«ДАРУВАННЯ ТО­МО­СУ ЗУМОВИЛО ПЕРЕУСВІДОМЛЕННЯ СВО­ЄЇ ІДЕНТИЧНОСТІ МІЛЬЙОНАМИ УКРА­ЇН­ЦІВ» Лю­дми­ла ФИЛИПОВИЧ,

Den (Ukrainian) - - Подробиці -

ре­лі­гі­є­зна­вець, до­ктор фі­ло­соф­ських на­ук, зав. від­ді­лу фі­ло­со­фії та істо­рії ре­лі­гії Від­ді­ле­н­ня ре­лі­гі­є­знав­ства Iн­сти­ту­ту фі­ло­со­фії НАН Укра­ї­ни, про­фе­сор На­УКМА, від­по­відь на тра­ди­цій­ну ан­ке­ту «Дня»: 2018 — рік пе­ре­хі­дний, укра­їн­ське су­спіль­ство все ще пе­ре­бу­ває в тран­зи­тно­му ста­ні, дрей­фу­ю­чи від пост­ра­дян­сько­го устрою, спосо­бу жи­т­тя, ти­пу ми­сле­н­ня до віль­но­го єв­ро­пей­сько­го, а це ви­ма­га­ло на­тхнен­ної пра­ці, кре­а­тив­но­го ми­сле­н­ня, не­стан­дар­тних рі­шень. І го­лов­не — тер­пі­н­ня, ро­зу­мі­н­ня то­го, що ні­чо­го швид­ко і зав­дя­ки ча­рів­ній па­ли­чці не від­бу­де­ться. Тіль­ки ри­тмі­чна, про­фе­сій­на пра­ця, ді­яль­ність, яка орі­єн­то­ва­на на спіль­не бла­го в ім’ я ви­со­ких і бла­го­ро­дних ці­лей. Від­зна­че­н­ня 100-лі­тніх юві­ле­їв: за­кін­че­н­ня Пер­шої сві-

то­вої вій­ни, на­бу­т­тя не­за­ле­жно­сті ба­га­тьох кра­їн, що спо­ну­ка­ло люд­ство ще раз за­ду­ма­ти­ся про на­слід­ки сво­єї ді­яль­но­сті та її роль для істо­рії. Осо­бли­вою по­ді­єю став про­цес дарування Кон­стан­ти­но­поль­ським па­трі­ар­хом То­мо­су про ав­то­ке­фаль­ність Укра­їн­ської цер­кви, що зумовило переусвідомлення сво­єї ідентичності мільйонами укра­їн­ців, а вре­шті — і до об’ єд­на­н­ня пра­во­слав­них хри­сти­ян в По­мі­сну пра­во­слав­ну цер­кву в Укра­ї­ні. І хоч як би до цьо­го ста­ви­ли­ся в Ро­сії, на­зи­ва­ю­чи цю істо­ри­чну по­дію «ра­ско­лом», схо­жим із ве­ли­кою схи­змою 1054 року, ду­хов­ній мо­но­по­лії Мо­скви в Укра­ї­ні на­стає кі­нець. Для нас, укра­їн­ців, ва­жли­во і са­мим ви­зна­чи­ти­ся, і сві­то­ві за­свід­чи­ти, що ми — суб’єкт істо­ри­чно­го про­це­су. Звіль­не­н­ня з ДНРів­сько­го по­ло­ну і спіль­на пра­ця у Від­ді­лен­ні ре­лі­гі­є­знав­ства Ін­сти­ту­ту фі­ло­со­фії НАН Укра­ї­ни ко­ле­ги Іго­ря Ко­злов­сько­го. І ге­рой, і ан­ти­ге­рой для ме­не ко­ле­ктив­ний: ге­рої всі ті, хто на фрон­ті за­хи­щає Укра­ї­ну (во­ї­ни, ка­пе­ла­ни, во­лон­те­ри,

ме­ди­ки та ін­ші); ан­ти­ге­рої ті, хто грі­є­ться бі­ля сво­їх ка­мі­нів в за­мі­ських па­ла­цах з дум­ка­ми про на­ро­щу­ва­н­ня сво­їх ста­тків, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи свій со­ці­аль­ний або по­лі­ти­чний ста­тус. Я не про­ти ба­га­тих, я про­ти ту­пих і ба­га­тих, які ні­як не влов­лять справ­жній сенс жи­т­тя. Ду­же тра­ди­цій­но: ві­ра, на­дія, лю­бов.

Ме­не при­ва­блю­ють ви­дав­ни­чі про­е­кти « Дня » . За всім слід­кую, все чи­таю. І ду­же вдя­чна всьому ко­ле­кти­во­ві за очи­ще­н­ня на­шої істо­ри­чної пам’яті, фор­му­ва­н­ня по­чу­т­тя гі­дно­сті — і ко­ле­ктив­ної, і пер­со­наль­ної — за те, що ми — укра­їн­ці. Бі­блі­о­те­ка га­зе­ти « День » — най­по­ту­жні­ший про­сві­тни­цький про­е­ксіт, який не втра­тить сво­єї акту­аль­но­сті ще три­ва­лий час. А мо­же і ні­ко­ли!

Се­ред ав­то­рів ко­гось ви­ді­ли­ти і ска­за­ти, хто кра­щий, важ­ко, бо ко­жний у сво­їй ін­фор­ма­цій­ній ні­ші пра­цює чу­до­во. В си­лу мо­їх пер­со­наль­них про­фе­сій­них пре­фе­рен­цій, ча­сті­ше всьо­го чи­таю го­лов­но­го ре­да­кто­ра (!), який за­дає ди­скурс всій га­зе­ті, Іва­на Ка­пса­му­на (в си­лу осо­би­стих сим­па­тій і за­ці­кав­ле­н­ня по­лі­ти­чни­ми трен­да­ми), Іго­ря Сін­дю­ко­ва (ми ж ко­ле­ги, і я істо­рик), Ва­лен­ти­на Тор­бу (який пи­ше на близь­кі ме­ні ре­лі­гій­ні те­ми). Вва­жаю, що за ці ро­ки « День » ство­рив успі­шну ме­ре­жу ав­то­рів, екс­пер­тів, для яких честь на­дру­ку­ва­ти­ся в га­зе­ті, якій мо­жна по­ба­жа­ти в 2019 тіль­ки одно­го — ЖИВІТЬ і ТВОРІТЬ!

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.