Хо­че­те у нав­ко­ло­сві­тню по­до­рож? То­ді вам — до Льво­ва

Іде­ться про екс­кур­сію в Зо­о­ло­гі­чний му­зей ЛНУ іме­ні Іва­на Фран­ка, який на­ле­жить до чи­сла най­ста­рі­ших уні­вер­си­тет­ських му­зе­їв Єв­ро­пи

Den (Ukrainian) - - Репортаж - Те­тя­на КОЗИРЄВА, Львів Фото Йо­си­па МАРУХНЯКА

Він був за­сно­ва­ний як Ка­бі­нет на­ту­раль­ної істо­рії 234 ро­ки то­му — 1784-го. У збір­ці — по­над 180 ти­сяч екс­по­на­тів, з яких орі­єн­тов­но 10 ти­сяч — у по­стій­ній екс­по­зи­ції. За сло­ва­ми ди­ре­кто­ра уста­но­ви — до­цен­та ЛНУ Іго­ря ШИДЛОВСЬКОГО, фон­ди му­зею пред­став­ля­ють тва­рин­ний світ усіх (!) кон­ти­нен­тів та всіх (!) аква­то­рій зем­ної ку­лі.

Один із пер­ших за­ві­ду­ва­чів му­зею — па­леон­то­лог і мі­не­ра­лог, про­фе­сор при­ро­дни­чо­го від­ді­лу Львів­сько­го уні­вер­си­те­ту Баль­та­зар Га­кет. Осо­бли­во ша­но­бли­во в му­зеї зга­ду­ють ке­рів­ни­ка ка­фе­дри зоо­ло­гії про­фе­со­ра Бе­не­ди­кта Ди­бов­сько­го, ко­трий во­дно­час за­ві­ду­вав і Ка­бі­не­том на­ту­раль­ної істо­рії, ку­ди по­мі­стив чи­слен­ні ко­ле­кції, при­ве­зе­ні з Да­ле­ко­го Схо­ду, Кам­ча­тки, Схі­дно­го Си­бі­ру та ін­ших місць. Са­ме за кло­по­та­н­ням Ди­бов­сько­го і за на­ка­зом ре­кто­ра уні­вер­си­те­ту Яна Ка­зи­ми­ра від 25 лю­то­го 1885 ро­ку для ство­ре­н­ня Зо­о­ло­гі­чно­го му­зею до Ка­бі­не­ту на­ту­раль­ної істо­рії пе­ре­да­ли ще кіль­ка за­лів, від­так для екс­по­зи­ції бу­ло отри­ма­но пло­щу в май­же 500 ква­дра­тних ме­трів.

Збо­ри Бе­не­ди­кта Ди­бов­сько­го по­кла­де­ні в осно­ву му­зей­них ко­ле­кцій і на­лі­чу­ють по­над дві ти­ся­чі оди­ниць збе­рі­га­н­ня. Крім ко­ле­кцій Бе­не­ди­кта, му­зей отри­мав збір­ку мо­лю­сків Ка­спій­сько­го мо­ря, а та­ко­жна­зем­них та прі­сно­во­дних мо­лю­сків із Га­ли­чи­ни й Ли­тви — орі­єн­тов­но 100 оди­ниць збе­рі­га­н­ня із за­галь­ною кіль­кі­стю по­над 1000 ек­зем­пля­рів — від до­кто­ра Вла­ди­сла­ва Ди­бов­сько­го, бра­та Бе­не­ди­кта. Зго­дом му­зей отри­мав у по­да­ру­нок від гра­фа Ді­ду­ши­цько­го ко­ле­кцію му­шель мор­ських мо­лю­сків ( 258 най­ме­ну­вань), чим зна­чно зба­га­тив своє зі­бра­н­ня. Та­ко­жзбір­ку в рі­зні ча­си по­пов­ню­ва­ли, зо­сі­бна, А. Уля­нов­ський, С. Пе­тру­ський, Я. Гір­шлер, М. Во­дзі­цька, І. Єме­лья­но­ва, Ф. Стра­у­тман, Н. Сре­бро­доль­ська, Н. По­лу­ши­на. Їхні по­да­рун­ки надзвичайно цін­ні. А я про­по­ную від істо­рії по­вер­ну­ти­ся, вла­сне, до екс­кур­сії.

