Iсто­рія по­вто­рю­є­ться

Ле­кси­кон смер­ті то­та­лі­тар­них агре­со­рів

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Сер­гій ГРАБОВСЬКИЙ

«Дан­циг был — и есть гер­ман­ский го­род. Ко­ри­дор был — и есть гер­ман­ський... Дан­циг был отнят у нас, Ко­ри­дор был ан­не­кси­ро­ван Поль­шей. Как и на дру­гих гер­ман­ских тер­ри­то­ри­ях на во­сто­ке, со все­ми не­ме­цки­ми мень­шин­ства­ми, про­жи­ва­ю­щи­ми там, обра­ща­лись все ху­же и ху­же. Бо­лее мил­ли­о­на че­ло­век не­ме­цкой кро­ви в 1919—1920 го­дах были отре­за­ны от их ро­ди­ны... Как все­гда, я пытал­ся мир­ным пу­тем до­би­ться пе­ре­смо­тра, изме­не­ния это­го не­выно­си­мо­го по­ло­же­ния. Это ло­жь, ко­гда мир го­во­рит, что мы хо­тим до­би­ться пе­ре­мен си­лой... Вы зна­е­те о моих бе­ско­не­чных по­пытках, ко­то­рые я пред­при­ни­мал для мир­но­го уре­гу­ли­ро­ва­ния во­про­сов с Ав­стри­ей, по­том с Су­дет­ской обла­стью, Бо­ге­ми­ей и Мо­ра­ви­ей. Все они ока­за­лись на­пра­сны... Поль­ша... не ду­ма­ла о со­блю­де­нии ее обя­за­тельств по отно­ше­нию к на­цмень­шин­ствам... На­цмень­шин­ства, ко­то­рые про­жи­ва­ют в Гер­ма­нии, не пре­сле­ду­ю­тся... Ни­кто не мо­жет ска­зать та­ко­го... Про­шла вне­за­пная поль­ская все­об­щая мо­би­ли­за­ция, со­про­во­жда­е­мая боль­шим ко­ли­че­ством поль­ских зло­де­я­ний... По­это­му я ре­шил при­бе­гнуть к языку, ко­то­рый в ра­зго­во­ре с на­ми по­ля­ки упо­тре­бля­ют в те­че­ние по­сле­дних ме­ся­цев... Ко­гда го­су­дар­ствен­ные де­я­те­ли на За­па­де за­яв­ля­ют, что это идет вра­зрез с их ин­те­ре­са­ми, я толь­ко мо­гу со­жа­леть о та­ких за­яв­ле­ни­ях... Я тор­же­ствен­но уве­рил их, и я по­вто­ряю это — мы ни­че­го не про­сим от за­па­дных го­су­дарств и ни­ко­гда ни­че­го не по­про­сим... Я пре­дна­зна­чен, что­бы ре­шить: пер­вое — про­бле­му Дан­ци­га; вто­рое — про­бле­му Ко­ри­до­ра, и тре­тье — что­бы обе­спе­чить изме­не­ние во взаи­мо­о­тно­ше­ни­ях ме­жду Гер­ма­ни­ей и Поль­шей, ко­то­рая дол­жна га­ран­ти­ро­вать мир­ное со­су­ще­ство­ва­ние. По­это­му я ре­шил бо­ро­ться, по­ка су­ще­ству­ю­щее поль­ское пра­ви­тель­ство не сде­ла­ет это­го, ли­бо по­ка дру­гое поль­ское пра­ви­тель­ство не бу­дет го­то­во сде­лать это. Я ре­шил осво­бо­дить гер­ман­ские гра­ни­цы от эле­мен­тов не­у­ве­рен­но­сти, по­сто­ян­ной угро­зы гра­ж­дан­ской вой­ны. Я до­бьюсь, что­бы на во­сто­чной гра­ни­це во­ца­рил­ся мир, та­кой же, как на осталь­ных на­ших гра­ни­цах... Я бу­ду про­дол­жать бо­рьбу про­тив ко­го уго­дно, по­ка не бу­дут обе­спе­че­ны без­о­па­сность Рей­ха и его пра­ва».

