль­но для «Дня»

Го­ло­ва ВТБ Ан­дрій Ко­стін в ін­терв’ю РБК спро­бу­вав пе­ре­да­ти свої від­чу­т­тя від Усе­сві­тньо­го еко­но­мі­чно­го фо­ру­му в Да­во­сі, й у ньо­го ви­йшла су­ціль­на ді­а­ле­кти­ка. З одно­го бо­ку, За­хід в осо­бі ЗМІ, Кон­гре­су і спец­слу­жбве­де про­ти Ро­сії та її еко­но­мі­ки вій­ну. З ін­шо­го бо­ку, у них, за сло­ва­ми Ан­дрія Ле­о­ні­до­ви­ча, ні­чо­го не ви­хо­дить, оскіль­ки у ньо­го скла­да­ю­ться чу­до­ві відносини з ді­ло­ви­ми пар­тне­ра­ми. Але го­лов­не, що най­біль­ше не­по­ко­їть Ан­дрія Ко­сті­на, — це стан міз­ків за­хі­дних жур­на­лі­стів. « Ко­ли роз­мов­ля­єш на­о­дин­ці з ре­да­кто­ра­ми про­від­них за­хі­дних га­зет, жур­на­лів, ЗМІ теж та­ко­го ( не­га­тив­но­го) став­ле­н­ня не по­мі­ча­єш » , — ді­ли­ться вра­же­н­ня­ми го­ло­ва ВТБ — «але во­ни з аб­со­лю­тно про­ми­ти­ми міз­ка­ми, у них аб­со­лю­тно не­пра­виль­ні по­си­ла­н­ня в цьо­му пи­тан­ні, на­віть ди­вує ін­ко­ли».

Спів­чу­т­тя Ко­сті­на до та­ко­го ста­ну міз­ків за­хі­дних жур­на­лі­стів і по­лі­ти­ків у Ро­сії по­ді­ля­ють ба­га­то пу­блі­чних пер­сон. Ро­сія на­ма­га­є­ться їм до­по­мог­ти, всі­ля­ко пра­гне їм упра­ви­ти міз­ки, але ви­хо­дить по­ки не ду­же. Во­ло­ди­мир Со­лов­йов, який ба­га­то пра­цює в цьо­му на­пря­мі, вже, схо­же, опу­стив ру­ки та впав у цьо­му пи­тан­ні в якусь спо­гля­даль­ність буд­ди­ста.

■ «Во­ни там, на За­хо­ді, нер­ву­ють і пе­ре­йма­ю­ться, а ми ди­ви­мо­ся на це і по­смі­ха­є­мо­ся», — по­ві­до­мив Со­лов­йов про своє став­ле­н­ня до то­го, що від­бу­ва­є­ться в Да­во­сі. Цю по­зу усмі­шли­во­го роз­сла­бле­н­ня мо­жна вва­жа­ти ціл­ком аде­ква­тною, оскіль­ки ро­сі­я­ни ви­яви­ли­ся чу­жи­ми на свя­ті гло­баль­но­го еко­но­мі­чно­го жи­т­тя в Да­во­сі. Від ро­сій­ської де­ле­га­ції пра­гну­ли три­ма­ти­ся по­да­лі. «Аме­ри­кан­ці хо­ва­ю­ться від нас у Да­во­сі», — на­я­бе­дни­чав жур­на­лі­стам го­ло­ва ро­сій­ської де­ле­га­ції ві­це­прем’єр Двор­ко­вич. Утім, і са­мі ро­сій­ські вла­сті ро­зу­мі­ють, що опи­ни­ли­ся на за­двір­ках сві­то­вої еко­но­мі­ки. Це ро­зу­мі­н­ня ви­яви­ло­ся, зокре­ма, в скла­ді та кіль­ко­сті чле­нів ро­сій­ської де­ле­га­ції. Во­на вп’яте­ро мен­ша бри­тан­ської та вдві­чі мен­ша ки­тай­ської або ін­дій­ської. Де­ле­га­цію США і біль­шість ін­ших про­від­них кра­їн сві­ту очо­ли­ли гла­ви дер­жав, а Ро­сія в Да­во­сі обме­жи­ла­ся рів­нем ві­це-прем’єра.

