До­бри­ми на­мі­ра­ми

«23-29.11.2018»

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ан­дрій ПЛАХОНІН

Важ­ко пе­ред­ба­чи­ти, зва­жа­ю­чи на гра­дус сьо­го­дні­шньо­го поль­сько-укра­їн­сько­го «істо­ри­чно­го» кон­флі­кту, якою бу­ла б по­лі­ти­ка ни­ні­шньо­го ке­рів­ни­цтва Поль­щі що­до Ро­сії, як­би з ці­єю кра­ї­ною не су­сі­ди­ла Ка­лі­нін­град­ська область. Але, див­ля­чись на ту ж Угор­щи­ну або ін­ші кра­ї­ни Єв­ро­со­ю­зу, ча­сом ду­же хо­че­ться, щоб ма­лень­кий ро­сій­ський ан­клав був по­ряд з ко­жною єв­ро­пей­ською кра­ї­ною. Аби пра­гма­тизм їхньої зов­ні­шньої по­лі­ти­ки на­ба­га­то біль­шою, ніж сьо­го­дні, мі­рою врів­но­ва­жу­вав­ся ін­стин­ктом са­мо­збе­ре­же­н­ня. Якщо тіль­ки в си­тій три­чвер­тьсто­лі­тній без­пе­ці під ста­ле­вою аме­ри­кан­ською па­ра­соль­кою ни­ми ще не втра­че­ний цей ін­стинкт.

■ Як ви вже, на­пев­но, чу­ли або чи­та­ли, вран­ці в се­ре­ду аж ні­як не про­пу­тін­ська кон­се­рва­тив­на ні­ме­цька Die Welt з по­си­ла­н­ням на ди­пло­ма­ти­чні дже­ре­ла в ЄС по­ві­до­ми­ла, що Ні­меч­чи­на й Фран­ція не ма­ють на­мі­ру під­три­ма­ти про­по­зи­цію Ав­стрії, Есто­нії й Поль­щі роз­ши­ри­ти ан­ти­ро­сій­ські сан­кції у від­по­відь на зброй­ну агре­сію Крем­ля в ра­йо­ні Кер­чен­ської про­то­ки. На про­ха­н­ня про­ко­мен­ту­ва­ти пу­блі­ка­цію Die Welt офі­цій­ний пред­став­ник МЗС Фран­ції ухи­лив­ся від від­по­віді жур­на­лі­стам, від­був­шись за­галь­ною ци­та­тою з по­си­ла­н­ням на пе­ре­го­во­ри глав ро­сій­сько­го й фран­цузь­ко­го МЗС: «Жан-Ів Ле Дрі­ан за­кли­кав сто­ро­ни спри­я­ти за­спо­ко­єн­ню си­ту­а­ції й до­лу­чи­ти­ся до про­це­су де­е­ска­ла­ції». Але да­лі все ж з де­якою до­мі­шкою «ру­со­фо­бії», хоч так і не від­по­вів­ши що­до сан­кцій, до­дав: «Це пе­ред­ба­чає звіль­не­н­ня за­три­ма­них мо­ря­ків і по­вер­не­н­ня су­ден ро­сій­ською вла­дою».

■ Пред­став­ник ні­ме­цько­го уря­ду настільки ж ди­пло­ма­ти­чно по­слав­ся на те, що «мо­жли­ве роз­ши­ре­н­ня чин­них сан­кцій слід обго­во­рю­ва­ти з єв­ро­пей­ськи­ми пар­тне­ра­ми» й що йо­му б не хо­ті­ло­ся опи­ни­ти­ся зі сво­ї­ми ко­мен­та­ря­ми «по­пе­ре­ду ці­єї дис­ку­сії». У будь-яко­му ра­зі, до­дав він, ЄС і так зби­рав­ся най­ближ­чим ча­сом обго­во­ри­ти про­лон­га­цію вже чин­них сан­кцій, тож чи не вар­то по­че­ка­ти. Єди­не, що Штеф­фен Зай­берт сфор­му­лю­вав з усі­єю мо­жли­вою чі­ткі­стю, не огля­да­ю­чись на єв­ро­пей­ських пар­тне­рів або кри­ти­ків усе­ре­ди­ні ФРН (зокре­ма з «Со­ю­зу 90/зе­ле­ні»), ні­які по­дії ні в Кер­чен­ській, ні в якійсь ін­шій про­то­ці не зму­сять уряд ФРН від­мо­ви­ти­ся від про­е­кту «Пів­ні­чний по­тік-2». Тут же, що­прав­да, ки­нув кі­сто­чку й для кри­ти­ків, за­зна­чив­ши, що цей про­ект пов’яза­ли з ро­сій­ськи­ми га­ран­ті­я­ми збе­ре­же­н­ня тран­зи­ту га­зу че­рез Укра­ї­ну, яких усе ще очі­ку­ють у Бер­лі­ні, але во­ни чо­мусь за­три­му­ю­ться в до­ро­зі, ви­клю­чно з ви­ни по­шти, на­пев­но.

