Про­ти ко­го був спря­мо­ва­ний ста­лін­ський удар?

До об­ґрун­ту­ва­н­ня пра­во­вої ква­лі­фі­ка­ції Го­ло­до­мо­ру як ге­но­ци­ду

Den (Ukrainian) - - Iсторія Та «я» - Ста­ні­слав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, до­ктор істо­ри­чних на­ук

Ви­ни­кає за­пи­та­н­ня: чо­му про­дроз­верс­тка 1930 — 1932 рр. в Укра­ї­ні ви­яви­ла­ся осо­бли­во ре­пре­сив­ною? Пла­ну­ва­н­ня хлі­бо­за­го­ті­вель— спра­ва суб’єктив­на. Той, хто пла­нує, ке­ру­є­ться одно­му йо­му ві­до­ми­ми мір­ку­ва­н­ня­ми. Але від­по­відьє, і во­на пе­ре­кон­ли­ва. Вар­то ли­ше по­гля­ну­ти на ста­ти­сти­ку ан­ти­ра­дян­ських пов­стань у пер­шо­му квар­та­лі 1930 р.: Укра­ї­на — 3 190, Цен­траль­на Чор­но­зем­на область— 924, Пів­ні­чний Кав­каз — 427, Ни­жня Вол­га — 267. Пов­ста­н­ня в Укра­ї­ні від­рі­зня­ли­ся не тіль­ки кіль­кі­стю. Во­ни бу­ли най­не­без­пе­чні­ши­ми для вла­ди вна­слі­док при­кор­дон­но­го ста­но­ви­ща Укра­ї­ни і су­сід­ства її з ба­га­то­міль­йон­ним укра­їн­ським на­се­ле­н­ням Поль­щі (За­хі­дна Укра­ї­на). Мо­жна со­бі уяви­ти, з яки­ми по­чу­т­тя­ми ген­сек чи­тав у 1930 р. по­ві­дом­ле­н­ня че­кі­стів, які ра­пор­ту­ва­ли про за­кли­ки пов­стан­ців від­ро­ди­ти УНР.

Не обме­жу­ю­чи­сьсе­лян­ством, ста­лін­ський те­рор по­ши­рив­ся на ін­те­лі­ген­цію (хоч «біль­шо­ви­цька» укра­ї­ні­за­ція в ре­спу­блі­ці ані­скіль­ки не при­пи­ня­ла­ся), а та­кож на на­ціо­наль­ну цер­кву. По­ча­ло­ся пла­но­мір­не ви­ни­ще­н­ня вла­дою свя­ще­ни­ків і пер­шо­і­є­рар­хів УАПЦ.

По­рів­ня­н­ня об­ся­гів за­го­тів­лі хлі­ба, на­кла­де­них на Укра­ї­ну і ро­сій­ські зер­но­ви­ро­бні ре­гіо­ни, до­во­дить, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи фор­му­лу Но­у­ва, що ста­лін­ський удар спря­мо­ву­ва­ли ско­рі­ше про­ти укра­їн­ців, се­ред яких бу­ло ба­га­то се­лян, а не про­ти се­лян, се­ред яких бу­ло ба­га­то укра­їн­ців.

Го­ло­до­мор да­ту­є­ться дво­ма ро­ка­ми. Про­те хлі­бо­за­го­тів­лі з уро­жаю 1931 р., які спро­во­ку­ва­ли тяж­кий го­лод у пер­шій по­ло­ви­ні 1932 р., і ста­лін­ський те­рор го­ло­дом, що роз­по­чав­ся в остан­ні мі­ся­ці 1932 р., — це яви­ща рі­зно­го по­ряд­ку. Оби­два го­ло­ду­ва­н­ня тре­ба роз­ве­сти в ча­сі, щоб вста­но­ви­ти, яку до­ка­зо­ву ба­зу ма­є­мо для ква­лі­фі­ка­ції Го­ло­до­мо­ру як ге­но­ци­ду.

Ре­а­гу­ю­чи на го­лод у пер­шій по­ло­ви­ні 1932 р., Ста­лін на­ка­зав по­вер­ну­ти з портів 15 тис. тонн ку­ку­ру­дзи і 2 тис. тонн пше­ни­ці. Зня­те з екс­пор­ту зер­но пе­ре­да­ва­ло­ся Укра­ї­ні для го­ло­ду­ю­чих. У Ки­таї, Пер­сії і Ка­на­ді бу­ло за­ку­пле­но 9,5 млн пуд. зер­на. Це да­ло мо­жли­ві­сть­при­пи­ни­ти ви­віз хлі­ба з Укра­ї­ни в За­кав­каз­зя і пе­ре­ки­ну­ти 4 млн пуд. зер­на з Цен­траль­ної Чор­но­зем­ної обла­сті в Укра­ї­ну.

