28 сі­чня з Ки­є­ва до стан­ції Кру­ти на Чер­ні­гів­щи­ні ви­ру­шив «По­тяг єд­на­н­ня»...

Den (Ukrainian) - - Репортаж «дня» - Оль­га СТЕЛЬМАШЕВСЬКА, Київ — Кру­ти — Київ Фо­то Ру­сла­на КАНЮКИ, «День»

Так сим­во­лі­чно бу­ло по­вто­ре­но шлях юна­ків, ко­трі всту­пи­ли рів­но 100 ро­ків то­му в бій із біль­шо­ви­цькою ар­мі­єю Ми­хай­ла Му­рав­йо­ва. За­три­мав­ши во­ро­га на чо­ти­ри дні, ки­їв­ські юна­ки да­ли змо­гу УНР укла­сти Бре­стЛи­тов­ський мир­ний до­го­вір, а від­так — шанс вря­ту­ва­ти пер­шу укра­їн­ську дер­жа­ву.

Сим­во­лі­чно й те, що на су­ча­сно­му швид­кі­сно­му по­тя­зі в Кру­ти ви­їха­ли ви­хо­ван­ці-лі­це­їсти стар­ших кла­сів із 30-ти на­вчаль­них за­кла­дів се­ре­дньої та про­фе­сій­ної осві­ти вій­сько­во-спор­тив­но­го про­фі­лю з рі­зних міст Укра­ї­ни: близь­ко 600 хло­пців та дів­чат із Дні­пра, Льво­ва, За­по­ріж­жя, Кри­во­го Ро­гу, Іва­но­Фран­ків­ська, Ки­є­ва, Кре­мен­чу­ка, Ізма­ї­ла, Остро­ва, Ко­ро­пця, Тер­но­по­ля, Хар­ко­ва, Ше­пе­тів­ки, Кам’ян­ця­По­діль­сько­го, Чер­ні­го­ва. Бу­ла на­віть Оде­ська «мо­ре­ход­ка». В до­ро­зі во­ни пе­ре­див­ля­ли­ся до­ку­мен­таль­ні філь­ми на те­му Укра­їн­ської ре­во­лю­ції 1917—1921 рр., про Укра­їн­ську На­ро­дну Ре­спу­блі­ку, Укра­їн­ську га­ли­цьку ар­мію, Хо­ло­дно­я­рів­ську ре­спу­блі­ку та спіл­ку­ва­ли­ся із жур­на­лі­ста­ми.

Се­ред лі­це­їстів бу­ло ба­га­то тих, в ко­го ба­тьки ви­ко­ну­ють свій обов’язок в зо­ні АТО та ті, чиї ба­тьки за­ги­ну­ли, за­хи­ща­ю­чи су­ве­ре­ні­тет і те­ри­то­рі­аль­ну ці­лі­сність Укра­ї­ни вже за­раз, а їх си­ни під­хо­пи­ли тра­ди­цію та ви­рі­ши­ли ста­ти вій­сько­ви­ми. Так, Олег Ма­ка­ре­вич, лі­це­їст із Льво­ва за­ува­жив: «Я хо­чу від­чу­ти атмо­сфе­ру мі­сця, де хло­пці мо­го ві­ку за­хи­ща­ли Укра­ї­ну і ги­ну­ли за неї. І, зві­сно, від­да­ти їм­на­ле­жну ша­ну».

