Без тер­мі­ну дав­но­сті

Чо­му Укра­ї­на не ви­ко­нує між­на­ро­дні зо­бов’яза­н­ня у спра­вах Гон­га­дзе, По­доль­сько­го, Єлья­шке­ви­ча?

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Іван КАПСАМУН, фо­то Ру­сла­на КАПСАМУНА, «День»

«УБИВСТВО ГАН­ДЗЮК Є НА­СЛІД­КОМ ТО­ГО, ЩО ЗАМОВНИКИ В СПРА­ВАХ ГОН­ГА­ДЗЕ, ПО­ДОЛЬ­СЬКО­ГО, ЄЛЬЯ­ШКЕ­ВИ­ЧА, НЕ ПОКАРАНІ»

Упер­ше за істо­рію дов­го­три­ва­лих і ре­зо­нан­сних для Укра­ї­ни справ Гон­га­дзе, По­доль­сько­го, Єлья­шке­ви­ча, а це — вду­май­тесь ли­ше — по­над 18 ро­ків, їх обго­во­ри­ли в Ко­мі­те­ті Вер­хов­ної Ра­ди в за­кор­дон­них спра­вах. По­трі­бно від­да­ти на­ле­жне го­ло­ві ко­мі­те­ту Ган­ні Го­пко, яка від­ре­а­гу­ва­ла на від­по­від­не звер­не­н­ня адво­ка­та по­тер­пі­ло­го у спра­ві Оле­ксія По­доль­сько­го — Те­тя­ни Ко­сті­ної. Як від­був­ся за­хід? Це був кру­глий стіл на те­му «Стан ви­ко­на­н­ня між­на­ро­дних зо­бов’язань Укра­ї­ни що­до роз­слі­ду­ва­н­ня та пра­во­су­д­дя в спра­вах Гон­га­дзе, По­доль­сько­го, Єлья­шке­ви­ча».

Так, це ті зло­чи­ни, які ста­ли гань­бою для ко­жної вла­ди в Укра­ї­ні. Єди­на при­чи­на чо­му спра­ви Гон­га­дзе, По­доль­сько­го, Єлья­шке­ви­ча не роз­слі­ду­ю­ться — це від­су­тність ба­жа­н­ня чин­ної вла­ди ста­ви­ти юри­ди­чну кра­пку що­до за­мов­ни­ків у цих зло­чи­нах, то­му що « до­мі­ну­ю­чий клан » , не­зва­жа­ю­чи на всі по­дії в кра­ї­ні й змі­ну облич на клю­чо­вих по­са­дах, усе ще впли­ває на прийня­т­тя рі­шень. А впли­ває, бо має ре­сур­си, ЗМІ, зв’ яз­ки, зокре­ма й за кор­до­ном. Ро­з­гля­не­мо один із аспе­ктів, який є по­ка­зо­вим.

На цей раз по­зи­тив­но зди­ву­ва­ло те, що пред­став­ни­ки ма­сме­діа не оми­ну­ли ува­гою ва­жли­вий за­хід. Бу­ли при­су­тні всі про­від­ні те­ле­ка­на­ли, дру­ко­ва­ні ЗМІ та ін­тер­нет- ви­да­н­ня кра­ї­ни. Однак не­га­тив­ним аспе­ктом ста­ло те, що на ви­хо­ді ми май­же не по­ба­чи­ли те­ле­ві­зій­ні сю­же­ти, стат­ті та змі­стов­ні ма­те­рі­а­ли. Це та­кож хи­тро­му­дра фор­ма за­мов­чу­ва­н­ня — за­сві­ти­ти­ся, зро­би­ти ви­гляд, а по­тім ні­чо­го не да­ти. Хо­ча ви­ня­тки бу­ли, грі­ши­ти на всіх не бу­де­мо.

А от справ­жній ігнор про­де­мон­стру­ва­ли по­лі­ти­ки. Ви­клю­че­н­ням ста­ли ли­ше на­ро­дні де­пу­та­ти Ан­тон Ге­ра­щен­ко, Ігор Лу­цен­ко та ко­ли­шній на­ро­дний де­пу­тат Гри­го­рій Омель­чен­ко, які при­йшли за вла­сним ба­жа­н­ням. У той са­мий час не при­йшов жо­ден член... пар­ла­мент­сько­го ко­мі­те­ту у за­кор­дон­них спра­вах (крім го­ло­ви Ган­ни Го­пко), хо­ча ко­жно­го з них за­про­шу­ва­ли осо­би­сто. Так, мо­жли­во в ко­гось бу­ла по­ва­жна при­чин, але біль­шість із них бу­ли в Ки­є­ві, а де­хто на­віть брав участь у за­сі­дан­ні по­го­джу­валь­ної ра­ди пар­ла­мен­ту. Іри­на Лу­цен­ко — член ко­мі­те­ту і, що ва­жли­во, пред­став­ник Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни у Вер­хов­ній Ра­ді. Пре­зи­ден­та, який сто­яв на ко­лі­нах пе­ред пам’ятною до­шкою Ге­ор­гія Гон­га­дзе і го­во­рив, що ця спра­ва для ньо­го — спра­ва че­сті. Або Во­ло­ди­мир Ар’єв — член ко­мі­те­ту і... го­ло­ва По­стій­ної де­ле­га­ції Вер­хов­ної Ра­ди Укра­ї­ни в Пар­ла­мент­ській асам­блеї Ра­ди Єв­ро­пи, ві­це-пре­зи­дент ПАРЄ. Не бу­ло чле­на ко­мі­те­ту, пер­шо­го за­сту­пни­ка го­ло­ви По­стій­ної де­ле­га­ції Вер­хов­ної Ра­ди Укра­ї­ни в ПАРЄ Юлії Льо­во­чкі­ної. Не при­йшла і член ко­мі­те­ту, «єв­ро­опти­міс­тка» Сві­тла­на За­лі­щук.

