«Ми – один екі­паж»

Ко­ман­ду­вач ВМС Укра­ї­ни Ігор ВОРОНЧЕНКО че­рез адво­ка­тів пе­ре­дав лист по­ло­не­ним укра­їн­ським мо­ря­кам

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка -

З9-ї ран­ку 28 ли­сто­па­да в де­ся­ти обла­стях Укра­ї­ни за­про­ва­джу­є­ться во­єн­ний стан. Йде­ться про ре­гіо­ни, роз­та­шо­ва­ні вздов­жро­сій­сько­го кор­до­ну, при­дні­стров­ської ді­лян­ки мол­дав­сько­го кор­до­ну та на узбе­реж­жі Чор­но­го та Азов­сько­го мо­рів. До пе­ре­лі­ку уві­йшли Оде­ська, Ми­ко­ла­їв­ська, Хер­сон­ська, За­по­різь­ка, Лу­ган­ська, До­не­цька, Сум­ська, Хар­ків­ська, Чер­ні­гів­ська, Він­ни­цька обла­сті. Во­єн­ний стан вво­ди­ться на 30 діб, тоб­то до 27 гру­дня. Ве­ли­ку дис­ку­сію ви­кли­ка­ло пи­та­н­ня — що бу­де з пра­ва­ми гро­ма­дян? Тут Пе­тро По­ро­шен­ко за­пев­нив усіх, що обме­жу­ва­ти пра­ва гро­ма­дян вла­да бу­де ли­ше у ра­зі на­зем­ної ро­сій­ської во­єн­ної агре­сії.

Хтось з екс­пер­тів на­звав атмо­сфе­ру в пар­ла­мен­ті під час прийня­т­тя рішення справ­жнім про­я­вом де­мо­кра­тії, ко­ли че­рез скла­дну дис­ку­сію зна­йшли ком­про­міс, а хтось оці­нює си­ту­а­цію іна­кше. «100-рі­чна істо­рія ні­ко­го ні­чо­му не на­вчи­ла. По­го­ня за бу­ла­вою при­зве­де до кра­ху Укра­ї­ни. Ко­ли вар­тість са­мої бу­ла­ви ста­не ну­льо­вою», — це ре­а­кція у « ФБ» жур­на­лі­ста Ві­кто­ра ШЛІНЧАКА. Зре­штою, під час обго­во­ре­н­ня вве­де­н­ня во­єн­но­го ста­ну в се­сій­ній за­лі, де не на жарт ви­ру­ва­ли при­стра­сті, пер­ший за­сту­пник го­ло­ви Вер­хов­ної Ра­ди Іри­на Ге­ра­щен­ко, ви­сту­па­ю­чи з три­бу­ни звер­ну­ла­ся до де­пу­та­тів: «...ці по­лі­ти­ки (опо­нен­ти. — Ред.) по­вто­рю­ють тут сто­рі­чну істо­рію, ко­ли че­рез чва­ри, че­рез скан­да­ли... во­ни хо­чуть втра­ти­ти дер­жа­ву».