Мі­ністр куль­ту­ри Єв­ген Ни­щук, ви­сту­па­ю­чи на стан­ції Кру­ти з цьо­го при­во­ду ска­зав: «Са­ме ці три­ста кру­тян да­ли цю тя­глість, цей пун­ктир, який пе­ре­дав­ся хо­ло­дно­я­рів­цям, пов­стан­цям, май­да­нів­цям та су­час- ним­кі­бор­гам -ге­ро­я­мАТО. Са­ме во­ни за­кла­ли цю від­ва­гу, яку, оче­ви­дно, уна­слі­ду­ва­ли від ко­за­ків і кня­зів ча­сів Ки­їв­ської Ру­сі. Бій під Кру­та­ми — це не бу­ла по­раз­ка. То­му що кіль­ка со­тень сту­ден­тів спіль­но з во­я­ка­ми стри­ма­ли чи­слен­ну ар­мію. Але не­за­ле­жність у 1918 ро­ці втри­ма­ти не вда­ло­ся. Бу­ло ба­га­то по­ми­лок, які слід вра­хо­ву­ва­ти і ни­ні­шньо- му по­ко­лін­ню вла­дної вер­хів­ки... Ми ма­є­мо не допу­сти­ти вну­трі­шніх чвар в Укра­ї­ні. Це по­тяг, який сьо­го­дні їхав, мав на­зву «По­тяг єд­на­н­ня». Єдність — це те, що най­біль­ше по­трі­бно за­раз для Укра­ї­ни!».

До­слі­дни­ки ча­сто плу­та­ю­ться в де­та­лях і об­ста­ви­нах бою під Кру­та­ми. В ра­дян­ській істо­ри­чній лі­те­ра­ту­рі ці по­дії вза­га­лі всі­ля­ко на­ма­га­ли­ся за­мов­ча­ти. На жаль, і в укра­їн­ській істо­ри­чній лі­те­ра­ту­рі та­кож не обі­йшло­ся без «мі­фо­твор­чо­сті» на те­му Крут. То­му, цьо­го­рі­чне вша­ну­ва­н­ня пам’яті ра­зо­міз по­ту­жною ін­фор­ма­цій­ною кам­па­ні­єю ста­ло на­ймас­шта­бні­шим­за всі ро­ки не­за­ле­жно­сті. На­ре­шті образ кру­тян­ських юна­ків стає зраз­ком­для ви­хо­ва­н­ня но­вих по­ко­лінь бор­ців за не­за­ле­жну Укра­ї­ну пов­ною мі­рою і з пра­виль­ни­ми акцен­та­ми й ме­се­джа­ми.

У вша­ну­ван­ні взя­ло учать близь­ко 1000 лю­дей. Це бу­ла ду­же стри­ма­на, гі­дна та ла­ко­ні­чна це­ре­мо­нія в ре­жи­су­рі Сер­гія Про­скур­ні, під час якої про­зву­ча­ла прем’єра вій­сько­во­го мар­шу «Ой Кру­ти, мої Кру­ти», ав­тор­ства ко­ли­шньо­го вій­сько­во­слу­жбов­ця Ана­то­лія Тка­чу­ка, в тре­тій ча­сти­ні яко­го зве­де­ний хор у су­про­во­ді ор­ке­стру ви­ко­нав Мо­ли­тву «За убі­єн­них під Кру­та­ми». Існує на­віть ле­ген­да, що сло­ва до ці­єї мо­ли­тви на­пи­сав са­мМи­тро­по­лит Ли­пків­ський, ко­ли від­спі­ву­ва­ли юна­ків при по­хо­ван­ні на Асколь­до­вій мо­ги­лі...

До ре­чі, 80% тих, хто ви­ру­шив у Кру­ти «По­тя­го­м­єд­на­н­ня», бу­ли мо­ло­ді лю­ди. Вла­сне, для них цей по­двиг сьо­го­дні вже не тіль­ки — сим­вол жер­тов­но­сті та іде­а­лі­зму, а й на­о­чний при­клад за­хи­сту Укра­ї­ни. То­му се­ред уча­сни­ків цьо­го дня пам’яті бу­ло ба­га­то су­ча­сних ге­ро­їв, які вже бра­ли участь в АТО, зокре­ма Ге­рої Укра­ї­ни Ва­силь Бо­жок та Во­ло­ди­мир Жем­чу­гов, ро­ди­ни Ге­ро­їв Не­бе­сної Со­тні. То­му по­рів­ня­н­ня кру­тів­ців із за­хи­сни­ка­ми До­не­цько­го ае­ро­пор­ту в те­пе­рі­шній ро­сій­сько-укра­їн­ській вій­ні про­зву­ча­ло аб­со­лю­тно до­ре­чно: ге­ро­їв Крут на­зва­ли пер­ши­ми кі­бор­га­ми.