Пе­ре­лік мо­жна про­дов­жу­ва­ти, але кар­ти­на зро­зумі­ла. Чо­му акцент на ПАРЄ? А то­му що між­на­ро­дні зо­бов’ яза­н­ня Укра­ї­ни що­до роз­слі­ду­ва­н­ня та пра­во­су­д­дя в спра­вах Гон­га­дзе, По­доль­сько­го, Єлья­шке­ви­ча пе­ред­ба­ча­ють ви­ко­на­н­ня ре­зо­лю­цій Пар- ла­мент­ської асам­блеї Ра­ди Єв­ро­пи. Але Укра­ї­на їх не ви­ко­нує — з по­ча­тку 2000-х, тоб­то стіль­ки, скіль­ки існу­ють ці спра­ви. Чо­му не ви­ко­нує? То­му що не­має про­гре­су в роз­слі­ду­ван­ні що­до за­мов­ни­ків зло­чи­нів. Хто роз­слі­дує? Ге­не­раль­на про­ку­ра­ту­ра Укра­ї­ни, яку в остан­ні ро­ки очо­лює один із актив­них уча­сни­ків акції «Укра­ї­на без Ку­чми», під час якої зокре­ма ви­ма­га­ли роз­слі­ду­ва­ти «спра­ву Гон­га­дзе», той хто на­ти­скав на кно­пку ма­гні­то­фо­на, щоб увесь світ ді­знав­ся про « плів­ки Мель­ни­чен­ка» та їх сен­са­цій­ний і зло­чин­ний зміст, ко­ли­шній ке­рів­ник МВС Юрій Лу­цен­ко.

Але ви тіль­ки-но по­слу­хай­те яку від­пи­ску при­слав за­сту­пник ге­не­раль­но­го про­ку­ро­ра Юрій Сто­ляр­чук на ім’ я го­ло­ви ко­мі­те­ту. Спо­ча­тку йде­ться про те, в яко­му ста­ні пе­ре­бу­ва­ють за­зна­че­ні спра­ви, а в кін­ці ре­зю­му­є­ться: « Ви­слов­люю Вам вдя­чність за про­по­зи­цію за­лу­чи­ти пред­став­ни­ків про­ку­ра­ту­ри до за­зна­че­но­го кру­гло­го сто­лу. Ра­зом із тим у зв’яз­ку з за­ван­та­же­ні­стю їхня участь у зга­да­но­му за­хо­ді не ви­яв­ля­є­ться мо­жли­вою». Це сво­го ро­ду та­кож від­по­відь на те, чо­му Укра­ї­на не ви­ко­нує свої між­на­ро­дні зо­бов’ яза­н­ня що­до роз­слі­ду­ва­н­ня та пра­во­су­д­дя в спра­вах Гон­га­дзе, По­доль­сько­го, Єлья­шке­ви­ча.

«Я пер­ший Ге­не­раль­ний про­ку­рор не­за­ле­жної Укра­ї­ни, — ка­же при­су­тній Ві­ктор Ши­шкін, су­д­дя Кон­сти­ту­цій­но­го су­ду (2006—2015 рр.). — Ми утво­рю­ва­ли но­ву Ге­не­раль­ну про­ку­ра­ту­ру, а не отри­ма­ли її у спа­док. Зна­є­те скіль­ки в ме­не бу­ло спів­ро­бі­тни­ків? Сім ти­сяч. Скіль­ки їх в остан­ні ро­ки? То­чно знаю, що вдві­чі біль­ше. А те­пер ві­зьміть за­ко­но­дав­ство 1990—1991 рр. і по­рів­няй­те об­сяг ро­бо­ти ті­єї про­ку­ра­ту­ри і об­сяг ни­ні­шньої про­ку­ра­ту­ри. Сьо­го­дні об­сяг ро­бо­ти в ГПУ в ра­зи мен­ше, то­му що в них не­має за­галь­но­го на­гля­ду, слід­ства та ба­га­то чо­го ін­шо­го. Так я за­пи­тую — звід­ки за­ван­та­же­ність? Ме­ні се­ми ти­сяч спів­ро­бі­тни­ків і біль­шо­го об­ся­гу ро­бо­ти ча­су ви­ста­ча­ло, а сьо­го­дні, ко­ли все нав­па­ки, їм чо­гось не ви­ста­чає?».

Що са­ме не ви­ста­чає, зда­є­ться, по­яснив сам Ген­про­ку­рор. На сто­рін­ці « ФБ » жур­на­ліс­тки Іри­ни Ро­ма­лій­ської, яка до­рі­кну­ла Юрія Лу­цен­ка в то­му, що замовники до­сі не на­зва­ні, а пред­став­ни­ки ГПУ на­віть не при­йшли на кру­глий стіл, Ген- про­ку­рор від­по­вів у ко­мен­та­рі: « по­чи­тай­те, що го­во­рить за­кон про тер­мін дав­но­сті». Ну що ж, ду­же «змі­стов­на» від­по­відь, яка «по­яснює» від­су­тність про­ку­ро­рів. Не ка­жу­чи про те, що за сво­єю су­т­тю, від­по­відь не від­по­від­ає ре­аль­но­сті. Ще 2015 ро­ку в Бі­блі­о­те­ці га­зе­ти « День» ви­йшла кни­га « Ко­тел, або Спра­ва без тер­мі­ну дав­но­сті » , в якій із юри­ди­чної і мо­раль­ної то­чки зо­ру по­ясню­є­ться — чо­му ця спра­ва не має стро­ку дав­но­сті.

