Iдея, час якої на­зрів

П ааввл­лоо С кко­ор­ро­оп­па­ад ссььк­киийй ттаа УУк­кр­ра­а­їїннс­сььк­каа аак­ка­ад ее­міі­яя нна­а­у­укк

Den (Ukrainian) - - Iсторія Та «я» - Ге­ор­гій ПАПАКІН, до­ктор істо­ри­чних на­ук, про­фе­сор, ди­ре­ктор Ін­сти­ту­ту укра­їн­ської ар­хе­о­гра­фії та дже­ре­ло­знав­ства НАН Укра­ї­ни За­кін­че­н­ня. По­ча­ток чи­тай­те «День», № 208-209, № 213-214

Вар­то на­га­да­ти про стиль­ро­бо­ти з лю­дьми і до­ку­мен­та­ми, при­та­ман­ний Пав­лу Ско­ро­пад­сько­му. Він при­ймав мі­ні­стрів за гра­фі­ком не рід­ше, ніж один раз на ти­ждень. Про­те для мі­ні­стра на­ро­дної осві­ти був ви­ня­ток. Той мав ді­ло­ві ау­ді­єн­ції зна­чно ча­сті­ше.

Ге­тьма­но­ві як най­ви­що­му уря­дов­цю Укра­їн­ської дер­жа­ви бу­ла при­та­ман­на швид­ка орі­єн­та­ція, зда­тні­стьо­дра­зу вло­ви­ти суть­будь -якої спра­ви. Як свід­чив мі­ністр вну­трі­шніх справ дру­го­го уря­ду УД В. Рейн­бот: «На­до от­да­ть­спра­ве­дли­во­стьге­тма­ну: он обла­дал и не­ма­лым го­су­дар­ствен­ным кру­го­зо­ром, и при при­ро­дном уме до­ста­то­чным обра­зо­ва­ни­ем; он умел быстро усваи­ва­тьцен­траль ное су­ще­ство в до­кла­дах, умел за­да­тьсерь езные во­про­сы, и при­йти к не­му с не­об­сто­я­тель­но изу­чен­ным де­лом, по­ла­га­я­сьна объя­сни­тель­ную за­пи­ску ди­ре­кто­ра де­пар­та­мен­та, было ри­ско­ван­но. для роз­бу­до­ви дер­жа­ви. Ака­де­мія на­ук у йо­го уяв­лен­ні бу­ла настільки ж не­об­хі­дною скла­до­вою дер­жа­во­тво­ре­н­ня, як ар­мія, дер­жав­на й ди­пло­ма­ти­чна слу­жби, фі­нан­со­ва си­сте­ма, роз­ви­ток на­ціо­наль­ної куль­ту­ри і ми­сте­цтва то­що. Звер­ні­мо ува­гу та­кож на за­фі­ксо­ва­не в що­ден­ни­ку В. Вер­над­сько­го чі­тке про­ти­став­ле­н­ня по­гля­дів ко­ли­шньо­го ро­сій­сько­го ім­пе­ра­то­ра та укра­їн­сько­го геть­ма­на на за­галь­не зна­че­н­ня на­у­ки. Адже дру­гий хоч і був, на дум­ку Вер­над­сько­го, «не­о­све­дом­лен­ным», про­те з мо­ло­дих ро­ків ви­яв­ляв до на­у­ки справ­жню по­ва­гу, ро­зу­мів її зна­че­н­ня для роз­бу­до­ви дер­жа­ви, що за­свід­чи­ло за­сну­ва­н­ня Ака­де­мії на­ук. Ве­ли­ку по­ва­гу і до­ві­ру геть­ман мав до осіб, за­лу­че­них ним до ці­єї спра­ви: М. Ва­си­лен­ка, П. До­ро­шен­ка, В. Мо­дза­лев­сько­го.