■ Оскіль­ки з міз­ка­ми за­хі­дних жур­на­лі­стів усе так без­на­дій­но, Со­лов­йов і йо­го ко­ле­ги в ре­жи­мі нон­стоп про­дов­жу­ють пра­цю­ва­ти над міз­ка­ми ро­сі­ян, і тут їхні успі­хи не­мо­жли­во пе­ре­оці­ни­ти. У про­гра­мі «Ве­чер» від 24.01.18 во­ни вби­ва­ли в міз­ки спів­ві­тчи­зни­ків дум­ку про те, що еко­но­мі­ка та гро­ші не ві­ді­гра­ють у їхньо­му жит­ті ні­якої ролі, а го­лов­не — це вій­сько­ва мо­гу­тність і вій­сько­ві пе­ре­мо­ги: ми­ну­лі, те­пе­рі­шні та май­бу­тні. Ко­ли аме­ри­кан­ський жур­на­ліст Грег Вай­нер спро­бу­вав по­ясни­ти те­ле­гля­да­чам без­глу­здість спроб­пу­тін­ської Ро­сії про­ти­ста­ви­ти се­бе за­хі­дно­му сві­ту і по­чав на­во­ди­ти ци­фри еко­но­мі­чних по­ка­зни­ків, Со­лов­йов тут же йо­го пе­ре­рвав пе­ре­мо­жним ви­гу­ком: «А ми в Си­рії вам хвіст на­дра­ли!» Де са­ме в Си­рії Со­лов­йов учи­нив цю на­ру­гу над аме­ри­кан­ським хво­стом і в чо­му кон­кре­тно во­на по­ля­га­ла, те­ле­ве­ду­чий не уто­чнив. Йо­го по­стій­на бре­хня про Ро­сію — го­лов­но­го пе­ре­мож­ця ІДІЛ — спро­сто­ву­є­ться су­хи­ми фа­кта­ми про те, що дві сто­ли­ці ці­єї те­ро­ри­сти­чної дер­жа­ви взя­ли аме­ри­кан­ці зі сво­ї­ми со­ю­зни­ка­ми, а ге­ро­ї­чна роль ро­сій­ських ВКС зве­ла­ся го­лов­ним чи­ном до ма­со­во­го зни­ще­н­ня мир­но­го на­се­ле­н­ня з по­ві­тря.

■ Рі­шу­чу від­січ аме­ри­кан­це­ві, у яко­го одні ли­ше до­ла­ри в го­ло­ві, дав па­трі­о­ти­чний «по­лі­то­лог» Сер­гій Ми­хє­єв. «Усе це: гро­ші, зо­ло­то й ін­ше — дур­ни­ці!» — по­чав га­ря­че пе­ре­ко­ну­ва­ти ро­сі­ян па­трі­от Ми­хє­єв. — «Го­лов­не — зброя! Ва­жли­во три­ма­ти по­рох су­хим!» І тут же за­про­по­ну­вав план дій що­до За­хо­ду: «Аме­ри­кан­ці по­тре­бу­ють за­хи­сту від пів­ні­чно­ко­рей­ських ра­кет. Тре­ба за­хи­сти­ти гро­ма­дян США від жа­хли­во­го Кім Чен Ина. І з ці­єю ме­тою тре­ба роз­мі­сти­ти ба­зу на Ку­бі!» Со­лов­йов га­ря­че під­три­мав сво­го улю­бле­но­го «екс­пер­та» і, роз­ви­ва­ю­чи йо­го дум­ку, за­про­по­ну­вав роз­мі­сти­ти вій­сько­ві ба­зи на Аля­сці та за­га­лом по всьо­му пе­ри­ме­тру США. Ви­раз облич­чя при цьо­му в Со­лов­йо­ва був мрій­ли­вий, від­чу­ва­ло­ся, що він від­чу­ває за­до­во­ле­н­ня від ма­ре­н­ня про те, як дов­ко­ла кор­до­нів США бу­дуть по­на­ти­ка­ні вій­сько­ві ба­зи Ро­сії, й аме­ри­кан­ці по­чнуть зі стра­ху за­ри­ва­ти­ся в зем­лю та про­си­ти по­ми­лу­ва­н­ня. Не хо­че­ться обра­жа­ти цим по­рів­ня­н­ням ні в чо­му не вин­них лі­те­ра­тур­них ге­ро­їв, але в ці мо­мен­ти Со­лов­йов стає схо­жим одно­ча­сно і на Хле­ста­ко­ва, і на Ма­ни­ло­ва з Но­здрьо­вим. Те­му при­ма­ту вій­ни над ми­ром не­спо­ді­ва­но під­хо­пив се­на­тор, а у ми­ну­ло­му по­лі­трук, Франц Клін­це­вич. «Обо­рон­ка тя­гну­ти­ме ци­віл­ку», — за­явив Клін­це­вич. Про­зву­ча­ло це де­що за­гроз­ли­во, і, вра­хо­ву­ю­чи ре­пу­та­цію як ро­сій­ської обо­рон­ки, так і са­мо­го се­на­то­ра Клін­це­ви­ча, ме­ні ста­ло три­во­жно за до­лю ци­віл­ки. Тим па­че, що се­на­тор Клін­це­вич не уто­чнив, ку­ди і на­ві­що обо­рон­ка ста­не тя­гну­ти цю ци­віл­ку.

