«Най­кра­ще – зро­би­ти пер­ший крок...»

Ке­рів­ник Про­гра­ми про­фе­сій­ної під­го­тов­ки Укра­ї­на — НАТО Ове УРУПМЕДСЕН за­про­по­ну­вав «лі­тньо­шко­ляр­кам» ре­цепт успі­ху кра­ї­ни та осо­би­сто­го зокре­ма

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка -

Се­ред ба­га­тьох ле­кто­рів, які ви­сту­па­ли пе­ред сту­ден­та­ми Лі­тньої шко­ли жур­на­лі­сти­ки « Дня » , не мо­жна не за­хо­пли­вої роз­мо­ви з ме­не­дже­ром Про­гра­ми Про­фе­сій­ної Під­го­тов­ки Укра­ї­на — НАТО, па­ном Ове Уруп-Мед­се­ном.

Гість при­го­ту­вав змі­стов­ну пре­зен­та­цію для « лі­тньо­шко­ля­рок » , яку­на­звав ви­клю­чно сво­їм на­дба­н­ням, яке не мо­же спри­йма­ти­ся як офі­цій­на вла­сність НАТО. « Я роз­по­вім вам про свій до­свід: про свою про­гра­муі що во­на за со­бою не­се, про при­чи­ни ви­бо­ру­са­ме цьо­го на­пря­му, про ре­зуль­та­ти й очі­ку­ва­н­ня і про по­тен­ці­ал, який ма­ють лю­ди пі­сля про­хо­дже­н­ня ППП», — за­зна­чає Медсен. Все по­ча­ло­ся з Да­нії, пан Ове був пі­ло­том там­те­шніх Вій­сько­во- по­ві­тря­них сил. Пі­сля цьо­го слі­ду­ва­ла низ­ка по­сад, пов’ яза­них з не­бом: лі­так- пе­ре­ві­зник, пла­тфор­ма- ра­дар. Ове та­кож спро­міг­ся ста­ти ке­рів­ни­ком ря­ту­валь­ної слу­жби в Да­нії. Пі­сля цьо­го всьо­го, зро­зу­мів­ши, що хо­че за­йма­ти­ся чи­мось ін­шим, Медсен по­чав пра­цю­ва­ти над про­гра­ма­ми ре­фор­му­ва­н­ня осо­би­сто­сті в рі­зних кра­ї­нах ( Есто­нія, Ли­тва, Ла­твія, Сер­бія то­що), де він не про­па­гу­вав член­ство в НАТО, а до­но­сив зна­н­ня про НАТО.

2007 ро­ку­Ове Медсен по­чав свою спів­пра­цю з Укра­ї­ною. З то­го ча­су­ві­дбу ла­ся низ­ка спіль­них про­е­ктів на­шої дер­жа­ви з Да­ні­єю, на­при­клад, ми під­три­му­є­мо дан­ську опе­ра­цію на ае­ро­дро­мі бі­ля Пів­ні­чно­го по­лю­су, ку­ди що­рі­чно над­си­ла­є­мо па­ли­во, їжу, обла­дна­н­ня. Та­кож ва­жли­вою по­ді­єю ста­ли від­ві­ди­ни крон­прин­ца Да­нії Ме­лі­то­поль­ської авіа­ба­зи. На­ре­шті — Про­гра­ма Про­фе­сій­ної Під­го­тов­ки Укра­ї­на — НАТО. «Якщо існує якийсь про­ект, який має про­бле­ми, ми ті, хто бу­де вка­зу­ва­ти йо­му пра­виль­ний шлях. Ми ма­є­мо стра­те­гі­чну­гру пу­ви­со­ко­го рів­ня», — по­яснює ме­не­джер про­гра­ми. За до­по­мо­гою ви­бу­до­ва­ної про­гра­ми спіль­но­го управ­лі­н­ня ППП спря­мо­ва­на на змі­ну­ке­рів­ни­цтва « звер­хув­низ » на « зни­зув­верх » . Медсен ста­вить со­бі за ме­ту­на­вча­н­ня екс­пер­тів чі­тко­муу сві­дом­лен­ню то­го, що во­ни хо­чуть, шля­ху до ці­єї ме­ти. Ро­бо­та ППП спря­мо­ва­на на роз­ви­ток спе­ці­а­лі­стів. «Я хо­чу­да­ти зна­н­ня 100 лю­дям, щоб во­ни пе­ре­да­ли їх ще 100 лю­дям. Це без­пе­рерв­ний цикл», — по­яснює пан Ове. Про­гра­ма є над­зви­чай­но по­трі­бною в Укра­ї­ні че­рез низ­ку існу­ю­чих про­блем. Зокре­ма пи­та­н­ня по­ста­ють упо­бу до­ві то­чної ба­зи по­треб, вста­нов­лен­ні чі­ткої ре­а­лі­сти­чної ме­ти та роз­роб­ки шля­ху­до її вті­ле­н­ня, а та­кож ув­мін­ні ве­де­н­ня стра­те­гі­чних пе­ре­го­во­рів — це те, над чим по­трі­бно пра­цю­ва­ти Укра­ї­ні ра­зом із ППП.