Ще одним­сим во­лом­цьо­го дня стала це­ре­мо­нія вру­че­н­ня Дер­жав­них пра­по­рів Укра­ї­ни з пам’ятни­ми стрі­чка­ми пред­став­ни­кам вій­сько­вих лі­це­їв з рук вій­сько­во­слу­жбов­ців, які вже бра­ли участь в Ан­ти­те­ро­ри­сти­чній опе­ра­ції, а те­пер на­бу­ва­ють знань і го­ту­ю­ться ста­ти офі­це­ра­ми у Вій­сько­во­му уні­вер­си­те­ті те­ле­ко­му­ні­ка­цій та ін­фор­ма­ти­ки, яко­му зби­ра­ю­ться при­сво­ї­ти по­че­сне най­ме­ну­ва­н­ня іме­ні Ге­ро­їв Крут.

Пі­сля уро­чи­стої ча­сти­ни за­хо­ду, при­су­тніх за­про­си­ли на обід до вій­сько­во-по­льо­вої ку­хні.

Ко­ли ж «По­тяг єд­на­н­ня» при­був на­зад до Ки­є­ва, на вок­за­лі у цен­траль­но­му за­лі від­бу­ла­ся ефе­ктна куль­мі­на­ція за­хо­ду за уча­сті зве­де­но­го вій­сько­во­го ор­ке­стру та хо­ру.

На дер­жав­но­му рів­ні вша­но­ву­ва­ти пам’ять ге­ро­їв Крут по­ча­ли в Укра­ї­ні ли­ше 2003-го. 2006 ро­ку Ме­мо­рі­ал пам’яті ге­ро­їв Крут на са­мій за­лі­зни­чній стан­ції від­кри­ли за уча­стю пре­зи­ден­та В. Ющен­ка. Пам’ятни­ком став на­си­па­ний па­горб зав­ви­шки 7 ме­трів, на яко­му вста­нов­ле­но 10-ме­тро­ву чер­во­ну ко­ло­ну — сим­вол ко­лон КНУ, звід­ки бу­ли біль­шість сту­ден­тів під Кру­та­ми. Бі­ля пі­дніж­жя па­гор­ба по­бу­до­ва­но ка­пли­чку, а по­руч із пам’ятни­ком ви­ко­па­но озе­ро у фор­мі хре­ста. З 2007 ро­ку по­ча­ли офі­цій­но від­зна­ча­ти День пам’яті Ге­ро­їв Крут. У 2008-му ме­мо­рі­ал до­пов­ни­ли сі­мо­ма ва­го­на­ми і від­кри­тою за­лі­зни­чною пла­тфор­мою вій­сько­во­го еше­ло­ну. Однак офі­цій­но йо­го так і не бу­ло оформ­ле­но, а від­так му­зей у Кру­тах, як і Му­зей УНР у Ки­є­ві, по­збав­ле­ні дер­жав­но­го фі­нан­су­ва­н­ня й існує ре­аль­на за­гро­за їхньо­го за­кри­т­тя. Єди­ний вій­сько­вий за­клад в Укра­ї­ні їх іме­ні — Львів­ський дер­жав­ний лі­цей з по­си­ле­ною вій­сько­во-фі­зи­чною під­го­тов­кою. Пер­ші ву­ли­ці Ге­ро­їв Крут з’яви­ли­ся в Іва­но-Фран­ків­ську, Ка­лу­ші, Ко­ве­лі, Дро­го­би­чі, Стрию, а у ко­ли­шній Ве­ли­кій Укра­ї­ні — ли­ше у Су­мах та Ні­жи­ні.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.