«Скла­дно ска­за­ти, до­бре це чи по­га­но»

Те­атр на По­до­лі но­мі­ну­ють на єв­ро­пей­ську ар­хі­те­ктур­ну пре­мію

Den (Ukrainian) - - День України - Ін­на ЛИХОВИД, «День»

Вар­хі­те­ктур­но­му бю­ро Оле­га Дро­здо­ва, хар­ків­сько­го ар­хі­те­кто­ра, за про­е­ктом яко­го у сто­ли­ці то­рік від­кри­ли Те­атр на По­до­лі, дня­ми роз­по­ві­ли, що цей про­ект но­мі­но­ва­но на пре­мію іме­ні Мі­са ван дер Рое 2019 (European Union Prize for Contemporary Architecture — Mies van der Rohe Award 2019). Що­прав­да, на офі­цій­но­му сай­ті пре­мії по­ки не­ма но­вин з цьо­го при­во­ду. Так са­мо не­зро­зумі­ло, як те­атр по­тра­пив у спи­сок но­мі­нан­тів.

Та якщо про­ана­лі­зу­ва­ти, які са­ме про­е­кти по­тра­пля­ють у топ-лист пре­мії, на­зва­ної на честь ні­ме­цько­а­ме­ри­кан­сько­го ар­хі­те­кто­ра Лю­дві­га М і са­ван дер Рое, то ки­їв­ський те­атр на По­до­лі ціл­ком впи­су­є­ться у цей кон­текст. Жу­рі пре­мії шу­кає щось кон­тра­вер­сій­не, ін­но­ва­цій­не, над­су­ча­сне, тоб­то усе те, що дає ар­хі­те­кто­ру мо­жли­вість про­я­ви­ти не­стан­дар­тне ми­сле­н­ня. Пре­мію при­су­джу­ють раз на два ро­ки. Тож іме­на пе­ре­мож­ців ді­зна­є­мо­ся аж у трав­ні 2019 ро­ку.

Якщо вра­ху­ва­ти умо­ви, за яких з’явив­ся цей те­атр на Ан­дрі­їв­сько­му узво­зі, то чи­ма­ла ча­сти­на су­спіль­ства не ро­зу­міє, за що він мо­же отри­ма­ти єв­ро­пей­ську на­го­ро­ду. На­рі­ка­ли на фор­му, ко­лір, ви­со­ту та ви­со­ку вар­тість бу­дів­лі, руй­ну­ва­н­ня сти­лі­сти­ки узво­зу та кра­діж­ку ав­тор­сько­го пра­ва. Адже ще 20 ро­ків то­му пра­во на ство­ре­н­ня те­а­траль­но­го об’єкту отри­мав ар­хі­те­ктор Ві­та­лій Юдін.

«У сфе­рі ар­хі­те­кту­ри ана­лог Но­бе­лів­ської пре­мії — це Прі­тцке­рів­ська пре­мія, де при­зе­ра ви­зна­ча­ють не за один об’єкт, а за твор­чий шлях. Що­до пре­мії Мі­са ван дер Рое, я впер­ше про це по­чув, — ко­мен­тує ар­хі­те­ктор Олег ГРЕЧУХ. — Це був до­во­лі про­гре­сив­ний ар­хі­те­ктор, який ви­пе­ре­джав свій час. У йо­го ро­бо­тах бу­ли скля­ні сті­ни, ці­лі шма­тки мар­му­ру чи гра­ні­ту, тоб­то це кон­це­пту­аль­на ар­хі­те­кту­ра. Ди­вує, що на цю пре­мію по­да­є­ться ли­ше об’ єкт. Як­би Міс ван дер Рое бу­ду­вав щось на узво­зі, ду­маю, це бу­ло б ще біль­шкон­тра­вер­сій­но, ніж те, що збу­ду­вав Дро­здов. Са­ме ім’я ар­хі­те­кто­ра го­во­рить про те, що но­мі­ну­ють ре­чі кон­тра­вер­сій­ні. Мо­ва про ін­ший сві­то­гляд. Укра­ї­на ще й не го­то­ва до сві­то­во­го кон­текс­ту ар­хі­те­кту­ри. Що­до но­мі­на­ції Те­а­тру на По­до­лі, скла­дно ска­за­ти, до­бре це чи по­га­но. Мо­жли­во, це та­кий пі­ар-хід. Не мо­жу ска­за­ти, що я аб­со­лю­тно про­ти цьо­го об’єкту. Я на­віть від­ві­дав спе­ці­аль­но цей те­атр. Кви­тки ку­пи­ти ду­же важ­ко, зал пе­ре­пов­не­ний. Зві­сно, мо­жна кри­ти­ку­ва­ти цей те­атр, бо по­ру­ше­но ав­тор­ське пра­во, а міль­йо­ни до­ла­рів ба­га­то ро­ків ви­ки­да­ли­ся на ві­тер, до­ки все це пе­ре­бу­до­ву­ва­ло­ся та зно­си­ло­ся».

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.