■ Утім, я б не ква­пив­ся зви­ну­ва­чу­ва­ти Ні­меч­чи­ну й Фран­цію в не­ба­жан­ні під­си­лю­ва­ти тиск сан­кцій на Пу­ті­на, або, як хтось уже встиг, про­во­ди­ти па­ра­ле­лі з до­во­єн­ним «за­ми­ря­н­ням» Гі­тле­ра. Фор­му­ва­н­ня по­зи­цій лі­де­рів Єв­ро­сою- зу що­до за­галь­ної стра­те­гії по­ве­дін­ки в Кер­чен­ській кри­зі, по­за сум­ні­вом, від­кла­де­не, але пов’яза­но це в пер­шу чер­гу з 13-м са­мі­том G-20 в Ар­ген­ти­ні, що має від­бу­ти­ся ці­єї су­бо­ти й де за­пла­но­ва­ні зу­стрі­чі з ро­сій­ським пре­зи­ден­том основ­них єв­ро­пей­ських і го­лов­но­го аме­ри­кан­сько­го грав­ців. Нав­ряд чи у Ма­кро­на й Мер­кель є сум­ні­ви в не­об­хі­дно­сті, за їхні­ми мір­ка­ми, жорс­ткої від­по­віді, але перш ніж до неї вда­ва­ти­ся, в тра­ди­ці­ях єв­ро­пей­ської ди­пло­ма­тії слід по­ти­сну­ти про­тив­ни­ко­ві ру­ку, і, як то­го ви­ма­гає ду­ель­ний ко­декс, да­ти йо­му шанс ві­ді­гра­ти на­зад. — Чу­до­ва про­сто­ду­шність в очах ро­сій­сько­го лю­би­те­ля бо­їв без пра­вил.

■ Най­чу­тли­ві­шим для Во­ло­ди­ми­ра Пу­ті­на в цій си­ту­а­ції є аж ні­як не пи­та­н­ня єв­ро­пей­ських сан­кцій. Уся російська ди­пло­ма­тія остан­ніх ти­жнів бу­ла спря­мо­ва­на на фор­му­ва­н­ня ви­гі­дно­го Крем­лю по­ряд­ку ден­но­го май­бу­тньої зу­стрі­чі Пу­ті­на і Трам­па в Бу­е­нос-Ай­ре­сі, де го­лов­ною став­кою в ро­сій­сько­му бле­фі ма­ли ста­ти про­по­зи­ції що­до збе­ре­же­н­ня чин­но­сті До­го­во­ру про лі­кві­да­цію ра­кет се­ре­дньої й ма­лої даль­но­сті. Те­пер же аме­ри­кан­ський пре­зи­дент, якщо су­ди­ти з йо­го ви­слов­лю­вань, ін­терв’ю Вол­ке­ра й пу­блі­ка­ції New York Post, роз­гля­дає пи­та­н­ня про не­до­ціль­ність та­кої зу­стрі­чі, де­таль­но ви­вча­ю­чи об­ста­ви­ни агре­сив­них дій ро­сій­сько­го фло­ту по­бли­зу Кер­чен­ської про­то­ки й, що осо­бли­во три­во­жно для Крем­ля, вже про­вів по­пе­ре­дні кон­суль­та­ції з цьо­го пи­та­н­ня з пре­зи­ден­том Ту­реч­чи­ни (ща­сли­вим во­ло­да­рем клю­чів не стіль­ки від чор­но­мор­ських про­ток, скіль­ки за­ви­сло­го в по­ди­ві пе­ред ту­ре­цьким узбе­реж­жям тіль­ки-но за­вер­ше­но­го ро­сій­сько­го тру­бо­про­во­ду «Ту­ре­цький по­тік»).