Че­сть­ста­ти без­по­се­ре­днім іні­ці­а­то­ром про­це­су ство­ре­н­ня УАН, без­пе­ре­чно, на­ле­жи­тьМ. Ва­си­лен­ку. На карб геть­ма­на вар­то за­пи­са­ти га­ря­чу під­трим­ку про­по­зи­ції М. Ва­си­лен­ка. Оскіль­ки В. Вер­над­ський як пред­став­ник ро­сій­ської ака­де­мі­чної елі­ти уже був при­че­тним до ці­єї дер­жав­но­го бю­дже­ту, не­зва­жа­ю­чи на скру­тне ста­но­ви­ще укра­їн­ських фі­нан­сів пі­сля біль­шо­ви­цької на­ва­ли та го­спо­да­рю­ва­н­ня Ра­ди на­ро­дних мі­ні­стрів УНР. Про це до­по­від­ав на уста­нов­чо­му за­сі­дан­ні Ко­мі­сії для ви­ро­бле­н­ня за­ко­но­про­е­кту про за­сну­ва­н­ня Укра­їн­ської ака­де­мії на­ук Вер­над­ський. Про­мо­ви­стим є той факт, що са­ме що­до фі­нан­со­вої під­трим­ки з бо­ку гла­ви дер­жа­ви ні­хто не сум­ні­вав­ся — ні М. Ва­си­лен­ко, який уже 6 трав­ня твер­до обі­цяв, що «день­ги на это бу­дут»; ні М. Гру­шев­ський, ко­трий на­ма­гав­ся від­мо­ви­ти Вер­над­сько­го від уча­сті в «та­ком пра­ви­тель­стве» і «поль­зо­ва­ния та­ки­ми день­га­ми».

Дру­га (але основ­на) проблема, яку обго­во­рю­ва­ли під час зу­стрі­чі геть­ман та ака­де­мік, по­ля­га­ла у ви­зна­чен­ні го­лов­но­го зав­да­н­ня ді­яль­но­сті май­бу­тньої укра­їн­ської Ака­де­мії. Пав­ло Ско­ро­пад­ський, ви­хо­дя­чи із вла­сно­го жит­тє­во­го до­сві­ду й упо­до­бань, го­во­рив про зо­се­ре­дже­н­ня на укра­ї­но­знав­чих, на­сам­пе­ред мо­во­знав­чих про­бле­мах. Вер­над­ський, не за­пе­ре­чу­ю­чи по су­ті, адже і йо­го дум­ка бу­ла та­кою са­ме, вка­зу­вав та­кож на не­об­хі­дні­стьтер­мі- бою, яка здій­сню­ва­ла про­ве­де­н­ня «ака­де­мі­чної ре­во­лю­ції» на уря­до­во­му рів­ні. Але фа­кти­чно не втру­чав­ся у фор­му­лю­ва­н­ня за­са­дни­чих пи­тань, ціл­ко­ви­то по­кла­да­ю­чи­сьна В. Вер­над­сько­го. Мі­ністр на­ві­тьду­же рід­ко брав уча­стьу ро­бо­ті Ко­мі­сії для ви­ро­бле­н­ня за­ко­но­про­е­кту про ство­ре­н­ня УАН. Про­те Ко­мі­сія в ба­га­тьох ви­пад­ках зби­ра­ла­ся в йо­го слу­жбо­во­му ка­бі­не­ті, і це ви­гля­да­ло до­си­тьсим­во­лі­чно. Із прин­ци­по­вих ака­де­мі­чних пи­та­ньві­до­ма йо­го по­зи­ція сто­сов­но не­до­ціль­но­сті вхо­дже­н­ня УНТ до скла­ду Ака­де­мії як ці­лі­сної на­у­ко­вої ін­сти­ту­ції.

Опра­цю­ва­н­ням кон­це­пції ство­ре­н­ня й ді­яль­но­сті УАН від по­ча­тку за­ймав­ся В. Вер­над­ський. Цей 55-рі­чний енер­гій­ний, ви­ня­тко­во та­ла­но­ви­тий на­у­ко­вець, ми­сли­тель уні­вер­саль­но­го про­фі­лю (і це ду­же ва­жли­во, адже він не був ли­ше при­ро­до­знав­цем, як ви­сло­вив­ся що­до ньо­го С. Єфре­мов), ши­ро­ко ві­до­мий у сві­ті й у Ро­сії вче­ний був ціл­ком го­то­вим до ви­ко­на­н­ня та­ко­го зав­да­н­ня. Уже в пер­шо­му ли­сті — від­по­віді М. Ва­си­лен­ку на за­про­ше­н­ня до ро­бо­ти над за­сну- Если до­клад был сло­жен, то ге­тман остав­лял его у се­бя и че­рез день, два или да­вал то­чную ре­зо­лю­цию или ста­вил до­клад­чи­ку оче­ньоб­сто­я­тель ные тре­бо­ва­ния о до­пол­ни­тель­ных све­де­ни­ях и ра­зъя­сне­ни­ях».

