Рим­ська уго­да за­мість Вер­саль­ської

Про акту­аль­ність Пер­шої сві­то­вої вій­ни, що за­кін­чи­ла­ся 100 ро­ків то­му

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Бо­рис СОКОЛОВ, про­фе­сор, Мо­сква

Пер­ша сві­то­ва вій­на, що за­кін­чи­ла­ся 11 ли­сто­па­да 1918 ро­ку Комп’єн­ським пе­ре­мир’ям, а 1919— 1920 рр. Вер­саль­ською й ін­ши­ми мир­ни­ми уго­да­ми, пе­ре­вер­ну­ла жи­т­тя люд­ства, як це ба­чи­ться сьо­го­дні, на­ба­га­то ра­ди­каль­ні­ше, ніж Дру­га сві­то­ва вій­на, що спа­ла­хну­ла пі­сля неї та ви­ро­сла з неї, бу­ла більш кро­во­про­ли­тною та руй­нів­ною. Вва­жа­є­ться, що з по­ча­тком 1914 ро­ку Пер­шої сві­то­вої вій­ни за­вер­ши­ло­ся Ве­ли­ке ХІХ сто­лі­т­тя, що по­ча­ло­ся 1789 ро­ку з Ве­ли­кої Фран­цузь­кої ре­во­лю­ції, і по­ча­ло­ся Ма­ле двад­ця­те сто­лі­т­тя, що за­вер­ши­ло­ся 1991 ро­ку роз­па­дом СРСР і ра­дян­сько­го бло­ку та па­ді­н­ням ко­му­ні­зму в Єв­ро­пі.

■ У Пер­шій сві­то­вій, без­умов­но, бу­ло ще щось від во­єн XIX сто­лі­т­тя. Пев­ною мі­рою до­три­му­ва­ли­ся між­на­ро­дних кон­вен­цій про ве­де­н­ня вій­ни, по­ло­не­них не мо­ри­ли го­ло­дом, їх від­ві­ду­ва­ли пред­став­ни­ки Мі­жна­ро­дно­го Чер­во­но­го Хре­ста, до­зво­ля­ли­ся по­сил­ки з ба­тьків­щи­ни. А ге­но­цид якщо і був, то ли­ше на пе­ри­фе­рії вій­ни, в азій­ській Осман­ській ім­пе­рії, яка на­зав­жди за­ли­ши­ла­ся в XIX сто­літ­ті. Пер­ша сві­то­ва за­пам’ята­ла­ся но­вим ви­дом озбро­єнь — бо­йо­ви­ми отруй­ни­ми ре­чо­ви­на­ми, ши­ро­ким за­сто­су­ва­н­ням під­во­дних чов­нів і ае­ро­пла­нів, по­явою тан­ків. Але на­сам­пе­ред во­на за­пам’ята­ла­ся тим, що, на від­мі­ну від ко­ли­шніх во­єн, на­бу­ла то­таль­но­го ха­ра­кте­ру, ви­ма­га­ла на­пру­ги всіх сил на­ро­дів і дер­жав, що бра­ли участь у ній, при­чо­му да­ле­ко не всі змо­гли про­три­ма­ти­ся до кін­ця. У ко­ли­шніх вій­нах основ­ні бо­йо­ві дії зво­ди­ли­ся до одні­єї або кіль­кох ге­не­раль­них битв, у пе­ре­р­вах між яки­ми актив­ні бо­йо­ві дії не ве­ли­ся, і су­ціль­них фрон­тів не бу­ло. Три­ва­лість же та­ких во­єн, як пра­ви­ло, не пе­ре­ви­щу­ва­ла пів­то­ра ро­ку, пі­сля чо­го у сто­рін ви­чер­пу­ва­ли­ся гро­шо­ві ко­шти та ма­те­рі­аль­ні ре­сур­си. Втра­ти в Пер­шій сві­то­вій вій­ні ви­яви­ли­ся на по­ря­док біль­ши­ми, ніж у по­пе­ре­дніх вій­нах, а фінанси дер­жав, які во­ю­ва­ли, бу­ли ка­та­стро­фі­чно пі­дір­ва­ні.

