2019 – Рік Ви­бо­ру!

В оцін­ках та про­гно­зах чи­та­чів та ав­то­рів «Дня»

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка -

«Я ЗАЛИШАЮСЯ ЧЛЕ­НОМ ВЕ­ЛИ­КОЇ УКРА­ЇН­СЬКОЇ РО­ДИ­НИ»

Ко­ро­ну «Дня» — по­слу Япо­нії в Укра­ї­ні Ші

ге­кі СУМІ — за роз­ви­ток і по­гли­бле­н­ня дво­сто­рон­ніх від­но­син, зокре­ма іні­ці­а­ти­ву «Кам­па­нія 2500 са­кур»

Пан Ші­ге­кі Сумі роз­по­чав свою ди­пло­ма­ти­чну мі­сію в Укра­ї­ні у ве­ре­сні 2014 року пі­сля по­дій Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті, а на по­ча­тку гру­дня 2018 року бу­ло ого­ло­ше­но, що він за­вер­шує ро­бо­ту і по­вер­та­є­ться на Ба­тьків­щи­ну, на­сту­пним по­слом Япо­нії в Укра­ї­ні стане Та­ка­ші Ку­рай.

Ще на­ве­сні 2014 року То­кіо твер­до ви­сту­пив на під­трим­ку територіальної ці­лі­сно­сті й су­ве­ре­ні­те­ту Укра­ї­ни, за­кли­кав­ши Ро­сію ви­ко­ну­ва­ти нор­ми мі­жна­ро­дно­го пра­ва і при­єд­нав­шись до між­на­ро­дних сан­кцій сто­сов­но РФ. Під час зу­стрі­чі з прем’єр-мі­ні­стром Во­ло­ди­ми­ром Грой­сма­ном з на­го­ди за­вер­ше­н­ня ди­пло­ма­ти­чної ка­ден­ції по­сол Ші­ге­кі Сумі ще раз на­го­ло­сив на не­змін­но­сті по­зи­ції Япо­нії що­до за­су­дже­н­ня агре­сії РФ про­ти Укра­ї­ни, не­ви­зна­н­ня ане­ксії Кри­му, під­трим­ки ре­фор­му­ва­н­ня в Укра­ї­ні й за­хи­сту Ки­є­вом прав на між­на­ро­дній аре­ні, по­ві­дом­ля­є­ться на Уря­до­во­му пор­та­лі. «Не­зва­жа­ю­чи на те, що я їду, за­пев­няю вас, я залишаюся не тіль­ки дру­гом для Укра­ї­ни, а й чле­ном ве­ли­кої укра­їн­ської ро­ди­ни», — ска­зав по­сол під час зу­стрі­чі з очіль­ни­ком МВС Укра­ї­ни Ар­се­ном Ава­ко­вим пі­сля то­го, як пе­ре­дав по­лі­цей­ським Сум­щи­ни 600 су­ча­сних ра­діо­стан­цій.

За остан­ні чо­ти­ри ро­ки Укра­ї­на отри­ма­ла від Япо­нії до­по­мо­гу на су­му більш ніж 1,7 млрд до­ла­рів, ще 40 млн до­ла­рів бу­ло надано на про­е­кти від­бу­до­ви схі­дно­го ре­гіо­ну, ре­а­бі­лі­та­цію по­ра­не­них. 2017-й — був про­го­ло­ше­ний Ро­ком Япо­нії в Укра­ї­ні, в ме­жах яко­го бу­ло про­ве­де­но де­ся­тки рі­зно­ма­ні­тних куль­тур­них, осві­тніх, спор­тив­них та ін­ших за­хо­дів, а з 1 сі­чня 2018 року бу­ло спро­ще­но ві­зо­вий ре­жим для гро­ма­дян Укра­ї­ни. То­рік та­кож від­зна­ча­ла­ся 25-та рі­чни­ця вста­нов­ле­н­ня ди­пло­ма­ти­чних від­но­син між на­ши­ми дер­жа­ва­ми. З ці­єї на­го­ди бу­ло за­по­ча­тко­ва­но про­ект «Кам­па­нія 2500 са­кур», і ста­ном на ли­пень 2018 року бу­ло ви­са­дже­но вже по­над 1700 де­рев.

