Мі­сія со­ві­сті

Сло­во до чи­та­чів Ла­ри­си Ів­ши­ної

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ігор СЮНДЮКОВ, «День»

Ми про­по­ну­є­мо ува­зі чи­та­чів пе­ред­мо­ву го­лов­но­го ре­да­кто­ра « Дня » Ла­ри­си Ів­ши­ної до кни­ги « День і ві­чність Джейм­са Мей­са » , яка по­ба­чи­ла світ у се­рії « Бі­блі­о­те­ка га­зе­ти « День » у 2005 ро­ці. Мо­жна пе­ре­ко­на­ти­ся, що за 13 ро­ків, що ми­ну­ли від ча­су пу­блі­ка­ції цьо­го ви­да­н­ня ( а кни­га яв­ляє со­бою 450- сто­рін­ко­вий збір­ник кра­щих пу­блі­ци­сти­чних тво­рів ви­да­тно­го укра­їн­сько- аме­ри­кан­сько­го істо­ри­ка, жур­на­лі­ста, гро­мад­сько­го ді­я­ча, ко­лум­ні­ста « Дня » . Джеймс Мейс на­зав­жди за­ли­шив нас 3 трав­ня 2004 ро­ку, от­же, кни­га яв­ляє со­бою по­смер­тну пу­блі­ка­цію йо­го ста­тей) — во­но аб­со­лю­тно не втра­ти­ло акту­аль­но­сті. Як і пе­ред­мо­ва го­лов­но­го ре­да­кто­ра « Дня » до тво­рів Джейм­са. Хоч ви­ро­сло вже зов­сім но­ве по­ко­лі­н­ня чи­та­чів, яким тре­ба за­но­во ді­зна­ва­ти­ся про ідеї Мей­са.

Тут є, оче­ви­дно, дві при­чи­ни. Пер­ша — що ка­та­стро­фа Го­ло­до­мо­ру—Ге­но­ци­ду, до­слі­джен­ню якої Джеймс Мейс при­свя­тив усе своє жи­т­тя — не ста­ла на­дба­н­ням « ар­хів­но­го » ми­ну­ло­го. Ця тра­ге­дія, ко­ли пря­мо, а ча­сом й опо­се­ред­ко­ва­но, то­кси­чно впли­ває на на­ше сьо­го­де­н­ня. Бо ми, як до­во­див Джеймс, і до­сі ба­га­то в чо­му за­ли­ша­є­мось постге­но­ци­дним су­спіль­ством — аж по­ки ця ка­та­стро­фа не осми­сле­на, її без­по­се­ре­дні та від­да­ле­ні на­слід­ки не усві­дом­ле­ні. Про це — та ча­сти­на кни­ги « День і ві­чність Джейм­са Мей­са » , де йде­ться про го­стро зло­бо­ден­ні про­бле­ми укра­їн­сько­го по­лі­ти­чно­го жи­т­тя 1997— 2004 рр., тоб­то за пе­рі­од, ко­ли Джеймс пра­цю­вав у на­шій га­зе­ті.

І дру­гий чин­ник — це, по­за сум­ні­вом, осо­би­стість са­мо­го ав­то­ра. В усіх ку­то­чках сві­ту, на всіх за­хо­дах, де Джеймс Мейс мав змо­гу бра­ти участь (в Аме­ри­ці, в Укра­ї­ні, Фран­ції, Ні­меч­чи­ні, кра­ї­нах Бал­тії), він не ли­ше роз­по­від­ав про ре­зуль­та­ти своїх на­у­ко­вих по­шу­ків — ви­яв­ле­ні ним не­с­про­стов­ні до­ку­мен­таль­ні свід­че­н­ня то­го, що Го­ло­до­мор був сві­до­мим, ор­га­ні­зо­ва­ним вла­дою СРСР вбив­ством міль­йо­нів лю­дей. Біль­ше за це — Джеймс не­втом­но на­го­ло­шу­вав: як Укра­ї­на, так і ці­лий світ зо­бов’яза­ні зна­ти і пам’ята­ти про це без­жаль­не ма­со­ве вбив­ство без­не­вин­них укра­їн­ських се­лян та на­шої на­ціо­наль­ної ін­те­лі­ген­ції.

Ось чо­му дум­ки Джейм­са Мей­са, йо­го уні­каль­на гро­мад­ська по­зи­ція, як і ана­ліз йо­го тво­рів у пе­ред­мо­ві Ла­ри­си Ів­ши­ної — зву­чать на­че ство­ре­ні сьо­го­дні. І зна­йо­ми­ти­ся з ни­ми тре­ба не ли­ше в пе­ред­день скор­бо­тних Днів пам’яті жертв Го­ло­до­мо­ру, ко­трі ми від­зна­ча­ти­ме­мо в остан­ню су­бо­ту ли­сто­па­да, а пов­ся­кчас. «День» мо­же ствер­джу­ва­ти, що на­ша га­зе­та ра­зом з не­за­бу­тнім Джейм­сом Ер­не­стом Мей­сом до­кла­ла ве­ли­ких зу­силь до здій­сне­н­ня ці­єї мі­сії со­ві­сті. Мо­жна ска­за­ти, що « День » був для Джейм­са, по су­ті, єди­ною, про­те най­ви­щою три­бу­ною.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.