«Бу­на» змі­ни­ла «Дах»

Ре­зо­нан­сна ви­ста­ва мо­ло­до­го, са­мо­бу­тньо­го ре­жи­се­ра Да­ви­да Пе­тро­ся­на з’яви­ла­ся в афі­ші фран­ків­ців

Den (Ukrainian) - - Культура - Те­тя­на ПОЛІЩУК, «День»

Во­сно­ві по­ста­нов­ки ле­жить одно­ймен­ний твір бу­ко­вин­ської су­ча­сної пи­сьмен­ни­ці Ві­ри Ма­ко­вій, який у 2011 р. був від­мі­че­ний у трій­ці фі­на­лі­стів фе­сти­ва­лю «Ти­ждень акту­аль­ної п’єси».

— У мо­їх текс­тах не­має ні бре­хні, ні фан­та­зії, — зі­зна­ла­ся В. МА­КО­ВІЙ в одно­му з ін­терв’ю. — Я на­ма­га­ю­ся пи­са­ти до­ку­мен­таль­ні ре­чі. Сю­же­ти бе­ру з жи­т­тя, і для ме­не го­лов­не, щоб во­ни бу­ли ви­прав­да­ні. Ге­рої ні­би «тан­цю­ють на лис­тку» свій та­нець... Ко­ли пи­шу, за­зви­чай не знаю, що бу­де на на­сту­пній сто­рін­ці.

Те­а­тра­ли мо­жуть при­га­да­ти, що у 2014 ро­ці від­бу­ла­ся прем’єра «Бу­ни» у Ки­є­во-Мо­ги­лян­сько­му цен­трі «Па­сі­ка» (ре­жи­сер Оле­на Ро­ман)... Та про­йшов час і до тво­ру Ві­ри Ма­ко­вій звер­нув­ся Д. Пе­тро­сян. Спо­ча­тку йо­го сце­ні­чне про­чи­та­н­ня гра­ли у Те­а­траль­но­му ін­сти­ту­ті, а по­тім ті твор­чі «но­та­тки» пе­ре­ро­сли у спіль­ний про­ект Те­а­тру Practicum та Цен­тру су­ча­сно­го ми­сте­цтва «Дах» — ви­ста­ву за мо­ти­вом п’єси Ві­ри Ма­ко­вій «Бу­на», де Да­вид ви­сту­пив не тіль­ки як ре­жи­сер­по­ста­нов­ник, а й сце­но­граф, ху­до­жник по ко­стю­мах і ав­тор збір­ної му­зи­чної кон­це­пції.

Пе­тро­сян зга­ду­вав, аби за­ну­ри­тись у ма­те­рі­ал, йо­го ко­ман­да те­а­тру «Пра­кти­кум» мі­сяць жи­ла в се­лі, в яко­му, за сло­ва­ми акто­рів, час ні­би зу­пи­нив­ся. Спо­сте­рі­га­ю­чи за мі­сце­ви­ми жи­те­ля­ми, во­ни за­пи­су­ва­ли ав­тен­ти­чні пі­сні, ви­вча­ли тра­ди­ції, а по­тім від­обра­зи­ти цей фольк-ко­ло­рит у спе­кта­клі, де лу­нає жи­ва му­зи­ка рі­зних ре­гіо­нів кра­ї­ни...

У ро­лі Бу­ни (баб­ця — по-ру­мун­ськи) ви­сту­пи­ла Хри­сти­на Фе­до­рак (мо­ло­да актор­ка ду­же ор­га­ні­чно грає роль ста­рої, без­жаль­ної і одно­ча­сно на­бо­жної сіль­ської жін­ки, яка ба­га­то го­ря у жит­ті за­зна­ла)... Пе­ред гля­да­ча­ми по­стає ре­а­лі­сти­чна сі­мей­на істо­рія, а мі­сце дії — За­кар­па­т­тя. Це про­ни­зли­ва при­тча про прір­ву між по­ко­лі­н­ня­ми, які на­віть не на­ма­га­ю­ться при­слу­ха­ти­ся одне до одно­го. Пі­дня­та те­ма без­ро­бі­т­тя, емі­гра­ції...