Про­гра­ма Про­фе­сій­ної Під­го­тов­ки Укра­ї­на — НАТО ті­сно спів­пра­цює з рі­зни­ми кра­ї­на­ми. Чо­му­та­кі єв­ро­пей­ські дер­жа­ви, як Фран­ція, Да­нія чи Шве­ція, хо­чуть пра­цю­ва­ти з Укра­ї­ною? Що во­ни бу­дуть ма­ти з ці­єї спів­пра­ці? «Ми по­вин- ні про­па­гу­ва­ти на­віть най­мен­ші про­е­кти для то­го, щоб за­без­пе­чи­ти змі­цне­н­ня мі­жна­ро­дно­го спіл­ку­ва­н­ня і зв’яз­ків, щоб всі бу­ли за­до­во­ле­ні, — кон­ста­тує Ове Уруп-Медсен і до­дає: — Я схо­жий на тлу­ма­ча між дво­ма сві­та­ми і на­ма­га­ю­ся під­три­му­ва­ти існу­ю­чий між­на­ро­дний ін­те­рес, отри­му­ва­ти рі­зно­го ро­ду фі­нан­су­ва­н­ня та зму­шу­ва­ти Укра­ї­ну­ро­зу мі­ти, що все це більш ніж ва­жли­во.

«КО­ЛИ Я ДАЮ ВАМ ЗАВ­ДА­Н­НЯ, Я ДАЮ ВАМ «ЦІЛИЙ БАНАН»

Пі­сля за­вер­ше­н­ня роз­по­віді про Про­гра­му­Про­фе­сій­ної Під­го­тов­ки Укра­ї­на — НАТО Ове не по­ску­пив­ся на цін­ні по­ра­ди «лі­тньо­шко­ляр­кам», які зда­тні бу­ти змі­ни­ти на­шу кра­ї­ну за­га­лом і ко­жно­го зокре­ма. УрупМедсен роз­по­вів про ке­рів­ни­цтво та управ­лі­н­ня за до­по­мо­гою мо­ти­ва­ції та на­тхне­н­ня, яке б він хо­тів по­ба­чи­ти в Укра­ї­ні ре­аль­ним. Пер­шим пун­ктом но­во­го під­хо­ду­до лі­дер­ства бу­ло на­зва­но кон­це­пцію «ці­ло­го ба­на­на». «Ко­ли я даю вам зав­да­н­ня, я даю вам «цілий банан». Тоб­то я хо­чу­стра­вуз ба­на­на, то­му даю вам «цілий банан» і від­хо­джув бік. Як ви це зро­би­те, ва­ша спра­ва. Я пов­ні­стю по­кла­да­ю­ся на вас», — та­ки­ми ме­та­фо­ра­ми Ове опи­сує прин­цип де­ле­гу­ва­н­ня ро­бі­тни­кам ро­бо­ти. Цим са­мим він за­ува­жив, що ва­жли­во чу­ти ідеї ін­ших, а не ли­ше зму­шу­ва­ти пра­цю­ва­ти за яки­мись стан­дар­та­ми. Лю­ди по­вин­ні бу­ти ча­сти­ною то­го, що лі­дер на­ма­га­є­ться до­ся­гну­ти. Да­лі Медсен за­ува­жив, що всі ро­блять по­мил­ки. Їх по­трі­бно усві­дом­лю­ва­ти і ви­рі­шу­ва­ти спіль­ни­ми зу­си­л­ля­ми.

