«Маю зна­йти са­мо­го се­бе»

У Льво­ві пред­ста­ви­ли про­ект ху­до­жни­ка-екс­пе­ри­мен­та­то­ра Ва­си­ля Ба­жая

Den (Ukrainian) - - Тайм-аут - Те­тя­на КОЗИРЄВА, Львів

Ек­спо­зи­цію «Без на­зви-2» (Untitled-2) де­мон­стру­ють у Па­ла­ці ми­стецтв. І це со­ро­ко­ва пер­со­наль­на ви­став­ка Ба­жая від 1989 ро­ку. Ку­ра­тор по­ка­зу — Ро­ман Ган­ке­вич.

Ва­си­ле­ві Ба­жаю 67 ро­ків. Фа­ху вчив­ся в Ін­сти­ту­ті при­кла­дно­го та де­ко­ра­тив­но­го ми­сте­цтва (те­пер — Львів­ська на­ціо­наль­на ака­де­мія ми­стецтв). Член На­ціо­наль­ної спіл­ки ху­до­жни­ків. За­снов­ник і гла­ва де­пар­та­мен­ту кон­це­пту­аль­но­го ми­сте­цтва На­ціо­наль­ної спіл­ки ху­до­жни­ків.

Ва­силь Ба­жай — один з най­ви­ра­зні­ших май­стрів жи­во­пи­сної пла­сти­ки. Йо­го вва­жа­ють кла­си­ком у сфе­рі ін­ста­ля­ції та пер­фор­ман­су в Укра­ї­ні, та­кож — readymade об’єктів.

«Ва­силь раз на два чи три ро­ки ро­бить та­ку мас­шта­бну ек­спо­зи­цію, — роз­по­від­ає ку­ра­тор ви­став­ки «Без на­зви-2». — Як пра­ви­ло, оби­рає для по­ка­зів Па­лац ми­стецтв, бо це най­більш про­сто­ре мі­сце, де він по­мі­ща­є­ться зі сво­ї­ми ро­бо­та­ми. Кон­це­пція ці­єї ви­став­ки ви­ни­кла дав­но,1996 ро­ку, ко­ли Ба­жай брав участь у фе­сти­ва­лі екс­пе­ри­мен­таль­но­го те­а­тру у Ка­ї­рі. Там по­ка­зу­вав пер­фор­манс та ін­ста­ля­цію. І пі­сля то­го про­е­кту зро­зу­мів, що у ві­зу­аль­но­му ми­сте­цтві мо­жна від­обра­зи­ти три ре­чі: текст, кон­текст і текс­ту­ру. От­же, і про­во­дить екс­пе­ри­мен­ти з текс­том, кон­текс­том і текс­ту­рою».

У про­е­кті, а він чи­ма­лень­кий — у двох за­лах Па­ла­цу ми­стецтв, по­ряд із но­ви­ми ро­бо­та­ми, ство­ре­ни­ми у 2017—2018 ро­ках, є кіль­ка по­ло­тен з по­пе­ре­дніх акцій Ба­жая — 1998-го і 2008-го. Від­так, за­зна­чає ку­ра­тор, ду­же ці­ка­во про­слід­ко­ву­є­ться роз­ви­ток діа­ло­гу Ва­си­ля з фор­мою, текс­том і т.д. За сло­ва­ми Ган­ке­ви­ча, Ба­жая найбільше ці­ка­вить фор­ма­лізм і фі­ло­соф­ська стру­кту­ра ми­сте­цтва, що, вла­сне, він і де­мон­струє у сво­їх про­е­ктах.

«Ко­ли ро­би­ться про­ект, для ме­не го­лов­не — за­ли­ши­ти­ся в кон- текс­ті ці­єї стру­кту­ри, — за­зна­чає Ва­силь Ба­жай. — І по­зба­ви­ти се­бе вза­га­лі яки­хось ду­мок. Оце го­лов­не. Бо ко­ли по­чи­на­єш за­ду­му­ва­ти­ся над ре­а­лі­за­ці­єю пев­но­го про­е­кту, то одне за­ва­жає дру­го­му».

Ху­до­жник вва­жає, що про­стір і про­ект не існу­ють одне без одно­го: «Ці дві ма­сив­ні стру­кту­ри до­пов­ню­ють одна одну. Ро­бо­ти і про­стір по­чи­на­ють спів­існу­ва­ти, і ко­ли во­ни ра­зом, то ви­ма­га­ють до се­бе ще й гля­да­ча, який теж між ни­ми зна­хо­ди­ти­ме і діа­лог, і від­по­віді».

Ва­силь Ба­жай го­во­рить, що, аби зро­зу­мі­ти, що від­бу­ва­є­ться у то­му про­сто­рі, тре­ба зна­йти шифр (код) ко­жної ро­бо­ти. Й осо­бли­во на­го­ло­шує на то­му, що не­має за- галь­но­го ко­ду про­е­кту — є код ко­жної ро­бо­ти. І в ко­жно­го, хто до ро­бо­ти під­хо­ди­ти­ме, цей код ви­бу­до­ву­ва­ти­ме­ться — між тим, хто твір спо­гля­дає, і між тво­ром, який є в цьо­му про­сто­рі.

Що­до від­су­тно­сті назв по­ло­тен, то, на дум­ку ав­то­ра, на­зва за­ва­жає тво­ру, бо вво­дить у якісь рам­ки, в якісь обме­же­н­ня: «Я не тор­ка­ю­ся ні со­ці­аль­ної, ні істо­ри­чної сфе­ри, а по­ло­тно ви­хо­дить із тих дже­рел, із тих гли­бин, які на­віть ме­ні са­мо­му не ві­до­мі. То й на­зва зай­ва! Я про­сто цим за­йма­юсь, бо не мо­жу існу­ва­ти іна­кше. Це моє жи­т­тя. Маю зна­йти са­мо­го се­бе, і цю від­по­відь шу­каю до­сі. В жит­ті ба­га­то по­ба­че­но і ба­га­то пе­ре­жи­то, ба­га­то про­чи­та­но і ба­га­то по­чу­то, ба­га­то є зна­йо­мих... Але в якийсь мо­мент за­ми­слю­є­шся: «А де ж є ти се­ред то­го всьо­го?..».

Ку­ра­тор про­е­кту вва­жає, що ви­став­ку Ба­жая по­трі­бно спри­йма­ти як су­ціль­ний твір ми­сте­цтва, в яко­му гля­дач є не тіль­ки від­ві­ду­ва­чем ви­став­ки, а й її об’єктом. І то­му ко­жен сам по­ви­нен сфор­му­лю­ва­ти для се­бе на­зву — з асо­ці­а­ції від сприйня­т­тя. «Отут, вла­сне, і йде гра текс­ту і кон­текс­ту ми­сте­цьких явищ», — го­во­рить Ган­ке­вич. І до­дає, що ек­спо­зи­ція обов’яз­ко­во спо­ну­ка­ти­ме до роз­ду­мів.

■ По­каз «Без на­зви-2» у Па­ла­ці ми­стецтв три­ва­ти­ме впро­довж мі­ся­ця, до по­ча­тку ве­ре­сня.

ФОТО АНДРІЯ КУБ’ЯКА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.