Ана­ло­гі­чна си­ту­а­ція бу­ла й в ака­де­мі­чній сфе­рі. Геть­ман сво­їм по­зи­тив­ним став­ле­н­ням до про­це­су ство­ре­н­ня на­ціо­наль­но­го ака­де­мі­чно­го цен­тру під­штов­ху­вав йо­го, на­да­вав ба­тькам-за­снов­ни­кам Ака­де­мії по­стій­ну ді­ло­ву і мо­раль­ну під­трим­ку. Та­ким чи­ном, мо­жна ствер­джу­ва­ти, що Пав­ло Ско­ро­пад­ський є фа­кти­чним фун­да­то­ром УАН. Під цим ма­є­ться на ува­зі йо­го ви­зна­чаль­на роль у спри­ян­ні «ака­де­мі­чній ре­во­лю­ції», її фі­нан­со­ва та ор­га­ні­за­цій­на під­трим­ка, на­ре­шті — на­яв­на во­ля до за­сну­ва­н­ня на­ціо­наль­ної Ака­де­мії на­ук у будь-яких умо­вах за будь-яку ці­ну.

Здо­був­ши вла­дні пов­но­ва­же­н­ня мі­ні­стра, М. Ва­си­лен­ко пов­ною мі­рою ви­ко­ри­став ав­то­ри­тет та при­хиль­ність гла­ви Укра­їн­ської дер­жа­ви для ство­ре­н­ня Укра­їн­ської ака­де­мії. Ма­є­мо від­зна­чи­ти, що Ва­си­лен­ко вки­нув це зер­но в до­бре під­го­тов­ле­ний ґрунт. З усьо­го по­пе­ре­дньо­го жит­тє­во­го до­сві­ду Пав­ло Ско­ро­пад­ський був сві­до­мим то­го, що на­ле­жна ор­га­ні­за­ція на­у­ко­во­го про­це­су є над­зви­чай­но ва­жли­вою ве­ли­кої спра­ви, ло­гі­чним ста­ло звер­не­н­ня мі­ні­стра са­ме до ньо­го одра­зу ж пі­сля сво­го офі­цій­но­го при­зна­че­н­ня з про­ха­н­ням актив­но до­лу­чи­ти­ся до спра­ви. Геть­ман, не­зва­жа­ю­чи на над­зви­чай­ну зайня­тість, зна­йшов час для осо­би­стої зу­стрі­чі з ви­зна­че­ним як клю­чо­ва по­ста­тьз опра­цю­ва­н­ня кон­це­пції ство­ре­н­ня Ака­де­мії на­ук ви­да­тним уче­ним, обго­во­рив з ним пер­шо­ря­дні зав­да­н­ня. Ма­буть, пе­тро­град­ський ака­де­мік на­го­ло­шу­вав на­сам­пе­ред на фі­нан­со­вій під­трим­ці сво­їх пла­нів з ор­га­ні­за­цій­ної роз­бу­до­ви ака­де­мі­чної на­у­ки в Укра­ї­ні. Су­дя­чи із за­пи­сів у що­ден­ни­ку, Вер­над­ський уже під час пер­шої зу­стрі­чі з Пав­лом Ско­ро­пад­ським ука­зу­вав на не­до­ста­тні­стьпо­пе­ре­дніх фі­нан­со­вих роз­ра­хун­ків для за­сну­ва­н­ня УАН: «Ши­ро­кий за­ко­но­про­ект — ма­лые тра­ты на пер­вый год. Я ему (геть­ма­ну. — Г. П.) до­ка­зывал, что и ма­лые — бу­дут отно­си­тель­но ма­лыми».

Пав­ло Ско­ро­пад­ський мав при­ста­ти на та­ку дум­ку по­ва­жно­го екс­пер­та, адже про цю роз­мо­ву по­тім від­гу­ку­вав­ся схваль­но. Гла­ва Укра­їн­ської дер­жа­ви усві­дом­лю­вав, що роз­бу­до­ва на­ціо­наль­но­го цен­тру ака­де­мі­чної на­у­ки пра­кти­чно з ну­ля по­тре­бу­ва­ла над­зви­чай­ної фі­нан­со­вої під­трим­ки з бо­ку дер­жа­ви. Він без­за­пе­ре­чно по­го­див­ся на­да­ти по­трі­бні для цьо­го ко­шти із но­во­го до­слі­дже­н­ня про­ду­ктив­них сил, еко­но­мі­ко-ста­ти­сти­чно­го опи­су Укра­ї­ни.