«З при­во­ду стро­ку дав­но­сті в ча­сти­ні за­мов­ни­ків, як ста­рий Кри­мі­наль­ний ко­декс 1960 ро­ку, так і но­вий ко­декс 2001 ро­ку, го­во­рить про те, що якщо осо­ба, яка вчи­ни­ла зло­чин ухи­ля­є­ться від слід­ства чи су­ду, то пе­ре­біг ці­єї дав­но­сті зу­пи­ня­є­ться, по­ки цю осо­бу не за­три­му­ють, або до­ки ця осо­ба не з’яви­ться з зі­зна­н­ня­ми, — по­яснює «Дню» адво­кат Те­тя­на Ко­сті­на. — Та­кож, якщо осо­ба про­тя­гом стро­ку дав­но­сті вчи­няє но­вий зло­чин, то стро­ки по­чи­на­ють ра­ху­ва­ти­ся з дня вчи­не­н­ня остан­ньо­го зло­чи­ну. Крім цьо­го, пи­та­н­ня про те, чи за­сто­су­ва­ти строк дав­но­сті до осо­би, яка вчи­няє зло­чин, у да­но­му ви­пад­ку йде­ться тіль­ки про осо­бли­во тяж­кі зло­чи­ни, або ко­ли йде­ться про до­ві­чне по­збав­ле­н­ня во­лі, то це ви­рі­шує суд. Да­лі. Згі­дно з Кри­мі­наль­ним ко­де­ксом 2001 ро­ку строк дав­но­сті не за­сто­со­ву­є­ться, ко­ли зло­чин вчи­ня­є­ться про­ти на­ціо­наль­ної без­пе­ки, те­ри­то­рі­аль­ну ці­лі­сність, по­ся- га­н­ня на дер­жав­но­го ді­я­ча і т.д. Якщо ми го­во­ри­мо про Кри­мі­наль­ний ко­декс 1960 ро­ку, Кри­мі­наль­но-про­це­су­аль­ний ко­декс 1960 ро­ку, так са­мо і КПК 2012 ро­ку, то про звіль­не­н­ня від кри­мі­наль­ної від­по­від­аль­но­сті ви­рі­шує ли­ше суд. Але для цьо­го суд має з’ ясу­ва­ти дум­ку уча­сни­ків про­це­су. Тоб­то в ча­сти­ні за­мов­ни­ків убив­ства Гон­га­дзе тер­мін дав­но­сті вза­га­лі не існує, а що­до зло­чи­ну про­ти По­доль­сько­го, це має ви­рі­шу­ва­ти суд пі­сля роз­гля­ду всі­єї спра­ви, і шан­сів на за­сто­су­ва­н­ня дав­но­сті в за­мов­ни­ків пра­кти­чно не­має. Єди­ний мо­жли­вий спо­сіб уни­кну­ти від­по­від­аль­но­сті для за­мов­ни­ків цих жа­хли­вих зло­чи­нів — ви­зна­н­ня їх не­ді­є­зда­тни­ми осо­ба­ми. Зва­жа­ю­чи на за­яву Ку­чми, що він до­сяг «кри­ти­чно­го ві­ку», не ви­клю­чаю, що са­ме ця вер­сія мо­же бу­ти за­сто­со­ва­на для уни­кне­н­ня за­мов­ни­ків від від­по­від­аль­но­сті».

Був при­су­тній на за­хо­ді й Мор­тен Ен­берг, гла­ва Офі­са Ра­ди Єв­ро­пи, пред­став­ник ге­не­раль­но­го се­кре­та­ря РЄ з ко­ор­ди­на­ції про­грам спів­ро­бі­тни­цтва, який ува­жно сте­жив за всі­ма ви­сту­па­ми. А во­ни, крім змі­стов­но­сті, бу­ли й ду­же емо­цій­ни­ми, осо­бли­во Оле­ксан­дра Єлья­шке­ви­ча та Оле­ксія По­доль­сько­го. Що­прав­да, не при­йшов жо­ден іно­зем­ний по­сол, яких та­кож за­про­шу­ва­ли. «Ста­ла­ся ці­ка­ва си­ту­а­ція, — ка­же Ган­на Го­пко, — ко­ли одна з по­слів зна­йшла час при­йти на за­хід, пов’ яза­ний із ко­ру­пцій­ни­ми зло­вжи­ва­н­ня­ми при тор­гів­лі укра­їн­ською де­ре­ви­ною, а тро­хи зго­дом — на цей за­хід, час не зна­йшов­ся. Нас на­пе­ре­до­дні по­ін­фор­му­ва­ли, що по­сла не бу­де, то­му що її... не­має в Укра­ї­ні. Тоб­то з між­на­ро­дних ди­пло­ма­тів та­кож не ко­жен хо­че бра­ти участь у за­хо­ді, який пов’ яза­ний із та­ки­ми ре­зо­нан­сни­ми спра­ва­ми. На­пев­не, на фо­ру­ми YES хо­ди­ти ви­гі­дні­ше».

Більш де­таль­но про зміст пе­ре­бі­гу по­дій під час кру­гло­го сто­лу — у ви­сту­пах йо­го уча­сни­ків.

Ган­на ГО­ПКО, го­ло­ва ко­мі­те­ту Вер­хов­ної Ра­ди Укра­ї­ни в за­кор­дон­них спра­вах:

— Під час за­сі­да­н­ня по­го­джу­валь­ної ра­ди пар­ла­мен­ту в по­не­ді­лок, на­ро­дні де­пу­та­ти ви­ма­га­ли вклю­ча­ти в по­ря­док ден­ний ство­ре­н­ня тим­ча­со­вої слід­чої ко­мі­сії що­до роз­слі­ду­ва­н­ня вбив­ства Ка­те­ри­ни Ган­дзюк, оскіль­ки ре­зуль­та­тів роз­слі­ду­ва­н­ня цьо­го зло­чи­ну ми до­сі не по­ба­чи­ли. Це свід­чить про те, що не­по­ка­ра­не зло (на сьо­го­дні від­су­тні ре­зуль­та­ти роз­слі­ду­ва­н­ня що­до за­мов­ни­ків у «спра­ві Гон­га­дзе — По­доль­сько­го » ) , на жаль, має зда­тність мас­шта­бу­ва­ти­ся. То­му щоб си­сте­ма не по­ро­джу­ва­ла но­ві не­по­ка­ра­ні зло­чи­ни, ва­жли­во по­ста­ви­ти кра­пку в ста­рих спра­вах.

