Яку дер­жа­ву ми бу­ду­є­мо?

Не­ро­зу­мі­н­ня ро­лі та зна­че­н­ня ре­лі­гії є ри­сою, при­та­ман­ною, на жаль, ве­ли­кій ча­сти­ні укра­їн­ської жур­на­лі­сти­ки

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - На­та­ля ІЩЕН­КО

ЛА­ТЕН­ТНІ ВІ­РЯ­НИ, АЛЕ НЕ АТЕ­ЇСТИ

Ба­га­то ме­шкан­ців Укра­ї­ни є сво­го ро­ду ла­тен­тни­ми ві­ру­ю­чи­ми. Тоб­то, во­ни ні­як не про­яв­ля­ють свою на­ле­жність до ті­єї чи ін­шої ре­лі­гії та кон­фе­сії, по­ки в їхньо­му жит­ті не ста­не­ться яко­їсь зна­чної по­дії — ве­сі­л­ля, на­ро­дже­н­ня ди­ти­ни, по­хо­ва­н­ня... або не на­ста­нуть цер­ков­ні свя­та. Тіль­ки то­ді ці лю­ди, на­ре­шті, йдуть до цер­кви і бе­руть участь у не­об­хі­дних ри­ту­а­лах.

Са­ме та­ких ві­рян біль­шість пе­ре­ва­жно у ве­ли­ких мі­стах у цен­трі, на пів­дні та на схо­ді.

За да­ни­ми одно­го з остан­ніх до­слі­джень Цен­тру Ра­зум­ко­ва, хо­дять до цер­кви не мен­ше ніж один раз на ти­ждень 13,1% опи­та­них ме­шкан­ців Укра­ї­ни. На За­хо­ді цей по­ка­зник ста­но­вить 23,4% гро­ма­дян, на ре­шті те­ри­то­рії кра­ї­ни — в се­ре­дньо­му 7%.

Ствер­дно на пи­та­н­ня, чи від­ві­ду­ва­ли во­ни цер­ков­ні бо­го­слу­жі­н­ня ми­ну­ло­го ти­жня, від­по­ві­ли 23% ре­спон­ден­тів. На За­хо­ді та­ких лю­дей 48%, в Цен­трі — 19%, на Пів­дні — 14,9%, на Схо­ді — 9,4%.

Але бу­ло б хи­бно вва­жа­ти цю тра­ди­цій­ну «ре­лі­гій­ну па­сив­ність» укра­їн­ців про­я­вом ате­ї­зму. За да­ни­ми опи­ту­ва­н­ня, пе­ре­важ на біль шість меш кан ців Укра ї ни — 71,7% — вва­жає се­бе ві­ру­ю­чи­ми лю­дьми, в той час ви­зна­ли се­бе ате­їста­ми та не­ві­ру­ю­чи­ми ли­ше 7,7%.

Центр Ра­зум­ко­ва пред­ста­вив ці ре­зуль­та­ти со­ціо­ло­гі­чно­го до­слі­дже­н­ня «Осо­бли­во­сті ре­лі­гій­но­го і цер­ков­но-ре­лі­гій­но­го са­мо­ви­зна­че­н­ня укра­їн­ських гро­ма­дян: тен­ден­ції 2010 — 2018 рр.» на­ве­сні цьо­го ро­ку.

Для 58,2%, за да­ни­ми цьо­го ж опи­ту­ва­н­ня, ре­лі­гія є ва­жли­вою. Пра­кти­чно стіль­ки ж лю­дей вва­жає Цер­кву ін­сти­ту­ці­єю, вар­тою до­ві­ри. Згі­дно з ін­шим до­слі­дже­н­ням, що про­во­ди­ло­ся на­ве­сні по­то­чно­го ро­ку в ме­жах До­слі­дже­н­ня на­стро­їв гро­ма­дян дер­жав-уча­сниць Схі­дно­го пар­тнер­ства ЄС, Цер­кві до­ві­ряє 58% укра­їн­ців, а от, для по­рів­ня­н­ня, мі­сце­вій вла­ді — 40%, уря­до­ву — 16%, пар­ла­мен­ту — 12%, а по­лі­ти­чним пар­ті­ям — 11%

Не­має під­став ду­ма­ти, що за кіль­ка мі­ся­ців на­строї укра­їн­ців кар­ди­наль­но змі­ни­ли­ся. От­же, з огля­ду на та­кі на­строї ме­шкан­ців Укра­ї­ни, чи ці­ка­ві для них но­ви­ни зі сві­ту ре­лі­гії? На­пев­но, так. При­найм­ні тро­хи біль­ше ніж по­ло­ви­на ме­шкан­ців Укра­ї­ни, за всі­ма озна­ка­ми ма­ють, ці­ка­ви­ти­ся ма­те­рі­а­ла­ми про жи­т­тя цер­ков та ві­рян.

