Зе­мель­на ре­фор­ма — це не ри­нок па­їв...

Три мі­фи, які пе­ре­шко­джа­ють зро­би­ти один із най­ва­жли­ві­ших кро­ків у но­ві­тній істо­рії Укра­ї­ни

Den (Ukrainian) - - ЕКОНОМІКА - Оле­ксан­дер КОВАЛІВ, до­ктор еко­но­мі­чних на­ук, за­слу­же­ний пра­ців­ник сіль­сько­го го­спо­дар­ства Укра­ї­ни

Що­би здій­сни­ти ба­жа­ну зе­мель­ну ре­фор­му в ча­сти­ні зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня Ї в ін­те­ре­сах всіх гро­ма­дян Укра­ї­ни, а не ли­ше «гро­шо­ви­тих мі­шків», по­трі­бно спо­ча­тку від­ки­ну­ти всі мі­фи та ви­гад­ки про бу­цім­то «аб­со­лю­тне пра­во вла­сно­сті на зем­лю про­дав­ців зе­мель­них па­їв)...», «не­чу­ва­ні ін­ве­сти­ці­ї­для «се­ла» і се­лян пі­сля їх про­да­жу...», «ви­мо­ги Єв­ро­пей­сько­го су­ду з прав лю­ди­ни не­гай­но зня­ти мо­ра­то­рій...» то­що.

Та­кож з’ясу­ва­ти: Хто? і Які? пра­ва та обов’яз­ки на­бу­вав у про­це­сі вже здій­сне­них зе­мель­них транс­фор­ма­цій, а та­кож — Хто? і Які? за­кон­ні пра­ва та обов’яз­ки ма­ти­ме й на­да­лі, — вна­слі­док пов­но­цін­ної ре­а­лі­за­ці­ї­кон­сти­ту­цій­них ви­мог.

Во­дно­час тре­ба усві­до­ми­ти, що Основ­ний за­кон Укра­ї­ни — це єди­ний най­ви­щий за­кон, який діє на те­ри­то­рі­ї­на­шо­ї­дер­жа­ви, і йо­го нор­ми є обов’яз­ко­ви­ми до ви­ко­на­н­ня всі­ма.

У да­но­му ра­зі ми фо­ку­су­є­мо ува­гу на зем­лю та її при­ро­дні ре­сур­си, осо­бли­во — ро­дю­чі ґрун­ти як при­ро­дні об’єкти пра­ва вла­сно­сті укра­їн­сько­го на­ро­ду (всіх гро­ма­дян Укра­ї­ни), а не ли­ше «се­лян» — основ­не на­ціо­наль­не ба­гат­ство, яке пе­ре­бу­ває під осо­бли­вою охо­ро­ною дер­жа­ви (стат­ті 13 і 14 Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни) і які не мо­жуть бу­ти пре­дме­том ку­пів­лі-про­да­жу (ци­віль­них прав), а ли­ше «ко­ри­сту­ва­н­ня».

Для здій­сне­н­ня «ко­ри­сту­ва­н­ня» при­ро­дни­ми об’єкта­ми на­бу­ва­є­ться пра­во вла­сно­сті на сфор­мо­ва­ні зе­мель­ні ді­лян­ки (ме­жі) як на об’єкти ци­віль­них прав (при­ва­тна, ко­му­наль­на чи дер­жав­на), які мо­жуть бу­ти пре­дме­том ку­пів­лі (про­да­жу), орен­ди, за­ста­ви, в ме­жах яких (ді­ля­нок) і ви­ни­кає це кон­сти­ту­цій­не пра­во ли­ше «ко­ри­сту­ва­н­ня» чу­жою вла­сні­стю, а не «во­ло­ді­н­ня» та «роз­по­ря­дже­н­ня» нею.