Якість по­лі­ти­ків ни­ні­шніх і то­ді­шніх, зви­чай­но, рі­зна, однак стру­ктур­но па­ра­ле­лі оче­ви­дні. Які по­мил­ки бу­ли допу­ще­ні 100 ро­ків то­му? «По-пер­ше, да­ла­ся взна­ки їхня ( лі­де­рів укра­їн­ських ви­зволь­них зма­гань. — Ред.) не­спро­мо­жність ( не­ба­жа­н­ня, нев­мі­н­ня) бо­дай тро­хи по­сту­пи­тись сво­ї­ми осо­би­сти­ми ам­бі­ці­я­ми та вла­сни­ми «ам­бі­тни­ми» (зна­йшли жта­ки сло­во!) ком­пле­кса­ми са­мо­за­ко­ха­но­сті за­для ви­щої цін­но­сті — Укра­ї­ни, її на­ро­ду, її не­за­ле­жно­сті й сво­бо­ди, — ка­же ре­да­ктор від­ді­лу «Істо­рія та Я» га­зе­ти «День» Ігор СЮНДЮКОВ. — По-дру­ге, не­зда­тність то­ді­шніх во­ждів до­мов­ля­ти­ся один з одним. По- тре­тє, по кон­тра­сту зі ска­за­ним — нав­па­ки, не­ймо­вір­на ( сьо­го­дні зда­є­ться ні­чим не мо­ти­во­ва­ною) до­ві­ра до біль­шо­ви­цької вла­ди, до чер­во­но­го Крем­ля ( бо там, мов­ляв, теж « со­ці­а­лі­сти » ) . По- че­твер­те, від­су­тність стра­те­гі­чно­го ба­че­н­ня роз­ви­тку Укра­ї­ни. По- п’ яте, не­зба­лан­со­ва­на (м’яко ка­жу­чи) ди­пло­ма­тія. По- шо­сте, від­чу­тна ( не всі) ча­сти­на лі­де­рів на­шої ре­во­лю­ції не усві­дом­лю­ва­ла, що за­по­ру­кою її, ре­во­лю­ції, пе­ре­мо­ги є вла­сна во­ля, си­ла й по­тен­ці­ал са­мих укра­їн­ців, а не які б то не бу­ли со­ю­зи й ко­а­лі­ції — з Піл­суд­ським чи з будь-ким ще. По-сьо­ме, не­зда­тність розв’ яза­ти най­пе­ку­чі­ше — зе­мель­не пи­та­н­ня й про­ве­сти ефе­ктив­ну та спра­ве­дли­ву аграр­ну ре­фор­му. Зре­штою, по- во­сьме (а, мо­жли­во, це є пер­шим за зна­че­н­ням). Сам укра­їн­ський на­род пе­ре­бу­вав то­ді у по­ло­ні мі­фів «рус­ско­го ми­ра » . По­лі­ти­чна ( не ідей­на!) по­раз­ка УНР у бо­роть­бі за не­за­ле­жність (фа­кти­чно — в укра­їн­сько-ро­сій­ській вій­ні) ма­ла сво­їм на­слід­ком де­ся­тки міль­йо­нів укра­їн­ців, по­гу­бле­них у ча­си Ге­но­ци­ду 1932—1933 ро­ків, Ве­ли­ко­го те­ро­ру, ін­ших зло­чи­нів то­та­лі­тар­ної дер­жа­ви».

2018 рік га­зе­та «День» ого­ло­си­ла ро­ком Ге­тьма­на­ту Пав­ла Ско­ро­пад­сько­го. І це до­зво­ли­ло нам по­ди­ви­ти­ся на ті ро­ки більш пиль­но. Ігор Сюндюков пи­ше: «Зро­бле­не геть­ма­ном за сім з по­ло­ви­ною мі­ся­ців — вра­жає. Йо­го за­слу­гою бу­ло те, що у ви­ня­тко­во не­люд­ських скла­дних умо­вах то­го ча­су Ско­ро­пад­ський сві­до­мо (!) по­ста­вив за ме­ту здій­сни­ти кон­се­рва­тив­ну пе­ре­бу­до­ву в охо­пле­ній ре­во­лю­ці­єю кра­ї­ні. Це озна­ча­ло чі­ткі й про­зо­рі га­сла: «не­до­тор­кан­ність при­ва­тної вла­сно­сті», «по­ря­док і за­кон­ність», «спо­кій і твор­ча пра­ця». Ско­ро­пад­сько­му не вда­ло­ся здій­сни­ти за­ду­ма­не. Пе­ре­д­усім че­рез гли­бо­кий по­двій­ний роз­кол в укра­їн­сько­му со­ці­у­мі — роз­кол се­ред се­лян­ства, на під­трим­ку яко­го так роз­ра­хо­ву­вав геть­ман, і роз­кол се­ред ін­те­лі­ген­ції. Аль­тер­на­ти­вою ви­яви­лись біль­шо­ви­ки, а не на­ціо­нал-де­мо­кра­ти».

