Ру­ко­твор­на кра­са

У На­ціо­наль­но­му му­зеї укра­їн­сько­го на­ро­дно­го де­ко­ра­тив­но­го ми­сте­цтва юве­лі­ри та ема­льє­ри пред­ста­ви­ли свої уні­каль­ні ав­тор­ські ро­бо­ти

Den (Ukrainian) - - Культура - Ма­ри­на МАРЧЕНКО Ілю­стра­ції на­да­ні На­ціо­наль­нимм узе­єм укра­їн­сько­го на­ро­дно­го де­ко­ра­тив­но­го ми­сте­цтва

Ви­став­ка «КВАДРА мі­ні-ме­тал» — свя­то ви­со­кої май­стер­но­сті, ви­шу­ка­но­сті й ви­тон­че­но­го сма­ку від­бу­ва­є­ться раз на чо­ти­ри ро­ки. Ни­ні зі­бра­ла ще­дрий «уро­жай» май­стрів, ро­бо­ти яких за­ча­ро­ву­ють.

30 юве­лі­рів та ема­льє­рів із рі­зних ку­то­чків кра­ї­ни пред­ста­ви­ли свій твор­чий до­ро­бок, ство­ре­ний за чо­ти­ри ро­ки. Се­ред них ві­до­мі ко­ри­феї: Ві­та­лій Хо­мен­ко із Ки­є­ва — ав­тор ідеї ор­га­ні­за­ції про­е­кту, за­слу­же­ний ху­до­жник Ста­ні­слав Воль­ський зі Льво­ва — ви­кла­дач Львів­ської на­ціо­наль­ної ака­де­мії ми­стецтв, Ро­берт Усма­нов — ки­їв­ський ху­до­жник- ре­став­ра­тор, Ште­фан Пер­жан із Чер­нів­ців та ба­га­то ін­ших. Є й но­ві зір­ки — молоді та­ла­но­ви­ті ху­до­жни­ки, ко­трі не­що­дав­но роз­по­ча­ли за­йма­тись юве­лір­ним або ема­льєр­ним ми­сте­цтвом і вже здо­бу­ли ви­зна­н­ня. Це ки­їв­ський ху­до­жник-ре­став­ра­тор Пав­ло Ав­дє­єв, від­зна­че­ний ди­пло­мом кон­кур­су «Най­кра­ща юве­лір­на при­кра­са ро­ку», Ма­ксим Фран­ко із Хмель­ни­цько­го, Ма­рія Зень­ко­ва — ви­кла­дач Ки­їв­ської дер­жав­ної ака­де­мії де­ко­ра­тив­но-при­кла­дно­го ми­сте­цтва іме­ні Михайла Бой­чу­ка.

На ви­став­ці мо­жна по­ба­чи­ти не ли­ше юве­лір­ні при­кра­си, а й стан­ко­ві ро­бо­ти — мі­ні-ема­лі, об’єм­но-про­сто­ро­ві ком­по­зи­ції, а та­кож тво­ри із ко­ле­кції му­зею, по­да­ро­ва­ні ав­то­ра­ми. Зокре­ма, це тво­ри Юлії Бо­ро­дай, зав­дя­ки ко­трій в Укра­ї­ні від­був­ся Пер­ший між­на­ро­дний фе­сти­валь ема­лей. Він став по­ча­тком ві­дро­дже­н­ня за­бу­тої те­хні­ки, бі­ля ви­то­ків яко­го сто­яв її ба­тько — ві­до­мий ху­до­жник-ема­льєр, за­слу­же­ний ху­до­жник Укра­ї­ни Оле­ксандр Бо­ро­дай.

«ДВІ РІ­КИ» ВИ­ЙШЛИ НА МІЖ­НА­РО­ДНИЙ РІ­ВЕНЬ

— Ви­став­ка де­мон­струє ав­тор­ське юве­лір­не ми­сте­цтво, і са­ме то­му се­ред тво­рів ба­га­то екс­пе­ри­мен­таль­них ро­біт, по­зна­че­них яскра­вою ін­ди­ві­ду­аль­ні­стю, — на­го­ло­шує ку­ра­тор

про­е­кту Оль­га НОВОДЕРЕЖКІНА.