«В усіх мі­стах, де ми ра­зом са­джа­ли де­ре­ва са­ку­ри, вста­нов­ле­но пам’ятні та­бли­чки, на яких на­пи­са­но, що ці са­ку­ри ви­са­дже­ні 2017 року на честь свя­тку­ва­н­ня 25-ї рі­чни­ці вста­нов­ле­н­ня ди­пло­ма­ти­чних від­но­син між на­ши­ми кра­ї­на­ми. Мі­сце­ві жи­те­лі що­ве­сни зга­ду­ва­ти­муть про це, при­йшов­ши по­ми­лу­ва­ти­ся цві­ті­н­ням са­ку­ри», — ска­зав Ші­ге­кі Сумі в ін­терв’ю «Дню». Вар­то та­кож за­зна­чи­ти, що своє пер­ше ін­терв’ю в яко­сті по­сла Япо­нії в Укра­ї­ні пан Ші­ге­кі Сумі дав са­ме на­шо­му ви­дан­ню. «Те, що зро­би­ла Ро­сія, — це ви­клик між­на­ро­дним за­ко­нам та нор­мам, на яких по­бу­до­ва­на між­на­ро­дна спіль­но­та. Япо­нія ві­рить, що до цьо­го не мо­жна бу­ти то­ле­ран­тним. Якщо ми про­ба­чи­мо це, то роз­ва­ли­ться уся між­на­род- на си­сте­ма, на яку ми спи­ра­є­мось», — за­зна­чив він 2014 року.

НЕПОХИТНА ПОЗИЦІЯ ВІЛЬНЮСА

Корона «Дня» — мі­ні­стро­ві за­кор­дон­них справ Ли­тви Лі­на

су ЛІНКЯВІЧЮСУ — за по­стій­ну та одно­зна­чну твер­ду під­трим­ку Укра­ї­ни, про­ти­сто­я­н­ня агре­сив­ним ді­ям РФ.

Ли­тва — одна з тих кра­їн, які най­біль­шою мі­рою до­по­ма­га­ють Укра­ї­ні, під­три­му­ють її ці­лі­сність і за­су­джу­ють на­пад РФ, ро­зу­мі­ю­чи, що ни­ні укра­їн­ські сол­да­ти за­хи­ща­ють від агре­со­ра не ли­ше свою кра­ї­ну, а й усю Єв­ро­пу. Лі­нас Лін­кя­ві­чюс обійняв пост гла­ви МЗС Ли­тви у гру­дні 2012 року, а вже че­рез рік при­їхав до Ки­є­ва під час Єв­ро­май­да­ну і по­да­ру­вав лю­дям, які бра­ли участь у про­те­стах, те­плі ру­ка­ви­ці в на­ціо­наль­но­му сти­лі. Від­то­ді ли­тов­ський прем’єр твер­до ви­слов­лю­вав­ся за під­трим­ку на­шої кра­ї­ни й різ­ко за­су­джу­вав агре­сію Крем­ля. Зокре­ма, він під­три­мав так зва­ний Єв­ро­пей­ський план до­по­мо­ги Укра­ї­ні, який пе­ред­ба­чає, що про­тя­гом на­сту­пних де­ся­ти ро­ків у на­шу дер­жа­ву на­ді­йдуть ін­ве­сти­ції на су­му до 50 млрд єв­ро. Крім то­го, він не­о­дно­ра­зо­во за­кли­кав Мо­скву звіль­ни­ти укра­їн­ських по­ло­не­них і по­літв’язнів.