■ У ро­сій­сько-япон­ській вій­ні 1904—1905 ро­ків, що про­дов­жу­ва­ла­ся близь­ко 18 мі­ся­ців, за­ги­ну­ло в ці­ло­му близь­ко 180 ти­сяч лю­дей, а якщо до­да­ти сю­ди близь­ко 20 ти­сяч за­ги­блих ки­тай­ських мир­них жи­те­лів, то за­галь­ні без­по­во­ро­тні втра­ти мо­жна оці­ни­ти в 200 ти­сяч лю­дей. Дві Бал­кан­ські вій­ни 1912—1913 ро­ків, що про­дов­жу­ва­ли­ся тро­хи більш ніж 9 мі­ся­ців, за­бра­ли, за ма­кси­маль­ною оцін­кою, близь­ко 220 ти­сяч жит­тів, до то­го ж, не мен­ше по­ло­ви­ни — від хво­роб. А в Пер­шій сві­то­вій вій­ні, що три­ва­ла 4 ро­ки і 3,5 мі­ся­ця, ко­ли бо­йо­ві дії від­бу­ва­ли­ся пра­кти­чно без­пе­рерв­но й існу­ва­ли су­ціль­ні фрон­ти, за­ги­ну­ло по­над 10 млн лю­дей. Най­біль­ших втрат уби­ти­ми та по­мер­ли­ми в цій вій­ні за­зна­ла Ро­сій­ська ім­пе­рія — 2,2 млн лю­дей. Пі­сля неї Ні­меч­чи­на — 2,1 млн лю­дей, Ав­стро-Угор­щи- на — 1,8 млн лю­дей, із них — 300 ти­сяч мир­них жи­те­лів, по­мер­лих вна­слі­док бо­йо­вих дій або з го­ло­ду, Фран­ція — 1,4 млн лю­дей, Ан­глія — 0,95 млн.

■ Укра­ї­на май­же до са­мо­го кін­ця Пер­шої сві­то­вої вій­ни не бу­ла не­за­ле­жною дер­жа­вою. Укра­їн­ці бра­ли участь у вій­ні, б’ючись у скла­ді двох про­ти­бор­чих ар­мій Ро­сій­ської та Ав­стро-Угор­ської ім­пе­рій. При цьо­му ли­ше в ав­стро­у­гор­ській ар­мії існу­ва­ла укра­їн­ська на­ціо­наль­на ча­сти­на — Укра­їн­ський ле­гіон, що скла­дав­ся з одні­єї бри­га­ди. Втра­ти укра­їн­ців у Пер­шій сві­то­вій вій­ні мо­жна по­ра- ху­ва­ти ли­ше ду­же при­бли­зно, взяв­ши до ува­ги їх час­тку в до­во­єн­но­му на­се­лен­ні Ро­сії й Ав­стро­Угор­щи­ни. Згі­дно з пе­ре­пи­сом 1897 ро­ку, в Ро­сій­ській ім­пе­рії про­жи­ва­ло 22 380,6 ти­ся­чі осіб з рі­дною укра­їн­ською (ма­ло­ро­сій­ською) мо­вою, то­ді як усе на­се­ле­н­ня ім­пе­рії, без Фін­лян­дії, скла­да­ло 125 640,0 ти­сяч лю­дей. Та­ким чи­ном, укра­їн­ці, до яких, во­че­видь, то­ді на­ле­жа­ла і біль­шість ку­бан­ських ко­за­ків, ста­но­ви­ли 17,8% на­се­ле­н­ня Ро­сій­ської ім­пе­рії. Пе­ре­дба­чив­ши, що при­бли­зно та­кою ж бу­ла час­тка укра­їн­ців у без­по­во­ро­тних утра­тах ро­сій­ської ар­мії в Пер­шій сві­то­вій вій­ні, кіль­кість укра­їн­ців, за­ги­блих у цій вій­ні на бо­ці Ро­сії, мо­жна оці­ни­ти в 390 ти­сяч осіб. Згі­дно з пе­ре­пи­сом на­се­ле­н­ня Ав­стро-Угор­щи­ни 1910 ро­ку, укра­їн­ці ста­но­ви­ли близь­ко 8% на­се­ле­н­ня Ав­стро-Угор­щи­ни. 1911 ро­ку ав­стро-угор­ське на­се­ле­н­ня збіль­ши­ло­ся за ра­ху­нок при­єд­на­н­ня Бо­снії та Гер­це­го­ви­ни, на­се­ле­н­ня якої 1914 ро­ку скла­да­ло 3,5% від усьо­го на­се­ле­н­ня Ав­стро-Угор­щи­ни. То­му час­тка укра­їн­ців упа­ла до 7,7%. Якщо пе­ред­ба­чи­ти, що при­бли­зно та­кою ж бу­ла час­тка укра­їн­ців і в без­по­во­ро­тних утра­тах Ав­стро-Угор­ської ім­пе­рії, ра­зом з утра­та­ми мир­но­го на­се­ле­н­ня, в Пер­шій сві­то­вій вій­ні, то­ді кіль­кість укра­їн­ців, за­ги­блих на бо­ці Ав­стро-Угор­щи­ни, мо­жна оці­ни­ти при­бли­зно в 140 ти­сяч осіб. Су­мар­ні втра­ти тіль­ки укра­їн­ців у Пер­шій сві­то­вій вій­ні, не ра­ху­ю­чи втрат ін­ших на­ро­дів, що за­се­ля­ли то­ді те­ри­то­рію ни­ні­шньої Укра­ї­ни, мо­жна оці­ни­ти в 530 ти­сяч осіб. Це мо­жна по­рів­ня­ти з кіль­кі­стю за­ги­блих в Іта­лії, одній із то­ді­шніх ве­ли­ких дер­жав, чиї втра­ти в Пер­шій сві­то­вій вій­ні, за на­шою оцін­кою — 503 ти­ся­чі осіб уби­тих і по­мер­лих.

