«Chicken Kyiv» не про­йшла

Den (Ukrainian) - - ЕКСКЛЮЗИВ -

30ли­пня 1991 р. Джордж Буш-стар­ший при­їхав до Ра­дян­сько­го Со­ю­зу з офі­цій­ним­ві­зи­том . Він і Бар­ба­ра Буш ра­зо­міз Гор­ба­чо­ви­мі йо­го дру­жи­ною Ра­ї­сою зу­пи­ни­ли­ся у них на да­чі в Пі­дмо­сков’ї. Пі­сля цьо­го Буш при­їхав до Укра­ї­ни. Тоб­то це був ві­зит до Ки­є­ва че­рез Мо­скву. Це на­віть був не ві­зит, а ро­бо­ча по­їзд­ка. Та­ка пра­кти­ка ма­ла мі­сце до­сить ча­сто, ко­ли лі­де­ри окре­мих дер­жав, на­при­клад, ке­рів­ник Ку­би Фі­дель Ка­стро, при­їхав­ши до Мо­скви, по­ті­мї­ха­ли в ре­спу­блі­ки. Оскіль­ки я до цьо­го зу­стрі­чав­ся окре­мо і з Бу­шем, і з Гор­ба­чо­вим, то зна­йшов у їхній ри­то­ри­ці пев­ні спіль­ні но­тки що­до став­ле­н­ня до Укра­ї­ни.

Пе­ред зу­стріч­чю з Бу­ше­му Ки­є­ві я мав зу­стріч із Гор­ба­чо­ви­му Кри­му. На пів­острів, де я від­по­чи­вав із ро­ди­ною, та­кож при­їха­ло по­друж­жя Гор­ба­чо­вих. Ме­ні за­те­ле­фо­ну­вав охо­ро­нець Ми­хай­ла Сер­гі­йо­ви­ча і ка­же: « Ле­о­нид Ма­ка­ро­вич, Ми­хаил Сер­ге­е­вич при­гла­ша­ет вас с же­ной на ужин». На­ші да­чі бу­ли роз­та­шо­ва­ні не так да­ле­ко одна від одної. Ко­ли ми з дру­жи­ною при­їха­ли ту­ди, та­му­же бу­ли Ра­ї­са Ма­кси­мів­на, донь- ка та її чо­ло­вік. По те­ри­то­рії ми дов­го не хо­ди­ли — тро­хи огля­ну­ли но­ву да­чу і пі­шли ве­че­ря­ти. Ра­ї­са Ма­кси­мів­на одра­зу сі­ла у ке­рів­не крі­сло за сто­ло­мі ска­за­ла, що бу­де ке­ру­ва­ти ве­че­рею, чо­му ми, зви­чай­но, не за­пе­ре­чу­ва­ли. Ме­не Гор­ба­чов за­пи­тав: « Що бу­де­мо пи­ти?» Я від­по­вів: «Те, що і ви » . А він по­ва­жав та­ку го­ріл­ку, яка на­зи­ва­ла­ся « Ли­мон­ная » . Жін­ки пи­ли ви­но.

Дов­го ми не си­ді­ли. Да­лі Гор­ба­чов ка­же: «Я пре­дла­гаю пой­ти про­гу­ля­ться нам двоим, а жен­щи­ны мо­гут прой­тись от­дель­но». І от під час на­шої про­гу­лян­ки він ка­же: «Как вы оце­ни­ва­е­те ра­бо­ту пер­во­го се­кре­та­ря ЦК КПУ Гу­рен­ко?..» А да­лі: «К вам­дол­жен при­е­хать пре­зи­дент США Джордж Буш. Я с ним­ли­чно не го­во­рил на эту те­му, но, зная на­стро­е­ния в Со­е­ди­нен­ных Шта­тах, в ча­стно­сти са­мо­го Бу­ша, мо­гу ска­зать, что он опи­ра­е­тся на до­клад своих со­ве­тни­ков и по­мо­щни­ков. А они на­пи­са­ли ему, что от­де­ле­ние лю­бой ре­спу­бли­ки от Со­вет­ско­го Со­ю­за мо­жет со­здать боль­шие про­бле­мы для этой ре­спу­бли­ки, так как все они очень взаи­мо­свя­за­ны».

Я по­дя­ку­вав Гор­ба­чо­ву і че­рез кіль­ка днів по­ле­тів у Ки­їв зу­стрі­ча­ти Бу­ша. Ко­ли ми ра­зо­мї­ха­ли з нимв ав­то­мо­бі­лі, він по­чав го­во­ри­ти про текст сво­го ви­сту­пу у Вер­хов­ній Ра­ді й за­пи­тав ме­не: чи не по­го­див­ся би я по­ди­ви­ти­ся текст йо­го ви­сту­пу? Я від­по­вів, що це ве­ли­ка честь і тіль­ки хо­тів ска­за­ти, що не во­ло­дію ан­глій­ською, як він одра­зу па­ри­ру­вав: текст уже пе­ре­кла­де­но укра­їн­ською ( не ро­сій­ською). « До­бре, я по­чи­таю, але ме­ні якось не­зру­чно да­ва­ти ре­ко­мен­да­ції пре­зи­ден­ту Спо­лу­че­них Шта­тів, які по­ло­же­н­ня текс­ту пра­виль­ні, а які ні», — ка­жу Бу­шу. А він ме­ні: «Ні-ні, все до­бре».