Це — фра­гмен­ти ви­сту­пу фю­ре­ра і рей­хскан­цле­ра Ні­меч­чи­ни Адоль­фа Гі­тле­ра 1 ве­ре­сня 1939 ро­ку. Ні­ме­цькі тан­ки вже ру­ха­ю­ться поль­ською те­ри­то­рі­єю, ко­ра­блі об­стрі­лю­ють узбе­реж­жя, лі­та­ки вже ата­ку­ва­ли мі­ста Ре­чі По­спо­ли­тої, в то­му чи­слі Львів, Луцьк, Сар­ни й ін­ші, сто ти­сяч укра­їн­ців у скла­ді Вій­ська Поль­сько­го вже во­ю­ють із на­ци­ста­ми. Рі­ше­н­ня про цей на­пад і по­діл дру­гої Ре­чі По­спо­ли­тої за­зда­ле­гідь узго­дже­ні зі Ста­лі­ним. Але Гі­тлер про­дов­жує гра­ти узви­ча­є­ну роль «ми­ро­твор­ця», про­дов­жує роз­по­від­а­ти про «спо­кон­ві­чні ні­ме­цькі зем­лі», які не­че­сно за­бра­ли у Рей­ха на ко­ристь не­відь-ко­го, про­дов­жує зви­ну­ва­чу­ва­ти по­ля­ків у всій грі­хах, в то­му чи­слі й на­па­дах на ні­ме­цьку те­ри­то­рію (хоч на­справ­ді про­во­ка­ції ці ор­га­ні­зу­ва­ли спец­слу­жби са­мо­го Рей­ха). І, зви­чай­но, три­ва­ють і да­лі ін­ве­кти­ви на адре­су За­хо­ду, на адре­су сві­то­вої де­мо­кра­тії — мов­ляв, це за­хі­дні дер­жа­ви руй­ну­ють мир, а от Ні­меч­чи­на та її фю­рер щи­ро від­да­ні спра­ві ми­ру...

«Вра­жде­бная в отно­ше­нии на­шей стра­ны по­ли­ти­ка ныне­шне­го пра­ви­тель­ства Фин­лян­дии выну­жда­ет нас при­нять не­ме­длен­но ме­ры по обе­спе­че­нию вне­шней го­су­дар­ствен­ной без­о­па­сно­сти... Вме­сто то­го, что­бы дру­же­ствен­ным обра­зом най­ти по­чву для со­гла­ше­ния, ныне­шние фин­лянд­ские пра­ви­те­ли в уго­ду ино­стран­ным им­пе­ри­а­ли­стам — по­джи­га­те­лям вра­жды к Со­вет­ско­му Со­ю­зу — по­шли по дру­го­му пу­ти... В по­сле­дние дни на со­вет­ско- фин­лянд­ской гра­ни­це на­ча­лись во­зму­ти­тель­ные про­во­ка­ции фин­лянд­ской во­ен­щи­ны, вплоть до ар­тил­ле­рий­ско­го об­стре­ла на­ших воин­ских ча­стей под Ле­нин­гра­дом, при­вед­ше­го к тя­же­лым жер­твам в кра­сно­ар­мей­ских ча­стях... Все это окон­ча­тель­но по­ка­за­ло, что ныне­шнее фин­лянд­ское пра­ви­тель­ство, за­пу­тав­ше­е­ся в своих ан­ти­со­вет­ских свя­зях с им­пе­ри­а­ли­ста­ми, не хо­чет под­дер­жи­вать нор­маль­ных отно­ше­ний с Со­вет­ским Со­ю­зом... От та­ко­го пра­ви­тель­ства и его без­рас­су­дной во­ен­щи­ны мо­жно ждать те­перь ли­шь но­вых на­глых про­во­ка­ций... Вви­ду но­вых фа­ктов на­па­де­ния фин­лянд­ских воин­ских ча­стей на со­вет­ские вой­ска у со­вет­ско- фин­лянд­ской гра­ни­цы пра­ви­тель­ство выну­жде­но те­перь при­нять но­вые ре­ше­ния. Пра­ви­тель­ство не мо­жет боль­ше тер­петь со­здав­ше­го­ся по­ло­же­ния, ответ­ствен­ность за ко­то­рое пол­но­стью ло­жи­тся на пра­ви­тельст- во Фин­лян­дии... На­ро­ды на­шей стра­ны го­то­вы и впредь ока­зать по­мо­щь фин­лянд­ско­му на­ро­ду в обе­спе­че­нии его сво­бо­дно­го и не­за­ви­си­мо­го ра­зви­тия».