■ Стій­кість ті­єї чи ін­шої дер­жа­ви в Пер­шій сві­то­вій вій­ні ба­га­то в чо­му ви­зна­ча­ла­ся рів­нем її еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку. Згі­дно з оцін­кою американського до­слі­дни­ка По­ла Кен­не­ді, 1914 ро­ку на­ціо­наль­ний до­хід на ду­шу на­се­ле­н­ня скла­дав у США 377 до­ла­рів, Ве­ли­ко­бри­та­нії — 244, Ні­меч­чи­ні — 184, Фран­ції — 153, Іта­лії — 108, Ав­стро-Угор­щи­ні — 57, Ро­сій­ській ім­пе­рії — 42 і в Япо­нії — 36. У та­ких уча­сни­ків Пер­шої сві­то­вої як Сер­бія, Чор­но­го­рія, Ру­му­нія, Бол­га­рія і Ту­реч­чи­на на­ціо­наль­ний до­хід був ще ниж­чим. Варто за­ува­жи­ти, що най­менш стій­ки­ми ви­яви­ли­ся якраз най­більш бі­дні кра­ї­ни, а се­ред пе­ре­мож­ців — най­більш ба­га­ті. Ро­сія фа­кти­чно ви­йшла з вій­ни вже в кін­ці 1917 ро­ку, пе­ре­жив­ши дві ре­во­лю­ції. А в ні­ме­цько­му бло­ці ра­ні­ше Ні­меч­чи­ни ка­пі­ту­лю­ва­ли Бол­га­рія, Ту­реч­чи­на й Ав­стро-Угор­щи­на. Ви­ня­ток тут ли­ше Япо­нія. Але її участь у вій­ні бу­ла ба­га­то в чо­му сим­во­лі­чною. Без зу­силь за­хо­пив­ши на по­ча­тку вій­ни ні­ме­цькі во­ло­ді­н­ня на Ти­хо­му оке­а­ні, які Бер­лін і не роз­ра­хо­ву­вав утри­ма­ти, япон­ці на­да­лі свою участь у вій­ні обме­жи­ли по­ста­ча­н­ня­ми озбро­є­н­ня та ма­те­рі­а­лів ро­сій­ській ар­мії.