То­му для подаль­шо­го вре­гу­лю­ва­н­ня зе­мель­них від­но­син на­два­жли­во всім нам ро­зу­мі­ти і за­сто­со­ву­ва­ти нор­му «вла­сність на зем­лю» у двох зна­че­н­нях рі­зних об’єктів пра­ва вла­сно­сті, а та­кож зна­ти істо­рію «зе­мель­но­ї­хво­ро­би», на­бу­тої че­рез «не­зна­н­ня» чи «сві­до­ме» не­ви­ко­на­н­ня ці­є­ї­ви­мо­ги.

ЩО Ж НА­СПРАВ­ДІ ВІДБУЛОСЯ?

Щоб пе­ре­шко­ди­ти ста­нов­лен­ню не­за­ле­жно­ї­Украї ни як пра­во­во­ї­дер­жа­ви, збе­рег­ти мо­но­поль­не ста­но­ви­ще «ко­му­ни» на сіль­ських те­ре­нах і не допу­сти­ти фор­му­ва­н­ня справ­жніх го­спо­да­рів — вла­сни­ків (на зра­зок єв­ро­пей­ських се­лян­фер­ме­рів), ан­ти­дер­жав­ні си­ли, бе­ру­чи до ува­ги ве­ли­ку пи­то­му ва­гу в Укра­ї­ні зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня (по­над 70% від за­галь­но­ї­пло­щі кра­ї­ни), при­ду­ма­ли і кон­сти­ту­цій­но (за Кон­сти­ту­ці­єю УРСР), за­про­ва­ди­ли із 30 сі­чня 1992 р. по­ряд з при­ва­тною ще й то­таль­ну ко­ле­ктив­ну вла­сність на зем­лю, яко­ї­не­має в жо­дній ци­ві­лі­зо­ва­ній кра­ї­ні.

Та­ким чи­ном, пе­ре­вер­шив­ши ста­лін­ську ко­ле­кти­ві­за­цію, де зем­ля на­да­ва­ла­ся ли­ше в ко­ри­сту­ва­н­ня, зно­ву обду­ри­ли укра­їн­ських се­лян тим, що во­ни ( се­ля­ни) як бу­цім­то єди­ні « ко­ле­ктив­ні » вла­сни­ки май­же всі­є­ї­ро­дю­чої зем­лі дер­жа­ви — ста­нуть ду­же ба­га­ти­ми. І ли­ше во­ни, ухва­лю­ю­чи сво­ї­ко­ле­ктив­ні « біль­шо­ви­цькі » рі­ше­н­ня, бу­дуть ви­рі­шу­ва­ти, ко­го від­пу­ска­ти « на во­лю » із тих, хто за­хо­че са­мо­стій­но го­спо­да­рю­ва­ти на вла­сній зем­лі. Са­ме з цьо­го й по­ча­ла­ся но­ві­тня під­сту­пна кол­го­спно- ра­дго­спна « зе­мель­на ре­фор­ма».

Галь­му­ю­чи ухва­ле­н­ня но­вої Кон­сти­ту­ці­ї­Украї ни, що­би за­вер­ши­ти по­всю­дну ко­ле­кти­ві­за­цію зе­мель, во­се­ни 1994 р. пі­сля обра­н­ня но­во­го гла­ви дер­жа­ви бу­ло пер­шо­чер­го­во ви­да­но указ « Про не­від­кла­дні за­хо­ди що­до при­ско­ре­н­ня зе­мель­но­ї­ре­фор­ми у сфе­рі сіль­сько­го­спо­дар­сько­го ви­ро­бни­цтва » від 10 ли­сто­па­да 1994 р. № 666 (у на­ро­ді йо­го на­зи­ва­ють «ди­я­воль­ським») Ї бу­цім­то для рів­но­прав­но­го роз­ви­тку рі­зних форм вла­сно­сті та го­спо­да­рю­ва­н­ня на зем­лі. Ця пас­тка су­про- во­джу­ва­ла­ся кра­си­вим і, на пер­ший погляд, пра­виль­ним га­слом як цен­траль­ним ар­гу­мен­том цьо­го ука­зу: «Зем­ля по­вин­на на­ле­жа­ти тим, хто її обро­бляє! » — а та­кож твер­дже­н­ням про те, що пра­во на зе­мель­ну час­тку (пай) мо­же бу­ти об’ єктом ку­пів­лі- про­да­жу, да­ру­ва­н­ня, мі­ни, успад­ку­ва­н­ня, за­ста­ви.