«Ли­тва ви­со­ко ці­нить рі­ше­н­ня США на­да­ти до­да­тко­ву фі­нан­со­ву під­трим­ку для подаль­шої роз­бу­до­ви Вій­сько­во-Мор­ських сил Укра­ї­ни. Ще один ва­жли­вий акт со­лі­дар­но­сті пе­ред ли­цем агре­сії Ро­сії. Со­ю­зни­ки під­три­му­ють Укра­ї­ну», — та­кою є одна з остан­ніх за­яв Лі­на­са Лін­кя­ві­чу­са у Twitter. У цьо­му кон­текс­ті вар­то на­га­да­ти, що ли­тов­ський мі­ністр та­кож різ­ко за­су­див не­що­дав­нє роз­ши­ре­н­ня агре­сії РФ про­ти Укра­ї­ни, зокре­ма на­пад ро­сій­ських спец­слу­жбов­ців на укра­їн­ські ко­ра­блі в Кер­чен­ській про­то­ці й за­три­ма­н­ня мо­ря­ків. «Рі­шу­че за­су­джую ро­сій­ський крок фі­зи­чно за­бло­ку­ва­ти Кер­чен­ську про­то­ку і взя­т­тя та­ра­ном укра­їн­сько­го ко­ра­бля. Це не мо­жна ква­лі­фі­ку­ва­ти іна­кше, як акт агре­сії та ще одне кри­чу­ще по­ру­ше­н­ня мі­жна­ро­дно­го мор­сько­го пра­ва. Та­кі дії під­ри­ва­ють без­пе­ку всьо­го ре­гіо­ну, — на­пи­сав Лін­кя­ві­чюс. — Між­на­ро­дна спіль­но­та має да­ти силь­ну від­по­відь та­кій не­прийня­тній та про­во­ка­тив­ній по­ве­дін­ці», — до­дав він.

ЗА КРИМСЬКУ ДЕКЛАРАЦІЮ

Корона «Дня» — Держ­се­кре­та­рю США Май­ку ПОМПЕО

Майк Помпео очо­лив зов­ні­шньо­по­лі­ти­чне ві­дом­ство США у кві­тні цьо­го року і змі­нив на цій по­са­ді Ре­кса Тіл­лер­со­на. Не­зва­жа­ю­чи на по­бо­ю­ва­н­ня що­до то­го, чи не змі­ни­ться зов­ні­шня по­лі­ти­ка кра­ї­ни, в то­му чи­слі що­до Укра­ї­ни, пі­сля змі­ни Держ­се­кре­та­ря, цьо­го не ста­ло­ся і Майк Помпео де­мон­струє жорс­тку по­лі­ти­ку що­до Ро­сії та дру­жню під­трим­ку на­шої дер­жа­ви. І са­ме за пе­ре­бу­ва­н­ня на по­са­ді Помпео в ли­пні бу­ло схва­ле­но Кримську декларацію — до­ку­мент, у яко­му США під­твер­ди­ли свою по­лі­ти­ку що­до від­мо­ви ви­зна­н­ня ви­мог Крем­ля із вста­нов­ле­н­ня су­ве­ре­ні­те­ту над те­ри­то­рі­єю, за­хо­пле­ною си­лою всу­пе­реч між­на­ро­дно­му пра­ву, на­го­ло­си­ли, що від­ки­да­ють спро­бу Ро­сії ане­ксу­ва­ти Крим, і зо­бов’яза­ли­ся до­три­му­ва­тись ці­єї по­лі­ти­ки до від­нов­ле­н­ня територіальної ці­лі­сно­сті Укра­ї­ни. Цей до­ку­мент по­рів­ню­є­ться з Де­кла­ра­ці­єю Вел­ле­са 1940 року, в якій ви­ко­ну­вач обов’яз­ків Держ­се­кре­та­ря США Сам­нер Вел­лес на­го­ло­сив на не­ви­знан­ні ане­ксії Ра­дян­ським Со­ю­зом Есто­нії, Ла­твії та Ли­тви. Хоч ця де­кла­ра­ція бу­ла біль­шою мі­рою сим­во­лі­чною, на по­ча­тку 1990-х ро­ків ко­ли­шнім При­бал­тій­ським ре­спу­блі­кам вда­ло­ся від­но­ви­ти свою не­за­ле­жність. З на­го­ди 70-ї рі­чни­ці Де­кла­ра­ції 2010 року то­ді­шня Держ­се­кре­тар США Гіл­ла­рі Клін­тон за­яви­ла: «Де­кла­ра­ція Вел­ле­са є свід­че­н­ням на­шої три­ва­лої під­трим­ки кра­їн Бал­тії і на­шою да­ни­ною від­да­но­сті цих кра­їн іде­ям сво­бо­ди та де­мо­кра­тії».