■ До­бре ві­до­мо, що Вер­саль­сько-Ва­шинг­тон­ська си­сте­ма, ство­ре­на пі­сля Пер­шої сві­то­вої вій­ни, не за­до­воль­ни­ла ні пе­ре­мо­же­них, ні пе­ре­мож­ців. Одні­єю з фа­таль­них по­ми­лок твор­ців Вер­са­ля бу­ло ви­бір­ко­ве за­сто­су­ва­н­ня «прин­ци­пу на­ціо­наль­но­стей», про­го­ло­ше­но­го пре­зи­ден­том США Ву­дро Віль­со­ном, ли­ше до пе­ре­мо­же­них, а не до пе­ре­мож­ців. Зокре­ма, про­го­ло­ше­ній пі­сля роз­па­ду Ав­стро­У­гор­ській ре­спу­блі­ці «Ні­ме­цькій Ав­стрії» у скла­ді ни­ні­шньої Ав­стрії та на­се­ле­них пе­ре­ва­жно нім­ця­ми ра­йо­нів Че­хії (Су­дет­ська область) дер­жа­ви Ан­тан­ти від­мо­ви- ли в пра­ві до­бро­віль­но при­єд­на­ти­ся до Ні­меч­чи­ни, хо­ча на пле­бі­сци­тах за та­ке при­єд­на­н­ня ви­сло­ви­ла­ся пе­ре­ва­жна біль­шість на­се­ле­н­ня. Ре­зуль­та­том ста­ло ство­ре­н­ня не­жит­тє­зда­тної Ав­стрії та Че­хо­сло­вач­чи­ни, що роз­ди­ра­є­ться між­на­ціо­наль­ни­ми про­ти­річ­чя­ми. А як­би ан­шлюс був то­ді здій­сне­ний, як­би кор­до­ни Угор­щи­ни бу­ли вста­нов­ле­ні з до­три­ма­н­ням «прин­ци­пу на­ціо­наль­но­стей», із збе­ре­же­н­ням у її скла­ді Пів­ні­чної Тран­сіль­ва­нії, Пів­ден­ної Сло­вач­чи­ни та де­яких при­кор­дон­них юго­слав­ських те­ри­то­рій, як­би Бол­га­рії за­ли­ши­ли Пів­ден­ну До­бру­джу та ви­хід до Егей­сько­го мо­ря, як­би Ні­меч­чи- ну не да­ви­ли не­по­силь­ним тя­га­рем ре­па­ра­цій, не від­ня­ли б у неї Са­ар, не обме­жи­ли до мі­ні­му­му її вій­сько­ві мо­жли­во­сті, то Єв­ро­па отри­ма­ла б на­ба­га­то ста­біль­ні­шу пі­сля­во­єн­ну си­ту­а­цію та уни­кла б не­без­пе­ки при­хо­ду до вла­ди в Ні­меч­чи­ні екс­тре­мі­стів, що об’єд­на­ли­ся у на­ціо­нал-со­ці­а­лі­сти­чну ро­бі­тни­чу пар­тію Адоль­фа Гі­тле­ра, та ні­ме­цько­го ре­ван­ши­зму.

■ Дру­гою про­бле­мою, на яку на­ра­зи­ли­ся твор­ці Вер­саль­сько­Ва­шинг­тон­ської си­сте­ми, бу­ло те, що по­за нею ви­яви­ла­ся Ра­дян­ська Ро­сія, про­те, яка збе­ре­гла­ся як ім­пе­рія, що хо­ча і втра­ти­ла де­які при­кор­дон­ні те­ри­то­рії. Не­ви­пад­ко­во 1939 ро­ку са­ме Ні­меч­чи­на та Ра­дян­ський Со­юз ра­зом до­кін­чи­ли Вер­саль і розв’яза­ли Дру­гу сві­то­ву вій­ну. Ра­зом із тим під час ре­во­лю­цій 1917—1918 ро­ків утво­ри­ли­ся май­же всі ті дер­жа­ви та від­по­від­ні їм на­ціо­наль­ні ру­хи, на які на по­ча­тку 90-х ро­ків роз­па­ли­ся Ра­дян­ський Со­юз, Юго­сла­вія та Че­хо­сло­вач­чи­на. Пі­сля Жов­тне­вої ре­во­лю­ції 1917 ро­ку та ски­не­н­ня біль­шо­ви­ка­ми Тим­ча­со­во­го уря­ду на біль­шій ча­сти­ні су­ча­сної Укра­ї­ни утво­ри­ла­ся Укра­їн­ська На­ро­дна Ре­спу­блі­ка. А пі­сля па­ді­н­ня Ав­стро-Угор­щи­ни за під­трим­ки Укра­їн­сько­го ле­гіо­ну бу­ла про­го­ло­ше­на За­хі­дно­укра­їн­ська На­ро­дна Ре­спу­блі­ка, що кон­тро­лю­ва­ла зна­чну ча­сти­ну Схі­дної Га­лі­ції. З нею УНР у сі­чні 1919 ро­ку всти­гла на ко­ро­ткий час об’єд­на­ти­ся. Про­те 1919— 1920 рр. дер­жа­ви Ан­тан­ти не під- три­ма­ли ве­ли­ку ча­сти­ну дер­жав, що утво­ри­ли­ся на те­ри­то­рії ко­ли­шньої Ро­сій­ської ім­пе­рії, і як на­слі­док — збе­ре­гла­ся Ра­дян­ська ім­пе­рія. Адже як­би на­ціо­наль­ні дер­жа­ви, що ви­ни­кли 1917— 1918 рр. на те­ри­то­рії Ро­сії, змо­гли збе­рег­ти свою не­за­ле­жність, подаль­ший роз­ви­ток Єв­ро­пи та сві­ту в ці­ло­му від­був­ся б зов­сім ін­шим шля­хом.