Щоб за­вер­ши­ти цю спра­ву, не ви­пу­ска­ю­чи на «во­лю» більш сві­до­мих се­лян і про­лон­гу­ю­чи ухва­ле­н­ня Кон­сти­ту­ці­ї­Украї ни — ще на рік ( Кон­сти­ту­цій­ний до­го­вір між пар­ла­мен­том і пре­зи­ден­том від 8 черв­ня 1995 р.), бу­ло ви­да­но чер­го­вий Указ Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни « Про по­ря­док па­ю­ва­н­ня зе­мель, пе­ре­да­них у ко­ле­ктив­ну вла­сність сіль­сько­го­спо­дар­ським під­при­єм­ствам і ор­га­ні­за­ці­ям » від 8 сер­пня 1995 р.

Цим са­мим бу­ло при­ско­ре­но ко­ле­кти­ві­за­цію ру­ка­ми ( го­ло­су­ва­н­ням) збі­дні­лих се­лян, га­ран­ту­ю­чи їм «без­опла­тне» на­да­н­ня но­во­го пра­ва вла­сно­сті на зе­мель­ну час­тку ( пай) у ко­ле­ктив­ній вла­сно­сті без ви­зна­че­н­ня зе­мель­но­ї­ді­лян­ки в на­ту­рі (на мі­сце­во­сті), що ви­мі­рю­ва­ла­ся в ка­да­стро­вих ге­кта­рах і в гро­шо­во­му екві­ва­лен­ті.

Однак від­ве­де­н­ня вла­сни­ко­ві паю зе­мель­но­ї­ді­лян­ки в на­ту­рі (у то­му мі­сці, де ви­рі­шить кол­го­спна « біль­шість » — фа­кти­чно ке- рів­ник го­спо­дар­ства) здій­сню­ва­ло­ся ли­ше у ра­зі ви­хо­ду йо­го із го­спо­дар­ства за йо­го за­явою і за йо­го, па­йо­ви­ка, ра­ху­нок. За та­ких умов май­же ні­хто не мав змо­ги ви­йти з та­ко­го « ко­ле­кти­ву спів­вла­сни­ків» без про­блем. А го­лов­не, зем­ля так і не ста­ла на­ле­жа­ти тим, хто її обро­бляв.

На ща­стя, на­ду­ма­на ко­ле­ктив­на вла­сність на зем­лю (за Кон­сти­ту­ці­єю УРСР), яка ві­ді­гра­ла фа­таль­ну роль для укра­їн­ців, про­існу­ва­ла ли­ше до мо­мен­ту ухва­ле­н­ня но­во­ї­Кон­сти­ту­ці­ї­Украї ни (28 черв­ня 1996 р.). То­му всі нор­ми за­ко­но­дав­чих та нор­ма­тив­но­пра­во­вих актів, вклю­чно з Ука­за­ми Пре­зи­ден­та, які існу­ва­ли на той час і не узго­джу­ва­ли­ся з нор­ма­ми Основ­но­го за­ко­ну Укра­ї­ни, втра­ти­ли свою чин­ність. Їх не­об­хі­дно бу­ло вве­сти в чин­не кон­сти­ту­цій­не по­ле. На жаль, цьо­го не зро­бле­но до­те­пер.