«УКРА­Ї­НА ПРОДЕМОНСТРУВАЛА ЗДАТНІСТЬ БО­РО­ТИ­СЯ І ПЕРЕМАГАТИ НА СВІТОВІЙ ТА ЄВРОПЕЙСЬКІЙ АРЕ­НІ»

Корона «Дня» — го­ло­ві ко­мі­те­ту Вер­хов­ної Ра­ди в за­кор­дон­них спра­вах Ган­ні

ГОПКО — за про­рив­ні ідеї в зов­ні­шній по­лі­ти­ці

«День» звер­нув­ся до па­ні Ган­ни з про­ха­н­ням від­по­ві­сти на за­пи­та­н­ня но­во­рі­чної ан­ке­ти 2018 року:

Це про­цес утвер­дже­н­ня Укра­ї­ною суб’єктно­сті, боротьба за справ­жню не­за­ле­жність і про­е­кці­єю на май­бу­тнє лі­дер­ство. На жаль, де­кіль­ка істо­ри­чних шан­сів бу­ло змар­но­ва­но за 20 ро­ків, які нам по­да­ру­ва­ла до­ля пі­сля 1991 року для по­бу­до­ви мі­цних під­ва­лин на­ціо­наль­ної дер­жав­но­сті, по­ту­жної еко­но­мі­ки і ді­є­вої си­сте­ми без­пе­ки. То­му за­раз Укра­ї­на зму­ше­на в над­скла­дних умо­вах у фор­со­ва­но­му тем­пі ви­рі­шу­ва­ти три зав­да­н­ня одно­ча­сно. По-пер­ше, бу­ду­ва­ти пов­но­цін­ну не­за­ле­жну дер­жа­ву зі сво­єю мо­вою, куль­ту­рою, ін­фор­ма­цій­ним про­сто­ром; по-дру­ге — бо­ро­ни­ти цю дер­жа­ву від зов­ні­шньої агре­сії, і по-тре­тє, здій­сню­ва­ти ре­фор­ми одно­ча­сно в ба­га­тьох сфе­рах су­спіль­но­го жи­т­тя. Ті ре­фор­ми, які не від­бу­ва­ли­ся по­над 20 ро­ків. 2018 рік під­твер­див зо­ло­те пра­ви­ло: якщо ми єди­ні, якщо гра­є­мо як єди­на на­ціо­наль­на ко­ман­да, то ми зда­тні до­да­ти будь-які тру­дно­щі й перемагати най­грі­зні­шо­го во­ро­га. Але збе­рі­га­ти цю єд­ність і бу­ти стій­ки­ми до ма­ні­пу­ля­цій та про­во­ку­ва­н­ня про­ти­сто­я­н­ня все­ре­ди­ні кра­ї­ни ду­же не­про­сто. Су­спіль­ство по­сту­по­во від­хо­дить від па­тер­на­лі­зму, під­трим­ки низь­ко­про­бних та оман­ли­вих по­пу­ліст­ських обі­ця­нок. По­до­ро­слі­ша­н­ня на­ції та від­по­від­аль­ність су­спіль­ства за свій по­лі­ти­чний ви­бір, за що­ден­ні вчин­ки — ли­ше в про­це­сі, а не ста­ло ви­зна­чаль­ним чин­ни­ком роз­бу­до­ви дер­жа­ви.