■ Але най­ці­ка­ві­ше по­ча­ло­ся, ко­ли Со­лов­йов зі­брав у сту­дії «екс­пер­тів», що­боб го­во­ри­ти під­сум­ки опи­ту­ва­н­ня ВЦІОМ про ро­сій­ських ку­ми­рів XX сто­річ­чя. Я вва­жаю це ва­жли­вим, оскіль­ки во­но до­сить на­о­чно де­мон­струє, що і як ро­блять із міз­ка­ми спів­ві­тчи­зни­ків ро­сій­ські ЗМІ та «со­ціо­ло­ги», що до­лу­чи­ли­ся до них, «істо­ри­ки» й ін­ші «гу­ма­ні­та­рії». Всі при­су­тні в сту­дії Со­лов­йо­ва ду­же ра­ді­ли та пи­ша­ли­ся під­сум­ка­ми опи­ту­вань, від­по­від­но до яких пер­ша п’ятір­ка ро­сій­ських ку­ми­рів XX сто­річ­чя ви­гля­да­ла так: 1. Га­га­рін — 44%; 2. Ви­со­цький — 28%; 3. Жу­ков — 27%; 4. Ста­лін — 22%; 5. Сол­же­ни­цин — 14%.

■ Со­лов­йов­ські «екс­пер­ти» бу­ли ща­сли­ві тим, що Ста­лін усе-та­ки по­тра­пив у ку­ми­ри, що озна­чає ві­ру ро­сі­ян у силь­ну ру­ку вла­ди, але не став ку­ми­ром № 1, що бу­ло б уже якось за­над­то. Ба­га­то го­во­ри­ли про зрі­лість і гу­ма­нізм ро­сі­ян, які обра­ли сво­ї­ми го­лов­ни­ми ку­ми­ра­ми та­ких чу­до­вих лю­дей, як Га­га­рін і Ви­со­цький.

■ Тут тре­ба зро­би­ти два ма­лень­кі від­сту­пи. Пер­ший сто­су­є­ться ме­то­ди­ки опи­ту­ва­н­ня ВЦІОМ, за яку сту­ден­то­ві пер­шо­го кур­су со­ціо­ло­гі­чно­го фа­куль­те­ту по­ста­ви­ли бдвій­ку. ВЦІОМ про­по­ну­вав ре­спон­ден­там від­по­ві­сти те­ле­фо­ном на та­ке за­пи­та­н­ня: « Обе­ріть трьох лю­дей, яких із най­біль­шим пра­вом мо­жна бу­ло б на­зва­ти «Ро­сій­ським ку­ми­ром XX сто­річ­чя». І да­лі про­по­ну­вав­ся за­кри­тий спи­сок із 22 прі­звищ. Спро­буй­те, про­чи­тав­ши це пи­та­н­ня, зро­зу­мі­ти, чо­го від вас хо­че те­ле­фон­ний ін­терв’юер. Чи хо­че він ді­зна­ти­ся про ва­ші впо­до­ба­н­ня, чи про те, ко­го, на йо­го дум­ку, сьо­го­дні­шні ро­сі­я­ни вва­жа­ють ро­сій­ським ку­ми­ром ми­ну­ло­го сто­річ­чя. Є ще і тре­тє тра­кту­ва­н­ня: ко­го в XX сто­річ­чі ра­дян­ські гро­ма­дя­ни вва­жа­ли сво­їм ку­ми­ром.