■ Гла­ва ко­мі­те­ту Дер­жду­ми Ро­сії у між­на­ро­дних спра­вах Ле­о­нід Слу­цький по­ква­пив­ся по­ясни­ти ці три­во­жні но­ви­ни, за­явив­ши, що во­ни «біль­ше роз­ра­хо­ва­ні на пу­блі­ку, це зно­ву мо­же бу­ти своє­рі­дний пі­ар­хід». Але сту­пінь за­не­по­ко­є­н­ня в Крем­лі ха­ра­кте­ри­зує пря­ме звер­не­н­ня ро­сій­сько­го пре­зи­ден­та до Трам­па в рам­ках йо­го ви­сту­пу на еко­но­мі­чно­му фо­ру­мі «ВТБ Ка­пи­тал» «Рос­сия зо­вет!». До­ки мі­ністр за­кор­дон­них справ Ро­сії Сер­гій Лав­ров у Швей­ца­рії у від­по­відь на за­клик Дер­жав­но­го де­пар­та­мен­ту до Єв­ро­со­ю­зу не осла­бля­ти ан­ти­ро­сій­ські сан­кції вер­гав гро­ми й бли­скав­ки на адре­су «США, що сто­ять за про­во­ка­ці­єю Ки­є­ва», Пу­тін при­мир­ли­во го­во­рив, що слід «шу­ка­ти то­чки зі­ткне­н­ня. Ми до цьо­го го­то­ві, ми хо­че­мо цьо­го. Про це ба­га­то ра­зів го­во­рив. Спо­ді­ва­ю­ся, якщо вда­сться нам пе­ре­го­во­ри­ти з пре­зи­ден­том США в Ар­ген­ти­ні — про це ми теж го­во­ри­ти­ме­мо».

■ От­же, якою бу­де ре­а­кція Єв­ро­со­ю­зу і США на про­дов­же­н­ня ро­сій­ської агресії, по­ка­же аж ні­як не пу­блі­ка­ція Die Welt, а май­бу­тні зу­стрі­чі в Ар­ген­ти­ні. І тут, слід ви­зна­ти, їха­ти до Бу­е­нос-Ай­ре­са Пу­ті­ну те­пер ні з чим. Якщо вже про­во­ди­ти па­ра­ле­лі, то не з пе­ре­дво­єн­ним за­спо­ко­є­н­ням Гі­тле­ра, а з са­мі­том G-20 у Бріс­бе­ні в ли­сто­па­ді 2014 ро­ку, де на Пу­ті­на че­кав аж ні­як не бор­ців­ський ки­лим. Та спро­ба по­ка­ра­ти ро­сій­сько­го пре­зи­ден­та пре­зир­ством по­ка­за­ла свою не­ефе­ктив­ність: якщо пам’ята­є­те, її на­слід­ком ста­ло не за­спо­ко­є­н­ня агре­со­ра — роз­лю­че­ний ди­кта­тор, щоб пом­сти­ти­ся, ледь не вла­шту­вав нам до­да­тко­во до Іло­вай­сько­го ще й Де­баль­цев­ський ко­тел. Чи зро­би­ли ви­снов­ки зі сво­їх ко­ли­шніх по­ми­лок лі­де­ри За­хо­ду, по­ба­чи­мо. Що вже за­раз зро­зумі­ло, жо­дні нові ан­ти­ро­сій­ські сан­кції, хоч би на­скіль­ки при­ва­бли­ви­ми во­ни нам сьо­го­дні зда­ва­ли­ся, не зда­тні вго­мо­ни­ти Пу­ті­на. Ро­збій­ник, що роз­пе­ре­зав­ся, ро­зу­міє ли­ше си­ло­ву від­по­відь.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.