У кон­текс­ті між­на­ро­дних зо­бов’ язань Укра­ї­ни, ми хо­ті­ли б обго­во­ри­ти — чо­му це ва­жли­во, адже 18—20 ве­ре­сня 2018 ро­ку в Страс­бур­зі в ме­жах Ко­мі­те­ту мі­ні­стрів Ра­ди Єв­ро­пи три­ва­ло чер­го­ве за­сі­да­н­ня з пи­тань прав лю­ди­ни на рів­ні мі­ні­стрів за­сту­пни­ків дер­жав-чле­нів. Се­ред ва­жли­вих пи­тань, які роз­гля­да­ли­ся під час за­сі­да­н­ня бу­ли — по­ру­ше­н­ня прав лю­ди­ни та не­ви­ко­на­н­ня рі­шень Єв­ро­пей­сько­го су­ду з прав лю­ди­ни дер­жа­ва­ми- чле­на­ми. Сто­сов­но Укра­ї­ни ко­мі­тет роз­гля­нув си­ту­а­цію що­до про­гре­су трьох справ, одна з яких — «Гон­га­дзе про­ти Укра­ї­ни». В ре­зуль­та­ті ко­мі­тет у чер­го­ве звер­нув­ся до Укра­ї­ни з ви­мо­гою яко­мо­га ско­рі­ше на­да­ти ін­фор­ма­цію про ка­са­цій­не про­ва­дже­н­ня сто­сов­но ув’ язне­но­го екс-ге­не­ра­ла МВС Оле­ксія Пу­ка­ча, одно­го з вин­них у вбив­стві жур­на­лі­ста Ге­ор­гія Гон­га­дзе. Та­кож у цьо­му рі­шен­ні ви­слов­ле­но очі­ку­ва­н­ня, що про­ва­дже­н­ня бу­де стрім­ко за­вер­ше­не, та жаль із при­во­ду то­го, що не­зва­жа­ю­чи на по­пе­ре­дні рі­ше­н­ня, пі­сля 18 ро­ків роз­слі­ду­ва­н­ня в під­бу­рю­ван­ні та ор­га­ні­за­ції вбив­ства Гон­га­дзе, во­но все ще по­тре­бує пов­но­го за­вер­ше­н­ня. Ко­мі­тет мі­ні­стрів на­по­ле­гли­во за­кли­кав укра­їн­ську вла­ду швид­ше за­вер­ши­ти роз­слі­ду­ва­н­ня у від­по­від­но­сті зі стан­дар­та­ми Кон­вен­ції. А та­кож да­ти до­да­тко­ві роз’ ясне­н­ня що­до по­то­чної си­ту­а­ції в кон­текс­ті за­хи­сту жур­на­лі­стів. Укра­їн­ська вла­да має до 31 бе­ре­зня 2019 ро­ку на­да­ти онов­ле­ний план дій, або пред­ста­ви­ти від­по­віді на пи­та­н­ня подаль­шої оцін­ки ре­зуль­та­тив­но­сті за­хо­дів, вжи­тих вла­дою.

На­ше зав­да­н­ня — обмі­ня­ти­ся дум­ка­ми як Укра­ї­на має про­де­мон­стру­ва­ти про­грес у роз­слі­ду­ва­н­ня цих ва­жли­вих справ. Ме­ні при­кро, що від Ген­про­ку­ра­ту­ри ні­хто не при­йшов, це та­кож по­ка­зо­во. Ме­ні хо­ті­ло­ся б, щоб одно­го дня й Ку­чма, й Ли­твин, і ін­ші, при­че­тні до цьо­го зло­чи­ну, при­йшли в суд і да­ли свід­че­н­ня. Я не ба­чу пе­ре­шкод, якщо во­ни вва­жа­ють се­бе не­вин­ни­ми.

«ГПУ ПРО­ДОВ­ЖУЄ РОЗ­СЛІ­ДУ­ВА­Н­НЯ ФА­КТІВ ОР­ГА­НІ­ЗА­ЦІЇ ТА ПІДБУРЮВАННЯ ДО УМИСНОГО ВБИВ­СТВА ЖУР­НА­ЛІ­СТА ГОН­ГА­ДЗЕ» «ЖО­ДЕН ПУНКТ ІЗ РЕ­ЗО­ЛЮ­ЦІЙ ПАРЄ, ЯК НА МЕ­НЕ, УКРА­Ї­НОЮ НІ­КО­ЛИ НЕ ВИКОНУВАВСЯ»

Iван ЛIЩИНА,

за­сту­пник мі­ні­стра юсти­ції Укра­ї­ни — Упов­но­ва­же­ний у спра­вах Єв­ро­пей­сько­го су­ду з прав лю­ди­ни:

— «Спра­ва Гон­га­дзе» об’єд­на­на з кіль­ко­ма рі­ше­н­ня­ми, які сто­су­ю­ться по­ру­ше­н­ня пра­ва на жи­т­тя й на ефе­ктив­не роз­слі­ду­ва­н­ня. Ко­ли йде­ться про рі­ше­н­ня ЄСПЛ, ми ка­же­мо «Гон­га­дзе про­ти Укра­ї­ни», ко­ли ж ми го­во­ри­мо про Ко­мі­тет мі­ні­стрів, ми ка­же­мо «гру­па Гон­га­дзе», ку­ди вхо­дить кіль­ка де­ся­тків ін­ших справ. Ко­мі­тет мі­ні­стрів об’єд­нує їх від­по­від­но до сво­їх вну­трі­шніх стан­дар­тів, і у від­по­від­них дер­жа­вах по­яснює яким са­ме чи­ном во­на ви­ко­на­ла чи не ви­ко­на­ла рі­ше­н­ня що­до гру­пи справ. У за­хо­ді ін­ди­ві­ду­аль­но­го ха­ра­кте­ру — це спла­че­н­ня ін­ди­ві­ду­аль­ної ком­пен­са­ції. На­ба­га­то скла­дні­ше, ко­ли йде­ться про ефе­ктив­не роз­слі­ду­ва­н­ня. Тут, дій­сно, в Укра­ї­ни до­сить сер­йо­зні про­бле­ми, зокре­ма й у «спра­ві Гон­га­дзе». За­хо­ди за­галь­но­го ха­ра­кте­ру сто­су­ю­ться змін у за­ко­но­дав­стві, в адмі­ні­стра­тив­ній пра­кти­ці, які спря­мо­ва­ні на те, щоб по­ді­бних по­ру­шень у подаль­шо­му не від­бу­ва­ло­ся.