■ Якщо на хви­лин­ку по­го­ди­ти­ся із го­ло­вою ВТБ Ан­дрі­єм Ко­сті­ним що­до то­го, що за­хі­дним жур­на­лі­стам хтось про­ми­ває міз­ки, то до­ве­де­ться ви­зна­ти, що в Ро­сії міз­ки всіх гро­ма­дян по­стій­но отру­ю­ють і за­смі­чу­ють. І ро­блять це об’єд­на­ни­ми зу­си­л­ля­ми спів­ро­бі­тни­ки ЗМІ та «со­ціо­ло­ги», що до­лу­чи­ли­ся до них, «істо­ри­ки», «еко­но­мі­сти», «юри­сти» й ін­ші гу­ма­ні­та­рії, не ка­жу­чи вже про по­лі­ти­ків. Опи­ту­валь­на со­ціо­ло­гія ста­ла в пу- тін­ській Ро­сії одним із фла­гма­нів ці­єї без­пе­рерв­ної про­це­ду­ри.

■ Пу­тін­ській Ро­сії, в якої не­має аб­со­лю­тно ні­яко­го уяв­ле­н­ня про вла­сне май­бу­тнє, а в сьо­го­ден­ні — ли­ше один ві­чний Пу­тін, украй не­об­хі­дні ку­ми­ри ми­ну­ло­го. І до їхньо­го від­бо­ру тут став­ля­ться вкрай від­по­від­аль­но, ро­зу­мі­ю­чи, що цю спра­ву не мо­жна пу­ска­ти на са­мо­плив і до­ві­ря­ти гро­ма­дя­нам. Ко­ли 2008 ро­ку про­від­ні ЗМІ кра­ї­ни за­ду­ма­ли про­ект «Ім’я Ро­сії», то в хо­ді все­на­ро­дно­го го­ло­су­ва­н­ня з ве­ли­ким від­ри­вом лі­ди­ру­вав Ста­лін. Пре­зи­ден­том то­ді вва­жав се­бе Ме­две­дєв, що бо­яз­ко ше­по­тів: «Сво­бо­да кра­ще, ніж не­сво­бо­да». Із Ста­лі­ним у ролі «Ім’я Ро­сії» це не ду­же в’яза­ло­ся, і Ро­сії «при­со­ба­чу­ва­ли» ім’я Оле­ксан­дра Нев­сько­го. Якщо ро­зі­бра­ти­ся, то лю­ди­на, що пов­за­ла на че­ре­ві пе­ред ор­дин­ця­ми і на­цько­ву­ва­ла їх на сво­їх спів­ві­тчи­зни­ків, ма­ло чим кра­ща, але за дав­ні­стю ро­ків ця кан­ди­да­ту­ра спри­йма­ла­ся як ней­траль­на.

■ Отру­ю­ю­чи міз­ки ро­сі­ян бре­хнею про вій­сько­ву пе­ре­ва­гу й уяв­ні успі­хи Пу­ті­на в зов­ні­шній і вну­трі­шній політиці, ро­сій­ські ме­діа на­ма­га­ю­ться при­хо­ва­ти ту по­ро­жне­чу, яка утво­ри­ла­ся в ро­сій­ській су­спіль­ній сві­до­мо­сті там, де у біль­шо­сті ін­ших на­ро­дів є ті, яких за­зви­чай на­зи­ва­ють «во­ло­да­ря­ми дум», «про­від­ни­ми ін­те­ле­кту­а­ла­ми», або «мо­раль­ни­ми ав­то­ри­те­та­ми». То­таль­на за­чис­тка по­лі­ти­ки, жур­на­лі­сти­ки, на­у­ки й еко­но­мі­ки при­зве­ла до то­го, що у всіх цих га­лу­зях па­ну­ють мо­раль­ні ви­род­ки й ін­те­ле­кту­аль­ні кар­ли­ки. У на­ве­де­но­му ви­ще опи­ту­ван­ні ВЦІОМ є одна ци­фра: май­же тре­ти­на мо­ло­дих ре­спон­ден­тів за­яви­ли, що во­ни не зна­ють жо­дних «ро­сій­ських ку­ми­рів XX сто­річ­чя». Ось цій ци­фрі я ві­рю. І вва­жаю, що як­би їх за­пи­та­ли про «ро­сій­ських ку­ми­рів су­ча­сно­сті», то пе­ре­ва­жна біль­шість мо­ло­ді від­по­ві­ла б, що їх про­сто не існує.

МА­ЛЮ­НОК ВІ­КТО­РА БОГОРАДА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.