Ті з се­лян, ко­му по­ща­сти­ло ви­їха­ти за ме­жі ре­спу­блі­ки, мо­гли при­дба­ти хліб і при­вез­ти йо­го до­до­му. 18 черв­ня 1932 р. у ли­сту­ван­ні з Ка­га­но­ви­чем Ста­лін роз­дра­то­ва­но за­ува­жив: «Кіль­ка де­ся­тків ти­сяч укра­їн­ських кол­го­спни­ків все ще роз’їжджа­ю­тьпо всій єв­ро­пей­ській ча­сти­ни СРСР і роз­кла­да­ють нам кол­го­спи сво­ї­ми скар­га­ми і ски­глі­н­ням». У до­від­ці че­кі­стів за­зна­ча­ло­ся, що 21 ра­йон (із на­яв­них 484) по­ки­ну­ло 116 тис. бі­жен­ців. От­же, не кіль­ка де­ся­тків ти­сяч...

До­по­мо­га го­ло­ду­ю­чим, хоч в обме­же­них мас­шта­бах, так са­мо як від­су­тні­сть­бо­роть­би з ти­ми, хто ки­нув­ся в Бі­ло­ру­сію і Ро­сію за хлі­бом, за­свід­чує від­су­тні­стьпря­мо­го на­мі­ру зни­щи­ти го­ло­дом пев­ну кіль­кість се­лян. На­мір по­ка­ра­ти їх під­ви­ще­ним об­ся­гом хлі­бо­за­го­ті­вель­був. На при­ро­дну ре­а­кцію кол­го­спів та одно­о­сі­бни­ків ско­ро­чу­ва­ти по­сів­ні пло­щі дер­жа­ва від­по­ві­ла ви­лу­че­н­ням зер­на для вну­трі­шніх по­треб го­спо­дарств і не тур­бу­ва­ла­ся про те, як се­ля­ни жи­ти­муть без хлі­ба. Та­ку «без­тур­бо­тність» ста­лін­ська вла­да про­я­ви­ла і в 1946 — 1947 рр., ко­ли ка­та­стро­фі­чна по­су­ха різ­ко ско­ро­ти­ла зі­бра­ний уро­жай, але з кол­го­спни­ків ви­ма­га­ли ви­ко­на­н­ня за­твер­дже­них зо­бов’язань. Однак в обох ви­пад­ках Ста­лін не мав на­мі­ру ство­ри­ти се­ля­нам умо­ви, не­су­мі­сні з жи­т­тям. Це тре­ба за­фі­ксу­ва­ти, щоб окре­сли­ти змі­ну по­лі­ти­ки очіль­ни­ків Крем­ля що­до укра­їн­сько­го се­лян­ства з дру­гої по­ло­ви­ни 1932 р.

Че­кі­сти на­ра­ху­ва­ли в Укра­ї­ні з сі­чня по 15 ли­пня 1932 р. 923 ви­сту­пи про­ти вла­ди, хо­ча під­кре­сли­ли, що ре­спу­блі­ка по­сі­ла пер­ше мі­сце се­ред ре­гіо­нів за ан­ти­ра­дян­ськи­ми про­я­ва­ми. Чим по­ясни­ти, що се­лян­ство сла­бо ре­а­гу­ва­ло на не­ймо­вір­но тяж­ку си­ту­а­цію, в яку по­тра­пи­ло зав­дя­ки ді­ям вла­ди? Мас­шта­би ан­ти­ра­дян­ської актив­но­сті у пер­шій по­ло­ви­ні 1932 р. бу­ли не­змір­но мен­ши­ми, ніж у пер­шо­му квар­та­лі 1930 р., то­ді як дії вла­ди, яка вла­шту­ва­ла ма­со­вий го­лод, — не­змір­но тяж­чи­ми. При­чи­на одна: роз­кур­ку­ле­н­ням Кремль за два ро­ки ви­лу­чив із се­ла лю­дей, які мо­гли ор­га­ні­зу­ва­ти бо­роть­бу.