На цьо­му тлі див­но спо­сте­рі­га­ти, як ке­рів­ни­цтво укра­їн­сько­го Су­спіль­но­го мов­ни­ка за­хи­щає своє пра­во де­таль­но ви­сві­тлю­ва­ти зна­чні по­дії в ре­лі­гій­но­му сві­ті, свя­тку­ва­н­ня 1030-річ­чя Хре­ще­н­ня Ки­їв­ської Ру­сі, не на основ­но­му ка­на­лі, UA:Пер­ший, а на UA:Куль­ту­ра. Ко­мен­та­рі в «Фейс­бу­ці» го­ло­ви прав­лін- ня ПАТ «НСТУ» Зу­ра­ба Ала­са­нія про те, що «біль­шість жи­те­лів Укра­ї­ни не є ві­ря­на­ми чи па­ра­фі­я­на­ми ті­єї чи ін­шої цер­кви вза­га­лі» та про те, що «біль­шість — не про­сто пе­ре­ва­жна, а 9 з 10», ви­кли­ка­ють ба­га­то пи­тань. На­сам­пе­ред че­рез не­від­по­від­ність ві­до­мо­стей ре­аль­но­му ста­ну ре­чей в Укра­ї­ні.

Втім, від­су­тність транс­ля­ції свя­тко­вих за­хо­дів що­до 1030-річ­чя Хре­ще­н­ня Ки­їв­ської Ру­сі ви­кли­ка­ла обу­ре­н­ня не тіль­ки че­рез її ва­жли­вість юві­лея для су­спіль­ства, а й че­рез кон­текст, зав­дя­ки яко­му свя­тку­ва­н­ня цьо­го ро­ку на­бу­ло до­да­тко­во­го змі­стов­но­го на­ван­та­же­н­ня.

НЕ ТІЛЬ­КИ ПРО РЕ­ЛІ­ГІЮ

Всім ві­до­мо, що ви­рі­шу­є­ться пи­та­н­ня про на­да­н­ня Все­лен­ським па­трі­ар­хом Вар­фо­ло­мі­єм Укра­їн­ській пра­во­слав­ній цер­кві То­мо­су про ав­то­ке­фа­лію. До кін­ця 2018 ро­ку це рі­ше­н­ня бу­де, рад­ше за все, ухва­ле­не. То­му за­хо­ди, при­свя­че­ні 1030-річ­чю Хре­ще­н­ня Ки­їв­ської Ру­сі цьо­го­річ ма­ли не тіль­ки су­спіль­не зна­че­н­ня, але є ча­сти­ною гран­діо­зних гео­по­лі­ти­чних про­це­сів. (З ці­єї то­чки зо­ру, до ре­чі, апрі­о­рі не­ко­ре­ктним є опи­ту­ва­н­ня «Де­те­ктор ме­діа» «Ре­лі­гія vs по­лі­ти­ка. Чи мав «UA: Пер­ший» транс­лю­ва­ти хо­ду до Дня Хре­ще­н­ня Ру­сі?». Ця по­дія за ви­зна­чен- н ям­бу л апо­лі­ти­чною, це без­за­пе­ре­чний факт. Втім, зда­є­ться, не­ро­зу­мі­н­ня мі­сця та ро­лі ре­лі­гії в су­спіль­но-по­лі­ти­чно­му жит­ті су­ча­сно­го сві­ту є ри­сою, при­та­ман­ною зна­чної ча­сти­ні укра­їн­ської жур­на­лі­сти­ки.)

Отри­ма­н­ня Укра­ї­ною сво­єї на­ціо­наль­ної цер­кви, без пе­ре­біль­ше­н­ня, є ва­жли­вою ві­хою ста­нов­ле­н­ня Укра­їн­ської дер­жа­ви, а не су­то «по­ді­єю цер­ков­но­го жи­т­тя».