■ Да­вай­те ли­ше уяви­мо со­бі, що в пер­ші ро­ки пі­сля за­кін­че­н­ня Пер­шої сві­то­вої вій­ни від Ро­сій­ської ім­пе­рії від­окре­ми­ли­ся б не ли­ше Поль­ща, Фін­лян­дія, Есто­нія, Ла­твія та Ли­тва, але і, при­бли­зно в су­ча­сних кор­до­нах, Укра­ї­на, Гру­зія, Вір­ме­нія й Азер­бай­джан, то ті­єї ча­сти­ни Ра­дян­сько­го Со­ю­зу, що за­ли­ши­ла­ся, на­пев­не б, не ви­ста­чи­ло на ім­пер­ський ре­ванш. То­ді не ма­ло б прин­ци­по­во­го зна­че­н­ня, чи ста­ла б Ро­сія ча­сти­ною пі­сля­во­єн­ної си­сте­ми мир­но­го вре­гу­лю­ва­н­ня, чи за­ли­ши­ла­ся б по­за нею. За та­ких умов у Єв­ро­пі ство­ри­ла­ся б аб­со­лю­тно ін­ша гео­по­лі­ти­чна си­ту­а­ція, ніж та, що справ­ді ви­ни­кла пі­сля укла­де­н­ня Вер­саль­ської й ін­ших мир­них угод. Єв­ро­па скла­да­ла­ся б із без­лі­чі по­рів­ня­но не­ве­ли­ких дер­жав, а до­мі­ну­ва­н­ня на кон­ти­нен­ті Фран­ції зна­чною мі­рою врів­но­ва­жу­ва­ло­ся б Ні­меч­чи­ною. У цих умо­вах без­ліч пан’ єв­ро­пей­ських про­е­ктів, що ви­су­ва­ли­ся в між­во­єн­ний пе­рі­од, ма­ли б зна­чно біль­ше мо­жли­во­стей на успіх. Ві­ро­гі­дно, що істо­ри­чне при­ми­ре­н­ня Фран­ції та Ні­меч­чи­ни, що за­по­ча­тку­ва­ло під­ва­ли­ни для ни­ні­шньо­го Єв­ро­со­ю­зу, ста­ло­ся б не в 50-х, а вже у 20-х ро­ках ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя. І то­ді ж міг ви­ни­кну­ти якщо не су­ча­сний Єв­ро­со­юз, то хоч б йо­го по­пе­ре­дник — Спіль­ний ри­нок, пов­но­прав­ним чле­ном яко­го на­пев­но б ста­ла Укра­ї­на. Про­те дер­жа­ви-пе­ре­мо­жни­ці, пе­ре­бу­ва­ю­чи в ей­фо­рії від роз­гро­му Ні­меч­чи­ни й Ав­стро-Угор­щи­ни, то­ді не ду­ма­ли про єв­ро­пей­ську ін­те­гра­цію, яка ли­ше і мо­гла б ста­ти не­пе­ре­бор­ною пе­ре­шко­дою для спа­ла­ху Дру­гої сві­то­вої вій­ни.

ФО­ТО РЕЙТЕР

ФО­ТО З САЙТА WIKIPEDIA.ORG

11 ли­сто­па­да 1918 ро­ку. В Лон­до­ні на Тра­фаль­гар­ській пло­щі зі­бра­ли­ся лю­ди для свя­тку­ва­н­ня кін­ця Пер­шої сві­то­вої вій­ни

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.