Однак са­бо­таж пра­ці в ко­ле­ктив­но­му го­спо­дар­стві, який не ви­ма­гав ор­га­ні­за­цій­них зу­силь, пе­ре­тво­рив­ся на основ­ну зброю се­лян у про­ти­сто­ян­ні з вла­дою. Іно­зем­ці бу­ли вра­же­ні мас­шта­ба­ми са­бо­та­жу. Ке­рів­ник ге­не­раль­но­го кон­суль­ства Поль­щі Ю. Кар­шо-Ше­длєв­ські до­по­від­ав, що 27 ве­ре­сня 1932 р. він здій­снив по­літ із Хар­ко­ва до Оде­си, щоб оці­ни­ти стан сіль­сько­го­спо­дар­ських ро­біт. Ше­сти­го­дин­не пе­ре­бу­ва­н­ня в по­ві­трі в без­хмар­ний де­ньпе­ре­ко­на­ло йо­го в то­му, що бу­ло зо­ра­но і за­сі­я­но не біль­ше одні­єї шо­стої ор­них ґрун­тів.

Ста­лін по-рі­зно­му від­ре­а­гу­вав на ви­кли­ка­ну про­дроз­верс­ткою кризу, край­нім про­я­вом якої ста­вав за­галь­но­со­ю­зний го­лод. У мас­шта­бах кра­ї­ни йо­го ре­а­кція бу­ла кон­стру­ктив­ною. 19 сі­чня 1933 р. Ра­днар­ком СРСР і ЦК ВКП(б) прийня­ли по­ста­но­ву «Про обов’яз­ко­ву по­став­ку зер­на дер­жа­ві кол­го­спа­ми та одно­о­сі­бни­ми го­спо­дар­ства­ми». Ці­єю по­ста­но­вою дер­жа­ва ви­зна­ва­ла, що ви­ро­ще­на в кол­го­спі про­ду­кція на­ле­жи­тькол­го­спни­кам, а дер­жа­ва му­си­тьза­до­воль­ня­ти­ся ли­ше її час­ткою у ви­гля­ді по­да­тку. Пі­сля спла­ти по­да­тку се­ля­ни мо­гли ре­а­лі­зу­ва­ти свою про­ду­кцію на віль­но­му рин­ку, який по­чи­нав існу­ва­ти у ви­гля­ді кол­го­спної тор­гів­лі.

Однак за­мі­на про­дроз­верс­тки на­ту­раль­ним по­да­тком су­про­во­джу­ва­ла­ся одно­ча­сним уда­ром по укра­їн­ським се­ля­нам, а та­кож по ку­бан­ським ко­за­кам і се­ля­нам. Пе­ре­ва­жну час­тку остан­ніх скла­да­ли укра­їн­ці, на­стро­є­ні возз’єднатися з ра­дян­ською Укра­ї­ною. Одно­ча­сні­стьо­бох по­дій ще раз під­твер­джує не­об­хі­дність по­ста­ви­ти до­го­ри дри­гом фор­му­лу Но­у­ва.

НИЩІВНИЙ УДАР

1 сі­чня 1933 р. Ста­лін звер­нув­ся че­рез ЦК КП(б)У до укра­їн­сько­го се­лян­ства з ви­мо­гою від­да­ти дер­жа­ві роз­кра­де­ний і при­хо­ва­ний від облі­ку хліб уро­жаю 1932 р. Спіл­ку­ва­н­ня ген­се­ка ЦК ВКП(б) із се­лян­ством одні­єї з ре­спу­блік са­мо по со­бі бу­ло уні­каль­ним яви­щем. Йшло­ся, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи фор­му­лу Но­у­ва, про звер­не­н­ня до укра­їн­ців, а не до се­лян. Зміст но­во­рі­чної те­ле­гра­ми був ко­ро­ткий: Ста­лін по­ві­дом­ляв, що се­ля­ни, які ви­ко­на­ють ви­мо­гу, не ре­пре­су­ва­ти­му­ться, а що­до всіх ін­ших дер­жа­ва за­сто­сує «най­су­во­рі­ші за­хо­ди по­ка­ра­н­ня».

Цій те­ле­гра­мі пе­ре­ду­ва­ли кіль­ка ва­жли­вих по­дій. 22 жов­тня 1932 р. по­літ­бю­ро ЦК ВКП(б) від­ря­ди­ло до Укра­ї­ни над­зви­чай­ну хлі­бо­за­го­ті­вель­ну ко­мі­сію на чо­лі з го­ло­вою Ра­днар­ко­му СРСР В. Мо­ло­то­вим. Ко­мі­сію, яка по­їха­ла в Пів­ні­чно-Кав­казь­кий край, очо­лив се­кре­тар ЦК ВКП(б) Л. Ка­га­но­вич. Під ди­ктов­ку Мо­ло­то­ва бу­ли прийня­ті по­ста­но­ви ЦК КП(б)У від 18 ли­сто­па­да і Ра­днар­ко­му Укра- їни від 20 ли­сто­па­да з одна­ко­вою на­звою — «Про за­хо­ди до по­си­ле­н­ня хлі­бо­за­го­ті­вель». Вста­нов­ле­но, що текст по­ста­нов під­го­ту­вав Мо­ло­тов, пі­сля чо­го узго­див йо­го зі Ста­лі­ним. Цен­траль­ним пун­ктом обох по­ста­нов бу­ло за­про­ва­дже­н­ня штра­фу­ва­н­ня м’ясом і кар­то­плею тих, хто зри­вав план хлі­бо­за­го­ті­вель.