На дру­гий день при зу­стрі­чі у Вер­хов­ній Ра­ді він ме­не одра­зу за­пи­тує: « Ну, що, про­чи­та­ли? » Від­по­від­аю: «Так. На ва­шо­му мі­сці я б не го­во­рив так ра­ди­каль­но про не­за­ле­жність Укра­ї­ни. Чо­му? То­му що на­стрій на­ро­дних де­пу­та­тів про­ти­ле­жний ва­шим­за­кли­кам . І не факт, що ме­ні вда­сться за­спо­ко­ї­ти їх під час ви­сту­пу». Він ка­же: «До­бре, я по­прав­лю». І він де­що ви­пра­вив у текс­ті, адже зміст йо­го був ду­же ра­ди­каль­ний. Суть зво­ди­ла­ся до то­го, що по­трі­бно ду­ма­ти не про не- за­ле­жність, а про те, як ре­фор­му­ва­ти і де­мо­кра­ти­зу­ва­ти Ра­дян­ський Со­юз. Та­кож він від­зна­чав роль Гор­ба­чо­ва, який до­кла­дає ба­га­то зу­силь для цьо­го, то­му йо­му по­трі­бно до­по­ма­га­ти.

Під час про­мо­ви Бу­ша, яка отри­ма­ла на­зву Chicken Kyiv («ко­тле­та по­ки­їв­ськи»), в за­лі був шум і не­за­до­во­ле­н­ня, а обго­во­ре­н­ня су­про­во­джу­ва­ло­ся го­стро не­га­тив­ни­ми оцін­ка­ми. На­ші на­ціо­нал-па­трі­о­ти не­гай­но пе­ре­да­ли укра­їн­ській ді­а­спо­рі в Спо­лу­че­них Шта­тах зміст цьо­го ви­сту­пу. Ді­а­спо­ра, зви­чай­но, бу­ла ду­же не­за­до­во­ле­на і кри­ти­ку­ва­ла Бу­ша. Бу­ла на­віть спро­ба ти­ску, ко­ли во­ни за­яви­ли, що пі­сля цьо­го не бу­дуть за ньо­го го­ло­су­ва­ти.

США спри­йма­ли Гор­ба­чо­ва як лю­ди­ну, яка хо­ті­ла ре­фор­му­ва­ти Ра­дян­ський Со­юз, — зро­би­ти йо­го де­мо­кра­ти­чним і від­кри­тим­су­спіль­ством . Во­ни зна­ли, що це не­лег­ко зро­би­ти, але якщо взя­ти­ся, то мо­жна. Ще то­ді в роз­мо­ві з Бу­ше­мя від­чув йо­го по­зи­тив­не став­ле­н­ня до Гор­ба­чо­ва. Та во­ни до цьо­го ча­су — зокре­ма це бу­ло по­мі­тно під час свя­тку­ва­н­ня 80- річ­чя Гор­ба­чо­ва в Лон­до­ні, не в Мо­скві, за­хі­дні по­лі­ти­ки — пе­ре­ко­на­ні, що Ми­хай­ло Сер­гі­йо­вич зро­бив для Єв­ро­пи ду­же ба­га­то — і Ні­меч­чи­ну об’ єд­нав, і вій­ська ви­вів, і Ра­дян­ський Со­юз від­крив, і ба­га­то чо­го ін­шо­го. Тоб­то бу­ла ве­ли­ка ві­ра в те, що по­чав­ся но­вий етап — етап транс­фор­ма­ції СРСР у де­мо­кра­ти­чне су­спіль­ство.

Не­зва­жа­ю­чи на те що 1983- го Ро­нальд Рей­ган на­звав СРСР « ім­пе­рі­єю зла», під час «пе­ре­бу­до­ви» бо­роть­ба За­хо­ду із Ра­дян­ськи­мСо­ю­зомв­же не бу­ла та­кою го­строю. Во­ни шу­ка­ли мо­жли­во­сті змі­ни аме­ри­кан­сько-ра­дян­ських від­но­син, зокре­ма в ядер­ній сфе­рі, озбро­єн­ні (осо­бли­во в Єв­ро­пі). Тоб­то шу­ка­ли вза­є­мо­ро­зу­мі­н­ня в тих сфе­ра, які мо­жна бу­ло ви­рі­ши­ти спіль­но. Ра­дян­ська про­па­ган­да в ці ро­ки та­кож змі­ни­ла своє став­ле­н­ня до За­хо­ду: по­ча­ло­ся тер­мі­но­ло­гі­чне, іде­о­ло­гі­чне і за­галь­но­по­лі­ти­чне пом’ якше­н­ня у від­но­си­нах. Зви­чай­но, во­но не сто­су­ва­ло­ся ши­ро­ких мас, але ма­ло мі­сце «на­го­рі». Агре­сив­на ри­то­ри­ка по­сту­по­во зни­ка­ла.

Зре­штою, ми по­слу­ха­ли не ко­гось, а перш за все се­бе, і зро­би­ли свою спра­ву — про­го­ло­си­ли не­за­ле­жність.

ФО­ТО ОЛЕ­КСАН­ДРА КЛИМЕНКА

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.