Укра­ї­на продемонструвала здатність бо­ро­ти­ся і перемагати на світовій та європейській аре­ні. На­да­н­ня То­мо­су Укра­їн­ській по­мі­сній пра­во­слав­ній цер­кві — це подія істо­ри­чно­го і гео­по­лі­ти­чно­го мас­шта­бу. Ми від­би­ли спро­би зня­ти сан­кції з ро­сій­ської де­ле­га­ції в ПАРЄ, обра­ти ро­сі­я­ни­на ке­рів­ни­ком Ін­тер­по­лу. Ге­на­сам­блея ООН та Єв­ро­пар­ла­мент ухва­ли­ли ду­же чі­ткі ре­зо­лю­ції з за­су­дже­н­ням ро­сій­ської агре­сії. «На­фто­газ» та «Оща­дбанк» ви­гра­ли по­зо­ви про­ти Ро­сії на су­му 2,6 і 1,3 млрд до­ла­рів від­по­від­но. Кон­грес США ви­знав Го­ло­до­мор ге­но­ци­дом, Аме­ри­ка на­да­ла Укра­ї­ні су­ча­сне озбро­є­н­ня вклю­чно з «Джа­ве­лі­на­ми». Тоб­то нас де­да­лі біль­ше ви­зна­ють у сві­ті, і ми де­да­лі біль­ше утвер­джу­є­мо суб’єктність. Ще одним про­я­вом ці­єї тен­ден­ції є актив­на позиція в пи­тан­ні за­хи­сту прав лю­ди­ни і осо­бли­во прав на­ро­дів на те­ри­то­рії Ро­сії. Не­що­дав­но у нас, у ко­мі­те­ті в за­кор­дон­них спра­вах, від­був­ся зна­ко­вий кру­глий стіл про по­ру­ше­н­ня прав ко­рін­них на­ро­дів у Ро­сій­ській Фе­де­ра­ції, в яко­му взя­ли участь го­ло­ва ме­джлі­су крим­сько­та­тар­сько­го на­ро­ду, на­ро­дні де­пу­та­ти, пра­во­за­хи­сни­ки, а та­кож акти­ві­сти ор­га­ні­за­цій ко­рін­них на­ро­дів Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції. І уча­сни­ки цьо­го кру­гло­го сто­лу звер­ну­ли­ся до укра­їн­сько­го пар­ла­мен­ту й уря­ду з ви­мо­гою по­ру­ши­ти на між­на­ро­дно­му рів­ні пи­та­н­ня про на­ціо­наль­ні, ре­лі­гій­ні, гро­ма­дян­ські пра­ва представників цих на­ро­дів. Іде­ться про міль­йо­ни лю­дей, з яки­ми на­ша дер­жа­ва має ви­яви­ти со­лі­дар­ність і за­кли­ка­ти до цьо­го між­на­ро­дну спіль­но­ту.

Ми ста­ли свід­ка­ми ство­ре­н­ня Укра­їн­ської ав­то­ке­фаль­ної по­мі­сної пра­во­слав­ної цер­кви, і це подія на­віть не року, а ба­га­тьох сто­літь. І от єди­на Укра­їн­ська по­мі­сна пра­во­слав­на цер­ква по­стає на на­ших очах. Ве­лич ці­єї по­дії мо­жна бу­де оці­ни­ти ли­ше з від­ста­ні по­ко­лінь, і во­на впли­не не ли­ше на Укра­ї­ну, а й що­най­мен­ше на весь пра­во­слав­ний світ. При­га­да­ла сло­ва Єв­ге­на Свер­стю­ка, з яким бра­ла ін­терв’ю до 1025-ї рі­чни­ці Хре­ще­н­ня Ки­їв­ської Ру­сі в йо­го скром­ній квар­ти­рі на Лі­в­обе­реж­ці, і він ме­ні ска­зав: об’єд­на­н­ня пра­во­слав­них цер­ков від­бу­де­ться ду­же ско­ро, зна­чно швид­ше, ніж ми ду­ма­є­мо. Як він то­ді, 2013 року, міг це пе­ред­ба­ча­ти? То­му вар­то біль­ше ві­ри­ти у вла­сну дер­жа­ву і ма­ти ві­зію, пра­гну­ти но­вих істо­ри­чних пе­ре­мог для Укра­ї­ни.

Я знаю, що одно­го дня в Мо­скві на Чер­во­ній пло­щі за­мість мав­зо­лею Ле­ні­ну і по­кло­ні­н­ня ідо­лам, як по­кла­да­н­ня гво­здик Ста­лі­ну, вста­нов­лять пам’ятник жер­твам Го­ло­до­мо­ру 1932 — 1933 ро­ків в Укра­ї­ні. Су­ча­сна Ро­сія за­мість то­го, щоб під­три­му­ва­ти пу­тін­ський ре­жим, який тво­рить культ ти­ра­нам, ка­там, має по­ка­я­ти­ся і по­збу­ти­ся ко­му­ні­сти­чно­го спад­ку. Взя­ти при­клад з Укра­ї­ни в де­ко­му­ні­за­ції.