27 ли­сто­па­да Ста­лін скли­кав об’єд­на­не за­сі­да­н­ня По­літ­бю­ро ЦК і Пре­зи­дії ЦКК ВКП(б), при­свя­че­не тав­ру­ван­ню опо­зи­цій­ної гру­пи О. Смир­но­ва. За­пе­ре­чу­ю­чи осо­би­сту від­по­від­аль­ність за зрив хлі­бо­за­го­ті­вель, він на­звав дві при­чи­ни «про­до­воль­чих утру­днень»: про­ни­кне­н­ня в кол­го­спи і ра­дго­спи ан­ти­ра­дян­ських еле­мен­тів з ме­тою ор­га­ні­за­ції шкі­дни­цтва і са­бо­та­жу, а та­кож не­пра­виль­ний під­хід зна­чної ча­сти­ни сіль­ських ко­му­ні­стів до кол­го­спів і ра­дго­спів. «Бу­ло б не­ро­зум­но, — під­кре­слив ген­сек, — як­би ко­му­ні­сти, ви­хо­дя­чи з то­го, що кол­го­спи і ра­дго­спи є со­ці­а­лі­сти­чною фор­мою го­спо­дар­ства, не від­по­ві­ли б на удар цих окре­мих кол­го­спни­ків і кол­го­спів ни­щів­ним уда­ром». Суть«ни­щів­но­го уда­ру» Ста­лін не роз’яснив, але за­зна­чив, що він бу­де спря­мо­ва­ний про­ти бі­ло­гвар­дій­ців і пе­тлю­рів­ців.

Ме­ха­нізм «ни­щів­но­го уда­ру» в остан­ньо­му квар­та­лі 1932 р. пе­ре­ві­ряв­ся на се­лах, які три­ва­лий час не мо­гли роз­ра­ху­ва­ти­ся з дер­жа­вою по хлі­бо­за­го­тів­лі й бу­ли за­не­се­ні на «чор­ну до­шку». 6 гру­дня 1932 р. ЦК КП(б)У і РНК УСРР за­не­сли на «чор­ну до­шку» пер­ші шість сіл, а че­рез два дні обла­сті під­да­ли та­ко­му по­ка­ран­ню до 400 сіл. Іта­лій­ський ві­це-кон­сул Л.Сір­ка­на по­ві­дом­ляв сво­є­му по­слу в Мо­скві про за­мов­чу­ва­ні ра­дян­ською пре­сою ме­то­ди по­ка­ра­н­ня: «аб­со­лю­тна за­бо­ро­на по­ки­да­ти ме­жі се­ла або сіль­сько­го­спо­дар­сько­го під­при­єм­ства, об­шу­ки і кон­фі­ска­ція про­ду­ктів».

Без­умов­но, се­ля­ни на­ма­га­ли­ся вря­ту­ва­ти від облі­ку за­па­си хлі­ба, які ще бу­ли в їх роз­по­ря­джен­ні. Че­кі­сти з під­ру­чни­ми акти­ві­ста­ми по­ча­ли шу­ка­ти за­хо­ва­не зер­но. Улю­бле­ним сю­же­том кі­но­жур­на­лів із но­ви­на­ми, що пе­ре­ду­ва­ли по­ка­зу філь­мів у мі­ських кі­но­те­а­трах, бу­ли дії акти­ві­стів, які зна­хо­ди­ли «чор­ні ко­мо­ри» в кол­го­спах і роз­ко­пу­ва­ли ями із зер­ном в се­лян­ських са­ди­бах. На­ді­сла­ний Ста­лі­ним з над­зви­чай­ною мі­сі­єю в Укра­ї­ну упов­но­ва­же­ний ОДПУ В. Ба­ли­цький до­по­вів 20 гру­дня на по­літ­бю­ро ЦК КП(б)У, що за два остан­ні ти­жні че­кі­сти ви­яви­ли в ре­спу­блі­ці 7 тис. ям і 100 «чор­них ко­мор», в яких зна­йшли... 700 тис. пуд. зер­на. По­рів­ня­є­мо цю ци­фру з хлі­бо­за­го­ті­вель­ним пла­ном, спу­ще­ним на Укра­ї­ну: 356 млн пу­дів.