Справ­жній лі­дер ро­зу­міє те, що він теж мо­же зро­би­ти по- мил­ку. Не мо­жна та­кож ні­ве­лю­ва­ти те, що ко­жна ро­бо­та по­вин­на бу­ти на­го­ро­дже­на, і ке­рів­ник по­ви­нен за­охо­чу­ва­ти сво­їх під­ле­глих. Украй не­об­хі­дно хва­ли­ти лю­дей за справ­ді до­бре ви­ко­на­ну­ро­бо­ту . «По­ка­жіть, що вам не все одно! » , — за­кли­кає Ове Уруп- Медсен, і то­ді ви по­ба­чи­те ре­зуль­тат. Та­кож не вар­то за­бу­ва­ти про твор­чість, яку­по­трі­бно про­па­гу­ва­ти, да­ва­ти лю­дям сво­бо­ду дум­ки, віль­ний про­стір для ідей. Адже як мо­жна по­ка­за­ти най­кра­щий ре­зуль­тат під вста­нов­ле­ни­ми обме­же­н­ня­ми? На­сам­кі­нець, Ове ра­дить по­во­ди­ти­ся зі сво­ї­ми спів­ро­бі­тни­ка­ми до­бре. Ні­хто не по­ви­нен за­бу­ва­ти, що лю­ди всі рів­ні. Всі за­слу­го­ву­ють на хо­ро­ше став­ле­н­ня та ро­зу­мі­н­ня. « Якщо лі­дер на­вчив сво­їх лю­дей пра­цю­ва­ти на ви­со­ко­му рів­ні, во­ни бу­дуть так пра­цю­ва­ти, будь­те пев­ні», — ствер­джує Уруп-Медсен.

«ЯКЩО ВАМ НЕ­МАЄ ЧО­ГО СКА­ЗА­ТИ-МОВЧІТЬ»

Та­кож НАТОвець по­ді­лив­ся се­кре­та­ми сво­го успі­ху — пра­виль­ним ре­це­птом для всіх, хто хо­че бу­ти «пер­шим». «Зав­жди будь­те най­кра­ще під­го­тов­ле­ни­ми в ау­ди­то­рії. На зу­стрі­чі, на кон­фе­рен­ції це — ва­жли­во. Знай­те чі­тко, що ви хо­че­те ви­не­сти для се­бе з ко­жної зу­стрі­чі. Шу­кай­те со­ю­зни­ків і за­водь­те дво­сто­рон­ні кон­та­кти — це те, що на­зи­ва­ють networking. Не за­ли­шай­те­ся ли­ше зі сво­ї­ми ко­ле­га­ми — но­ві зна­йом­ства ва­жли­ві. Ні­ко­ли не за­пі­знюй­те­ся. Це по­ка­зує вас не з най­кра­що­го бо­ку. Якщо ви при­йшли на кон­фе­рен­цію — будь­те там. Якщо ви не пов­ні­стю скон­цен­тро­ва­ні на цьо­му— кра­ще за­ли­ші­ться вдо­ма. Ні­ко­ли не ви­да­вай­те чи­юсь ро­бо­ту­під сво­їм іме­нем. Хва­літь ін­ших, бе­ре­жіть ре­пу­та­цію і то­ді лю­ди за­хо­чуть пра­цю­ва­ти з ва­ми. За­пам’ ятай­те, якщо вам не­має чо­го ска­за­ти — мовчіть. Ва­ші сло­ва по­вин­ні зав­жди бу­ти змі­стов­ни­ми, чі­тки­ми та ла­ко­ні­чни­ми. Ста­рай­те­ся не ство­рю­ва­ти­ме кон­флі­ктів з ін­ши­ми. По­ду­май­те, чо­го це вам ко­шту­ва­ти, за­ра­ди чо­го ви це ро­би­те. Вре­шті- решт, будь­те до­бри­ми і ро­зу­мі­ю­чи­ми — це те, що по­ка­зує вас як Лю­ди­ну.