А це — фра­гмен­ти з ви­сту­пу прем’єра та нар­ко­ма за­кор­дон­них справ СРСР В’яче­сла­ва Мо­ло­то­ва 29 ли­сто­па­да 1939 ро­ку. Кіль­ка мі­ся­ців, як роз­ро­бле­но план агресії про­ти Фін­лян­дії й оку­па­ції її те­ри­то­рії, цей на­пад узго­дже­но з Гі­тле­ром: із ра­дян­ських ка­ре­лів, фі­нів, ве­псів (а вна­слі­док їхньої не­ста­чі — зі зви­чай­ні­сінь­ких «іва­нів») фор­му­є­ться ар­мія «де­мо­кра­ти­чної Фін­лян­дії». Вже здій­сне­но про­во­ка­цію з об­стрі­лом ча­стин Чер­во­ної ар­мії сво­ї­ми ж ар­ти­ле­ри­ста­ми під ке­рів­ни­цтвом бра­вих че­кі­стів. А на­сту­пно­го ран­ку ра­дян­ські вій­ська без ого­ло­ше­н­ня вій­ни вдер­ли­ся на фін­ську те­ри­то­рію, не­гай­но ство­ри­ли там ма­ріо­не­тко­вий «уряд» і по­ча­ли «гі­бри­дну вій­ну» — мов­ляв, ми ли­ше до­по­ма­га­є­мо «пов­ста­лим ро­бі­тни- кам і сол­да­там Фін­лян­дії» у їхній бо­роть­бі про­ти «кри­ва­вої во­яч­чи­ни» й «узур­па­то­рів вла­ди»...

Га­даю, до­бре обі­зна­ні з по­ді­я­ми остан­ніх ро­ків і днів чи­та­чі га­зе­ти «День» лег­ко змо­жуть са­мо­стій­но від­зна­чи­ти ле­кси­чну й ін­то­на­цій­ну (ча­сом — до­слів­ну) схо­жість ви­сту­пів прем’ єрів уря­дів двох то­та­лі­тар­них дер­жав, які роз­па­ли­ли Дру­гу сві­то­ву вій­ну, з ви­сту­па­ми « на­ціо­наль­но­го лі­де­ра» РФ Пу­ті­на В.В. в то­му, що сто­су­є­ться Укра­ї­ни ( а пе­ред тим — Гру­зії). Аж до на­го­ло­сів на «ни­ні­шньо­му уря­до­ві», який, мов­ляв, « за­плу­тав­ся у сво­їх ін­три­гах» і слу­жить «за­хі­дним ім­пе­рі­а­лі­стам » , а то­му, мов­ляв, про­бле­ми дво­сто­рон­ніх від­но­син мо­жна бу­де розв’яза­ти з « но­вою вла­дою» чи то Поль­щі, чи то Фін­лян­дії. І те­ри­то­рі­аль­ні про­бле­ми ви­рі­ши­ти та­кож, «по­вер­нув­ши спо­кон­ві­чні зем­лі»...

Чи­та­чам « Дня » та­кож до­бре ві­до­мо, що під при­кри­т­тям « ми­ро­твор­чої » ри­то­ри­ки то­та­лі­тар­ні дер­жа­ви пер­шої по­ло­ви­ни ХХ сто­лі­т­тя ру­ха­ли впе­ред свої вій­ська й із за­пе­кли­ми бо­я­ми чи від­но­сно «мир­но» ане­ксу­ва­ли все нові й нові кра­ї­ни та те­ри­то­рії. Ві­до­мо й те, чо­го вар­ту­ва­ли люд­ству бо­дай час­тко­ва та тим­ча­со­ва до­ві­ра до та­кої ри­то­ри­ки і не­ува­га до «ле­кси­ко­ну смер­ті».

Нев­же ж істо­рія по­вто­рю­є­ться, а за­хі­дні по­лі­ти­ки менш обі­зна­ні (чи во­лі­ють бу­ти обі­зна­ні) у її стра­хі­тли­вих сю­же­тах, аніж чи­та­чі «Дня»?

До­бре ві­до­мо, що під при­кри­т­тям «ми­ро­твор­чої» ри­то­ри­ки то­та­лі­тар­ні дер­жа­ви пер­шої по­ло­ви­ни ХХ сто­лі­т­тя ру­ха­ли впе­ред свої вій­ська й із за­пе­кли­ми бо­я­ми чи від­но­сно «мир­но» ане­ксу­ва­ли все нові й нові кра­ї­ни та те­ри­то­рії. Ві­до­мо й те, чо­го вар­ту­ва­ли люд­ству бо­дай час­тко­ва та тим­ча­со­ва до­ві­ра до та­кої ри­то­ри­ки і не­ува­га до «ле­кси­ко­ну смер­ті»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.