Пра­ців­ни­ки му­зею ду­же до­кла­дно від­по­від­а­ють на всі за­пи­та­н­ня від­ві­ду­ва­чів, а за­пи­тань ви­ни­кає ду­же ба­га­то. На­при­клад, про пін­гві­нів, ко­трі жи­вуть не тіль­ки в Ан­тар­кти­ці, а і в Ав­стра­лії, Афри­ці та Пів­ден­ній Аме­ри­ці. І чи зна­ли ви про це? А ще вам роз­ка­жуть, чо­му де­яких пред­став­ни­ків ро­ди­ни кі­ле­гру­дих по­рів­ню­ють із ві­слю­ка­ми.

Та­кож, ви­яв­ля­є­ться, аж ні­як не всі зо­зу­лі (а їх за­га­лом — по­над 100 ви­дів), а тіль­ки єв­ра­зій­ські ма­ють в ін­стин­ктах так зва­ний гні­здо­вий па­ра­зи­тизм, себ­то під­ки­да­ють свої яй­ця у клад­ки ін­шим пта­хам.

Спро­сту­ють у му­зеї й ле­ген­ду про афри­кан­сько­го стра­у­са, ко­трий, від­чув­ши не­без­пе­ку, на­чеб­то хо­ває го­ло­ву в пі­сок.

По­ка­жуть ве­ли­че­зно­го кон­до­ра — про­сто як у книж­ці Жу­ля Вер­на «Ді­ти ка­пі­та­на Гран­та», який тя­гнув 12-рі­чно­го Ро­бер­та у своє гні­здо. До ре­чі, чи зна­ли ви, що ці пта­хи ма­ють не ли­ше го­стрий зір, а й нюх? Так отож!

А чи ба­чи­ли ко­лись го­лу­ба зав­біль­шки з кур­ку — є в му­зеї і та­кий, і це — го­луб- ко­ро­нач. А ко­лі­брі роз­мі­ром із бджо­лу ко­лись на очі по­тра­пля­ла? І чи зна­є­те, що клад­ка та­кої пта­шки із п’яти яєць по­мі­ща­є­ться в де­сер­тній лож­ці, хоч са­мо­чка-кри­хі­тка ва­жить всьо­го- на- всьо­го до п’яти гра­мів?

Зди­ву­ють й ін­ши­ми ці­ка­вин­ка­ми, зокре­ма — з ко­ле­кцій зем­но­во­дних, ссав­ців та ко­мах, та­кож— гол­ко­шкі­рих і пла­зу­нів, а ще — з остео­ло­гі­чної, кра­ні­о­ло­гі­чної та оо­ло­гі­чної (яєць змій і пта­хів) збі­рок.

Ме­не осо­би­сто вра­зи­ли вії жи­ра­фи — во­ни дов­гі й пу­хна­сті. А ще впер­ше в жит­ті я зблизь­ка по­ба­чи­ла пе­лі­ка­нів, кен­гу­ру, фла­мін­го, три­па­ло­го му­ра­хо­їда, осе­лед­це­ву аку­лу, мор­ських ан­ге­лів та ха­тин­ку си­ни­ці- ре­ме­за... Спи­сок не про­дов­жу­ва­ти­му, бо він — без­ко­не­чний!

«Ек­спо­зи­ція та окре­мі екс­по­на­ти Му­зею ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться у про­ве­ден­ні ма­лих пра­кти­ку­мів із зоо­ло­гії без­хре­бе­тних та хре­бе­тних тва­рин, ве­ли­ко­го пра­кти­ку­му із зоо­ло­гії, спецпра­кти­ку­му та спец­кур­сів: ор­ні­то­ло­гія, те­рі­о­ло­гія, ето­ло­гія, зоо­гео­гра­фія, еко­ло­гія, — роз­по­від­ає Ігор Ши­длов­ський. — Крім то­го, всю му­зей­ну екс­по­зи­цію ви­ко­ри­сто­ву­ють для про­ве­де­н­ня за­нять і те­ма­ти­чних екс­кур­сій шко­ля­рів за­галь­но­осві­тніх шкіл та ін­ших на­вчаль­них за­кла­дів з усі­єї Укра­ї­ни. Най­мо­лод­ші від­ві­ду­ва­чі — це ді­ти з са­до­чків мі­ста. На осно­ві му­зей­них ко­ле­кцій учні Льво­ва й обла­сті готуються до олім­пі­ад із біо­ло­гії та еко­ло­гії всіх рів­нів, а в за­лах му­зею що­рі­чно про­во­ди­ться на­вчаль­на пра­кти­ка Львів­сько­го ко­ле­джу де­ко­ра­тив­но- ужи­тко­во­го ми­сте­цтва іме­ні Іва­на Тру­ша. А за­га­лом упро­дов­жро­ку до нас при­хо­дять до 8 ти­сяч від­ві­ду­ва­чів».