Ми­ко­ла СIРУК:

— Ви по­ка­зу­ва­ли пре­зен­та­цію сво­єї про­гра­ми рі­зним лю­дям та ор­га­ні­за­ці­ям, до то­го ж ва­ша про­гра­ма вже пра­цює. Яка бу­ла ре­а­кція на це все? Як лю­ди спри­йма­ли ін­фор­ма­цію? Чи ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли во­ни ва­ші по­ра­ди у сво­їй ро­бо­ті?

— Лю­ди та­ко­го ві­ку, як ва­ші мо­ло­ді жур­на­лі­сти, справ­ді від­кри­ті та актив­ні. Во­ни на­ма­га­ю­ться ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти на пра­кти­ці все те, що я їм на­ма­га­юсь до­не­сти. Я ба­чу­цей за­пал у їхніх очах. Во­ни мо­жуть змі­ни­ти цей світ. Про­те лю­ди мо­го ві­ку­за­зви­чай го­во­рять, що це все зву­чить справ­ді до­бре і ді­є­во, що во­ни обов’яз­ко­во бу­дуть до­три­му­ва­тись по­рад. Я знаю, що ні. Цьо­го не ста­не­ться. Да­вай­те роз­гля­не­мо при­клад кур­су ви­вче­н­ня ан­глій­ської мо­ви. Існує ме­не­джер, який ша­ле­но про­па­гує ці за­ня­т­тя, про­те він єди­ний з від­ді­лу, хто не знає ан­глій­ську­мо­ву . Чо­ло­вік від­стає від всіх і не має ба­жа­н­ня на­здо­га­ня­ти. Це не є прі­о­ри­те­тним для ньо­го. Зно­ву-та­ки, ро­зу­мі­є­те, йде­ться про пев­не сприйня­т­тя, ко­ли ти опі­ку­є­шся про­е­ктом без чі­тко­го ба­че­н­ня ме­ти — він ра­но чи пі­зно при­пи­нить ро­бо­ту.

«ЯК­БИ НАША ДІ­ЯЛЬ­НІСТЬ НЕ БУ­ЛА НІЧИМ ПІДКРІПЛЕНА, МИ Б ЇЇ НЕ ПРОДОВЖУВАЛИ» Со­ло­мія НИКОЛАЄВИЧ, Схі­дно­єв­ро­пей­ський на­ціо­наль­ний уні­вер­си­тет іме­ні Ле­сі Укра­їн­ки:

— Ці­ка­во ді­зна­ти­ся, якою мі­рою ППП є ефе­ктив­ною та ко­ри­сною для ЗСУ? Яка ча­сти­на фі­нан­су­ва­н­ня про­гра­ми над­хо­дить з Укра­ї­ни, а яка з НАТО?