Ре­жи­сер під­кре­слює, що ви­ста­ва «Бу­на» — це да­ни­на пам’яті по­ко­лін­ню ХХ ст., яке пе­ре­жи­ло Го­ло­до­мор, Дру­гу сві­то­ву вій­ну, ста­лін­ські ре­пре­сії. За сю­же­том, Бу­на ви­хо­вує ону­ку так, як вва­жає за по­трі­бне, але ча­сто її вчин­ки жор­сто­кі й не­ви­прав­да­ні. Одно­го ра­зу мо­ло­да дів­чи­на ви­рі­шує ви­їха­ти за кор­дон, щоб роз­по­ча­ти но­ве жи­т­тя. Та чи при­жи­ве­ться на но­во­му мі­сці? Що та­ке на­ціо­наль­на са­мо­сві­до­мість, тра­ди­ції та куль­ту­ра у су­ча­сно­му сві­ті? Про це ви­ста­ва Д. Пе­тро­ся­на, яка бу­ла від­зна­че­на на кіль­кох пре­сти­жних те­а­траль­них фе­сти­ва­лях, а у Ки­є­ві по­тра­пи­ти на по­ста­нов­ку бу­ло до­сить скла­дно, бо ар­ти­сти гра­ли на сце­ні ДСМ «Дах», а там свої пла­ни...

І от вчо­ра « Бу­на » офіційно змі­ни­ла про­пи­ску і з Цен­тру су­ча­сно­го ми­сте­цтва «Дах» пе­ре­їха­ла на Ка­мер­ну сце­ну На­ціо­наль­но­го те­а­тру ім.І. Фран­ка. До ре­чі, це вже тре­тя ви­ста­ва Да­ви­да Пе­тро­ся­на на цьо­му ко­ну. На­га­да­є­мо, на по­ча­тку 2018-го він де­бю­ту­вав, і ду­же успі­шно, з ви­ста­вою «Зем­ля» про бра­то­вбив­ство за­ра­ди во­ло­ді­н­ня зем­лею (за по­ві­стю Оль­ги Ко­би­лян­ської). Під за­ві­су се­зо­ну пред­ста­вив пси­хо­ло­гі­чну дра­му «Вій­на» — твір су­ча­сно­го швед­сько­го дра­ма­тур­га Лар­са Ну­ре­на, який по­ру­шує пи­та­н­ня, що ро­бить вій­на з лю­дьми, зокре­ма з ро­ди­ною — ба­тьком, ма­тір’ю, дво­ма їхні­ми донь­ка­ми і дядь­ком... Тре­ба за­зна­чи­ти, що, не­зва­жа­ю­чи на свій мо­ло­дий вік, ре­жи­сер звер­та­є­ться до ва­жли­вих тем бу­т­тя і в одно­му з ін­терв’ю зі­знав­ся, що йо­му не ці­ка­во, якщо гля­да­ча в те­а­трі на­ма­га­ю­ться тіль­ки роз­ва­жи­ти. «Бу­на» — ви­ста­ва, яку обов’яз­ко­во тре­ба по­ди­ви­ти­ся, бо во­на зму­шує шу­ка­ти від­по­віді на акту­аль­ні пи­та­н­ня, які ста­вить жи­т­тя.

На­сту­пні по­ка­зи від­бу­ду­ться 30 ли­сто­па­да і 18 гру­дня. На сце­ну ви­йде чу­до­вий актор­ський склад: Хри­сти­на Фе­до­рак ( Бу­на), Іван Ша­ран ( Ми­тро), Ган­на Сні­гур-Храм­цо­ва (Ори­ся), Ма­рі­чка Штир­бу­ло­ва ( Ідик), Ро­ман Ясі­нов­ський ( Пе­тро) та Ан­на Глу­хень­ка (во­кал і му­зи­чний су­про­від).

ФО­ТО НАДАНО НАЦІОНАЛЬНИМ ТЕАТРОМ ІМ. І. ФРАН­КА

Ви­ста­ва «Бу­на» — да­ни­на пам’яті по­ко­лін­ню, яке пе­ре­жи­ло Го­ло­до­мор, Дру­гу сві­то­ву вій­ну, ста­лін­ські ре­пре­сії. На фо­то: Іван Ша­ран (Ми­тро) і Хри­сти­на Фе­до­рак (Бу­на)

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.