«Істо­ри­ки не зди­во­ва­ні. Усе що від­бу­ва­є­ться сьо­го­дні ду­же на­га­дує те, що вже бу­ло рів­но 100 ро­ків то­му..., — пи­ше у «ФБ» по­лі­ти­чний ана­лі­тик Ін­сти­ту­ту єв­ро­а­тлан­ти­чно­го спів­ро­бі­тни­цтва Во­ло­ди­мир ГОРБАЧ. — Во­єн­ний стан у Ми­ко­ла­є­ві, Хер­сон­ській, Ка­те­ри­но­слав­ській, По­діль­ській та пів­ні­чних по­ві­тах Тав­рій­ської гу­бер­нії за­про­вадж ено о 0 год. 5 хв. 9 ли­сто­па­да. А в ніч з 11 на 12 ли­сто­па­да во­єн­ний стан по­ши­ре­но на Чер­ні­гів­ську, Пол­тав­ську, Ки­їв­ську гу­бер­нії та мі­сто Ки­їв. В гу­бер­ні­ях та гра­до­на­чаль­ствах за­про­ва­дже­но по­са­ди го­лов­них на­чаль­ни­ків, які отри­ма­ли ши­ро­кі пов­но­ва­же­н­ня. У ті ж дні ухва­ле­но за­кон про при­зив до ар­мії та фло­ту Укра­їн­ської дер­жа­ви. При­зив мав роз­по­ча­ти­ся 30 ли­сто­па­да. (...) Ге­тьман­ські на­ка­зи про во­єн­ний стан не ви­кли­ка­ли ажі­о­та­жу. Га­зе­ти дру­ку­ва­ли ці роз­по­ря­дже­н­ня десь на дру­гій-тре­тій сто­рін­ці. Не за­ли­ши­ли ці «осо­бли­ві пра­во­ві ре­жи­ми» і зна­чних слі­дів у спо­га­дах та що­ден­ни­ках пе­ре­сі­чних оби­ва­те­лів. Схо­же, во­єн­ний стан май­же не за­че­пив зви­чне пов­сяк­ден­не жи­т­тя. Су­спіль­ство пе­ре­жи­ло чо­ти­ри ро­ки вій­ни, кіль­ка пе­ре­во­ро­тів, при­хід та від­ступ біль­шо­ви­ків з їх чер­во­ним те­ро­ром. Та­ке су­спіль­ство ви­яви­лось го­то­вим до де­яко­го обме­же­н­ня прав. Чер­го­ва ко­мен­дант­ська го­ди­на чи ре­кві­зи­ція бу­дів­лі те­а­тру не ви­кли­ка­ли спро­ти­ву чи не­ро­зу­мі­н­ня. А вла­да не злов­жи­ва­ла сво­ї­ми над­зви­чай­ни­ми пов­но­ва­же­н­ня­ми. Мо­же, й дар­ма. Бо Укра­ї­на стрім­ко на­бли­жа­лась до чер­го­вих по­лі­ти­чних по­тря­сінь».

На­справ­ді, сьо­го­дні, ко­ли йде­ться про во­єн­ний стан, це сто­су­є­ться всі­єї кра­ї­ни, а не тіль­ки по­ло­ви­ни обла­стей. Але це і не озна­чає, що від­по­від­не пра­во­ве по­ло­же­н­ня не­об­хі­дно бу­ло вво­ди­ти на всій те­ри­то­рії кра­ї­ни. Суть в то­му, що кра­ї­на і так чо­ти­ри з по­ло­ви­ною ро­ки че­рез ро­сій­ську агре­сію зна­хо­ди­ться в ста­ні вій­ни з Крем­лем. То­му ко­жен для се­бе дав­но вже мав про­ве­сти вну­трі­шню мо­бі­лі­за­цію. Ін­ше пи­та­н­ня, що вла­да від­по­від­а­ю­чи на гі­бри­дну вій­ну Ро­сії так са­мо ги­брі­дно, роз­ми­ває сприйня­т­тя ре­аль­но­сті. То­му у нас на­віть та­ке сер­йо­зне пи­та­н­ня — як вве­де­н­ня во­єн­но­го ста­ну пе­ре­тво­ри­ло­ся в пар­ла­мен­ті на шоу. Від­по­від­ним чи­ном ре­а­гує і на­се­ле­н­ня, що під час сер­йо­зних зов­ні­шніх атак мо­же ма­ти фа­таль­ні на­слід­ки. Ра­зом з тим, це не озна­чає, що по­трі­бно роз­ча­ро­ву­ва­ти­ся і роз­сла­бля­ти­ся.