Го­лов­ним слід­чим управ­лі­н­ням ГПУ впро­довж 2000—2008 рр. про­во­ди­ло­ся роз­слі­ду­ва­н­ня в кри­мі­наль­ній спра­ві за фа­ктом умисного вбив­ства жур­на­лі­ста Гон­га­дзе. Під час роз­слі­ду­ва­н­ня бу­ло вста­нов­ле­но, що вка­за­ний зло­чин вчи­не­но під ке­рів­ни­цтвом Пу­ка­ча О.П. та йо­го під­ле­гли­ми — пред­став­ни­ка­ми роз­від­ки МВС. 2008 ро­ку їх бу­ло за­су­дже­н­ня до по­збав­ле­н­ня во­ля. 2013 ро­ку ви­ро­ком Пе­чер­сько­го су­ду м.Ки­є­ва Пу­ка­ча бу­ло за­су­дже­но до до­ві­чно­го по­збав­ле­н­ня во­лі за уми­сне вбив­ство жур­на­лі­ста Гон­га­дзе за по­пе­ре­дньою змо­вою гру­пи осіб. З 2017 ро­ку спра­ва пе­ре­бу­ває у Ви­що­му спе­ці­а­лі­зо­ва­но­му су­ді. По­тім спра­ву бу­ло пе­ре­да­но до но­во­го Вер­хов­но­го Су­ду. Ста­ном на сьо­го­дні три­ває ви­ко­на­н­ня ухва­ли ВССУ від 31 трав­ня 2017 ро­ку. Крім то­го, слід­чи­ми ГПУ про­дов­жу­є­ться роз­слі­ду­ва­н­ня фа­ктів ор­га­ні­за­ції та підбурювання до умисного вбив­ства жур­на­лі­ста Гон­га­дзе.

За остан­ні ро­ки в Укра­ї­ні бу­ли прийня­ті чи­слен­ні ін­сти­ту­цій­ні та за­ко­но­дав­чі змі­ни у сфе­рі за­хи­сту прав жур­на­лі­стів. Зокре­ма За­кон Укра­ї­ни «Про дер­жав­ну під­трим­ку ЗМІ та со­ці­аль­ний за­хист жур­на­лі­стів» бу­ло до­пов­не­но по­ло­же­н­ня­ми що­до від­по­від­аль­но­сті за по­ся­га­н­ня на жи­т­тя та здо­ров’я жур­на­лі­ста. Кри­мі­наль­ний ко­декс Укра­ї­ни бу­ло до­пов­не­но ста­т­тя­ми що­до по­гроз або на­силь­ства що­до жур­на­лі­стів, умисного по­шко­дже­н­ня май­на, по­ся­га­н­ня на жи­т­тя жур­на­лі­ста, за­хо­пле­н­ня жур­на­лі­ста як за­ру­чни­ка. З ме­тою за­без­пе­че­н­ня на­ле­жно­го ре­а­гу­ва­н­ня на будь-які про­я­ви за­гроз жи­т­тю жур­на­лі­стів Мі­ні­стер­ство ін­фор­ма­цій­ної по­лі­ти­ки Укра­ї­ни спів­пра­цює з Ра­дою Єв­ро­пи для за­хи­сту жур­на­лі­стів. На цій пла­тфор­мі опри­лю­дню­ю­ться фа­кти по­ру­ше­н­ня сво­бо­ди сло­ва та на­па­дів для жур­на­лі­стів...

Усю ін­фор­ма­цію, яку на­дає уря­до­вий упов­но­ва­же­ний до Ко­мі­те­ту мі­ні­стрів Ра­ди Єв­ро­пи, він отри­мує від від­по­від­них ор­га­нів. Я не маю ма­те­рі­а­лів спра­ви. Якщо якась ін­фор­ма­ція не на­ді­йшла чи бу­ла ви­крив­ле­на, то не­має жо­дних про­блем звер­ну­ти­ся до мо­го офі­су чи ме­не осо­би­сто, щоб ця ін­фор­ма- ція бу­ла на­да­на. Ба біль­ше, ні­хто ні­ко­го не обме­жує без­по­се­ре­дньо по­да­ва­ти ін­фор­ма­цію до Ко­мі­те­ту мі­ні­стрів РЄ, то­му що ще від­кри­тий ор­ган, до яко­го по­стій­но звер­та­ю­ться пра­во­за­хи­сни­ки.

Оле­ксандр ЄЛЬЯШКЕВИЧ,

на­ро­дний де­пу­тат II та III скли­кань Вер­хов­ної Ра­ди:

— Пан Лі­щи­на осо­би­сто не на­дав ін­фор­ма­цію Ко­мі­те­ту мі­ні­стрів Ра­ди Єв­ро­пи про те, що в ка­са­цій­ній ін­стан­ції роз­гля­да­є­ться не ли­ше скар­га Пу­ка­ча та йо­го адво­ка­тів, а й скар­га По­доль­сько­го, моя скар­га, скар­га ко­ли­шньо­го ге­не­раль­но­го про­ку­ро­ра та суд­ді Кон­сти­ту­цій­но­го су­ду Укра­ї­ни Ві­кто­ра Ши­шкі­на. Ба біль­ше, він фа­кти­чно ввів у ома­ну Ко­мі­тет мі­ні­стрів РЄ, ска­зав­ши, що рі­ше­н­ня що­до роз­се­кре­че­н­ня бу­ло прийня­то за кло­по­та­н­ням Пу­ка­ча та йо­го адво­ка­тів, хо­ча це зро­би­ла адво­кат По­доль­сько­го — Те­тя­на Ко­сті­на. Пан за­сту­пник мі­ні­стра юсти­ції ро­бить ви­гляд, що він чо­гось не знає, хо­ча це пу­блі­чна ін­фор­ма­ція, яка бу­ла опри­лю­дне­на в ЗМІ. Про це зна­ють усі, але чо­мусь не знає пан Лі­щи­на.