— ППП пов­ні­стю фі­нан­су­є­ться НАТО, але зно­вуж та­ки НАТО — не ті, хто має ко­шти. Во­ни є в кра­їн-чле­нів. На сьо­го­дні ко­жна ко­пі­є­чка на про­гра­му­над­хо­дить з Ве­ли­ко­бри­та­нії, окрім як ви­трат на моє про­жи­ва­н­ня, мою зар­пла­ту, мої по­до­ро­жі, що є тур­бо­тою Да­нії. Ми хо­че­мо, що Укра­ї­на під­три­му­ва­ла нас люд­ськи­ми ре­сур­са­ми, чі­тко ви­зна­чи­ла­ся з тим, чо­го во­ни хо­чуть, і ми хо­че­мо бу­ти за­без­пе­че­ні яки­мось при­мі­ще­н­ням, на­при­клад, пла­тфор­мою для на­вча­н­ня то­що, якщо нам це бу­де по­трі­бно. Що­до вій­сько­вих — ми не ма­є­мо ба­га­то спра­ви зі Зброй­ни­ми си­ла­ми в ППП — це го­лов­ним чи­ном для ци­віль­но­го на­се­ле­н­ня, то­му лю­ди, з яки­ми ми пра­цю­є­мо, в Мі­ні­стер­стві обо­ро­ни є ци­віль­ною ча­сти­ною.

М. С.: — Як що­до но­во­го за­ко­ну про на­ціо­наль­ну обо­ро­ну, який бу­ло ухва­ле­но не­що­дав­но, ви справ­ді вва­жа­є­те, що це до­по­мо­же у ва­шій ді­яль­но­сті?

— Так. До­по­мо­же. Це не зов­сім те, що хо­че ба­чи­ти НАТО, про­те, ме­ні зда­є­ться, це про­грес. Най­кра­ще — зро­би­ти пер­ший крок. По­вір­те, це ду­же хо­ро­ший по­штовх упра­виль­но­му­на­пря­мі. Ми ви­ко­ри­сто­ву­є­мо за­кон як так зва­ну­пла­тфор­му . У нас є де­які до­ку­мен­ти на під­трим­ку, на­при­клад, що­рі­чна на­ціо­наль­на про­гра­ма — ру­шій­на для нас. Як­би наша ді­яль­ність бу­ла нічим не підкріплена, ми б її не продовжували.

«ВИ МАЄТЕ ПРЕКРАСНУ КРА­Ї­НУ З ВЕЛИЧЕЗНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ» Дар’я ЧИЖ, Ки­їв­ський уні­вер­си­тет іме­ні Бо­ри­са Грін­чен­ка:

— Яким чи­ном удо­ско­на­лю­є­ться си­сте­ма ви­вче­н­ня іно­зем­них мов офі­це­ра­ми?

— Це моє ді­ти­ще. ППП з ро­кув рік спів­пра­цює з уні­вер­си­те­том на­ціо­наль­ної обо­ро­ни. В них існує пре­кра­сна про­гра­ма та чу­до­ві ви­кла­да­чі. Єди­ною про­бле­мою на­вча­н­ня там є від­су­тність стан­дар­ти­за­ції. Я пра­гну­то­го, щоб уні­вер­си­тет на­ціо­наль­ної обо­ро­ни міг взя­ти на се­бе іні­ці­а­ти­вуі вста­но­ви­ти стан­дар­ти, ска­жі­мо: « Ми на­вча­є­мо ко­жно­го до рів­ня B2 на по­са­ду­о­фі­це­ра, яку­ви не змо­же­те отри­ма­ти, якщо ви не зна­є­те ан­глій­ську­мо­ву ». Вже за чо­ти­ри ро­ки ви ви­рі­ши­те про­бле­му, бо ко­жен но­вий офі­цер, який при­йде на слу­жбу, бу­де го­во­ри­ти ан­глій­ською. За 10— 15 ро­ків всі лю­ди на ке­рів­них по­са­дах бу­дуть го­во­ри­ти ан­глій­ською. Це та си­сте­ма, якуб я хо­тів ба­чи­ти. Два ти­жні то­му я роз­мов­ляв з пред­став­ни­ком ка­над­сько­го по­соль­ства, з яким

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.