«Ді­а­ло­ги» в... бі­бліо­те­ці

У Ки­є­ві від­бу­ла­ся прем’єра ви­ста­ви-про­ме­на­ду ком­па­нії U!Zahvati

Den (Ukrainian) - - Культура - Ві­кто­рія КОТЕНОК, те­а­тро­зна­вець

Ві­дне­дав­на На­ціо­наль­на пар­ла­мент­ська бі­бліо­те­ка ім. Я.Му­дро­го ста­ла ще й те­а­траль­ним осе­ред­ком. Оскіль­ки о во­сьмій го­ди­ні ве­чо­ра при­мі­ще­н­ня за­чи­ня­є­ться для чи­та­чів і від­кри­ва­є­ться... для гля­да­чів. Утім, не ко­жно­го дня, а ли­ше то­ді, ко­ли в її сті­нах го­стює Те­а­траль­на ком­па­нія U!Zahvati. Ця ко­ман­да ви­дає ко­жно­му спе­ці­аль­ну гар­ні­ту­ру з на­ву­шни­ка­ми, за­би­рає на збе­ре­же­н­ня зай­ві ре­чі (вклю­ча­ю­чи те­ле­фо­ни!) і про­по­нує за­ну­ри­ти­ся на 60 хви­лин у «Ді­а­ло­ги»: із кар­то­те­кою і кни­га­ми-жур­на­ла­ми-га­зе­та­ми бі­бліо­те­ки, з уча­сни­ка­ми і ви­ко­нав­ця­ми ви­ста­ви, з са­мим со­бою і на­віть ти­шею.

Бе­сі­ди мо­жуть бу­ти жва­ви­ми або не­спі­шни­ми, емо­цій­ни­ми або спо­кій­ни­ми, сло­ве­сни­ми чи мов­ча­зни­ми... Одним сло­вом, рі­зни­ми. Адже всі ми не­о­дна­ко­ві, то­му ко­жен по­тре­бує свої — осо­бли­вої роз­мо­ви.

По­за­як одно­го хви­лює пи­та­н­ня лю­бо­ві і сім’ї, дру­го­го — ро­бо­ти і кар’ єри, тре­тьо­го — сво­го при­зна­че­н­ня чи здій­сне­н­ня мрій... Ко­гось тур­бу­ють стра­хи і про­бле­ма ви­бо­ру, ін­шо­го — сум­лі­н­ня і як з ним спів­існу­ва­ти, а де­ко­го — ми­ну­ле і май­бу­тнє люд­ства й сенс бу­т­тя за­га­лом... На при­кла­ді трьох за­про­по­но­ва­них жит­тє­вих істо­рій одні­єї лю­ди­ни, уча­сни­ки ви­ста­ви­про­ме­на­ду змо­жуть ма­кси­маль­но гли­бо­ко за­ну­ри­ти­ся у вла­сну сві­до­мість (а мо­же, й під­сві­до­мість) та спро­бу­ва­ти ро­зі­бра­ти­ся у на­зрі­лих пи­та­н­нях. Ва­жли­во, що ні­хто і ні­що не змо­же цьо­му за­ва­ди­ти. Адже « Ді­а­ло­ги » від­бу­ва­ю­ться в та­єм­ни­чій ти­ші ста­ро­вин­них бі­бліо- те­чних за­лів без те­ле­фо­нів, без сце­ни, зав­дя­ки рі­зним го­ло­сам і атмо­сфер­ній му­зи­ці ( ком­по­зи­тор Дми­тро Са­рат­ський), які лу­на­ють у на­ву­шни­ках.

Пі­сля пер­шо­го сво­го про­е­кту ( ви­ста­ви- про­ме­на­ду « Час » , який про­хо­див ву­ли­ця­ми мі­ста) те­а­траль­на ком­па­нія U! Zahvati, ді­яль­ність якої спря­мо­ва­на на роз­ви­ток імер­сив­но­го те­а­тру, ви­рі­ши­ла осво­ї­ти но­вий про­стір — бі­бліо­те­ку. І не будь-яку, а одну з най­дав­ні­ших у сто­ли­ці ( по­бу­до­ва­на у 1911 р.), що вхо­дить до пам’яток ар­хі­те­кту­ри по­ча­тку ХХ ст.

Ав­то­ром ідеї та ре­жи­се­ром «Ді­а­ло­гів» є По­лі­на Ба­ра­ні­чен­ко, як вва­жає, що « бі­бліо­те­ка — мі­сце ду­же сим­во­лі­чне. Одне з не­ба­га­тьох, де у пов­ній ти­ші мож- на по­чу­ти, — се­бе » . Спе­ці­аль­но ада­пто­ва­ний до цьо­го про­сто­ру сце­на­рій на­пи­са­ла укра­їн­ська пи­сьмен­ни­ця Там­рі­ко Шо­лі, ав­тор­ка ві­до­мих книг « Все­ре­ди­ні чо­ло­ві­ка » і « Все­ре­ди­ні жін­ки»: «Осо­би­сто для ме­не на­ша ви­ста­ва — про наш не­скін­чен­ний вну­трі­шній діа­лог. Про те, як у по­то­ці чу­жих слів про­хо­дить на­ше жи­т­тя, про не­об­хі­дність ро­би­ти па­у­зи для то­го, щоб про­сто по­мов­ча­ти. Але її по­трі­бно не зро­зу­мі­ти, а від­чу­ти » . Над ство­ре­н­ням ви­ста­ви-про­ме­на­ду» Да­і­ло­ги» пра­цю­ва­ли та­кож хо­ре­о­граф Хри­сти­на Ши­шка­рьо­ва, акто­ри Пав­ло Ал­до­шин та Пе­тро Ми­сак, тан­ців­ник Іль­дар Та­гі­ров. Ко­стю­ми для го­лов­них ге­ро­їв ство­ри­ла ди­зай­нер­ська ко­ман­да PatokaStudio.

Про­ект ство­ре­ний зав­дя­ки під­трим­ці Укра­їн­сько­го куль­тур­но­го фон­ду. 30 ли­сто­па­да йо­го змо­жуть по­ба­чи­ти оде­си­ти в На­ціо­наль­ній на­у­ко­вій бі­бліо­те­ці.

ФОТО НАДАНЕ ТЕАТРАЛЬНОЮ КОМПАНІЄЮ «U!ZAHVATI»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.