«Я спро­бу­вав при­га­да­ти, які по­дії укра­їн­ської та про­то­ук-ра­їн­ської істо­рії я мо­жу по­ста­ви­ти в один ряд з очі­ку­ва­ним То­мо­сом. Зна­йшов ли­ше чо­ти­ри »,— кон­ста­ту­вав Оле­ксій Па­нич, на­у­ко­вець, фі­ло­соф, член На­гля­до­вої ра­ди НСТУ. Це, на йо­го дум­ку: « 1. Рі­ше­н­ня Во­ло­ди­ми­ра «хре­сти­ти Русь»

(ви­ко­на­но у 988). 2. Лан­цю­жок вза­єм-опов’яза­них цер­ков­них по­дій ХV — ХVІІ сто­літь: а) Фло­рен­тій­ська унія (1439); б) від­окрем­ле­н­ня мо­сков­ської гіл­ки ки­їв­ської ми­тро­по­лії (1448); в) ви­зна­н­ня Кон­стан­ти­но­по­лем мо­сков­ської ми­тро­по­лії з під­ня­т­тям її до ста­ту­су па­трі­ар­ха­ту (1589); г) Бе­ре­стей­ська унія, тоб­то пе­ре­хід поль­сько-ли­тов­ської гіл­ки ки­їв­ської ми­тро­по­лії під омо­фор Ва­ти­ка­ну (1596); д) від­нов­ле­н­ня Кон­стан­ти­но­по­лем пра­во­слав­ної ки­їв­ської ми­тро­по­лії (1620); е) під­по­ряд­ку­ва­н­ня ці­єї ми­тро­по­лії Мо­скві (1685) і су­пе­ре­чли­ве ви­зна­н­ня цьо­го під­по­ряд­ку­ва­н­ня Кон­стан­ти­но­по­лем (1686). 3. Пе­ре­я­слав­ська ра­да, при­ся­га на вір­ність

мо­сков­сько­му ца­ре­ві (1654). 4. Рі­ше­н­ня Вер­хов­ної Ра­ди про­го­ло­си­ти не­за­ле­жність Укра­ї­ни + ре­фе­рен­дум про не­за­ле­жність (1991). 5. П’ятою по­ді­єю, по­ряд з ци­ми, я став­лю очі­ку­ва­ний То­мос», — на­пи­сав на сво­їй сто­рін­ці у «Фейс­бу­ці» Оле­ксій Па­нич.

Сво­єю чер­гою на­у­ко­вець, істо­рик Оле­ксандр Па­лій, не обме­жив­ся су­то те­о­ре­ти­чним осу­дом дій Су­спіль­но­го мов­ни­ка, а звер­нув­ся до На­гля­до­вої ра­ди Су­спіль­ної те­ле­ра­діо­ком­па­нії Укра­ї­ни із від­кри­ти ли­стом, в яко­му звер­нув ува­гу «на низ­ку гру­бих по­ру­шень ме­ти, прин­ци­пів та зав­дань ді­яль­но­сті ПАТ «НСТУ», за­яв­ле­них у її Ста­ту­ті», зокре­ма, на «обур­ли­вий для ба­га­тьох гро­ма­дян факт, що те­ле­ком­па­нія фа­кти­чно про­і­гно­ру­ва­ла транс­ля­цію за­хо­дів, при­свя­че­них отри­ман­ню Укра­їн­ською Цер­квою То­мо­су про Ав­то­ке­фа­лію». Зга­ду­ю­чи по­мил­ко­ві ви­слов­лю­ва­н­ня го­ло­ви прав­лі­н­ня ПАТ «НСТУ» що­до не­ве­ли­кої час­тки ві­рян се­ред гро­ма­дян Укра­ї­ни, Па­лій за­зна­чає, що «Ала­са­нія про­во­дить по­лі­ти­ку те­ле­ком­па­нії не для ті­єї Укра­ї­ни, яка є на­справ­ді, а для ви­га­да­ної ним чи для ко­ла сво­їх зна­йо­мих», а «для го­ло­ви прав­лі­н­ня ПАТ «НСТУ» та­кий під­хід є яв­ною озна­кою про­фе­сій­ної не­ком­пе­тен­ції».

На дум­ку істо­ри­ка, про «не­ком­пе­тен­тність го­ло­ви прав­лі­н­ня свід­чить і гля­да­цький рей­тинг те­ле­ка­на­ла (най­гір­ший се­ред за­галь­но­на­ціо­наль­них ка­на­лів і най­ниж­чий за весь час існу­ва­н­ня те­ле­ка­на­ла)».

«Якщо вра­ху­ва­ти чи­слен­ні скан­да­ли, які су­про­во­джу­ють ді­яль­ність НСТУ [тут Па­лій пе­ре­лі­чує низ­ку кон­тра­вер­сій­них по­дій, що від­бу­ва­ли­ся на Су­спіль­но­му та нав­ко­ло ньо­го], то, во­че­видь, — на йо­го дум­ку, — на­став час ру­ба ста­ви­ти пи­та­н­ня про втра­ту до­ві­ри до го­ло­ви прав­лі­н­ня як під­ста­ву йо­го звіль­не­н­ня ...На­гля­до­вою ра­дою».