Одним із до­ся­гнень та­ких екс­пе­ри­мен­тів ста­ла ка­блу­чка «Дві рі­ки» Ста­ні­сла­ва Дро­кі­на, яка отри­ма­ла сві­то­ве ви­зна­н­ня. Зна­ний хар­ків­ський юве­лір пе­ре­міг у кон­кур­сі Artistar Jewels Contest 2018 у Мі­ла­ні. І це не пер­ша йо­го нагорода між­на­ро­дно­го рів­ня.

Ми­тець роз­по­вів, що ни­ні юве­лі­ри-ди­зай­не­ри ви­ко­ри­сто­ву­ють рі­зні, ча­сом не­о­чі­ку­ва­ні ма­те­рі­а­ли: скло, пап’є-ма­ше, бе­тон ба на­віть їстів­ні ін­гре­ді­єн­ти, ко­трі пі­сля ви­став­ки мо­жна з’їсти... А ка­блу­чка-пе­ре­мо­жець від Ста­ні­сла­ва Дро­кі­на ви­ко­на­на в ав­тор­ській те­хні­ці по­двій­но­го ли­т­тя, по­ді­бній до ста­ро­ін­дій­сько­го ме­то­ду. Це ко­ли спо­ча­тку від­ли­ва­є­ться один ме­тал, а по­тім ін­ший, і во­ни ор­га­ні­чно зли­ва­ю­ться во­єди­но, не­мов дві рі­чки, по­яснює ав­тор. «Для ме­не ва­жли­во, щоб ті емо­ції, які я вкла­даю у свій твір, від­чу­ли глядачі», — за­ува­жує ху­до­жник-юве­лір.

НЕ ЖІНОЧА СПРА­ВА?

Тра­ди­цій­но юве­лір­на спра­ва вва­жа­ла­ся чо­ло­ві­чою пре­ро­га­ти­вою, про­те цьо­го­рі­чна ви­став­ка підтвердила про­ти­ле­жне.

— У то­му, що на «ко­валь­ство» до Львів­ської на­ціо­наль­ної ака­де­мії ми­стецтв при­хо­дять на­вча­ти­ся дів­ча­та, є пев­на тен­ден­ція, — вва­жає до­ктор ми­сте­цтво­знав­ства, про­фе­сор Ро­сти­слав ШМАГАЛО. — Адже на сві­то­вих фе­сти­ва­лях зав­жди є та­ка но­мі­на­ція, як «мі­ні-ко­валь­ство.

Во­че­видь, по­тяг укра­їн­сько­го жі­но­цтва до ху­до­жньої оброб­ки ме­та­лу та ін­ших «не­жі­но­чих» справ роз­по­чав­ся не сьо­го­дні. Ска­жі­мо, одна з уча­сниць ви­став­ки Оле­ксан­дра БАР

БАЛАТ май­же 20 ро­ків за­йма­є­ться юве­лір­ним та ема­льєр­ним ми­сте­цтвом і во­ло­діє скла­дною те­хні­кою пе­ре­го­род ча­стої ема­лі.

— Мій ба­тько ду­же хо­тів, що­би в сім’ї на­ро­див­ся хло­пчик, а на­ро­ди­ла­ся дів­чин­ка, то­му ме­не й на­зва­ли Оле­ксан­дрою. Я ви­ро­сла з чо­ло­ві­чи­ми ри­са­ми ха­ра­кте­ру — му­жність, на­по­ле­гли­вість. Ще з дитинства ме­не при­ва­блю­ва­ло ко­валь­ство і ху­до­жня оброб­ка ме­та­лу, в цій но­мі­на­ції я одер­жу­ва­ла від­зна­ки на кіль­кох фе­сти­ва­лях, — роз­по­від­ає О. Бар­ба­лат.

Мис­тки­ня пе­ре­ко­на­на, що на­вча­ти­ся юве­лір­ної та ема­льєр­ної спра­ви по­трі­бно з юних ро­ків. І це не ли­ше дум­ки вго­лос, а й кон­кре­тні спра­ви. Адже ху­до­жни­ця — одна із пер­ших в Укра­ї­ні, хто на­вчає ді­тей те­хні­ки га­ря­чої ема­лі й ви­ко­ри­сто­вує для цьо­го спе­ці­аль­ну «ки­шень­ко­ву» пі­чку. До ре­чі, в ме­жах ар­т­про­е­кту «КВАДРА мі­ні-ме­тал» від­був­ся май­стер-клас, під час яко­го ді­ти се­ми­рі­чно­го ві­ку вчи­ли­ся ви­го­тов­ля­ти ку­лон.