От­же, у Крем­лі зна­ли, що за­па­си при­хо­ва­но­го зер­на в Укра­ї­ні не­зна­чні. У чо­му то­ді по­ля­гав смисл но­во­рі­чної те­ле­гра­ми Ста­лі­на укра­їн­сько­му се­лян­ству? Те­ле­гра­ма ви­ма­га­ла зна­йти і по­ка­ра­ти се­лян, які при­хо­ву­ва­ли хліб. От­же, во­на бу­ла адре­со­ва­ною мі­сце­вій вла­ді ви­мо­гою ор­га­ні­зу­ва­ти під при­кри­т­тям зи­мо­вих хлі­бо­за­го­ті­вель, до яких на се­лі по­ча­ли зви­ка­ти, су­ціль­ний по­двір­ний об­шук. Ясна річ, шу­ка­ли й хліб. Як до­по­ві­ли че­кі­сти, впро­довж сі­чня 1933 р. в укра­їн­сько­му се­лі зна­йшли тро­хи біль­ше міль­йо­на пу­дів зер­на. В цю кіль­кість уві­йшло й зер­но, одер­жа­не при пе­ре­о­бмо­ло­ті со­ло­ми та по­ло­ви, а та­кож кон­фі­ско­ва­не у пе­ре­ку­пни­ків. Якою, однак, бу­ла го­лов­на ме­та су­ціль­них об­шу­ків? У те­ле­гра­мі про це не по­ві­дом­ля­ло­ся. Однак у се­лах, по­став­ле­них на «чор­ну до­шку», як свід­чив іта­лій­ський ві­це­кон­сул, три­ва­ли «об­шу­ки і кон­фі­ска­ція про­ду­ктів». Кон­фі­ско­ву­ва­ли не тіль­ки про­ду­кти, пе­ред­ба­че­ні по­ста­но­ва­ми «Про за­хо­ди до по­си­ле­н­ня хлі­бо­за­го­ті­вель» від 18 і 20 ли­сто­па­да 1932 р., а все про­до­воль­ство, отри­ма­не се­ля­на­ми з при­са­ди­бно­го го­спо­дар­ства.

Ку­пка не­лю­дів не ба­жа­ла фі­ксу­ва­ти на па­пе­рі на­мір зни­щи­ти міль­йон­ні ма­си спів­гро­ма­дян по­збав­ле­н­ням їжі. Але во­на ма­ла вла­ду і не за­ва­га­ла­ся ви­ко­ри­ста­ти її са­ме та­ким жа­хли­вим спосо­бом на під­ста­ві усних вка­зі­вок. Однак за­ли­ши­ли­ся свід­ки Го­ло­до­мо­ру. У 2016 р. Ін­сти­тут істо­рії Укра­ї­ни НАН Укра­ї­ни опу­блі­ку­вав кни­гу об­ся­гом у 720 сто­рі­нок, скла­де­ну з окре­мих ряд­ків або абза­ців з опу­блі­ко­ва­них со­тень­спо­га­дів. Са­ме тих ряд­ків і абза­ців, де йшло­ся про по­збав­ле­н­ня їжі. Свід­чи­ли лю­ди, яких Го­ло­до­мор за­став у пев­но­му мі­сці, й ці мі­сця охо­плю­ва­ли всю те­ри­то­рію Укра­ї­ни. В Атла­сі Го­ло­до­мо­ру, ство­ре­но­му фа­хів­ця­ми Гар­вард­сько­го уні­вер­си­те­ту за уча­стю істо­ри­ків і де­мо­гра­фів Укра­ї­ни, ці мі­сця по­зна­че­ні на кар­ті. От­же, до­ку­мен­таль­на ба­за для до­ве­де­н­ня ста­лін­сько­го зло­чи­ну існує.

По­ва­жа­ю­чи пам’ятьміль йо­нів спів­ві­тчи­зни­ків, які за­ги­ну­ли жа­хли­вою смер­тю, укра­їн­ці ба­жа­ю­тьдо­би­ти­ся від мі­жна­ро­дної гро­мад­сько­сті спра­ве­дли­вої пра­во­вої іден­ти­фі­ка­ції най­біль­шої в сво­їй істо­рії тра­ге­дії.

АВ­ТОР ПЛАКАТУ НЕВІДОМИЙ

Най­біль­ша в укра­їн­ській істо­рії ка­та­стро­фа Ве­ли­ко­го Го­ло­ду ма­ла ха­ра­ктер ге­но­ци­ду. Те­пер це мо­же бу­ти до­ве­де­но до­ку­мен­таль­но

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.