На­то­мість у ба­га­тьох ке­рів­ни­ків « ре­фор­мо­ва­них » го­спо­дарств ма­со­во по­чав з’ яв­ля­ти­ся ін­те­рес до під­при­єм­ни­цько­ї­ді­яль­но­сті та ство­ре­н­ня вла­сно­го агро­бі­зне­су. У та­ко­му се­ре­до­ви­щі бу­ло ухва­ле­но но­вий Указ « Про не­від­кла­дні за­хо­ди що­до при­ско­ре­н­ня ре­фор­му­ва­н­ня аграр­но­го се­кто­ра еко­но­мі­ки» від 3 гру­дня 1999 р., від­по­від­но до яко­го пла­ну­ва­ло­ся здій­сни­ти ор­га­ні­за­цій­ні за­хо­ди з ре­фор- му­ва­н­ня КСП на за­са­дах при­ва­тно­ї­вла­сно­сті на зем­лю ( зе­мель­ні паї) та май­но — про­тя­гом гру­дня 1999-го — кві­тня 2000 ро­ків.

На­справ­ді у та­кий спо­сіб бу­ло «успі­шно» транс­фор­мо­ва­но біль­шість кол­го­спни­ків-па­йо­ви­ків — у па­йо­ви­ків-орен­до­дав­ців...

При цьо­му Вер­хов­на Ра­да Укра­ї­ни, при­кри­ва­ю­чись ви­мо­га­ми ста­тей 13 і 14 Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни, за­ко­ном «Про уго­ди що­до від­чу­же­н­ня зе­мель­но­ї­час­тки (паю)» від 18 сі­чня 2001 р., за­бо­ро­ни­ла (на­кла­ла мо­ра­то­рій) вла­сни­кам зе­мель­них ча­сток ( па­їв) укла­да­ти уго­ди що­до ку­пів­лі-про­да­жу, да­ру­ва­н­ня зе­мель­но­ї­час­тки (паю) або ін­шим спосо­бом від­чу­жу­ва­ти їх, як це бу­ло пе­ред­ба­че­но Ука­зом, крім пе­ре­да­чі у спад­щи­ну і в ра­зі ви­ку­пу зе­мель­них ді­ля­нок для дер­жав­них та гро­мад­ських по­треб, — до вре­гу­лю­ва­н­ня Зе­мель­ним ко­де­ксом по­ряд­ку ре­а­лі­за­ці­ї­прав гро­ма­дян та юри­ди­чних осіб на зе­мель­ні паї.

Ра­зом з тим акти­ві­зу­ва­ла­ся ро­бо­та із за­мі­ни сер­ти­фі­ка­тів на пра­во вла­сно­сті на зе­мель­ну час­тку(пай) без ви­зна­че­н­ня в на­ту­рі — на вір­ту­аль­ні дер­жав­ні акти на пра­во при­ва­тно­ї­вла­сно­сті на зе­мель­ну ді­лян­ку. Вва­жа­ло­ся, що цим са­мим бу­де ство­ре­но ре­аль­ні умо­ви для впро­ва­дже­н­ня в Укра­ї­ні «за­кон­но­го» рин­ку та­ких ді­ля­нок, де пер­шо­чер­го­вість на їх при­дба­н­ня ма­ти­муть їхні орен­да­рі.

Про­те че­рез від­су­тність ком­пле­ксно­ї­дер­жав­но­ї­про­гра­ми та ме­ха­ні­змів здій­сне­н­ня зе­мель­ної ре­фор­ми, осо­бли­во в аграр­ній сфе­рі, що узго­джу­ва­ла­ся б із нор­ма­ми Кон­сти­ту­ці­ї­Украї ни й су­про­во­джу­ва­ла­ся б ком­пле­ксом ро­біт із дер­жав­но­го зем­ле­устрою і зем­ле­впо­ряд­ку­ва­н­ня як основ­но­го ін­стру­мен­ту дер­жав­но­го управ­лі­н­ня, ре­гу­лю­ва­н­ня та ре­а­лі­за­ці­ї­ре­фор­ми, по всій дер­жа­ві са­мо­чин­но від­бу­ли­ся сер­йо­зні стру­ктур­ні змі­ни в зем­ле­ко­ри­сту­ван­ні. По­си­ли­ли­ся без­за­ко­н­ня і рей­дер­ство, « роз­гу­ляв­ся » ті­ньо­вий обіг зе­мель з рі­зно­ма­ні­тни­ми схе­ма­ми при­вла­сне­н­ня чу­жих прав, у то­му чи­слі на роз­па­йо­ва­ні угі­д­дя, де зна­чну ча­сти­ну їх пе­ре­да­но у ко­ри­сту­ва­н­ня на пра­вах ем­фі­тев­зи­су, що є при­хо­ва­ною фор­мою їхньо­го від­чу­же­н­ня.