На­сту­пне ду­же ва­жли­ве за­пи­та­н­ня — що бу­де із за­хо­пле­ни­ми укра­їн­ськи­ми мо­ря­ка­ми? Під час під­го­тов­ки но­ме­ра, бу­ло ві­до­мо, що суд оку­пан­тів в Сім­фе­ро­по­лі по­чав ви­но­си­ти рішення що­до аре­шту на­ших вій­сько­вих на два мі­ся­ці. Їх на не­за­кон­них під­ста­вах зви­ну­ва­чу­ють у «не­за­кон­но­му пе­ре­ти­ні дер­жав­но­го кор­до­ну Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції». По­пе­ре­дньо укра­їн­ською сто­ро­ною по­ві­дом­ля­ло­ся, що під час за­хо­пле­н­ня укра­їн­ських ка­те­рів ші­стьох з 23-х мо­ря­ків бу­ло по­ра­не­но. Во­ни зна­хо­дя­ться в лі­кар­ні.

На­справ­ді, у Укра­ї­ни в да­ній си­ту­а­ції ре­аль­них мо­жли­во­стей звіль­ни­ти на­ших вій­сько­во­по­ло­не­них не­ба­га­то. Ли­ше між­на­ро­дний тиск із сут­тє­вим по­си­ле­н­ням сан­кцій змо­же зму­си­ти Кремль за­ду­ма­ти­ся і мо­жли­во пе­ре­гля­ну­ти свої дії. Укра­ї­ні жпо­трі­бно по­си­лю­ва­ти­ся ( по всім фрон­там) і не до­пу­ска­ти по­ми­лок. В цьо­му кон­текс­ті до­ре­чним є лист ко­ман­ду­ва­ча ВМС Укра­ї­ни Іго­ря Во­рон­чен­ка, який пе­ре­да­ють укра­їн­ським мо­ря­кам че­рез адво­ка­тів в оку­по­ва­но­му Кри­му. Про це на­пи­сав жур­на­ліст Ан­тон НАУМЛЮК на сво­їй сто­рін­ці у Facebook.

Са­ме та­кий люд­ський під­хід, а не ста­лін­ське став­ле­н­ня до вій­сько­во­по­ло­не­них як до «зра­дни­ків», є пра­виль­ним.

«ПІД ЧАС ВВЕ­ДЕ­Н­НЯ ВО­ЄН­НО­ГО СТА­НУ НЕ­ОБ­ХІ­ДНО РОЗ’ЯСНЮВАТИ ПЕРЕСІЧНИМ ГРОМАДЯНАМ ВСІ МОЖЛИВІ НЮАНСИ» Оле­ксандр КIХТЕНКО, екс-го­ло­ва До­не­цької ВЦА:

— На мою дум­ку, під час вве­де­н­ня во­єн­но­го ста­ну не­об­хі­дно ма­кси­маль­но роз’яснювати пересічним громадянам всі можливі нюанси, які мо­жуть йо­го тур­бу­ва­ти. Гро­ма­дя­нин має від­чу­ва­ти вну­трі­шню мо­бі­лі­за­цію, а не па­ні­ку. Зви­чай­но при­єм­но ду­ма­ти, що за­про­ва­дже­н­ня во­єн­но­го ста­ну не бу­де впли­ва­ти на обме­же­н­ня прав і сво­бод гро­ма­дян Укра­ї­ни, які га­ран­ту­ю­ться Кон­сти­ту­ці­єю. Але тре­ба ро­зу­мі­ти про що са­ме йде­ться і ні в яко­му ра­зі не мо­жна про­во­ку­ва­ти лю­дей на до­ми­сли. Тим біль­ше, що ма­є­мо ба­га­то су­пе­ре­чно­стей від­но­сно пра­во­вих мо­мен­тів во­єн­но­го ста­ну і по­лі­ти­чних за­яв. На­справ­ді вве­де­н­ня во­єн­но­го ста­ну апрі­о­рі пе­ред­ба­чає тим­ча­со­ве обме­же­н­ня кон­сти­ту­цій­них прав гро­ма­дян. І тут дій­сно ви­ни­кає не­по­ро­зу­мі­н­ня. Адже ці обме­же­н­ня пря­мо пов’яза­ні із від­би­т­тям агре­сії, від­сто­ю­ва­н­ня те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті Укра­ї­ни. Іна­кше не­має сен­су вво­ди­ти во­єн­ний стан. Окрім то­го, тре­ба за­зна­чи­ти якою са­ме є ме­та пе­ре­ве­де­н­ня кра­ї­ни в пра­во­вий ре­жим во­єн­но­го ста­ну. Го­лов­на ме­та — да­ти зброй­ним си­лам та ін­шим вій­сько­вим фор­му­ва­н­ня мо­жли­вість да­ти аде­ква­тну від­по­відь агре­со­ру. Агре­со­ром є Ро­сія.

«ПІД ЧАС ВО­ЄН­НО­ГО СТА­НУ МИ ПОБАЧИМО СВОЇ СЛАБКІ МІСЦЯ ДЛЯ НЕГАЙНОЇ РО­БО­ТИ НАД НИМИ» Дми­тро ТИМЧУК, на­ро­дний де­пу­тат Укра­ї­ни:

— З 2014-го ро­ку ба­га­то хто го­во­рить про те, що не­об­хі­дно бу­ло вво­ди­ти во­єн­ний стан, але на­справ­ді ма­ло хто ро­зу­міє що це та­ке. Між­тим во­єн­ний стан дій­сно пе­ред­ба­чає сер­йо­зне обме­же­н­ня прав і сво­бод. Що тор­ка­є­ться пе­ре­сі­чних гро­ма­дян, то во­єн­ний стан перш за все тор­кне­ться кон­тро­лю за їх пе­ре­су­ва­н­ням. А це озна­чає огляд транс­порт­них за­со­бів, осо­би­стих ре­чей, пе­ре­вір­ка до­ку­мен­тів, об­шук при­ва­тно­го жи­тла, то­що. І все це без будь-яких су­до­вих рі­шень. Та­ко­жй­де­ться про за­бо­ро­ну бу­дья­ких мі­тин­гів. Тоб­то все те, що за­раз є в при­фрон­то­вих зо­нах. Але за­зна­чу, що ці обме­же­н­ня вво­дя­ться в дію ли­ше при пев­них об­ста­ви­нах. А це зна­чить, що ці пун­кти не обов’яз­ко­во бу­дуть ді­я­ти. Ді­я­ти во­ни бу­дуть ли­ше у ви­пад­ку подаль­шої ши­ро­ко­мас­шта­бної агре­сії РФ про­ти Укра­ї­ни. На­го­ло­шую, що пи­та­н­ня сто­їть не в ме­ті обме­жи­ти пра­ва лю­дей, а в ме­ті по­си­ли­ти обо­ро­но­зда­тність. Не ду­маю, що за 30 днів її вда­сться сут­тє­во по­си­ли­ти, але при­найм­ні ми побачимо свої слабкі місця для негайної ро­бо­ти над цим. І без­умов­но в ра­зі мас­шта­бної агре­сії РФ бу­де від­бу­ва­тись мо­бі­лі­за­ція. Але за­раз ми ма­є­мо ро­зу­мі­ти стан ре­чей і го­тов­ність всіх обла­стей, які зна­хо­дя­ться під по­тен­цій­ною за­гро­зою втор­гне­н­ня. І ро­зу­мі­н­ня мо­бі­лі­за­цій­ної го­тов­но­сті в то­му чи­слі на­ших під­при­ємств, уста­нов та за­кла­дів ду­же ва­жли­ве.