Чи бу­де­мо ми звер­та­ти­ся до ЄСПЛ та ін­ших сві­то­вих ін­сти­ту­цій? Це на­ше пра­во, яке ми обов’яз­ко­во ре­а­лі­зу­є­мо. Але ли­ше пі­сля то­го, як за­вер­ши­ться «спра­ва Гон­га­дзе» в Укра­ї­ні. Чо­му? То­му що спо­ча­тку ми хо­че­мо прой­ти весь шлях у на­шій кра­ї­ні, не­зва­жа­ю­чи на те, що біль­шість близь­ких і ко­лег са­мо­го Гон­га­дзе про­да­ли й зра­ди­ли йо­го. То­му що я маю пев­ні мо­раль­ні зо­бов’яза­н­ня пе­ред пам’ят­тю Ге­ор­гі­єм Гон­га­дзе, адже це єди­ний жур­на­ліст, який пі­сля за­ма­ху на ме­не дав ме­ні мо­жли­вість із лі­кар­ні ви­йти в пря­мий ефір і за­яви­ти офі­цій­но, що за­мов­ни­ком на­па­ду на ме­не є Ле­о­нід Ку­чма.

ПАРЄ ухва­лює ре­зо­лю­ції, які не­суть ре­ко­мен­да­цій­ний ха­ра­ктер для кра­ї­ни що­до якої при­йма­ю­ться ці ре­зо­лю­ції. Крім справ, які пов’яза­ні з Гон­га­дзе, По­доль­ським та Єлья­шке­ви­чем, адже є по­ста­но­ва Вер­хов­ної Ра­ди від 10 сі­чня 2002 ро­ку. В ній йде­ться про та­ке: «Вва­жа­ти за не­об­хі­дне ви­ко­на­ти в пер­шо­му квар­та­лі 2002 ро­ку ви­мо­гу ре­зо­лю­ції ПАРЄ від 27 ве­ре­сня 2001 ро­ку що­до до­три­ма­н­ня обов’яз­ків та зо­бов’язань Укра­ї­ною, зокре­ма при­ско­ри­ти та за­вер­ши­ти роз­слі­ду­ва­н­ня вбив­ства Ге­ор­гія Гон­га­дзе або роз­по­ча­ти, вра­зі по­тре­би, но­ве не­за­ле­жне роз­слі­ду­ва­н­ня ці­єї спра­ви за до­по­мо­гою між­на­ро­дних екс­пер­тів. Роз­по­ча­ти спе­ці­аль­не роз­слі­ду­ва­н­ня що­до по­би­т­тя на­ро­дно­го де­пу­та­та Оле­ксан­дра Єлья­шке­ви­ча, пе­ред­ба­чи­ти в дер­жав­но­му бю­дже­ті на 2002 рік 500 тис. грн для про­ве­де­н­ня екс­пер­та­ми, яких ви­зна­чить Ра­да Єв­ро­пи, екс­пер­тиз та­ра­щан­сько­го ті­ла та за­пи­сів роз­мов у ка­бі­не­ті пре­зи­ден­та Укра­ї­ни сто­сов­но Гон­га­дзе, Єлья­шке­ви­ча та По­доль­сько­го».

Але Укра­ї­на до­сі не ви­ко­на­ла по­ста­но­ву Вер­хов­ної Ра­ди, а від­по­від­но й ре­зо­лю­цію ПАРЄ. Да­лі бу­ли ще ре­зо­лю­ції Пар­ла­мент­ської асам­блеї Ра­ди Єв­ро­пи від 2003, 2005, 2009 ро­ків. У цих ре­зо­лю­ці­ях ви все про­чи­та­є­те, па­не Лі­щи­на. Так от, жо­ден пункт із цих ре­зо­лю­цій, що сто­су­є­ться ме­не осо­би­сто, ні­ко­ли не виконувався. Й сю­ди Сто­ляр­чук, а тим па­че, Лу­цен­ко, не при­хо­дять не то­му, що їм не­має що ска­за­ти, нав­па­ки, їм є що ска­за­ти, бо осо­би­сто Сто­ляр­чук і осо­би­сто Лу­цен­ко бра­ли участь у фаль­си­фі­ка­ці­ях справ. Хо­ча той са­мий пан Лу­цен­ко ра­зом із Та­ра­сом Чор­но­во­лом 14 бе­ре­зня 2003 ро­ку осо­би­сто пе­ре­дав не­об­хі­дне обла­дна­н­ня й за­пи­си «плі­вок Мель­ни­чен­ка» Мі­ні­стер­ству юсти­ції США.