Ве­ли­кі пло­щі угідь опи­ни­ли­ся в агро­хол­дин­гах та рі­зно­ма­ні­тних під­при­єм­ни­цьких стру­кту­рах, у то­му чи­слі з іно­зем­ним ка­пі­та­лом, які та­кож ску­пи­ли кор­по­ра­тив­ні пра­ва на май­но і на орен­ду зе­мель­них па­їв у ба­зо­вих під­при­ємств і фер­мер­ських го­спо­дарств — по­за усві­дом­ле­н­ням цьо­го про­це­су пер­вин­ни­ми орен­до­дав­ця­ми ( їхні­ми спад­ко­єм­ця­ми) — вла­сни­ка­ми зе­мель­них па­їв. Зов­сім не ство­ре­но пе­ред­умов для роз­ви­тку при­ва­тних сі­мей­них фер­мер­ських го­спо­дарств.

У та­ко­му се­ре­до­ви­щі одні діл­ки, в то­му чи­слі пред­став­ни­ки ор­га­нів вла­ди, фор­су­ють ухва­ле­н­ня за­ко­ну про обіг ( ри­нок) сіль­го­сп­зе­мель (фа­кти­чно зе­мель­них па­їв ( ді­ля­нок) та не роз­па­йо­ва­них зе­мель дер­жав­но­ї­вла­сно­сті) як бу­цім­то кін­це­вий етап за­вер­ше­н­ня «зе­мель­но­ї­ре­фор­ми» в Укра­ї­ні, а ін­ші га­ла­су­ють: «Ні!» — і на­кла­да­ють сум­но­зві­сний «мо­ра­то­рій».

Ді­йшло до то­го, що ви­йшло не­без­під­став­не Оста­то­чне Рі­ше­н­ня Єв­ро­пей­сько­го су­ду з прав лю­ди­ни у спра­ві «Зе­лен­чук і Ци­цю­ра про­ти Укра­ї­ни», де, крім ін­шо­го, ком­пен­су­ю­ться ко­жно­му за­яв­ни­ку по 3000 єв­ро ви­трат на пра­во­ву до­по­мо­гу, яку во­ни отри­ма­ли під час про­ва­дже­н­ня в Су­ді, і які ма­ють бу­ти пе­ре­ра­хо­ва­ні без­по­се­ре­дньо на бан­ків­ський ра­ху­нок адво­ка­то­ві — па­ну Та­ра­хка­лу. Зва­жа­ю­чи на рі­зно­ма­ні­тні тра­кту­ва­н­ня, в то­му чи­слі що­до су­тно­сті цьо­го рі­ше­н­ня, зокре­ма в стат­ті «Ри­нок зем­лі або ком­пен­са­ція!» (га­зе­та «День» від 23 ли­сто­па­да ц. р.), до­ре­чно про­ци­ту­ва­ти