По­бра­ти­ми! Я ро­зу­мію, як вам за­раз важ­ко. Всі вій­сько­ві мо­ря­ки ВМС з ро­зу­мі­н­ням став­ля­ться до так зва­них свід­чень, які від вас за­раз на­ма­га­ю­ться отри­ма­ти. Адже ме­то­ди ро­бо­ти спец­служб РФ ні для ко­го не є се­кре­том. Я сам про­йшов че­рез це у 2014 ро­ці та до­бре знаю, як це бу­ти в по­ло­ні та що сто­їть за ска­за­ни­ми ва­ми сло­ва­ми під час до­пи­ту.

Най­ва­жли­ві­ше моє зав­да­н­ня за­раз — по­вер­ну­ти вас до­до­му. Укра­ї­на до­кла­дає всіх мо­жли­вих зу­силь для звіль­не­н­ня вас з по­ло­ну, зокре­ма із за­лу­че­н­ням сві­то­вої гро­мад­сько­сті. Для ва­шо­го звіль­не­н­ня пра­цює Адмі­ні­стра­ція Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни, Мі­ні­стер­ство за­кор­дон­них справ, Мі­ні­стер­ство з пи­тань тим­ча­со­во­оку­по­ва­них те­ри­то­рій, упов­но­ва­же­ний Вер­хов­ної Ра­ди Укра­ї­ни з прав лю­ди­ни, Чер­во­ний хрест, во­лон­те­ри, пра­во­за­хи­сни­ки. Ми — один екі­паж, одна сім’я, ми бу­де­мо бо­ро­ти­ся ра­зом з ва­ми до ва­шо­го по­вер­не­н­ня до­до­му.

Ви ді­я­ли в рам­ках за­ко­ну, про­фе­сій­но, від­по­від­но до норм між­на­ро­дно­го мор­сько­го пра­ва та чин­них до­го­во­рів. За­кон, пра­во — на на­шо­му бо­ці та це ро­зу­міє весь світ. Від­чу­ва­ти страх — це нор­маль­но. Го­лов­не ві­ри­ти у свою си­лу ду­ху, бе­рег­ти гі­дність і ро­зу­мі­ти, що за ва­ми сто­їть вся Укра­ї­на, весь ци­ві­лі­зо­ва­ний світ. Я пи­ша­ю­ся ко­жним з вас. Дя­кую за вір­ність Ба­тьків­щи­ні та зна­йте, що ми ро­би­мо все для ва­шо­го по­вер­не­н­ня до рі­дних, які че­ка­ють на зу­стріч із ва­ми.

Ко­ман­дир Вій­сько­во- Мор­ських Сил Зброй­них Сил Укра­ї­ни, Адмі­рал Ігор ВОРОНЧЕНКО 27 ли­сто­па­да 2018 ро­ку

ФОТО НАДАНО МІНІСТЕРСТВОМ ОБОРОНИ УКРА­Ї­НИ

«На фото ви­дно, що ро­сій­ська зброя за­сто­со­ву­ва­ла­ся на ура­же­н­ня», — адмі­рал Ігор Ка­ба­нен­ко

ФОТО РЕЙТЕР

27 ли­сто­па­да 2018 ро­ку. Оку­пан­ти при­ве­зли укра­їн­сько­го мо­ря­ка до так зва­но­го «су­ду» в Сім­фе­ро­по­лі

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.