Як мо­жуть ви­ко­ну­ва­ти­ся ре­зо­лю­ції ПАРЄ, які в нас ма­ють обов’яз­ко­вий ха­ра­ктер, якщо до­сі Оле­ксій По­доль­ський не є по­тер­пі­лим у ча­сти­ні за­мов­ни­ків у сво­їй же спра­ві? Тим ча­сом, пан Лу­цен­ко вдає, що він зби­ра­є­ться щось роз­слі­ду­ва­ти у спра­ві що­до за­мов­ни­ків. І са­ме то­му, що сто­ро­на По­доль­сько­го — єди­на в цьо­му про­це­сі, яка ре­аль­но за­ці­кав­ле­на, щоб замовники по­не­сли по­ка­ра­н­ня, сам По­доль­ський не є по­тер­пі­лим у спра­ві. Ви ж, за­сту­пник мі­ні­стра юсти­ції, про це не по­ві­дом­ля­є­те в між­на­ро­дні ор­га­ні­за­ції. То­му до вас і пре­тен­зії, а не то­му, що ви про­сто пе­ре­да­є­те ін­фор­ма­цію. Ви хоч один раз за­пи­та­ли у суб’єктів ре­зо­лю­цій ПАРЄ, рі­шень ОБСЄ, як ру­ха­є­ться ця спра­ва? Якщо б ви сьо­го­дні не по­ба­чи­ли По­доль­сько­го, ви вза­га­лі б зна­ли про йо­го існу­ва­н­ня? У вас са­мо­го не ви­ни­ка­ло ба­жа­н­ня зу­стрі­ти­ся з на­ми і на­пря­му ді­зна­ти­ся ін­фор­ма­цію?

Зви­чай­но, ми са­мі ін­фор­му­ва­ти­ме­мо між­на­ро­дні ор­га­ні­за­ції. А по­ки Те­тя­на Ко­сті­на то­му й звер­ну­ла­ся до ко­мі­те­ту Вер­хов­ної Ра­ди в за­кор­дон­них спра­вах, адже йде­ться вже не про вну­трі­шні спра­ви Укра­ї­ни, а про сві­до­ме й си­сте­ма­ти­чне не­ви­ко­на­н­ня на­шою кра­ї­ною сво­їх між­на­ро­дних зо­бов’язань. Я, до ре­чі, мо­жу ще дов­го роз­по­від­а­ти про те, як укра­їн­ська вла­да та­кож не ре­а­гує на ли­сти чле­на Гель­сін­ської ко­мі­сії Кон­гре­су США Сті­ва Ко­е­на, які сто­су­ва­ли­ся справ Гон­га­дзе, По­доль­сько­го та Єлья­шке­ви­ча. Не ре­а­гу­вав пре­зи­ден­та Яну­ко­ви­ча, не ре­а­гу­вав в.о. пре­зи­ден­та Тур­чи­но­ва, не ре­а­гує пре­зи­ден­та По­ро­шен­ко. А Пе­тру Оле­ксі­йо­ви­чу я хо­чу на­га­да­ти, що 20 ве­ре­сня 2000 ро­ку він мав при­зна­чи­ти Ге­ор­гія Гон­га­дзе сво­їм прес-се­кре­та­рем.

«СПРА­ВА ГОН­ГА­ДЗЕ — ПО­ДОЛЬ­СЬКО­ГО» ПОЧИНАЛАСЯ ЗІ «СПРА­ВИ ЄЛЬЯ­ШКЕ­ВИ­ЧА», ЯКУ ЗЛОЧИННО СФАЛЬСИФІКУВАЛИ»

Оле­ксій ПО­ДОЛЬ­СЬКИЙ,

гро­мад­ський ді­яч, по­тер­пі­лий у «спра­ві Гон­га­дзе — По­доль­сько­го»:

— Яке має від­но­ше­н­ня змі­ни в Кри­мі­наль­ний ко­декс до роз­слі­ду­ва­н­ня «спра­ви Гон­га­дзе — По­доль­сько­го»? Те, що нам роз­по­від­ав пан Лі­щи­на є свід­че­н­ням то­го, що 18 ро­ків Укра­їн­ська дер­жа­ва не хо­че за­йма­ти­ся ці­єю спра­вою. Не тре­ба нам чи­та­ти ле­кції з кри­мі­наль­но­го пра­ва, ви ска­жіть, що кон­кре­тно зро­бле­но за 18 ро­ків, щоб замовники вбив­ства Гон­га­дзе си­ді­ли в тюр­мі, адже ви до­по­від­а­є­те від іме­ні Укра­їн­ської дер­жа­ви?

Ба­га­то хто з жур­на­лі­стів ду­має, що По­доль­ський ні­як не мо­же про­ба­чи­ти Ку­чмі свої син­ці. Так ось, крім ці­єї спра­ви, існує де­ся­ток мо­їх дру­зів, які по­стра­жда­ли й бу­ли вби­ті. Я мо­жу на­зи­ва­ти прі­зви­ща, але во­ни вам ні­чо­го не ска­жуть. Але так роз­по­ря­ди­лась істо­рія, що Мель­ни­чен­ко за­пи­сав то­ді­шньо­го пре­зи­ден­та. І ви­яви­лось, що за трьо­ма за­пи­са­ни­ми спра­ва­ми сто­ять де­ся­тки ін­ших по­ді­бних зло­чи­нів. То­му я тут і бу­ду би­ти­ся, адже спра­ва не ли­ше в одно­му Гон­га­дзе, а в усіх без­вин­но вби­тих крав­чен­ка­ми, дер­ка­ча­ми, ку­чма­ми, які ді­ли­ли на­ше май­но. В цьо­му моя мо­ти­ва­ція.

Зав­дя­ки кон­кре­тним єв­ро­пей­ським ре­зо­лю­ці­ям, зав­дя­ки Кон­гре­су США, зав­дя­ки мі­жна­ро­дній спіль­но­ті, яка при­їжджа­ла і зу­стрі­ча­лась зі мною, це пи­та­н­ня під­ні­ма­є­ться. Але, на жаль, укра­їн­ським жур­на­лі­стам, за окре­мим ви­ня­тком, це не ці­ка­во. Ні Мо­сто­ва, яка ви­ку­ри­ла па­чку ци­га­рок із вбив­цею, ні ін­ші цим не ці­кав­ля­ться. Жо­ден із пре­зи­ден­тів не від­по­від­ає на це пи­та­н­ня, бо фі­нал роз­слі­ду­ва­н­ня «спра­ви Гон­га­дзе — По­доль­сько­го», це ко­ли за­мов­ник ся­де за гра­ти. Це бу­де по­ча­ток бо­роть­би з си­стем­ною ко­ру­пці­єю. І то­ді вже не бу­де вби­та Ка­те­ри­на Ган­дзюк, бо ми бу­де­мо пи­та­ти в зло­ді­їв. Ми — ті, ко­го сьо­го­дні вби­ва­ють. А без цьо­го во­ни про­дов­жу­ва­ти­муть вби­ва­ти і від­чу­ва­ти свою пов­ну без­кар­ність.