йо­го основ­ні по­ло­же­н­ня до­слів­но: «Суд вва­жає, що дер­жа­ва — від­по­від­ач має вжи­ти на­ле­жних за­ко­но­дав­чих та/ або ін­ших за­хо­дів за­галь­но­го ха­ра­кте­ру, що­би за­без­пе­чи­ти спра­ве­дли­вий ба­ланс між ін­те­ре­са­ми вла­сни­ків зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, з одно­го бо­ку, і за­галь­ни­ми ін­те­ре­са­ми су­спіль­ства — з дру­го­го, від­по­від­но до прин­ци­пу за­хи­сту май­но­вих прав згі­дно з Кон­вен­ці­єю. Суд не зо­бов’ яза­ний ви­зна­ча­ти, яким чи­ном слід урів­но­ва­жи­ти ці ін­те­ре­си. Від­по­від­но до стат­ті 46 дер­жа­ва має сво­бо­ду ви­бо­ру за­хо­дів, за до­по­мо­гою яких во­на ви­ко­ну­ва­ти­ме сво­ї­зо­бов’яза­н­ня, які ви­пли­ва­ють із ви­ко­на­н­ня рі­ше­н­ня Су­ду. Рі­ше­н­ня Су­ду не слід ро­зу­мі­ти як та­ке, що зо­бов’язує не­від­кла­дно за­про­ва­ди­ти не­о­бме­же­ний ри­нок зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня в Укра­ї­ні».

ЩО Ж НЕ­ОБ­ХІ­ДНО ЗРО­БИ­ТИ?

От­же, спо­ча­тку про­ве­сти під­го­тов­чий етап — осво­є­н­ня « ці­ли­ни » ( « День » від 23 ли­сто­па­да ц. р.). Пі­сля чо­го має з’яви­ти­ся мо­жли­вість за­кон­но ре­фор­му­ва­ти від­но­син вла­сно­сті — й на зем­лях сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня.

Ва­жли­во пам’ята­ти, що здій­сню­ва­на «зе­мель­на ре­фор­ма» як за­галь­но­дер­жав­на ініціатива про­хо­ди­ла під га­слом: « Зем­ля має на­ле­жа­ти тим, хто її обро­бляє», і дер­жа­ва са­ма ви­зна­чи­ла, ко­му (сім міль­йо­нів гро­ма­дян) і скіль­ки (27 млн га зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня) без­опла­тно по­да­ру­ва­ти — че­рез ко­ле­кти­ві­за­цію, па­ю­ва­н­ня та ви­да­чу дер­жав­них актів для їх обро­бі­тку. Ка­бі­нет Мі­ні­стрів Укра­ї­ни ви­зна­чив ці­ну ка­да­стро­вих ге­кта­рів, не га­ран­ту­ю­чи їхньої вка­за­ної вар­то­сті в сер­ти­фі­ка­тах на зе­мель­ну час­тку ( пай). Дер­жа­ва са­ма си­ло­вим спосо­бом вру­чи­ла та­кі сер­ти­фі­ка­ти і са­ма за­мі­ни­ла їх на дер­жа­кти.

За та­ких об’ єктив­них пе­ред­умов і в ра­зі від­мо­ви се­лян (ро­ди­чів) са­мо­стій­но обро­бля­ти зе­мель­ні паї— пер­шо­чер­го­ве пра­во на та­кі паї(зе­мель­ні ді­лян­ки) має ли­ше той, хто їх по­да­ру­вав, тоб­то дер­жа­ва. При цьо­му вар­тість « по­да­рун­ку » має ком­пен­су­ва­ти­ся в ро­зум­них ме­жах.