Та­ко­жІгор Ши­длов­ський роз­по­від­ає про те, що спів­ро­бі­тни­ки му­зею взя­ли участь у скла­дан­ні між­на­ро­дно­го ано­то­ва­но­го спи­ску ре­шток мор­ської ко­ро­ви Hydrodamalis gigas (збір очо­лив до­ктор Сте­фа­но Мат­ті­о­лі з Уні­вер­си­те­ту в Сі­є­ні, Іта­лія) — зни­кло­го ви­ду ссав­ців. « У сві­ті на­лі­чу­є­ться 27 пов­них ске­ле­тів ці­єї тва­ри­ни та по­над 550 кі­сток, які збе­рі­га­ю­ться у 51 му­зеї в 42 мі­стах, — за­зна­чає ди­ре­ктор му­зею. — З них ске­лет і по­над 100 кі­сток — у Зо­о­ло­гі­чно­му му­зеї Львів­сько­го уні­вер­си­те­ту».

Се­ред на­прям­ків ро­бо­ти му­зею — а їх на­справ­ді ба­га­то — кон­суль­ту­ва­н­ня чле­нів Ма­лої ака­де­мії на­ук, еко­ло­гі­чне та есте­ти­чне ви­хо­ва­н­ня мо­ло­ді.

Вхід до му­зею віль­ний, то чо­му б не при­ве­сти сю­ди свою ди­ти­ну? Та й до­ро­сло­му, по­за сум­ні­вом, бу­де не менш ці­ка­во.

До сло­ва: му­зей від­кри­тий для від­ві­ду­ва­н­ня ши­ро­ко­му за­га­лу остан­ні 20 ро­ків, а до то­го ча­су був уста­но­вою за­кри­то­го ти­пу — ли­ше з на­вчаль­ною ме­тою для спів­ро­бі­тни­ків і сту­ден­тів ЛНУ. Іно­ді бу­ли й ін­ші від­ві­ду­ва­чі, але по­тра­пля­ли во­ни до му­зею за спе­ці­аль­ни­ми до­зво­ла­ми від ре­кто­ра ви­шу. « На­при­кін­ці 1997-го ми від­кри­ли му­зей для львів’ян та го­стей мі­ста. Я ро­зу­мію, що це — від­по­від­аль­ність, — го­во­рить Ігор Ши­длов­ський, ко­трий очо­лює уста­но­ву 23 ро­ки. — Але від­по­від­аль­ність зав­жди ле­жить на ко­мусь за щось. І не мо­жна не по­ка­зу­ва­ти на­дба­н­ня сві­то­вої фа­у­ни, яке зі­бра­не більш ні­жза 200 ро­ків » . Ігор Ши­длов­ський додає, що в ко­ле­кції є на­віть окре­мі зраз­ки, які є зни­кли­ми, й та­кі, що вва­жа­ли­ся зни­кли­ми, але че­рез 100 ро­ків їх від­но­ви­ли. На­при­клад, губ­ка «Ке­лих Не­пту­на», яку упро­довж ХХ сто­лі­т­тя вва­жа­ли зни­клою, а 2007 ро­ку в Ін­дій­сько­му оке­а­ні зна­йшли пер­ший ек­зем­пляр, 2011 ро­ку — це 11 жи­вих гу­бок. «Спе­ці­а­лі­стів не мо­гли від­шу­ка­ти, що­би про­ве­сти до­слі­дже­н­ня, — роз­по­від­ає ди­ре­ктор му­зею. — Зна­йшли тіль­ки одно­го, який на осно­ві істо­ри­чних ма­те­рі­а­лів під­твер­див, що це справ­ді «Ке­лих Не­пту­на». Так са­мо у нас є жа­ба «Ар­ле­кін тем­ний», яка ме­шкає ли­ше в Еква­до­рі, і то — на кон­кре­тних гір­ських по­то­ках. Вва­жа­ла­ся зни­клою з 1985 ро­ку. А ми­ну­ло­го ро­ку її зно­ву зна­йшли в ди­кій при­ро­ді».

Адре­са му­зею: вул. Гру­шев­сько­го, 4, Бі­о­ло­гі­чний фа­куль­тет ЛНУ. Го­ди­ни ро­бо­ти: 10.00—18.00, крім су­бо­ти і не­ді­лі.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.