Та­кож ва­жли­вим у на­дан­ні ме­ди­чної до­по­мо­ги ді­тям Укра­ї­ни став за­пуск ро­бо­ти ра­діо­ло­гі­чно­го цен­тру (з лі­ній­ним при­ско­рю­ва­чем) та цен­тру кро­ві в но­во­му кор­пу­сі На­ціо­наль­ної ди­тя­чої лі­кар­ні «Охмат­дит» у Ки­є­ві. До­кла­да­ти­ме­мо зу­силь, щоб 2019 року пов­ні­стю від­кри­ти Но­вий кор­пус. Та­кож зна­ко­вим був про­ве­де­ний Все­укра­їн­ською Ра­дою Цер­ков Рік Бо­жо­го Сло­ва 2018 року, в ме­жах яко­го впер­ше в Укра­ї­ні на Со­фій­ській пло­щі від­бу­ло­ся про­чи­та­н­ня Бі­блії.

Справ­жні ге­рої — це на­ші во­ї­ни, які бо­ро­нять на­шу не­за­ле­жність на фрон­ті.

Та­кож для ме­не ге­рої — це три хло­пці ві­ком до 30 ро­ків, які зайня­ли прин­ци­по­ву по­зи­цію й від­мо­ви­ли­ся від на­го­род, бо їх фі­нан­сує один з олі­гар­хів Пін­чук. Лю­ди з ха­ра­кте­ром, стри­жнем та прин­ци­па­ми, актив­ною ді­яль­ною по­зи­ці­єю.

А най­біль­ший ан­ти­ге­рой — це Пу­тін, який те­ро­ри­зує Укра­ї­ну і світ.

Се­ред ан­ти­ге­ро­їв та­кож ко­ру­пціо­не­ри та про­да­жні пред­став­ни­ки за­хі­дних еліт з по­двій­ни­ми стан­дар­та­ми, з не­рі­шу­чі­стю об­сто­ю­ва­ти цін­но­сті.

➎ Ві­ра в Бо­га. Ві­ра в Укра­ї­ну та її пе­ре­мо­гу. Мої рі­дні й близь­кі лю­ди.

Ко­ле­ктив «Дня» — це при­клад на­ціо­наль­ної збір­ної на рів­ні ре­да­кції най­по­ва­жні­шо­го і най­па­трі­о­ти­чні­шо­го ви­да­н­ня. То­му вдя­чна Ла­ри­сі Оле­ксі­їв­ні за вмі­н­ня роз­кри­ва­ти та­лан­ти, за мас­шта­бну іні­ці­а­ти­ву для по­си­ле­н­ня дер­жа­во­тво­ре­н­ня, за змі­цне­н­ня ін­те­ле­кту­аль­но­го фрон­ту.

Зав­жди з за­хо­пле­н­ням чи­таю га­зе­ту, з осо­бли­вою ува­гою — стат­ті Ва­лен­ти­на Тор­би, Іва­на Ка­пса­му­на і тра­ди­цій­но між­на­ро­дну ана­лі­ти­ку, ін­терв’ю па­на Ми­ко­ли Сі­ру­ка. А та­кож — Ін­ни Ли­хо­вид і Сер­гія Гра­бов­сько­го.

Та­кож ви­слов­люю спів­чу­т­тя ко­ле­кти­ву «Дня» за втра­ту цьо­го року. Ві­чна пам’ять Ві­та­лію Кня­жан­сько­му.

Корона «Дня» — по­слу Укра­ї­ни в Ав­стра­лії Ми­ко­лі КУ­ЛІ

НІЧУ — за зу­си­л­ля з на­ла­го­дже­н­ня дво­сто­рон­ньо­го діа­ло­гу між Ки­є­вом і Кан­бер­рою, зокре­ма ор­га­ні­за­цію пер­шо­го ві­зи­ту Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни в Ав­стра­лію, та під­трим­ку уча­сни­ків укра­їн­ської збір­ної на «Іграх не­ско­ре­них».

На­та­лія ПУШКАРУК, «День»

МАЛЮНОК АНА­ТО­ЛІЯ КАЗАНСЬКОГО / З АР­ХІ­ВУ «Дня», 1997 р.

Лі­нас Лін­кя­ві­чюс

Ган­на Гопко

Майк Помпео

Ші­ге­кі Сумі

Ми­ко­ла Ку­лі­ніч

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.