Бе­ру­чи до ува­ги на­ве­де­ні та ін­ші не­за­пе­ре­чні ар­гу­мен­ти на ко­ристь су­спіль­ства, а та­кож за­для ви­прав­ле­н­ня при­пу­ще­них по­ми­лок; не­д­опу­ще­н­ня оста­то­чної«пар­це­ля­ції » про­ду­ктив­них ма­си­вів угідь; за­хи­сту пра­ва па­йо­ви­ків на «по­да­ро­ва­ні» у не­при­ро­дний спо­сіб зе­мель­ні паї; кон­со­лі­да­ці­ї­паї в та без­про­блем­но­го фор­му­ва­н­ня ці­лі­сних ма­си­вів і про­по­но­ва­них го­спо­дарств сі­мей­но­го ти­пу; га­ран­ту­ва­н­ня про­до­воль­чо­ї­без­пе­ки та еко­ло­гі­чно­ї­рів­но­ва­ги, вкрай ва­жли­во за­ко­но­дав­чо за­про­ва­ди­ти одно­зна­чні та про­зо­рі ме­ха­ні­зми пер­шо­чер­го­во­го пра­ва ви­ку­пу роз­па­йо­ва­них зе­мель (зе­мель­них ді­ля­нок) до зе­мель за­па­су ( дер­жав­но­ї­чи ко­му­наль­но­ї­вла­сно­сті) — не­за­ле­жно від то­го, хто ни­ми фа­кти­чно во­ло­діє і ко­ри­сту­є­ться. Ра­зом з тим не­об­хі­дно на­да­ти пра­во від­чу­жу­ва­ти (про­да­ва­ти до зе­мель за­па­су) зе­мель­ні паї( ді­лян­ки), які на­бу­ті без­опла­тно у вла­сність, — всім, ко­му во­ни не по­трі­бні і хто на­галь­но по­тре­бує гро­шей, а не про­сто на­кла­да­ти мо­ра­то­рій чи від­пу­ска­ти се­лян у «віль­не рин­ко­ве пла­ва­н­ня». У та­ко­му ра­зі з’яви­ться мо­жли­вість без­бо­лі­сно­го вре­гу­лю­ва­н­ня всіх ін­ших за­над­то за­плу­та­них від­но­син, у то­му чи­слі за­без­пе­чи­ти ви­ко­на­н­ня зга­да­но­го рі­ше­н­ня Єв­ро­пей­сько­го су­ду з прав лю­ди­ни.

При цьо­му на­яв­ні, але уто­чне­ні як за­кон­ні орен­дні від­но­си­ни з до­бро­со­ві­сни­ми і за­ко­но­слу­хня­ни­ми орен­да­ря­ми збе­рі­га­ти­му­ться до мо­мен­ту за­вер­ше­н­ня тер­мі­ну їхньо­ї­ді­їа­бо на ін­ших вза­є­мо­ви­гі­дних умо­вах.

На­два­жли­вим і ді­є­вим кро­ком до оздо­ров­ле­н­ня сіль­ських те­ри­то­рій має ста­ти не­зво­ро­тний про­цес фор­му­ва­н­ня в сіль­ській мі­сце­во­сті ефе­ктив­них зем­ле­во­ло­дінь і зем­ле­ко­ри­сту­вань сі­мей­но­го ти­пу, які ста­ли би не­від’ єм­ним ор­га­ні­змом жи­во­го при­ро­дно­го се­ре­до­ви­ща та основ­ним дже­ре­лом із ви­ро­щу­ва­н­ня й одер­жа­н­ня на­ту­раль­них про­ду­ктів хар­чу­ва­н­ня, на­сам­пе­ред для всіх гро­ма­дян Укра­ї­ни. Ва­жли­во, щоб укра­їн­ські хри­сти­ян­ські гро­ма­ди, які фун­кціо­ну­ють май­же в ко­жно­му се­ли­щі та се­лі й ду­хов­но спри­я­ють при­хо­жа­нам утвер­джу­ва­ти укра­їн­ську дер­жав­ність, та­кож до­лу­ча­ли­ся до цьо­го про­це­су і за ба­жа­н­ням фор­му­ва­ли при сво­їх цер­квах го­спо­дар­чі зем­ле­ко­ри­сту­ва­н­ня на ба­зі об’ єд­на­н­ня ( орен­ди) зе­мель­них па­їв (ді­ля­нок).

За ре­зуль­та­та­ми на­ших під­ра­хун­ків, у сіль­ській мі­сце­во­сті пе­ред­ба­че­но ство­ри­ти і впо­ряд­ку­ва­ти (як ва­рі­ант):

по­над 250 тис. при­ва­тних сі­мей­них се­лян­ських (фер­мер­ських) го­спо­дарств (ро­до­ві, сі­мей­ні ма­є­тки, які ство­рю­ють мо­ло­ді сім’ їпе­ре­ва­жно без на­йма­них пра­ців­ни­ків) та го­спо­дар­ства ре­лі­гій­них гро­мад — за­галь­ною пло­щею в май­же 10 млн га ма­лих ма­си­вів ор­них зе­мель та ін­ших при­ле­глих угідь;

май­же 5 тис. спе­ці­а­лі­зо­ва­них го­спо­дарств рі­зно­ї­фор­ми го­спо­да­рю­ва­н­ня ( пе­ре­ва­жно з на­йма­ни­ми пра­ців­ни­ка­ми) — за­галь­ною пло­щею близь­ко 10 млн. га ви­со­ко­цін­них та ви­со­ко­то­вар­них ве­ли­ких ма­си­вів ор­них зе­мель.