Одно­зна­чно мо­жна ствер­джу­ва­ти, що та­ка Ака­де­мія на­ук для геть­ма­на бу­ла не єди­ною в низ­ці дер­жав­них при­крас. Крім ці­єї фун­кції ва­жли­во­го атри­бу­ту дер­жав­но­сті, Ско­ро­пад­ський вба­чав в Ака­де­мії та­кож сут­тє­вий дер­жа­во­твор­чий потенціал. Він по­го­джу­вав­ся з ба­тька­ми-за­снов­ни­ка­ми в то­му, що перш за все, Ака­де­мія ма­ла розв’язу­ва­ти на­галь­ні про­бле­ми роз­бу­до­ви по­лі­ти­чно­го, еко­но­мі­чно­го, со­ці­аль­но­го та куль­тур­но­го жи­т­тя Укра­ї­ни. До їх чи­сла на­ле­жа­ли ор­га­ні­за­ція до­слі­дже­н­ня ви­ро­бни­чо­го по­тен­ці­а­лу дер­жа­ви, роз­мі­ще­н­ня і склад на­се­ле­н­ня, йо­го зви­чаї, тра­ди­ції, істо­ри­чна спад­щи­на. Без­пе­ре­чно, по­ва­жне мі­сце в цьо­му, на пе­ре­ко­на­н­ня геть­ма­на, по­сі­ло опра­цю­ва­н­ня на­у­ко­вої тер­мі­но­ло­гії, роз­ви­ток укра­їн­ської мо­ви, на­ціо­наль­ної куль­ту­ри та ін­ші гу­ма­ні­тар­ні аспе­кти.

Ро­лі між ба­тька­ми-за­снов­ни­ка­ми УАН бу­ли роз­по­ді­ле­ні на­сту­пним чи­ном. Мі­ністр ви­сту­пав іні­ці­а­то­ром пи­та­н­ня про ство­ре­н­ня Ака­де­мії. На­да­лі він узяв на се­бе зав­да­н­ня всі­ля­ко про­штов­хну­ти цю спра­ву пе­ред геть­ма­ном і в уря­ді. Фа­кти­чно Ва­си­лен­ко став ті­єю по­са­до­вою осо- ва­н­ням Ака­де­мії Вер­над­ський ви­клав своє по­пе­ре­днє ба­че­н­ня Ака­де­мії як на­сам­пе­ред си­сте­ми на­у­ко­вих уста­нов, а не клу­бу ін­те­ле­кту­а­лів: «Ака­де­мия не про­сто об­ще­ство, не име­ю­щее своих ин­сти­ту­тов (по­до­бно уста­ре­лой по ор­га­ни­за­ции Па­риж­ской, ко­то­рая, впро­чем, то­же на­чи­на­ет ме­ня­ться), но Ака­де­мия на­ук естьсо­бра­ние го­су­дар­ствен­ных уче­ных учре­жде­ний: би­бли­о­те­ка, ар­хив, гео­ло­ги­че­ская или если во­змо­жно, гео­гра­фи­че­ская кар­та, на­ци­о­наль­ные му­зеи, ин­сти­ту­ты для опытных и гу­ма­ни­тар­ных на­ук дол­жны бытьоб­став­ле­ны до­ста­то­чными сред­ства­ми».

Та­кою бу­ла кон­це­пція В. Вер­над­сько­го, зре­штою вті­ле­на в Укра­їн­ській ака­де­мії на­ук. І са­ме як дер­жав­на са­мов­ря­дна цен­траль­на на­у­ко­ва уста­но­ва з ме­ре­жею на­у­ко­во-до­слі­дних ін­сти­ту­тів та до­слі­дних уста­нов, об’єд­на­них за­для ви­ро­бни­цтва спіль­но­го на­у­ко­во­го про­ду­кту, На­ціо­наль­на ака­де­мія на­ук існує вже 100 ро­ків як ре­зуль­тат плі­дної спів­пра­ці сво­го фун­да­то­ра-дер­жа­во­твор­ця Пав­ла Ско­ро­пад­сько­го та ба­тьків-за­снов­ни­ків — М. Ва­си­лен­ка і В. Вер­над­сько­го.

Від Во­ло­ди­ми­ра Вер­над­сько­го (пер­шо­го пре­зи­ден­та ВУАН) до Бо­ри­са Па­то­на. Ота­ким був скла­дний, не­про­стий, про­те уні­каль­ний істо­ри­чний шлях, прой­де­ний на­шою Ака­де­мі­єю на­ук

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.