ЗАБУТІ ІМЕ­НА І ВТРАЧЕНІ ЦІН­НО­СТІ

Всім, хто тіль­ки по­чи­нає опа­но­ву­ва­ти де­ко­ра­тив­не ми­сте­цтво або вдо­ско­на­лює свою май­стер­ність, ста­не в при­го­ді «Ен­ци­кло­пе­дія ху­до­жньо­го ме­та­лу» у двох то­мах Ро­сти­сла­ва Шма­га­ла, яку пред­ста­ви­ли в му­зеї.

Над цим ви­да­н­ням ав­тор пра­цю­вав 20 ро­ків і зі­брав уні­каль­ні ма­те­рі­а­ли, ко­трі мо­жуть за­ці­ка­ви­ти всіх не­бай­ду­жих до істо­рії Укра­ї­ни та її куль­ту­ри. Зокре­ма, в ен­ци­кло­пе­дії зі­бра­ні ві­до­мо­сті про втрачені цін­но­сті, пов’яза­ні з ху­до­жнім ме­та­лом, ко­трі в рі­зні ча­си бу­ли ви­ве­зе­ні з Укра­ї­ни, а ни­ні ча­сти­на з них на­ле­жить до ко­ле­кцій за­кор­дон­них му­зе­їв. За твер­дже­н­ням ав­то­ра, йде­ться про тон­ни зо­ло­тих та срі­бних ви­ро­бів.

— При­мі­ром, тіль­ки цін­но­сті, які бу­ли ви­ве­зе­ні з Укра­ї­ни до Ро­сії до і пі­сля 1917 ро­ку, ста­нов­лять: 83 ко­ле­кції скіф­сько­го зо­ло­та й Пів­ні­чно­го При­чор­но­мор’я, 158 ко­ле­кцій ран­ньо­слов’ян­ських скар­бів, зокре­ма та­кий скарб, який бу­ло зна­йде­но бі­ля се­ла Ма­ла Пе­ре­ще­пи­на. Це 25 кі­ло­грам зо­ло­та і 50 кі­ло­гра­мів срі­бла, не ка­жу­чи вже про ми­сте­цькі цін­но­сті. До за­па­сни­ків ро­сій­ських му­зе­їв та­кож по­тра­пи­ли 224 ко­ле­кції зо­ло­та Ки­їв­ської Ру­сі», — роз­по­від­ає Ро­сти­слав Шмагало.

Ен­ци­кло­пе­дія мі­стить та­кож ка­та­лог май­стрів су­ча­сно­го юве­лір­ства, ема­льєр­ства, ко­валь­ства і збро­яр­ства Укра­ї­ни, який на­лі­чує по­над 140 імен. Кни­га роз­по­від­ає і про твор­чість ми­тців укра­їн­сько­го по­хо­дже­н­ня, які ста­ли відомими по­за Ба­тьків­щи­ною, а в Укра­ї­ні ма­ло­ві­до­мі. Се­ред та­ких імен — На­ум Слу­цький, ко­трий ви­їхав із Ки­є­ва ще п’ятнад­ця­ти­рі­чним хло­пчи­ком, а по­тім пра­цю­вав як го­лов­ний юве­лір-ди­зай­нер Ба­у­га­у­за; Ми­хай­ло За­ду­най­ський, ко­трий ство­рив вла­сну ку­зню в Мі­ла­ні і став ав­то­ром яви­ща ко­валь­ства «ар-де­ко», а та­кож ди­зай­нер­ка бі­жу­те­рії па­ні Му­хі­на, ко­тра ство­рю­ва­ла при­кра­си для гол­лі­вуд­ських акто­рів, і ба­га­то ін­ших укра­їн­ських ми­тців.

Ви­став­ка «КВАДРА мі­ні-ме­тал» три­ва­ти­ме до 15 гру­дня.

Ка­блу­чка Ста­ні­сла­ва Дро­кі­на,яка пе­ре­мо­гла на кон­кур­сі в Мі­ла­ні

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.