Ре­шту при­да­тних угідь ма­ють ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти дрі­бні, осо­би­сті се­лян­ські та фер­мер­ські го­спо­дар­ства ( без на­йма­них пра­ців­ни­ків).

Ді­яль­ність усіх та­ких го­спо­дарств як скла­до­вих при­ро­дно­го­спо­дар­сько­ї­си­сте­ми в кон­кре­тних при­ро­дно- клі­ма­ти­чних умо­вах має ґрун­ту­ва­ти­ся на ви­со­ко­мо­раль­них та куль­тур­них цін­но­стях й орі­єн­ту­ва­ти­ся на ви­ро­бни­цтво еко­ло­гі­чно чи­стої(ор­га­ні­чної) ви­со­ко­біл­ко­вої про­ду­кці­ї­ро­слин­ни­цтва і тва­рин­ни­цтва — за умо­ви ціл­ко­ви­то­го збе­ре­же­н­ня та під­ви­ще­н­ня при­ро­дно­ї­ро­дю­чо­сті ґрун­тів.

Одні­єю із го­лов­них пе­ред­умов має бу­ти віль­не го­спо­да­рю­ва­н­ня та го­спо­дар­ська при­ва­тна ініціатива і са­мо­ре­а­лі­за­ція під­при­єм­ни­цтва — без по­се­ре­дни­ків, де­ше­ве дов­го­стро­ко­ве кре­ди­ту­ва­н­ня та га­ран­ті­ї­збу­ту ви­ро­бле­но­ї­про­ду­кці­ї­за ста­біль­ни­ми ці­на­ми — ли­ше для го­спо­дарств-уча­сни­ків ре­а­лі­за­ці­ї­про­по­но­ва­но­ї­дер­жав­но­ї­по­лі­ти­ки.

До­ся­гне­н­ня та­ко­го ефе­кту за­без­пе­чу­ва­ти­ме­ться пов­но­цін­ною ре­а­лі­за­ці­єю дер­жав­но­го зем­ле­впо­ря­дно­го про­це­су, в ме­жах яко­го здій­сню­ва­ти­ме­ться та­кож від­по­від­на га­ран­то­ва­на фі­нан­со­ва спів­у­часть в ор­га­ні­за­ці­ї­та обла­шту­ван­ні сі­мей­них го­спо­дарств (за пра­ви­лом «зе­ле­но­го сві­тла » ) . Го­лов­ни­ми спів­у­ча­сни­ка­ми ви­сту­па­ти­муть: від дер­жа­ви — На­ціо­наль­на зе­мель­на уста­но­ва Укра­ї­ни (фі­лії) та її бю­джет; від гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства — мі­сце­ва гро­ма­да, а та­кож са­мі іні­ці­а­то­ри ( пре­тен­ден­ти) — актив­ні пра­це­зда­тні гро­ма­дя­ни-го­спо­да­рі, які ра­зом з ро­ди­на­ми ви­рі­ши­ли здій­сни­ти свою ком­фор­тну жит­тє­ді­яль­ність у чи­сто­му дов­кіл­лі на від­по­від­ній те­ри­то­рії( Мал.).

Ло­гі­чна схе­ма спів­у­ча­сті в ор­га­ні­за­ції сі­мей­но­го го­спо­дар­ства в сіль­ській мі­сце­во­сті. Дже­ре­ло: роз­ро­бле­но ав­то­ром

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.