Біль­ше мі­сти­ки, біль­ше лю­бо­ві

26 сі­чня в На­ціо­наль­ній фі­лар­мо­нії Укра­ї­ни пред­став­лять «Мі­сте­рію в ри­тмі тан­го «Ма­рія. Tangus Dei»

Den (Ukrainian) - - Культура - Оле­ся НАЙДЮК

По­ста­нов­ка ство­ре­на за мо­ти­ва­ми опе­ри Асто­ра П’яц­цол­ли «Ма­рія з Бу­е­нос-Ай­ре­са» — єди­на опе­ра ком­по­зи­то­ра, яку бу­ло на­пи­са­но 1967 ро­ку у спів­пра­ці з по­е­том-сюр­ре­а­лі­стом Ора­сіо Фер­ре­ром (ав­тор лі­бре­то). Прем’єра, яка від­бу­ла­ся на­сту­пно­го ро­ку в Те­а­трі Sala Planeta в Бу­е­нос-Ай­ре­сі, ви­кли­ка­ла дис­ку­сію, що не див­но. По-пер­ше, опе­рою цей твір мо­жна на­зва­ти ли­ше умов­но. Тут по­єд­на­ні спів, та­нець, мі­манс ба на­віть ляль­ко­ве дій­ство (до ре­чі, цен­тром ки­їв­ської по­ста­нов­ки ста­не ве­ли­ка — зав­біль­шки в ріст лю­ди­ни — ляль­ка, спе­ці­аль­но ство­ре­на для про­е­кту); ця ком­по­зи­ція — щось се­ре­днє між опе­рою, опе­ре­тою, мю­зи­клом і сар­су­ел­лою (іспан­ський му­зи­чно-дра­ма­ти­чний жанр, який по­єд­нує во­каль­ні ви­сту­пи, діа­ло­ги й тан­ці). А по-дру­ге — са­ма фор­ма ви­яви­лась на той час до­во­лі смі­ли­вою для тан­го, яко­му тут від­ве­де­но пер­шо­ря­дну роль.

Сим­во­лі­чний сю­жет, цен­траль­ною фа­бу­лою яко­го є лю­бов­ний три­ку­тник (у цьо­му сен­сі твір до пев­ної мі­ри ав­то­біо­гра­фі­чний). Го­лов­на ге­ро­ї­ня Ма­рія — дів­чи­на із про­він­ції, на­пів­блу­дни­ця-на­пів­свя­та — при­їжджає до Бу­е­нос-Ай­ре­са, де по­тра­пляє в се­ре­до­ви­ще зло­ді­їв і су­те­не­рів. За­кін­чу­є­ться все гро­те­скним су­до­вим про­це­сом над Ма­рі­єю та її сюр­ре­а­лі­сти­чним похо­ро­ном. Від­так жін­ка во­скре­сає, а її тінь бро­дить мі­стом...

Для са­мих же ав­то­рів опе­ри, Асто­ра П’яц­цол­ли і лі­бре­ти­ста Ора­сіо Фер­ре­ра, образ Марії сим­во­лі­зує са­му істо­рію тан­го, яке за­ро­ди­ло­ся на­при­кін­ці ХIX ст. у най­бі­дні­ших емі­грант­ських квар­та­лах Бу­е­но­сАй­ре­са як «за­паль­на су­міш» єв­ро­пей­ських тан­ців та ар­ген­тин­ської мі­лон­ги. Це вже пі­зні­ше тан­го ста­ло на­ціо­наль­ним сим­во­лом Ар­ген­ти­ни, не без впли­ву «ве­ли­ко­го Асто­ра», який вно­сить у му­зи­ку тан­го еле­мен­ти джа­зу і кла­си­чної му­зи­ки. Та­ким чи­ном, по­ста­ло яви­ще, яке отри­ма­ло на­зву tango nuevo (но­ве тан­го). І «Ма­рія з Бу­е­нос-Ай­ре­са»— яскра­вий зра­зок цьо­го сти­лю. Су­мо­ви­та й ме­лан­хо­лій­на, ця му­зи­ка во­дно­час спов­не­на при­стра­сті й по-сво­є­му жит­тє­ствер­дна.

— Ви­хо­дя­чи із сюр­ре­а­лі­сти­чно­го лі­бре­то, цей твір є про­сто­ром для фан­та­зії ре­жи­се­ра, — ко­мен­тує ре­жи­сер-по­ста­нов­ник про­е­кту Ана­ста­сія ГНАТЮК. — То­му існує без­ліч ре­жи­сер­ських вер­сій ці­єї опе­ри. Але ми ви­хо­ди­ли не так із сю­же­ту, як із му­зи­ки, «до­ро­го­вка­зом» тут є лей­тмо­тив­на си­сте­ма. Для ме­не осо­би­сто цін­ним ма­те­рі­а­лом для роз­ду­мів ста­ли та­кож ли­сти са­мо­го П’яц­цол­ли. До ре­чі, він був про­ти «ме­та­фо­ри­чних» ре­жи­сер­ських про­чи­тань опе­ри, яких во­на за­зна­ла ще за жи­т­тя ком­по­зи­то­ра.

Прем’єра «Марії» від­бу­ла­ся рік то­му, ни­ні ми по­ка­же­мо по­ста­нов­ку втре­тє. На жаль, цьо­го ра­зу без мо­го ви­кла­да­ча і на­став­ни­ка Іри­ни Не­сте­рен­ко, ко­тра бу­ла ке­рів­ни­ком про­е­кту. У «тре­тій спро­бі» бу­де біль­ше мі­сти­ки, тре­шу і біль­ше ко­ха­н­ня...

У ви­ста­ві бе­руть участь: Ма­рія (мі­лон­гіт­та) — Єли­за­ве­та Лі­пі­тюк (со­пра­но); Со­ло­вей (по­ет) — Оле­ксандр Чув­пи­ло (те­нор); Ві­дьмак (го­спо­дар ба­ру) — Ан­дрій Ма­сла­ков (бас-ба­ри­тон); Ав­тор мі­сте­рії — Оле­ксандр Рудь­ко (ху­до­жнє сло­во); ан­самбль на­ро­дних ін­стру­мен­тів «Рі­дні на­спі­ви» (ке­рів­ник — Юрій Кар­на­ух); ан­самбль ба­ле­ту «Те­рен» (ке­рів­ник, хо­ре­о­граф — Єв­ген Дра­лов); со­лі­сти — Яна Блаж­ко, Ро­ман Сер­гі­єн­ко, Ма­рія Ві­хля­є­ва (фор­те­пі­а­но); Оль­га Чор­но­кон­дра­тен­ко (скри­пка) та Во­ло­ди­мир Ша­ру­єв (гі­та­ра).

ФОТО З САЙТА НА­ЦІО­НАЛЬ­НОЇ ФІ­ЛАР­МО­НІЇ УКРА­Ї­НИ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.