Го­ло­ва НР ПАТ «НСТУ» Те­тя­на Ле­бе­дє­ва в ко­мен­та­рі сай­ту «Су­спіль­не. Де­те­ктор ме­діа» за­зна­чи­ла, що «На­гля­до­ва ра­да не мо­же ре­а­гу­ва­ти на по­сти в со­цме­ре­жах. Якщо звер­не­н­ня офі­цій­но на­ді­йде до На­гля­до­вої ра­ди, ми йо­го обов’яз­ко­во роз­гля­не­мо, про­ана­лі­зу­є­мо всі об­ста­ви­ни та зро­би­мо оцін­ки».

От­же, ігно­ру­ва­н­ня хре­сної хо­ди мо­же ви­ли­ти­ся в ка­дро­ві змі­ни на Су­спіль­но­му — яких, слід за­ува­жи­ти, з не­тер­пі­н­ням че­кає ба­га­то по­лі­ти­ків, і не в усіх них ли­ше до­брі на­мі­ри.

Втім, кон ф лікт на вко ло ви світ лен ня НСТУ свя­тку­ва­н­ня Хре­ще­н­ня Ки­їв­ської Ру­сі має ду­же гли­бо­ку при­ро­ду, і, зві­сно, не обме­жу­є­ться обго­во­ре­н­ням ком­пе­тен­цій ке­рів­ни­цтва те­ле­ра­діо­ком­па­нії.

КОН­ФЛІКТ, ЯКИЙ НЕ МАЄ ВИ­РІ­ШЕ­Н­НЯ

Окрім одві­чно­го обго­во­ре­н­ня від­но­син дер­жа­ви та Цер­кви, су­спіль­ства та дер­жа­ви, су­спіль­ства та Цер­кви, є й ін­ший, не менш ва­жли­вий при­від для дис­ку­сій. Де­що утри­ро­ва­но йо­го мо­жна ви­кла­сти так: чи має Су­спіль­ний мов­ник 1. за­йма­ти «дер­жав­ни­цьку по­зи­цію»,чи

він 2. має бу­ти «над дер­жа­вою» або «по­за

нею»? Бе­зу­мов­но, пер­ше, ка­жуть лю­ди, які че­ка­ють від ко­ле­кти­ву НСТУ від­да­но­сті ін­те­ре­сам сво­єї кра­ї­ни. Бе­зу­мов­но, дру­ге, ка­жуть лю­ди, які ви­сту­па­ють за прі­о­ри­тет на­дна­ціо­наль­них, за­галь­но­сві­то­вих та гло­баль­них цін­но­стей над на­ціо­наль­ни­ми, ло­каль­ни­ми, «кра­ї­но­ви­ми» ін­те­ре­са­ми.

Хтось ка­же про со­бор­ність на­ціо­наль­ної дер­жа­ви, про спіль­ність мо­ви та ві­ри. Хтось — про су­ча­сну світ­ську міль­ти­куль­тур­ну спіль­но­ту... Оче­ви­дно, що пре­зи­дент та йо­го ото­че­н­ня бу­ду­ють одну дер­жа­ву, а Ала­са­нія зі сво­єю ко­ман­дою — зов­сім ін­шу. І під­хід Су­спіль­но­го мов­ни­ка до ви­сві­тле­н­ня 1030-річ­чя Хре­ще­н­ня Ки­їв­ської Ру­сі та йо­го кри­ти­ка — ли­ше чер­го­вий при­клад ці­єї без­кі­не­чної дис­ку­сії «яку дер­жа­ву ми бу­ду­є­мо?», дис­ку­сії, яка в нас по­ча­ла­ся як мі­ні­мум ще 28 ро­ків то­му, але так до­сі і не за­вер­ше­на.

Пи­та­н­ня ві­ри є най­більш кон­флікт-оген­ни­ми з усіх мо­жли­вих пи­тань люд­сько­го жи­т­тя. То­му ви­зна­ча­ти, хто є пра­вим, а хто ні в пи­та­н­нях на­віть не са­мої ре­лі­гії, а ви­сві­тле­н­ня ре­лі­гій­них по­дій, є за­ня­т­тям нев­дя­чним і де­що не­без­пе­чним. Втім, про­мов­ча­ти теж не мо­жна — ре­лі­гія, хай що б хто ка­зав, є для укра­їн­ців ду­же ва­жли­вою ча­сти­ною їхньо­го жи­т­тя. А якщо зга­ду­ва­ти про роль пра­во­слав­ної ві­ри в гі­бри­дній вій­ні Ро­сії про­ти Укра­ї­ни, то весь цей кон­флікт із ви­сві­тле­н­ням, на жаль, на­бу­ває ознак зна­чу­що­го та на­віть кон­це­пту­аль­но­го

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.