Із чо­го починалася «спра­ва Гон­га­дзе — По­доль­сько­го»? Во­на по­чи­на­лась із па­на Єлья­шке­ви­ча. Чо­му тут не­має Лу­цен­ка? То­му що «спра­ва Єлья­шке­ви­ча» — це пря­ме зви­ну­ва­че­н­ня Ку­чми в убив­стві. Що­до Єлья­шке­ви­ча Ку­чма вже пі­сля за­ма­ху на плів­ках пря­мо ска­зав, що тре­ба йо­го до­би­ти. Він так і ска­зав: «До­би­ти цьо­го «жи­дьон­ка». Я хо­тів би, щоб тут був по­сол Ізра­ї­лю і щоб ми про це зга­да­ли. Це бу­ло пря­ме за­мов­ле­н­ня вбив­ства. В ре­зуль­та­ті, як бу­ла сфаль­си­фі­ко­ва­на ця спра­ва? Під­су­дно­го на­віть у суд не при­во­ди­ли, не бу­ло на су­ді і по­тер­пі­ло­го Єлья­шке­ви­ча, хо­ча у ви­ро­ку йде­ться про те, що він ви­но­си­ться за зго­дою сто­рін. Ні­хто не до­пи­та­ний, жо­дних свід­ків. Зна­є­те чо­му? То­му що не бу­ло са­мо­го су­ду. Су­д­дя під­пи­сав ви­рок у сво­є­му ка­бі­не­ті, який йо­му при­не­сли з Адмі­ні­стра­ції Пре­зи­ден­та, до то­го ж ро­сій­ською мо­вою. По­тім усі ці до­ку­мен­ти за­хо­ва­ли, щоб не да­ти Єлья­шке­ви­чу мо­жли­вість ско­ри­ста­ти­ся ни­ми і по­да­ти апе­ля­цію. А зна­є­те хто цей су­д­дя? Той, ко­му бу­ло до­ру­че­но ве­сти за­кри­тий про­цес що­до Пу­ка­ча в пер­шій ін­стан­ції — Пе­чер­сько­му су­ді, Ан­дрій Мель­ник.

Що­до ме­не, то я ви­явив­ся не по­тер­пі­лим у за­мов­лен­ні мо­го ж ка­ту­ва­н­ня. Й те­пер Ге­не­раль­ний про­ку­рор Лу­цен­ко, який ме­ні кляв­ся, що він жи­т­тя по­кла­де за де­мо­кра­тію та вста­нов­ле­н­ня спра­ве­дли­во­сті, про­сто уни­кає ме­не. Як та­ке мо­же бу­ти? Ко­го ж то­ді за­хи­щає на­ша Фе­мі­да? Ви­хо­дить, що я — не лю­ди­на, Єльяшкевич — не лю­ди­на, Гон­га­дзе — не лю­ди­на, а ли­ше Ку­чма в нас лю­ди­на? Якщо ви спо­ді­ва­є­тесь, що за Ка­тею Ган­дзюк не бу­де ін­ших, то це не так. Адже по­ки ми не бу­де­мо ста­ви­ти кра­пку у від­по­від­них спра­вах, то зло­чи­ни бу­дуть по­вто­рю­ва­тись. Я не хо­чу жи­ти в кра­ї­ні, де мо­жуть уби­ти мо­їх вну­ків. Моя ону­чка хо­че бу­ти жур­на­лі­стом. Во­на че­сна й бу­де пи­са­ти прав­ду. То до чо­го я маю го­ту­ва­ти­ся? Мо­же, нам на­ре­шті тре­ба ста­ти укра­їн­ця­ми й до­би­ти­ся спра­ве­дли­во­сті, які при­му­сять Лу­цен­ка си­ді­ти тут і від­по­від­а­ти. І не ли­ше тут, а й на Май­да­ні, де він нам ба­га­то чо­го обі­цяв. До­мог­ти­ся, щоб за­мов­ник на­ре­шті був по­ка­ра­ний.

ФО­ТО РУ­СЛА­НА КАНЮКИ / «День»

6 ли­сто­па­да 2018 р. Під час кру­гло­го сто­лу в ко­мі­те­ті ВР у за­кор­дон­них спра­вах

У вів­то­рок, 6 ли­сто­па­да, Ген­про­ку­рор Юрій Лу­цен­ко за­явив, що по­дає у від­став­ку на тлі ре­зо­нан­су, спри­чи­не­но­го смер­тю Ка­те­ри­ни Ган­дзюк. Спі­кер Ан­дрій Па­ру­бій на­віть по­ста­вив на рей­тин­го­ве го­ло­су­ва­н­ня да­не рі­ше­н­ня, однак «за» про­го­ло­су­ва­ли ли­ше 38 де­пу­та­тів із 332, за­ре­є­стро­ва­них у се­сій­ній за­лі. Схо­же, Ген­про­ку­рор бле­фу­вав, бо був упев­не­ний, що не­об­хі­дної кіль­ко­сті го­ло­сів за йо­го від­став­ку не на­бе­ре­ться, не ка­жу­чи про те, що за про­це­ду­рою від­по­від­не по­да­н­ня до пар­ла­мен­ту має зро­би­ти Пре­зи­дент. Тим ча­сом, не­має зру­шень і у «спра­ві Гон­га­дзе — По­доль­сько­го», яка три­ває вже 18 ро­ків і яку не­о­дно­ра­зо­во обі­цяв за­вер­ши­ти один із лі­де­рів акції «Укра­ї­на без Ку­чми» Юрій Лу­цен­ко

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.